Після матчу з Албанією боліло все: Анна Петрик – про успішний виступ збірної України в Лізі націй
Жіноча збірна України виборола путівку до еліти Ліги націй. Харківський Металіст 1925 став віцечемпіоном України. В обох колективах ключовою гравчинею є Анна Петрик.
"Чемпіон" вирішив дізнатися, які емоції відчуває футболістка від успіху національної команди, що думає про виступ харківського клубу в сезоні-2024/25. а також запитали, який настрій вона має перед фіналом Кубку України, де її клуб зіграє проти Ворскли, з якою Анна двічі ставала чемпіонкою України.
– По-перше, вітаю з виходом в еліту Ліги націй. Уже підсумовуючи турнір, то яка гра відбору виявилася найтяжчою?
– Не можу сказати, що якась гра була більш важкою. Всі матчі за збірну зазвичай не легкі.
– У матчі з Албанією отримала неприємний удар у спину. На поле навіть вийшли медики. Утім, змогла дограти. Яке було самопочуття після гри?
– Після гри з албанками боліло все (посміхається – прим.) Пам’ятаю тільки цей удар в спину, але на ранок встаєш і спина болить, і десь нога, і руки. Було багато боротьби, але Слава Богу, все добре.
– У Лізі націй можуть у суперники випасти країни, де жіночі футбольні традиції на дуже високому рівні. Чи є збірна проти якої особливо хотілося б зіграти?
– У Лізі А грають дуже сильні команди, мене це мотивує ще більше працювати, бути більш дисциплінованою. У Лізі Б не було легко, маю уявлення, як буде в А.
Розумію, що будемо більше оборонятись і десь грати без мʼяча, але можна отримувати задоволення і від оборони, коли все чітко, вчасно, а команді суперника не вдається пройти – це те, від чого можна отримати задоволення, коли не домінуєш. Хотіла б зіграти проти Ісландії (посміхається – прим.).
– Невдовзі буде фінал Кубку України, де Металіст-1925 зіграє проти Ворскли. Для тебе це принциповий суперник, адже кілька сезонів провела там. Як воно для спортсмена грати проти колишніх одноклубниць, додає мотивації?
– Для мене ігри проти Ворскли завжди дуже важливі. Ми провели багато часу з дівчатами, я добре знаю, як вони грають, вони також знають, як граю я. Тому мотивації більше проти такого суперника.
– На жаль, чоловіча Ворскла вилетіла з УПЛ. Чутки взагалі ходять не найприємніші… Що, можливе, скорочення фінансування. Ворскла стала правонаступником Житлобуду-2, уже кілька разів ставала переможцем чемпіонату України. Хоч вони вас і обійшли, але б не хотілося, напевно, втрачати такого конкурента?
– З такими командами наш чемпіонат цікавіший. Такі команди як: Ворскла, Колос, Металіст 1925, а з наступного сезону і Сістерс, я думаю, буде він цікавіше – всі боряться не просто за чемпіонство, а за можливість грати в єврокубках. Звісно хочеться, щоб було ще більше команд, які будуть боротись за це право, тим самим робити чемпіонат України привабливішим для Європи
– У чемпіонаті Металіст 1925 програв всього на 3 очки Ворсклі, але в 2025 році твоя команда набрала 26 очок із 30 можливих і пропустила лише 1 гол. Ви були в чудовій формі. Це наслідок чого: остаточно зігралися, чудово провели збори чи…?
– Я думаю, це більше про зіграність та розуміння одна одної на полі. А після того, як ми втратили очки в першому колі, потрібен був максимум від нас, щоб досягти бажаного результату. Так і вийшло, що кожну гру сприймали, як вирішальну і не могли більше схибити.
– Вдалося навіть реалізувати мрію Дар’ї Білодід – зіграти професійний матч. Якщо врахувати, що в неї взагалі інший профіль, як тобі тренування з нею, як у команді взагалі відреагували на таку новину.
– В принципі всі розуміють, яка була мета цього. У команді дуже добре прийняли Дашу, допомагали, підказували й було видно її бажання та як вона старалась на тренуваннях. Для нас також було цікаво, які ці люди з індивідуальних видів спорту (посміхається – прим.). Рада, що мали час і можливість поспілкуватись та попрацювати з чемпіонкою Європи.
– У тебе є досвід виступів у прекрасній, але такій далекій Ісландії. Після цього не розглядаєш варіант спробувати себе ще раз за кордоном?
– Дуже хотілося б спробувати себе в інших чемпіонатах, відчути на що здатна та чи можу конкурувати там. Є дуже велике бажання, сподіваюсь, що скоро зможу його втілити.
– Останнім часом все більше дівчат приходять на футбольні секції. Ти кілька разів ставала чемпіонкою України, є основною гравчинею у збірній. Які думки, настрій дозволили тобі втриматися у футболі, щоб ти порадила їм, щоб дійти до таких же здобутків, як у тебе?
– Загалом все просто: якщо в тебе є ціль, бажання та дисципліна, тобі лишається лише не звертати уваги на інших, вірити в себе та вірити собі. Інколи потрібно відмовитись від того, чого хочеш в даний момент, щоб отримати те, чого хотіла все життя. Не зраджувати своїм цілям, піклуватись про себе та любити те, що робиш. Фраза, яка дає задуматись про результат власної роботи: що посієш – те й пожнеш.
Якщо ти вкладаєш серце в кожне тренування, дисципліну – в кожен день, віру – у кожен рух, то рано чи пізно це дасть свої плоди. Потрібно любити те, що робиш, бути відданим справі, працювати навіть тоді, коли не видно миттєвого результату. Треба пам’ятати: успіх – це не випадковість, а наслідок щоденної праці і терпіння.
