Левандовський у Дортмунді: приїхав через вулкан, познущався над Реалом, зрадив з Баварією
Центрфорвард Барселони Роберт Левандовський сьогодні повертається на "Вестфаленштадіон", де й став світовою суперзіркою 15 років тому.
Чемпіон розповідає історію появи, злету і неоднозначного прощання польського нападника з Дортмундом.
Ейяф'ятлайокютль
Хто спробує це вимовити? Є сміливці?
У квітні 2010 року виверження цього ісландського вулкану стало великою сенсацією у світі.
По Європі тоді відмінили тисячі авіарейсів, і Барселоні, наприклад, довелося їхати на виїзний матч Ліги чемпіонів з Інтером автобусом, що в підсумку обернулося для неї катастрофою.
Ну, а поки "Кулес" страждали на французьких дорогах, у Познані вирішувалась доля тоді ще малознаного Роберта Левандовського.
"Я зустрічався з Семом Аллардайсом після одного з матчів Екстракласи. Я думаю, він чудовий хлопець і дуже хороший тренер. Він шукав молодих гравців, здатних принести щось нове, і прилетів до Польщі попри свій статус", – розповідав потім Роберт Daily Mail.
Аллардайс і правда був зіркою, а от його Блекберн страждав через слабку форму нападників Джейсона Робертса, Франко Ді Санто й майбутнього дніпрянина Ніколи Калинича.
Біг Сем приїхав, бо бачив – Левандовський цих трьох на дистанції з'їсть.
За два сезони в Леху Роберт привів клуб до чемпіонства, забив 32 голи в 58 матчах, прикрасив локальну польську обкладинку FIFA-2009, але через невисокі позиції Екстракласи коштував лише 4 млн фунтів.
Так-от того квітня Аллардайс удвох зі скаутом Мартіном Гловером чекали на Роберта в аеропорту. В руках вони тримали футболку з його іменем, а на базі клубу вже лежав готовий контракт.
Авжеж, поляк би його підписав.
Але тут вулкан, хмара пилу – і рейс скасували.
Ну, а за той час, поки нічого не літало, до Познані на автомобілі приїхали боси статуснішої дортмундської Боруссії, і Левандовський поїхав туди:
"Квитки вже були заброньовані, а я не зміг вилетіти! Чи змінило це моє життя? Звісно! Я дійсно хотів побачити, що мене там чекає".
Шкода "Бродяг", правда? Вони не знайшли топового бомбардира і в 2012-му вилетіли з АПЛ – та так, що досі не повернулися. Якби з Левандовським тоді зрослося, історія Блекберна могла піти в інший бік.
Барріос
Натомість іншою дорогою пішла історія Дортмунда.
Літо 2010-го було для клубу супервдалим. Крім Левандовського за 4,75 млн на "Вестфаленштадіон" безкоштовно прибули Лукаш Піщек та Сіндзі Кагава, а з U19 піднявся Маріо Гьотце.
Як покаже час, то були фінальні штрихи до першої великої команди Юргена Клоппа.
Ну, але на початках Левандовський виглядав зайвим.
Його конкурент Лукас Барріос у 2008-му забив за чилійський Коло-Коло 37 голів, а в Дортмунді розпочав із 19 м'ячів у кампанії-2009/10. Найменших причин його міняти не було, тож навіть з лавки Роберт найчастіше виходив грати "у відтяжці".
Поляку це не дуже давалось, він багато мазав, чим дратував Клоппа: "Я очікував, що він забиватиме більше, краще діятиме в єдиноборствах. Зараз він не на своєму рівні".
Ба більше, "Жовта стіна" прозвала поляка "Lewandoofski"; від "Doof – дурний".
У січні 2011-го Роберт мав лише 5 голів за Боруссію, тож агент пропонував оренди. Із варіантів – найгірша команда Серії А Барі та Слован із третьосортного чемпіонату Словаччини.
Пізніше Левандовський розповідав, що в ті часи Клопп вчив його азів футболу. Він не був готовим:
"Ми влаштовували змагання на тренуванні – один на один. Він оборонявся, я атакував. Парі на 50 євро. Спочатку він завжди перемагав, але в кінці вже почав поступатися і перехотів грати. Саме у Юргена я побачив, що треба робити, коли я без м'яча. Гляньте на пресинг Ліверпуля – ось чому я навчився у Клоппа. І ще завершенню атак".
Сезон-2010/11 зрештою основним дограв Барріос, а Левандовський мав лише 9 голів в 43 матчах, тому радів трохи менше за інших, коли Боруссія вперше за 9 років стала чемпіоном.
Головне для Роберта особисто було попереду.
Тим літом Барріос поїхав на Копа Америка, де його Парагвай виступив незвично добре, вийшов до фіналу. І ось там Лукас впав. Спочатку парагвайська федерація запевнила Боруссію, що нічого серйозного, але потім виявилось, що є розрив м'язів стегна, отже – пару місяців без пробіжок.
Шукати форварда було запізно, тож Клопп довірився єдиному здоровому нападнику, якого мав.
І ні, Роберта не прорвало одразу.
Він далі мазав, тушувався, і от якось після 0:3 з Марселем поїхав до Клоппа прямо додому:
"Я відчував, що Юргену щось від мене треба, але не знав, що саме. Я приїхав до нього і сказав: "Слухай, ну треба поговорити. Просто скажи, що ти від мене хочеш?" Моя німецька тоді ще була жахлива, але ми один одного зрозуміли й добре поговорили.
Тоді я про це не думав, але тепер розумію, що розмова з Юргеном була схожа на ту, яку я хотів би мати з батьком. Таких розмов у мене не було багато років".
Так-так, на жаль, батько Роберта, Кшиштоф, помер ще коли той був дитиною.
Клопп якось зрозумів його, знайшов слова, і вже в наступному матчі Левандовський забив Аугсбургу тричі. Саме з того дня й тієї розмови почалося його перетворення на машину, яку всі знають.
Загалом же у своєму другому сезоні в Дортмунді Роберт наколотив 30 голів в усіх турнірах, а Боруссія вдруге поспіль стала чемпіоном Німеччини, тож поляка носили на руках, що важко переживав Барріос. У своїх інтерв'ю він таврував то Левандовського, то Клоппа, то керівництво, і зрештою влітку 2012-го відбув до Китаю, а тоді до Росії. Форму, як до травми, він більше ніде не набрав.
Пепе
А от Левандовський і Боруссія загалом дивилися лише вгору.
А там що? Там Кубок чемпіонів – трофей, який "Джмелям" приносили лише Ріккен та Заммер у 1997-му.
Клопп повів нове покоління за мрією у 2013-му, і це було незабутньо.
Левандовський, Гуммельс, Ройс, Гюндоган, Гьотце мали стільки якості, що розібрали на атоми, мабуть, найзірковіший в історії Шахтар.
Вже далі, у чвертьфіналі, світ побачив історичну гру з Малагою із двома голами в доданий час. Вирішальний – від Феліпе Сантани – "Жовта стіна" зустріла так гучно, що вже наступного ранку про цю трибуну тільки й мови було у Європі.
Ну, а півфінал грали проти Реала, і перший матч якраз в Дортмунді.
За кілька днів до нього "Джмелів" боляче вжалив споконвічний конкурент – це Баварія оголосила, що активує клаусулу в контракті Маріо Гьотце.
"Якщо вони хочуть цим завдати нам шкоди, то їм не вдасться!" – гнівався на те Клопп.
Перші хвилини з Реалом підтвердили його правоту – "Вершкових" наче не було на полі. Гегенпресинг, що народився і еволюціонував у повноцінну ігрову філософію якраз у Дортмунді, змітав з поля команду Жозе Моурінью.
Вже на 8-й хвилині Гьотце правою закрутив навіс з лівого флангу; Левандовський легко відклеївся від Пепе і відкрив рахунок.
Помилка Гуммельса – єдина за матч! – повернула Мадрид в гру, але то був лише епізод.
50-та хвилина – це Ройс пробив здалеку, м'яч зрізався і знайшов Левандовського. Поки Пепе показував боковому, що був офсайд, Роберт вже забив гол.
55-та хвилина – це вже Шмельцер прострілив до штрафного, Левандовський підробив під праву і вгатив над Дієго Лопесом. Авжеж, з-під Пепе.
66-та хвилина – Ройс ще й пенальті заробив, але навіть не думав виконувати, бо знав, що цього вечора Роберт вдарить краще.
То був перший покер за всю історію плейоф Ліги чемпіонів. Саме той матч і той розгром перетворили Левандовського із молодої зірки, яку знали насамперед в Бундеслізі, в одного з найбажаніших нападників планети.
"Чи був у нього офсайд? А в якому голі? Він сьогодні так багато забивав, що я вже й забув", – іронізував після гри Моурінью.
Поразка від Дортмунда підвела риску під його Реалом – він не виграв Лігу чемпіонів і за сукупністю програв протистояння Барсі Пепа Гвардіоли. Вже за кілька місяців сеу Жозе попрощався з Мадридом і повернувся до Челсі.
Що ж до Боруссії, то її мрію вбили РобБері – геніальний дует вінгерів Баварії. Надто складно було стримувати одночасно і Франка, і Ар'єна; плюс Швайнштайгер в центрі, Лам у захисті, Мюллер попереду, Ноєр на воротах...
Вони виграли у Боруссії і чемпіонат, і Лігу чемпіонів, здолавши її у фіналі 2:1.
І ось тоді вже суперзірковий Роберт потрапив у свої перші й останні мідні труби.
Ватцке
Річ у тім, що не лише Гьотце торгувала перед тим півфіналом Баварія.
Левандовський цікавив її навіть більше – в першу чергу, через трудову етику.
"У Льові неймовірне тіло – чисті м'язи. У роздягальні він всіх вражає", – захоплювався Нурі Шахін.
В команді його так і прозвали – "Тіло", і оскільки за фізпідготовку Роберта відповідала його дружина Анна, то він роздав партнерам квитки на її заняття – мовляв, спробуйте.
Озираючись назад, Боруссія сама це спровокувала – клуб має швидше реагувати на прогрес гравця. Роберт громив Реал, але заробляв ті ж 1,5 млн на рік, що й новачком, тільки-но прибувши з Познані.
А ось досвідченіша Баварія часу не гаяла, вийшовши на сцену з мішком грошей.
На її боці був дитячий спогад Роберта – вже смертельно хворий Кшиштоф Левандовський топив персонально за Джоване Елбера.
І що "Джмелі"?
Їхній гендир Ганс-Йоахім Ватцке ще в лютому 2013-го говорив, типу, хай приходять з офіційною пропозицією, але вже в червні заявляв інше:
"Я не обіцяв Левандовському відпустити його до Баварії. І жодних інших обіцянок теж не роздавав. Нас не цікавлять гроші. У його контракті нема клаусули, і він відпрацює контракт з Боруссією".
Зазвичай спокійного поляка це розгнівало. Прибувши додому, він дав багатослівне інтерв'ю, де розніс керівництво "Джмелів": "Я завжди викладаюся на максимумі, але вони утримують мене несправедливо. Все це тисне на мене і сидить у підсвідомості. Я почуваюся обдуреним. Люди з клубу говорили в обличчя одне, а зробили інше".
І хто тут правий, а хто винуватий?
Авжеж, складно звинувачувати поляка, що той за три роки не полюбив Дортмунд навіки. З іншого боку, і Боруссію зрозуміти можна – який дурень продає конкуренту найкращого гравця?
Зрештою, вони сіли, поговорили – і Левандовський залишився на останній сезон-2013/14. Зарплату йому підняли до 5 млн на рік, і Клопп навіть надіявся його зберегти. "Він залишається!" – сказав тренер ще до того, як цю фразу остаточно закріпив за собою Жерар Піке.
І з тим же успіхом.
Вже в січні Левандовський підписав попередній контракт із Баварією.
До честі Роберта, він відпрацював останній сезон без явного спаду, навіть став найкращим бомбардиром Бундесліги. Єдина видима зміна – Баварії не забив ні разу в чотирьох матчах.
Всього ж за чотири сезони в Боруссії Роберт наколотив 103 голи у 187 поєдинках, тож коли прийшла пора востаннє виходити у жовто-чорній формі, "Жовта стіна" з поваги навіть встала. Дехто плакав.
"Те, що вони зробили, було дуже важливим для мене. Це було неймовірно. Ніколи того не забуду", – Левандовський також розчулився.
Навіть у наступному сезоні він не святкував свій гол в ворота "Джмелів", що після його відходу страждали і випали з лідируючої п'ятірки.
"Я дуже поважаю клуб і вболівальників. Мені завжди було приємно грати за Боруссію".
Ну, але це життя – з часом спогади затерлися, віддалилися, і так вийшло, що надалі саме Дортмунд став для Левандовського найзручнішим суперником з усіх. 29 голів у 28 матчах – уявляєте?
Десь із 2016-го він почав їх святкувати, і їхні відносини розвалилися.
Минулого тижня ви бачили це в ЛЧ. Левандовський вже грає за Барселону, але хист змушувати "Джмелів" страждати нікуди не дівся, як і святкування, і матюки фанів.
"Жалюгідний найманець", – гласить найбільш залайканий коментар на Bild.
Але це ж дурниця.
Левандовський – це Левандовський; найефективніший форвард покоління і єдиний, хто тримає рівень у 36. Для Дортмунда він був дуже вчасним, але в підсумку завеликим, і клуб не розпорядився ним правильно. Вже з Голандом і Джудом цю помилку "Джмелі" не повторили – виходить, урок був хоч і болючим, проте корисним.