Батько відіграв величезну роль у моїй футзальній кар’єрі: Шевчук – про "золото" Юнацьких Олімпійських ігор
Збірна України завоювала 9 медалей на юнацьких Олімпійських іграх 2026 та посіла 11 місце в медальному заліку. В доробку українців три золоті, три срібні та три бронзові нагороди.
Серед них – "золото" у дебютному для "синьо-жовтих" футзалі. Дівоча команда України перемогла в усіх матчах на турнірі, а у фіналі вирвала золоті медалі в екстратаймі проти Венесуели.
Головною героїнею нашої команди стала 17-річна Оксана Шевчук – капітанка команди, яка вже має досвід виступів за національну збірну. Її внесок відзначили і партнерки, які влаштували для Оксани коридор слави, і НОК України, який обрав її прапороносцем України на церемонії закриття ЮОІ.
Після тріумфу Шевчук поспілкувалася з Чемпіоном. Футзалістка розповіла про атмосферу в команді, емоції від перемоги, вплив батька на її кар'єру та подальші амбіції.
– Що для вас означає "золото" Юнацьких Олімпійських ігор?
– Це особлива нагорода для мене, яку я дуже хотіла здобути. Для мене це не просто золота медаль, а підтвердження того, що наполеглива праця, віра у власні сили та відданість своїй справі обов'язково дають результат. Також це велика гордість – представляти Україну на такому рівні та мати можливість досягти такого результату.
– Якби вас попросили розповісти про нашу команду, якими б словами ви описали збірну?
– Я б описала нашу команду трьома словами: незламні, цілеспрямовані та дружні. Вважаю, що кожне з цих слів дуже точно характеризує нашу збірну. Ми вміємо боротися до кінця, йти до спільної мети та, найголовніше, завжди підтримувати одна одну.
– Ви розповідали, що в матчі проти Венесуели підтримували дівчат і мотивували до останніх секунд. Розкажіть, що говорили команді і які слова знаходили в такий хвилюючий момент?
– У такі моменти найважливіше – не дозволити жодній дівчині опустити руки. Я намагалася постійно нагадувати команді, що ми повинні вірити одна в одну та у свою перемогу.
Говорила, що ми вже пройшли дуже великий шлях і віддали багато сил, але зараз потрібно віддати все, що залишилося, та не втрачати концентрацію до останньої секунди.
Також я хотіла, щоб дівчата підтримували одна одну словом, жестом чи навіть простим рукостисканням. Вважаю, що під час матчу такі, на перший погляд, маленькі моменти дуже багато значать, адже вони можуть додати впевненості та сил у найважливіші миті.
– Ми бачили відео, де вся збірна вам кланяється і ви проходите цим коридором слави. Розкажіть взагалі про взаємодію в команді і як ще святкували цю перемогу?
– Це був дуже емоційний момент і мені було дуже приємно, але водночас трохи ніяково, адже я вважаю, що ми всі пройшли цей шлях разом і кожна з нас заслужила на такий коридор.
У нашій команді панує дуже хороша атмосфера, ми багато проводимо часу разом, підтримуємо одна одну і також переживаємо тяжкі моменти разом. На цьому турнірі ми навчилися багато говорити перед грою та після неї, щоб кожна могла сказати все, що вона думає і що в неї зараз на серці.
Святкували ми чудово, дуже багато було емоцій, ми почали включати українські пісні по середині Олімпійського містечка і до нас зійшлось дуже багато людей з різних країн, щоб розділити з нами цю неймовірну мить.
– Звідки взялась ця традиція співати українські пісні після перемоги, і хто був ініціатором?
– Мені здається, що одного ініціатора не було, ця традиція виникла природно. Українська музика завжди з нами, вона допомагає нам налаштуватися на гру, а також радіти після перемоги.
Коли ти виграєш то хочеться не просто радіти, а розділити ці емоції з іншими. Коли ми разом співаємо, ми не думаємо ні про що інше, а насолоджуємось моментом. Такі моменти дуже обʼєднують та ще більше згуртовують команду.
– Важливу роль у становленні вас як спортсменки відіграв ваш батько, який був вашим тренером. Що він сказав вам після перемоги?
– Мій батько відіграв величезну роль у моїй футзальній кар'єрі. Він був поруч зі мною від самого початку, багато чого навчив і допоміг пройти непростий шлях.
Бути одночасно батьком і тренером – це особлива відповідальність, і я дуже вдячна йому за терпіння, віру в мене та постійну підтримку. Також не можу не згадати про маму, яка завжди переживає за мене, підтримує та щиро вболіває за кожну мою гру. Моя сім'я – це для мене все.
Після кожного матчу слова тата мають для мене особливе значення, тому після цієї перемоги я з нетерпінням чекала нашої розмови. Він був неймовірно щасливий і пишався мною не лише як гравцем, а і як капітаном, людиною та просто своєю донькою.
Для мене дуже цінно бачити радість і гордість в очах батьків, коли вони дивляться мої матчі. Я щаслива, що завдяки своїй праці та досягненням можу дарувати їм такі емоції.
– Які ваші амбіції? Можливо є клуб, де б хотіли спробувати свої сили?
– Я дуже хочу розвиватися далі в такому ж напрямку і такі перемоги ще більше надихають. Звичайно у мене є великі амбіції: хочу грати на найвищому рівні, отримувати досвід, виступати в сильних чемпіонатах і гідно представляти Україну.
Щодо клубу, конкретно поки що не можу сказати, але було б цікаво спробувати свої сили в сильному європейському клубі, де є конкуренція, високий рівень та можливість професійно зростати.
На цю мить, найважливіше для мене – це продовжувати тяжко працювати, вдосконалювати свої навички та використовувати кожну можливість для розвитку.