Албанські "орли" високо злетіли: італійський досвід, 30-річна система та вдала селекція
Останній суперник збірної України в груповому раунді Ліги націй УЄФА – команда Албанії – опинилася у кроці від неймовірного для себе досягнення – підйому до Дивізіону А, де зібрана еліта європейського футболу.
Для досягнення цієї мети (чи мрії – кому як подобається) албанцям сьогодні потрібно перемагати "синьо-жовтих" та розраховувати на приємний для себе підсумок паралельного матчу в чеському Оломоуці. Текстова трансляція гри – на нашому сайті.
Збірна Албанії – збірна України: анонс вирішального матчу Ліги націй
З іншого боку, Албанія у разі поразки від команди Сергія Реброва цілком може вилетіти й назад до Дивізіону С, звідки піднялася завдяки вдалому виступу у циклі ЛН-2020/2021. За нинішнього турнірного розкладу в нашому квартеті все може помінятися дуже радикально.
З заднього двору – до фінального турніру
Але ми не станемо занурюватися у прогнози та гадання, а спробуємо зрозуміти, як на збірну Албанії розповсюджується фраза, що вже стала мемом: "сьогодні у світі вже всі навчилися грати у футбол". Коли настав той момент, коли й албанці зробили настільки потужний крок вперед, що зуміли опинитися поруч із командою України?
Уболівальники зі стажем, ерудити чи просто любителі історії добре знають – Албанія завжди знаходилася десь на задньому дворі футбольного господарства Європи. Збірна країни не була навіть стабільним учасником відборів до Чемпіонатів світу чи Європи, а коли брала участь, то майже завжди була постачальником очок.
Так, іноді траплялися звитяги на зразок нічиєї із віцечемпіонами світу німцями у 1967-му або перемоги над майбутніми півфіналістами ЧС-1986 бельгійцями під час кваліфікації цього турніру. Проте то були епізоди на загальному неперспективному тлі.
І от трапляється диво – збірна Албанії пробилася до фінального турніру Євро-2016!
Звичайно, це був турнір, на якому вперше число учасників було збільшено на 50% – з 16 до 24. Але албанці у відборі посіли друге місце, зазнавши лише двох поразок і залишивши за спиною Данію, Сербію та Вірменію.
Недосяжними стали тільки португальці, хоча єдиної поразки у відборі вони зазнали саме від Албанії – 0:1.
Що сталося? Звідки у команди, яка десятиріччями пленталася у хвості, з’явилися такі сили?
Албанія знайшла їх за кордоном. І справа не тільки в тренерських кадрах – іноземні спеціалісти стабільно почали працювати з цією національною командою ще з 2002-го — італійці (Джузеппе Доссена, Джанні Де Б’язі), німці (Ганс-Пітер Брігель), хорвати (Отто Барич, Йосип Куже), нідерландець (Арі Ган).
Джузеппе Доссена
Справа – у гравцях.
Албанська система юнацьких збірних: 30 років без успіхів
В Албанській футбольній асоціації хтось розумний дійшов висновку, що можна скористатися багатим потенціалом албанської діаспори. І до національної команди почали активно залучати футболістів з албанським корінням, які або народилися за кордоном, або опинилися там в юному віці. Але всіх їх об’єднує наявність якісної футбольної освіти, здобутої у Швейцарії, Італії, Греції, Німеччині, Англії, Іспанії та навіть Північній Македонії.
Адже підготовка своїх талантів, м’яко кажучи, не має в Албанії багатих і плідних традицій. У віковій категорії U17 балканці лише одного разу пробилися до фінального турніру – на Євро-1994 в Ірландії, з якого українські футболісти під керівництвом Володимира Киянченка привезли бронзові нагороди. Албанська команда програла два матчі в групі та зіграла унічию з Білоруссю – 1:1. І це її найбільший успіх на юнацькому рівні.
За 30 років, що минули з того часу, юнацькі збірні Албанії лише чотири рази проходили перший етап відбору та потрапляли до еліт-раунду у категорії U17 (2003, 2012, 2014, 2023) і двічі у категорії U19 (2005, 2008). Про фінальні турніри мова взагалі не йде.
Звичайно, обдаровані хлопці можуть знайтися й у слабких збірних, але ми наразі говоримо не про поодинокі випадки, а про системність протягом багатьох років.
Трохи більше прогресу можна відзначити у виступах молодіжної збірної Албанії, головне досягнення якої – вихід з відбірної групи – сталося 40 років тому. Справедливості заради: збірна U21 поступово додавала в якості результатів: якщо у відборі Євро-2006 – лише 9 очок, то Євро-2017 – 12, Євро-2021 – 14, а у відборі Євро-2025 – взагалі 16. Щоправда, навіть з таким показником албанці фінішували тільки четвертими – після Румунії, Фінляндії та Швейцарії.
Селекція – запорука албанського дива
Тієї самої Швейцарії, футболістів з системи підготовки якої наразі у складі національної збірної Албанії одразу четверо – захисники Арлінд Аджеті та Адріан Байрамі, півзахисники Недім Байрамі та Амір Абраші. Всі вони народилися у Швейцарії, заграні за молодші збірні Швейцарії, але згодилися виступати за команду батьківщини своїх предків.
Недім Байрамі
Саме завдяки масовому наверненню таких новобранців збірна Албанії зуміла здійснити свій історичний прорив до фінального турніру Євро-2016. Вони й раніше були, але тут мова вже про промислові масштаби.
З 23 футболістів, внесених італійським тренером Джанні Де Б’язі до заявки Чемпіонату Європи 2016 року, 8 народилися у Швейцарії, Німеччині та Північній Македонії (плюс ще 4 – у Косово), 12 виховувалися у футбольних школах Швейцарії, Італії, Німеччини та Греції, 8 грали за молодші збірні Швейцарії та Німеччини. Непогане підсилення.
Наступної появи албанської збірної на великому міжнародному форумі довго чекати не довелося. На Євро-2024 відсоток футболістів, народжених за межами Албанії, у заявці ще більше зріс. З 26 гравців 15 з’явилися на світ у Греції, Іспанії, Швейцарії, Італії, Північній Македонії, Німеччині та Англії, ще троє — у Косово. Плюс п’ятеро опинилися за кордоном у дитинстві й також отримали якіснішу футбольну освіту. Загалом – 23 з 26!
А у тому списку футболістів, які можуть зіграти сьогодні проти України, окрім переліченого на початку блоку квартету "швейцарців", є народжені в Іспанії (Іван Балью), Греції (Томас Стракоша, Маріо Мітай), Німеччині (Ілбер Рамадані, Арбер Ходжа), Північній Македонії (Ясір Асані, Таулант Сефері). Плюс є треновані з дитинства за кордоном.
І це не повний перелік, оскільки немає наразі у таборі албанців Берата Джимшиті, захисника Аталанти, який народився у Швейцарії. Немає випускника академії Манчестер Сіті – захисника Фредеріка Веселі, який також народився у Швейцарії. Немає захисника Мараша Кумбулли, контракт якого належить Ромі з рідної для нього Італії (виступає в оренді за Еспаньйол). Відсутній форвард Армандо Броя – уродженець Англії й випускник академії Челсі, який пішов в оренду в Евертон, відсутній вінгер Арбнор Мучоллі (шведський Гетеборг), який народився в Данії.
Найкращий відсоток виграних матчів в історії
Така потужна і головне – системна – робота, яку протягом вже 10 років впроваджує Албанська футбольна асоціація, дає цілком зрозумілі результати, які ми бачимо на власні очі.
До циклу Євро-2016 албанська збірна була затятим аутсайдером. Билася, але переважно програвала.
А в останніх п’яти відборах менш як 13 очок "Орли" не набирали, пробилися на два Чемпіонати Європи (на Євро-2024 – з 1-го (!) місця, двічі були третіми у кваліфікаціях до Чемпіонату світу, причому в останньому турнірі лише на два очка відпустили Польщу.
Чіткий прогрес і у Лізі націй УЄФА. Стартувала Албанія з Дивізіону С і трьох набраних очок (2018/2019), потім набрала 11, виграла свою групу (2020/2021) і піднялася до Дивізіону В, де також спочатку придивлялася до оточення.
А наразі команда під керівництвом колишнього бразильського футболіста Арсеналу та Барселони Сільвіньйо (серед його помічників – експівзахисник Кривбаса Ервін Буллку) може зазіхнути на перехід в елітний Дивізіон А.
Сільвіньйо
Якщо, звичайно, зможе сьогодні збільшити й без того найкращий відсоток виграних матчів в історії збірної Албанії (для тих тренерів, хто провів не менше п’яти матчів на чолі Орлів) – 42,86%. Але нам того б не хотілося...
42,86%. Але нам того б не хотілося...