Чортик із табакерки: як скромний німецький форвард Мирослав Клозе став найкращим бомбардиром чемпіонатів світу
Аргентинець Ліонель Мессі, оформивши хеттрик у грі проти Алжиру, зрівнявся за кількістю забитих голів на чемпіонатах світу з Мирославом Клозе. Француз Кіліан Мбаппе, оформивши дубль у ворота Сенегала, впритул наблизився до рекордного числа в 16 голів.
Однією з найгучніших та найдивовижніших подій у новітній історії чемпіонатів світу став знущальний розгром Бразилії, який на домашньому для неї турнірі вчинила команда Німеччини. 7:1 – це було щось з розряду фантастики. Так жорстко Бразилію на футбольному полі ніхто й ніколи не принижував. І, між іншим, того дня, 8 липня 2014 року в Белу-Орізонті, Бундестім не лише відібрала у пентакампеонів мрію про шостий чемпіонський титул. Вона ще й забрала в них рекорд, яким, як вважають бразильці, має володіти лише їхній земляк.
З того часу найкращий бомбардир чемпіонатів світу – аж ніяк не знаменитий "Феномен" Роналдо. Ось уже 12 років рекорд належить, а точніше – належав скромному німецькому трудівнику штрафного майданчика Мирославу Клозе. Чотири чемпіонати світу – чотири медалі та 16 голів.
Прекрасна історія, яку гріх не згадати.
ЧС-2002 (Японія та Південна Корея) 7 матчів, 5 голів
Мирославу Клозе було вже 24, але у збірній Німеччини він грав лише рік. Дебютував у березні 2001-го і одразу ж приніс важливу перемогу: вийшов на заміну в матчі з непоступливою Албанією і на останніх хвилинах забив переможний м'яч, відзначившись ударом головою. У наступному поєдинку Бундестім – проти Греції – він знову вразив ціль, після чого у тренера команди Руді Феллера вже не виникало сумнівів щодо Міро.
"Неймовірний хлопець, він швидкий, напористий, чудово грає головою і володіє чудовою технікою", – захоплювався наставник.
Дуже вдалим вийшов у Клозе і дебют на чемпіонаті світу. Форвард став головним героєм вечора на полі "Саппоро Доум", забивши три з восьми м'ячів у ворота Саудівської Аравії та зробивши одну гольову передачу. Відзначився він і у двох інших матчах групової стадії – з Ірландією (1:1) та Камеруном (2:0), а ось у плейоф за Німеччину забивали вже інші – Міхаель Баллак та Олівер Нойвілль. Хоча, скажімо, в 1/8 фіналу проти США Мирослав був близьким до голу – завадила стійка воріт.
Звичайно, на тому турнірі всіх затьмарив Роналдо, який забив німцям два голи у фінальному матчі та став найкращим бомбардиром чемпіонату. Клозе у фіналі зіграв не найкращим чином – мабуть, позначилася відсутність травмованого Баллака, диригента атак Бундестім. Проте Мирослава визнали одним із головних відкриттів чемпіонату та включили до символічної збірної турніру.
Журналісти у ті часи часто порівнювали Клозе з чортиком із табакерки. Логічно. Він же тоді виступав за "червоних чортів" із Кайзерслаутерна. І під передачі партнерів відкривався так швидко й несподівано, що захисники не встигали за ним устежити. Хоча, не в образу Мирославу, доречнішою була б асоціація з… дятлом або молотком – адже всі свої п'ять м'ячів на ЧС-2002 він забив головою.
ЧС-2006 (Німеччина) 7 матчів, 5 голів
Напередодні домашнього ЧС у збірній Німеччини змінилися тренер і стиль гри – під керівництвом Юргена Клінсманна, який очолив "Бундестім" у 2004 році, команда зробила серйозний ухил у бік видовищності. І Клозе в тренерських схемах відводилася особлива роль – наконечника списа, якщо так можна сказати.
Ну, а кому ще? Сезон-2005/2006 він провів просто чудово, отримавши приз найкращого бомбардира чемпіонату Німеччини (27 м'ячів). Так, Клозе діяв не дуже яскраво, не виблискув дриблінгом і якимись неймовірними фінтами, але завжди перебував у потрібний час у потрібному місці. Подивіться підбірку його голів на чемпіонатах світу: всі з близької відстані (не далі 10-12 метрів від воріт), майже всі – в один дотик. Але від цього вони не перестають бути голами. Словом, чуття у нього завжди було на висоті.
На домашньому Мундіалі Мирослав оформив два дублі на груповій стадії – у ворота Коста-Ріки (4:2) та Еквадору (3:0), взяв участь у двох гольових атаках у поєдинку зі Швецією (2:0) на стадії 1/8 фіналу та забив надважливий гол Аргентині (1:1, пен. 4:2) у чвертьфіналі, зрівнявши рахунок і перевівши зустріч в овертайм (німці в результаті перемогли по пенальті).
У програному півфіналі з Італією (0:2) та переможному матчі за третє місце з португальцями Мирославу відзначитися не вдалося. Але це не завадило йому отримати "Золоту бутсу" найкращого снайпера і знову опинитися в символічній збірній за підсумками турніру.
ЧС-2010 (ПАР) 5 матчів, 4 голи
У ПАР, як і чотирма роками раніше, збірна Німеччини поступилася у півфіналі майбутньому чемпіону світу (цього разу – Іспанії) і знову задовольнилася бронзою. Але зате вона стала найяскравішою командою турніру, влаштовуючи такі шоу, що аж подих перехоплювало.
Йоахім Лев, який обійняв посаду головного тренера у 2006-му, напередодні ЧС-2010 помітно омолодив команду. На тлі Клозе, який тоді не дуже часто забивав за Баварію, кандидатури Маріо Гомеса та Штефана Кісслінга здавалися цікавішими та перспективнішими. Але Міро в усі часи вирізняла одна унікальна особливість: як би не йшли справи в клубі, у збірній він свої бомбардирські обов'язки виконував справно.
Лев про це чудово знав і продовжував довіряти форварду, який став найкращим бомбардиром Німеччини у відбірному турнірі, а в ПАР не дотягнув до "Золотої бутси" лише один м'яч (цього разу вона дісталася його земляку Томасу Мюллеру).
Ще один примітний нюанс. Якщо на попередніх світових форумах Миро забивав переважно простим суперникам, що, до речі, часом закидали йому як докір, то тепер три з чотирьох його м'ячів припали на матчі з топ-командами. Для розминки він взяв участь у розгромі Австралії (4:0), в 1/8 фіналу відправив один із чотирьох м'ячів у ворота Англії (4:1), а потім відвантажив "дубль" у феєричному чвертьфінальному протистоянні з Аргентиною (4:0).
З того моменту Клозе став першим в історії футболістом, який забивав на трьох чемпіонатах світу по чотири і більше м'ячів. За загальною кількістю голів на ЧС він зрівнявся зі своїм великим попередником у збірній Гердом Мюллером, а від світового рекорду бразильця Роналдо, який відзначився на Мундіалях 15 разів, Мирослава відділяв лише один влучний удар. Хоча, хто тоді міг подумати, що він зіграє ще на одному чемпіонаті світу?..
ЧС-2014 (Бразилія) 5 матчів, 2 голи
Коли Йоахім Лев оголосив список футболістів, які їдуть до Бразилії, багатьом його вибір здався дивним. У заявці Бундестім значився лише один класичний форвард – Мирослав Клозе. Всім було зрозуміло, що група гравців атаки у Лева була досить пристойна, і ті ж Томас Мюллер або Маріо Гетце здатні успішно зіграти на позиції "хибної дев'ятки".
Але все одно рішення тренера насторожувало, тим паче з урахуванням віку Клозе, якому на той час виповнилося 36. Навіть попри те, що напередодні ЧС-2014 він добре виглядав у контрольних спарингах і, вразивши ворота Вірменії, обійшов Герда Мюллера у списку найкращих снайперів Бундестім за всю історію (69 голів проти 68).
А тепер освіжимо пам'ять. У першому матчі на ЧС-2014 Німеччина обійшлася без Мирослава – щоб знищити Португалію (4:0), вистачило старань Мюллера, але коли стало гаряче у матчі з Ганою, Йоахім Лев кинув у бій ветерана.
А далі – маленьке футбольне диво від великого майстра: Клозе вийшов у середині другого тайму за рахунку 2:1 на користь африканської команди, а вже за дві хвилини на табло горіли цифри 2:2. Мирослав зробив лише один дотик, але знову ж таки – як вчасно він опинився біля цієї дальньої стійки, підправивши м'яч після скидки партнера, як відчув епізод!
З того моменту одне з найбільш інтригуючих питань ЧС-2014 звучало так: чи дасть Йоахім Лев своєму нападнику шанс побити рекорд Роналдо? І тут, до речі, варто зробити одну важливу поправку. З Фаридом Мондрагоном ситуація була іншою: тренер збірної Колумбії Хосе Пекерман справді випустив 43-річного воротаря на поле заради рекорду – на той момент він став найбільш віковим футболістом в історії чемпіонатів світу. А Йоахім Лев бачив у Клозе ключову бойову одиницю. Досить зазначити, що 36-річний форвард усі матчі плейоф, крім першого, з Алжиром (2:1), починав у стартовому складі.
Свій 16-й м'яч на чемпіонатах світу Мирослав забив у півфіналі Бразилії (7:1), яка того дня зазнала найбільш нищівної поразки в історії. І, напевно, це було символічно: відібрати рекорд у Роналдо у нього на очах, вразивши ворота бразильців, та ще й на їхньому полі, та ще й у такому унікальному матчі.
А ще через п'ять днів Клозе встановив ще одне досягнення, отримавши таку довгоочікувану та заслужену золоту медаль чемпіонату світу. З того часу він – єдиний на планеті футболіст, який має чотири нагороди світових форумів. І, безумовно, цей його рекорд перевершити буде складніше, ніж бомбардирський, за яким цього літа "женуться" Ліонель Мессі (16 голів на ЧС) та Кілліан Мбаппе (15).
Цікаві факти про Клозе
Футболіст за спадковістю. Його батько Йожеф Клозе теж був непоганим форвардом. Починав кар'єру в польському клубі Одра з міста Ополе, а з 1978 року грав у Франції – спочатку за Осер, з яким вийшов у Лігу 1, а потім за скромніший Шалон. Як жартує Мирослав, він був приречений стати футболістом. Але ж і його мама Барбара Єж теж непогано вправлялася з м'ячем: свого часу вона зіграла 82 матчі за збірну Польщі з гандболу на позиції воротаря.
Вибір громадянства. Батько Мирослава – етнічний німець, мама – полька. У 1987 році їхня родина переїхала до Німеччини, оселившись у містечку Кузель. Спочатку Мирославу було дуже складно – йому важко давалася німецька мова, через що виникли серйозні проблеми у школі. Інтегруватися в суспільство допоміг футбол: Клозе грав краще за всіх серед однолітків, і на вулиці його завжди з радістю брали в команду. Мирослав зізнається, що йому довгий час було зручніше розмовляти польською, але коли у 2001 році його посилено кликали до збірної Польщі, відмовився. Він уже мріяв про Бундестім.
Експеримент Рехагеля. Першим клубом Клозе став Хомбург (на той час – 5-й дивізіон). За сезон юний центрфорвард, який опанував на наполягання батька професію тесляра (про всяк випадок), забив 11 м'ячів, і у 1999 році опинився в Кайзерслаутерні. Цікаво, що тренер "чортів" Отто Рехагель не помітив снайперський талант Мирослава і награвав його в центрі поля. І лише коли Рехагеля змінив Андреас Бреме, Клозе повернувся на вістря атаки.
Перший трофей. Це вже після переходу до Вердера, який у 2004 році заплатив за Клозе 5 млн. євро. Із "Бременськими музикантами" він виграв Кубок німецької ліги 2006. Його статистика у Вердері: 18 голів та 10 передач у середньому за сезон.
Найбільший трансфер. У 2006-му Клозе визнали найкращим футболістом країни, а навесні 2007-го за 15 млн. євро він перейшов у Баварію, з якою виграв чемпіонат та Кубок Німеччини (по два рази).
Перехід у Лаціо. З приходом у Баварію Івіци Олича та Маріо Гомеса він втратив місце в основі. Влітку 2011-го Клозе перейшов у Лаціо на правах вільного агента і теж здобув трофей – став володарем Кубку Італії 2013.
Найкращий матч. У травні 2013 року форвард Лаціо забив п'ять м'ячів у ворота Болоньї. До цього в Серії А пентатріків не траплялося протягом майже 30 років.
Секрет спортивного довголіття. Успіх Клозе – це насамперед велика праця та професіоналізм. Він завжди багато спав перед матчами ("сон додає сил"), самостійно вивчав гру захисників суперника, а для відновлення використовував крижані ванни, які тоді ще не набули такої популярності, як зараз.
Джентльменська поведінка. Клозе, напевно, найчесніший футболіст у світі. У 2005 році, в матчі проти Армінії, він переконав суддю скасувати пенальті у ворота суперників, бо фолу не було. А у 2012-му забив гол рукою у ворота Наполі, але одразу в цьому зізнався.
Зразковий сім'янин. За роки активної кар'єри Мирослав жодного разу не потрапляв у скандали, всі вихідні проводячи із дружиною Сільвією та синами-близнюками Луаном і Ноєм.
Тренерська кар'єра. Цей етап професійної діяльності Клозе розпочав практично без підготовки – у 2016 році повісив бутси на цвях і став асистентом Йоахіма Лева в національній збірній (працював із нападниками). Згодом очолив юнацьку команду Баварії U-17 і асистував Гансі Фліку в головній команді мюнхенського клубу. У 2022–2023 роках керував австрійським Альтахом, а з літа 2024 року Клозе — головний тренер Нюрнберга, з яким розраховує піднятися до Бундесліги, але поки що тримається в середині другого німецького дивізіону.