Безумовні ризики на фоні можливості прориву. Як на Миколенку позначиться зміна тренера Евертона
Клуб Англійської Прем'єр-ліги Евертон наважився змінити наставника. Замість Шона Дайча команду очолив Девід Моєс. Для українських уболівальників ця подія важлива з точки зору перебування на контракті у складі "ірисок" гравця національної збірної України Віталія Миколенка.
Чемпіон проаналізував ситуацію з призначенням нового тренера Евертона через призму можливих змін у команді з Ліверпуля, а головне – долі українського футболіста.
Хто такий Моєс, і на що з ним може розраховувати Евертон?
Моєс – досвідчений наставник, якому вже 61 рік. З ним підписано угоду на 2,5 роки. Шотландець очолив команду, яка перебуває на 16 місці в лізі, маючи гандикап лише в 1 бал від зони вильоту. Про успіхи "ірисок" красномовно говорить статистика – в команди лише 3 перемоги у 19 матчах з початку сезону. Лише в одного клубу АПЛ показник вікторій гірший, лише в двох – аналогічний. Тож природно, що єдина мета, яка стоїть перед Моєсом, звучить як "порятунок від пониження у класі". І хоча після призначення тренер не міг не згадати про своє минуле в клубі у контексті майбутнього, пріоритети очікувань ним розставлені досить чітко.
"Я мав 11 незабутніх та успішних років на лаві Евертона, тому не міг відмовити, коли мені був запропонований варіант із поверненням у цей великий клуб. Тепер разом із нашими прекрасними вболівальниками ми повинні зробити все заради того, щоб переїхати на нову арену в наступному сезоні, маючи статус команди АПЛ", – підкреслив наставник.
Як виявилося, відтинок в Евертоні з 2002-го по 2013-й був чи не піком тренерської кар'єри Моєса. Під його орудою "іриски" дійшли до фіналу Кубку Англії-2009, а також 9 разів були у топ-8 АПЛ. Одного разу його Евертон навіть застрибнув на 4 позицію у розіграші-2004/05. Такий результат дозволив опинитися у кваліфікації головного єврокубка.
Ні, вже поза клубом із Ліверпуля були ще перемоги в Суперкубку Англії-2013, а головне – тріумф у Лізі конференцій-2023, проте це були вікторії спершу в ранзі тренера, який виконав обов'язкову програму, а (у випадку з єврокубком) потім – вже наставника відверто середнього рівня, що очікування не виправдав.
Після перебування на "Гудісон Парк", де Моєс зробив собі ім'я молодого та перспективного спеціаліста, який може більше, були Манчестер Юнайтед, Реал Сосьєдад, Сандерленд та двічі Вест Гем. Неважко помітити, що після "червоних дияволів" до грандів шотландця більше не кликали. На "Олд Траффорд" в ньому не просто бачили наступника сера Алекса Фергюсона – саме один з найвеличніших тренерів у історії футболу вважав, що земляк достойний такої роботи. Однак з тиском та завданнями Моєс відверто не впорався, й не протримався в Манчестері навіть сезон. На момент відставки МЮ посідав тоді нечувано ганебне 7 місце. Його звільнили, коли команда позбавилася шансів потрапити у Лігу чемпіонів.
Вагомі зміни у штабі в ім'я стабілізації ситуації
Короля робить його почет, а жоден тренер не досягне поставлених цілей без кваліфікованих помічників. Моєс узяв собі у сподвижники Лейтона Бейнса, Біллі МакКінлі та Алана Ірвайна.
"Я вирішив, що Лейтону пора піднятися. Я хочу працювати з тими, кого я знаю, і кому довіряю, і саме через ту ситуацію, в якій команда опинилася. Біллі МакКінлі раніше вже працював зі мною. Алан Ірвайн теж буде зі мною. І Бейнсі".
В контексті Миколенка найважливішою фігурою виглядає саме останній. Лейтон Бейнс – колишній лівий захисник Евертона за часів саме Моєса. По завершенні ігрової кар'єри він працював у клубі тренером юнацької команди. За 420 матчів у Евертоні він забив 39 голів, що є немалим показником. Бейнс був тим фулбеком, який був однаково активним і на своїй половині, і біля володінь суперників. А головне – успішним у вмінні асистувати й навіть завершувати атаки. Останнє – аспекти, у яких Миколенку в АПЛ додати треба давно. Поява такого фахівця усуненню цих пробілів може сприяти. Втім, немало корисних порад Бейнс може дати й щодо дій у захисті.
Моєс відзначив ще одну проблему у грі команди, до якої безпосередньо дотичний і Миколенко.
"Я прагну залучити фахівця, що працюватиме над питанням стандартних положень. Маю декілька ідей, які, можливо, будуть відкориговані влітку".
А це вже камінь у город не тільки футболістів, які відповідають за створення, а й захисту в цілому, а також Миколенка – зокрема. Звісно, першочергова задача Моєса – покращення командних дій саме в атаці, адже за Дайча дії "ірисок" на половині поля суперників різноманітністю не відзначалися, а показник у 15 забитих м'ячів говорить сам за себе. Це другий найгірший показник у лізі. Однак дії оборонців команди саме на стандартах, і того ж Миколенка як складової четвірки захисників, негативні коментарі у ЗМІ та невдоволення вболівальників викликали не раз.
Запрошення профільного конкурента
Чи не головний підсумок перших днів роботи Моєса в Евертоні для Миколенка – радикальні плани "ірисок" із придбання футболіста на позицію лівого захисника, про що вже повідомили авторитетні джерела. У випадку ліверпульців це не просто прагнення посилити конкуренцію на позиції, а й вирішення давньої проблеми.
Справа в тім, що крім українця профільних лівих беків у команді наразі немає. Це автоматично робить Миколенка безальтернативним вибором. З липня 2023-го в Евертоні досвідчений універсал Ешлі Янг, якого у разі травми чи дискваліфікації ексфутболіста Динамо на лівому краї оборони, як правило, й використовували. Інша опція – залучення на протилежний фланг правого оборонця Натана Паттерсона. Конкретні імена у ЗМІ поки не виринають, проте ясно інше – вирішити це питання ліверпульці мають намір вже в січні. Тож хто б не виявився новим партнером та реальною чи номінальною загрозою позиціям Миколенка у стартовому складі, дуже схоже, що в українця починається новий етап кар'єри серед "ірисок".
Шанс на довгоочікуваний прогрес чи продовження періоду застою?
Можливість бути №1 в якості лівого бека команди, яка давно не є навіть середняком АПЛ, тривалий час означає для Миколенка двозначну реальність. З одного боку, загроз ігровій практиці за таких обставин небагато – українець не грає хіба що тоді, коли не може це робити фізично, чи коли на це впливають об'єктивні причини типу заборони на вихід на поле. Тобто це причини, які не залежать навіть від його ігрової форми. Проте на іншій шальці терезів не менш важливий чинник – розвиток Миколенка як футболіста явно загальмувався.
3 роки тому вихованець найтитулованішого клубу України приходив у Евертон в статусі одного з найперспективніших флангових беків Східної Європи. Й виправдовувати видані йому аванси Миколенко почав з перших матчів. Проте з часом поступ українця почав згасати, а потім і зовсім зупинився. Настільки, що до Миколенка вистачає претензій і на половині поля суперників, і біля власних воріт. Останнього раніше було менше. Залучення ще одного лівого бека в склад "ірисок" може стати для "Миколи" як тим самим поштовхом, що нарешті призведе й до трансферу та переходу на більш якісний рівень. Однак може і посилити фактичний безрух, у якому він зав’яз у останні рік-півтора. Який "шлях" обере Миколенко? Усе все ще залежить тільки від нього.