Ман Сіті шикує, Мілан бере нового Бірхоффа. Підсумки зимового трансферного вікна в топлігах
Зимове трансферне вікно – час залатати дірки і вирішити найактуальніші проблеми. Це час переплат, час ризикованих угод – і будь-який клуб намагається працювати на ринку так, щоб узимку не продавати й не купувати. Втім, необхідність посилюватися і/або позбавлятися все одно постає перед багатьма, і такі угоди обговорювати навіть цікавіше.
У топлігах трансферне вікно закрилося на початку лютого, і ми вирішили розповісти про найцікавіші переходи. Важливо: під приціл потрапили тільки ті гравці, які взимку саме поміняли команди. Трансфери на кшталт Жеремі Жаке, який вже перейшов до Ліверпуля, але дограє сезон у Ренні, ми проаналізуємо влітку.
Ман Сіті: 100 мільйонів, немов у топку
Для "містян" січень приніс два супердорогі трансфери: форварда Антуана Семеньйо з Борнмута за 72 мільйони євро і центрбека Марка Геї з Крістал Пелес за 23. Нехай вас не бентежить така оцінка другої угоди: Геї став одним із найбільш високооплачуваних гравців команди, він отримуватиме 250 тисяч фунтів на тиждень.
Такий оклад гравець вибив саме через скромні витрати Сіті на трансфер: у нього залишалося пів року за контрактом, він був на радарах усіх топ клубів, і "містяни" знайшли найдієвіший спосіб зацікавити гравця.
І це вже третє трансферне вікно, яке Сіті проводить суперактивно. Сто, якщо округляти, мільйонів зараз (справедливості заради, паралельно юного Оскара Бобба продано до Фулгема за 31 мільйон), 200 влітку, понад 200 минулого січня – клуб живе на широку ногу.
Хтось скаже, що так було завжди, але це стереотип. Ще літо 2024-го "городяни" закінчили з одним скромним придбанням в особі Савіньо, зимове трансферне вікно в принципі частіше ігнорували.
Команда не виправдовує інвестиції, пора вже про це говорити. Сіті став набагато частіше втрачати очки з середняками, програвати рівні матчі – і просто став слабшим. Усі ці закупівлі не факт, що роблять команду сильнішою: що дав, наприклад, Хусанов, за якого рік тому заплатили 40 мільйонів? Мармуш, за якого дали 75?
Доннарумма, звичайно, красиво рятує, але за стилістикою воротар, який так погано грає ногами, погано відповідає ідеям Гвардіоли. Як, до речі, і Семеньйо, який б'є по воротах із будь-якої позиції.
Дедалі більше приводів сумніватися в персоні на брівці. Гвардіола, звісно, не застаріє так різко, як Моурінью, він занадто сильно для цього любить футбол – але його ідеї теж працюють дедалі гірше. Футбол стає більш вертикальним, успіху досягають тренери, які ставлять не на контроль, а на швидкі атаки (Гласнер, Іраола, Ле Брі) – і Гвардіола на тлі цього другий рік у кризі.
Він намагається адаптуватися, бере для цього гравців під динамічний футбол – але, по-перше, йому потрібні для цього гравці виняткового класу і, як наслідок, вартості. На Геї претендували і Реал, і Барселона, і такі посилення потрібні "містянам" не для других-третіх місць. А по-друге, клуб із нескінченною (і, безумовно, заслуженою) підтримкою Гвардіоли сам заганяє себе в кризу.
Семеньйо став сьомим гравцем атаки на три позиції – після Голанда, Шеркі, Фодена, Мармуша, Савіньо і Доку. Ніхто з них і не повинен грати на більш оборонній позиції, щонайменше четверо (а може, і п'ятеро, коли Бернарду Сілву використають на фланзі) мають сидіти. Геї став шостим центральним захисником на дві позиції – безумовно, троє травмовані, але коли відновляться, це створить непросту ситуацію в роздягальні.
Справедливості заради, Антуан почав дуже добре, з чотирьох голів у п'яти матчах – а ось Геї відразу помилився, і командний результат поки страждає. У 24 турах поточного сезону "містяни" програли п'ять разів, в останніх шести взагалі обіграли тільки аутсайдера в особі Вулвз – і такими нескінченними закупівлями просто утримують місце в зоні ЛЧ.
Клуб надає підтримку Гвардіолі, але це обходиться йому все дорожче. У цьому сенсі Пеп дійсно пішов шляхом Моурінью, після якого тій же Ромі довелося довго думати, як позбутися Абрахама, Белотті, Паредеса.
Арсенал остаточно позбувся Зінченка
Зінченко не грав за Арсенал у минулому сезоні, абсолютно не показав себе в оренді в Ноттінгемі – і, як наслідок, "каноніри" за півтора мільйона євро продали його до Аякса. Про Сашка та його новий клуб я підготував окремий матеріал.
"Щілина" в Мілані
У випадку з підписаннями "россонері" потрібно почати з людини, яку не підписали. Жан-Філіп Матета міг би зовсім добити Крістал Пелес, якби пішов взимку разом з Геї – і він проходив у Мілані медогляд. Його розгорнула медична служба – сувора, овіяна легендами. Колись саме її називали причиною, через яку Індзагі, Мальдіні тощо тримали топ рівень і в 35 років. Щоправда, тут і зараз у Мілані цілком травматичний Крістіан Пулішич...
Проте, Мілан все-таки взяв форварда – збірної Німеччини. Такі традиції в клубі теж є: свого часу Олівер Біргофф сильно допоміг клубу до придбання Шевченка. Хоча, безумовно, потрібно робити знижку на те, що всі троє з категорії "не ті": і збірна Німеччини далека від виграшу Євро, і Мілан навіть не грає в єврокубках, і Ніклас Фюллькруг із трьома голами за півтора року, звісно, не Біргофф.
Фюллькруг – форвард, якщо можна так висловитися, робітничо-селянського типу. Прізвисько "Щілина" він отримав за небажання покращувати свої зуби – і це цілком відповідає іміджу гравця, який з 20 до 24 років грав у другій Бундеслізі, та й після цього багато років витратив на дуже слабкі команди. З Ганновером і Вердером Ніклас вилітав з вищої ліги.
Але варто було Фюллькругу почати отримувати шанси у великих командах, як він став раптово їх виправдовувати. Варто було після найкращого сезону в кар'єрі, з 16 голами за Вердер, перейти в Боруссію, як він забив 15 протягом сезону і за неї. За збірну Ніклас грає просто відмінно: 14 голів у 24 матчах, м'ячі на Євро і ЧС.
Німець – великий і потужний форвард, він потрібен для виходів на заміну і боротьби проти втомлених ліній оборони. Навіть протягом січня Фюллькруг уже встиг забити переможний гол у ворота Лечче – і це може бути початком великої дружби.
Угода між двома "Ат-"
Одним чемпіоном Італії в Серії А стало більше. Ексгравець Наполі Джакомо Распадорі втомився боротися за кожну хвилину ігрового часу з форвардами Атлетико і перейшов в Аталанту. У зворотному напрямку пройшов символ золотої Аталанти: автор хеттрика у фіналі Ліги Європи (єдиного хеттрика для фіналів єврокубків в останні 50 років!) Адемола Лукман.
Адемолі й Аталанті вже було час розійтися. Два літа поспіль він просив себе відпустити, але клуб відмовлявся його продавати задешево – а занадто великі гроші за нього і не давали. Зараз усе виглядає так, що італійці програли більше: вони так і не отримали за гравця надто багато (Атлетико заплатив 35 мільйонів), і стали скоріше слабшими, ніж сильнішими.
Распадорі – середній форвард. Тому від нього і відмовилися по черзі Наполі та Атлетико – та, власне, жодного разу в житті він не забивав понад 10 голів за сезон. Безумовно, Аталанта за скромні (22 мільйони) гроші отримує непогану функцію – але втрачає вона справжнього мага, який може вирішувати результат матчів самотужки.
Лукман повинен надати фарб сірій грі Сімеоне, але також його відхід виглядає свідченням, що як великий проєкт Аталанта закінчується. Гасперіні пішов, а він і був архітектором усього проєкту. Його наступник Іван Юрич міг і в Серію Б потягнути бергамасків – його, звісно, вже звільнили та призначили Раффаеле Палладіно, але... Ніхто й не обіцяв, що скромний середняк Серії А посідатиме місця вище шостих-сьомих без тренера, який уже в Ромі.
Де Дзербі додав ще одного конкурента Довбику
До речі про Гасперіні в Ромі. Відхід дуже специфічного тренера явно послабив Аталанту, але поки дав сумнівний імпакт новому клубу. "Вовки" прекрасно почали сезон, але відтоді встигли програти вже 8 разів і випали навіть із зони ЛЧ. Ще більше запитань викликає робота Гасперіні з гравцями: конкретно форвардами він незадоволений постійно, і дістається не тільки Довбику, а й Евану Фергюсону.
Що ж, тепер з Артемом конкуруватиме вундеркінд. Робіньо Ваз перейшов до Марселя в 17 років, після цього встиг бути визнаним гравцем місяця, забити 4 голи, бути проданим за 22 мільйони євро – і зараз йому всього 18. Що сказати, подивимося. Гасперіні любить возитися з молоддю, але Ваз – це все ж людина з чотирма голами на професійному рівні.
Марсель, до речі, посилився ким завгодно, тільки не форвардами. Під'їхали півзахисники з Бенілюксу, ще одного Де Дзербі пригледів в Арсеналі (18- річний Ітан Нванері іноді виходив за "канонірів" – і приїхав в оренду), а від героїв штрафного клуб позбавляється.
Ніл Мопе вже встиг навіть покласти красеня за Севілью, але прощання з ним можна зрозуміти: він забиває тільки красиво, а загалом у нього за 3,5 роки 15 м'ячів. Обамеянг розкрився і переживає вже третю молодість, а з натхненним Обамеянгом важко конкурувати всім.
Барса повернула Канселу у великий футбол
Поєднання "Барселона" і "трансфери" давно стало приводом для жартів. Клуб у шалених боргах, затримка з реконструкцією "Камп Ноу" погіршує фінансове становище – здавалося б, у січні точно не час брати додаткових гравців, тим паче якщо лідируєш у чемпіонаті. Але Барса взяла гравця, причому такого, який зовсім недавно входив до числа найкращих у світі на своїй позиції.
Так-так, ще пару років тому Жоау Канселу в Ман Сіті вважався одним з найкращих крайніх захисників світу. Далі були оренди в Баварію, ту ж Барсу, продаж в Аль-Хіляль – але тепер він повертається до складу "блаугранас". Напевно, важливо набрати форму та опинитися на виду перед чемпіонатом світу.
Барселона мало чим ризикує: Кунде потрібна підміна, він усі рекорди за кількістю матчів за конкретний сезон/рік побив – і в разі невдачі вона просто поверне гравця до саудитів. У моменті Канселу виявився непотрібним через лінь в обороні, але Барса Фліка обороняється менше за будь-яку іншу команду світу.
Невдачлива Жирона
Не менш статусним трансфером за участю Барси було прощання з тер Штегеном. Останній чинний гравець Барси, який вигравав з нею Лігу чемпіонів, другий сезон не має постійної практики: спочатку була травма, тепер Жоан Гарсія не залишає шансів. А влітку чемпіонат світу, де Марк-Андре, який дочекався нарешті відходу Ноєра, хоче бути основним.
Жирона, за яку на початку сезону багато помилялися Газзаніга і Крапивцов, виглядала чудовим місцем для перезапуску кар'єри. Але ось біда: після якихось двох ігор у новому клубі тер Штеген травмувався і вибув на кілька місяців.
Якщо згадати, що у команди був ще й Домінік Ліваковіч, який прямо під час сезону відмовився грати (він на початку сезону грав за Фенербахче, якби вийшов на 1 матч у Жироні, не мав би права грати за третю команду в сезоні. У підсумку він вважав за краще піти в загребське Динамо), то, напевно, немає в топ-5 лігах команди з більш великими воротарськими проблемами. Газзаніга багато років сидів у запасі англійських клубів, але зараз він отримує можливість постійно грати, регулярно помиляючись.
Фонсека творить чудеса – і бере пару форвардів для них
Які ж класні тренери працювали в Шахтарі. Де Дзербі на відмінному рахунку в Європі – і справа навіть не в Марселі, він раніше прекрасно тренував Брайтон і входить до шорт-листа топклубів.
Паулу Фонсека ж із Ліоном, який влітку ледве в Лігу 2 не відправили, здобув 10 (!) перемог поспіль – і ця серія триває. На підмогу тренер з досвідом роботи в УПЛ взяв двох нападників, серед яких Роман Яремчук – і про це на нашому сайті теж вийшов окремий матеріал.
Ювентус скромний – і тому бере Бога
На тлі всього цього найтитулованіший клуб Італії поводиться на ринку спокійно – можна сказати, відходить від бурхливих часів. Дугласа Луїза повернули в Астон Віллу (а колись так хотіли його переманити, що купили... його дівчину – футболістку Алішу Леманн!), баласт у вигляді Даніеле Ругані скинули у Фіорентину – і злегка поглибили склад.
Швед Еміль Хольм відрізками просто чудово грав за Болонью – він повинен зміцнити правий фланг оборони, де останнім часом грав центрбек Калюлю. Жеремі Бога приходить, скоріше, на лавку: Йилдиз все-таки найкращий гравець команди, і виграти у нього конкуренцію буде дуже складно – але мати заміну лідеру все ж краще, ніж не мати її.
Ювентус не форсує події ще й тому, що конкуренти багато чого зробили за нього: дві, так би мовити, команди Гасперіні надто часто втрачають очки, і команда Спаллетті повернулася в топ-4 і без топ підсилень.
