Збірна України в півфіналі ЧС-2024: феномен чи дикий збіг обставин?
Подією, яка затьмарила всі інші спортивні новини минулої неділі, став феєричний вихід збірної України з футзалу до півфіналу чемпіонату світу, який триває в Узбекистані. Команда, яку очолює Олександр Косенко, катком проїхалася по збірній Венесуели (9:4) і залишається серед претендентів на медалі. У наш складний час український вболівальник не розбещений великими досягненнями на міжнародних аренах, особливо в командних видах спорту, тому потрапляння футзалістів до четвірки кращих команд світу було сприйняте з великим ентузіазмом.
І, дійсно, порадіти є чому, особливо на фоні нещодавнього провального виступу збірної з великого футболу на Євро-2024, де підопічні Сергія Реброва навіть не вийшли з групи. Для футбольної збірної найвищим досягненням на Мундіалях залишається чвертьфінал 2006 року, а от футзалісти повторили свій найкращий результат, датований 1996 роком, коли команда, очолювана Геннадієм Лисенчуком, теж була в півфіналі чемпіонату світу і в підсумку фінішувала четвертою. Так що, в Олександра Косенка та його хлопців ще є можливість перевершити той результат із минулого сторіччя.
Є така футбольна мудрість, що гра забувається, а результат залишається в історії. Так буде і з півфіналом на ЧС-2024, навіть якщо він і залишиться межею для збірної України. Гравці вже практично гарантували собі звання заслужених майстрів спорту, а численний тренерський штаб – заслужених тренерів України. З огляду на те, що з приходом Андрія Шевченка на посаду керівника УАФ футбольна асоціація повернулася обличчям до футзалу, гравці збірної також гарантували собі непогані преміальні, хоча вони й будуть на два порядки нижче, ніж у футболістів просто за вихід на Євро-2024.
Утім, є бажання піти всупереч тій футбольній мудрості, тверезо поглянути на виступ футзальної збірної, і не тільки в Узбекистані, бо маємо певну тенденцію. Чи можна увійти до четвірки кращих команд Європи, якщо на чемпіонаті континенту дві з шести ігор виграти, а решту чотири програти? Відповідь – так, і з цим, здавалося б, неможливим завданням блискуче впоралася знову ж таки збірна України з футзалу на Євро-2022.
На груповому етапі команда Олександра Косенка програла Нідерландам та Португалії, але розгромно перемогла Сербію і кваліфікувалася до чвертьфіналу. Цього могло б не бути, якби в грі Нідерландів та Сербії гравець Нідерландів на передостанній хвилині забив пенальті, тоді б до чвертьфіналу вийшла саме ця збірна. Далі в України була перемога у чвертьфіналі над Казахстаном, і поразки в півфіналі від Росії та в грі за 3 місце від Іспанії. Тобто, для видатного результату нашим футзалістам знадобилася всього одна видатна гра – з Казахстаном, який у світовому та європейському рейтингу стоїть вище за українців.
Пройшло два роки, результат – вже півфінал чемпіонату світу, і парадокс – для цього збірній України не потрібно було навіть однієї видатної гри! Пригадаємо, шлях збірної України, і акцент зробимо на місці її суперників у світовому рейтингу. Нищівна поразка від Аргентини, яка має 5-й рейтинг, а далі перемоги над Анголою (47), Афганістаном (30), Нідерландами (36) та Венесуелою (21). Підсумовуємо: Україна (12) без шансів програла збірній, яка вище за неї в рейтингу, і перемогла тих, кого б і мала перемагати, і поразки від кого були б справжньою ганьбою.
Тут жодних претензій до команди Олександра Косенка не може бути. Вона, по-перше, на десятому році перебування Косенка на чолі збірної нарешті повністю перейшла на спілкування всередині команди українською. По-друге, йшла своїм шляхом на чемпіонаті світу чесно, майбутніх суперників собі не підгадувала, а робила те, що і мала робити. Доля дала українцям шанс вийти до півфіналу, коли Венесуела несподівано в 1/8 фіналу відправила додому Іспанію, і вони цим шансом скористалися. Так буває і в житті, коли в тебе є тільки один шанс, а чи скористаєшся ти ним, чи ні, залежить тільки від тебе.
А зараз вже до більш глобального. З виходом збірної України до півфіналу свій шанс вийти з небуття отримав і весь український футзал. Найстрашнішим буде після чемпіонату світу вирішити, що в нашому футзальному домі все гаразд і під це тільки стригти дивіденди. Можна впевнено стверджувати, що півфінали Євро-2022 та ЧС-2024 відбулися не завдяки, а різко всупереч тим умовам, за яких український футзал існує і що стримує його розвиток.
Виступи збірної в Узбекистані отримали неабиякий медійний резонанс, і результати ігор команди потрапили до шпальт не тільки спортивних інтернет-видань, які про футзал згадують тільки під час чемпіонатів світу та Європи, а й непрофільних інтернет-ресурсів. Якщо після 12 жовтня хоча б третина з них збереже свій інтерес до футзалу, який довів, що він того вартий, це було б ідеальним. Чому озвучена дата 12 жовтня, через те, що саме в цей день стартує новий чемпіонат України, в якому за перемогу будуть змагатися 12 команд, чого вже давно не було. До речі, футзальний чемпіонат України є унікальним. Їх зіграно вже понад тридцять, але ще не було жодного випадку, що команда залишила вищу чи екстралігу за спортивним принципом. Команди залишали ці дивізіони виключно через економічні причини, тобто, просто зникали.
Дуже потужно футзальний чемпіонат світу представлений на Суспільному Спорт, але чи є надія, що на цьому телеканалі буде присутнім чемпіонат України? Практично, ні. За більш ніж 30 років незалежності України в нашій країні був збудований лише один (!!!) спортивний комплекс, з якого телевізійникам не соромно показувати футзал, це Палац спорту "Локомотив" в Харкові. Всі інші арени, на яких проводяться матчі чемпіонату України, це радянська спадщина. Десь більш менш якісна, а десь просто жахлива, і не на периферії, а навіть в Києві, достатньо поглянути на той майданчик, на якому грає дворазовий чемпіон України столичний ХІТ.
Ворожа агресія знищила Палаци спорту в Сєверодонецьку та Харкові, спорткомплекс "Каразинский" в тому ж Харкові, безумовно, після війни вони будуть відбудовані, і футзал просто зобов’язаний повернутися на ці арени. Як бути присутнім і в тих спорткомплексах, будівництво яких поставлене на паузу через війну, а такі є, наприклад, в Рівному та Хмельницькому.
Український футзал потрапив до четвірки кращих у світі навіть в тих суворих та скромних умовах, в яких він існує зараз, але якщо після чемпіонату світу футзал скористається своїм шансом, то присутність збірної України в півфіналах чемпіонатів Європи та світу не буде вважатися якимось неймовірними феноменом чи результатом дикого фарту на турнірному шляху, що ми мали два роки тому на Євро і зараз на чемпіонату світу. Півфінали стануть закономірністю, ба більше, проміжним кроком до найвищих нагород.
В чиїх все руках, є конкретна відповідь. Це дві громадські організації – Українська Асоціація футболу, яка щороку отримує від УЄФА чималі кошти саме на розвиток футзал, та Асоціація футзалу України, яка зараз, на жаль, більше зосереджена на тому, що збирати кошти з клубів, ніж на тому, як вигідно продати досягнення збірної України на міжнародній арені потенційним інвесторам та рекламодавцям. Іспанська ліга LNFS минулого року заробила близько 1,4 мільйона євро з продажу трансляцій свого футзалу майже в 40 країн світу. Для українського футзалу такі цифри – це недосяжна мрія. Але де Іспанія після чемпіонату світу і де Україна, яка ще тиждень буде в Узбекистані – і у цьому теж феномен.
Анатолій Подвойський, пресаташе футзальної збірної України у 2007-2018 роках, спеціально для Чемпіона