Пошук нового Луніна в іншому всесвіті: про що нам говорить трансфер Кінарейкіна у Вільярреал
Хоч би як спекотно зараз не було в Україні, початок чергового тижня подарував грім серед ясного неба. Іспанський Вільярреал, який чутки довго пов'язували з Андрієм Луніним, підписав воротаря Карпат Якова Кінарейкіна.
Гравець обійшовся іспанському клубу в 700 тисяч євро. Чемпіон спробував проаналізувати цей трансфер.
Для початку невеликий камінг-аут – ваш автор абсолютно нічого не розуміє у футболі. Ось що я писав за підсумками 25-го туру УПЛ:
Після одного з кутових і несильного удару Кінарейкін не втримав м'яч у руках і закинув його у ворота. Чекаємо на повернення в рамку Кемкіна?
Ось що після 28-го:
...перший м'яч влетів у ворота Кінарейкіна з опорної зони. Альварес, якби не отримав вилучення в минулому турі, був би десь там – що, звісно, не скасовує помилку воротаря. Кемкін відіграв усю першу частину сезону, але у 2025-му він сидить у запасі – можливо, варто повертати його в основу?
А ось що після 29-го:
Карпати могли виграти на полі Зорі, але їхній воротар виконав щось зовсім уже за межами добра і зла... Той випадок, коли можна з чистою совістю і з покладеною рукою на серці казати, що не підганяєш завдання під відповідь і що "дзвіночок" для Карпат пролунав давно. Кемкін, звісно, не Буффон, але він просто чудово грав за Минай і точно краще, ніж зараз Кінарейкін – за Карпати в першій частині сезону. Незрозумілі самі причини переведення його в запас.
За підсумком, клуб, який найближчий сезон почне в Лізі чемпіонів, купує воротаря, який може обґрунтовано претендувати на звання НАЙГІРШОГО з усіх основних у минулому сезоні УПЛ. Карпатам, можливо, саме тих очок, яких їх позбавив Кінарейкін, і не вистачило до єврокубків. Проте: він у Вільярреалі, а, наприклад, Паламарчук у ЛНЗ.
Це доказ, що під час селекції, вибору новачків єврокубкові клуби керуються зовсім не такими категоріями, як "хто найкращий у конкретній команді". Трубін теж переїжджав до Бенфіки після дуже слабкого сезону в Україні, Лунін, звісно, добре грав за Зорю, але саме уявлення ситуації, як Зідан переглядає її матчі, викликає сміх. Виступи в чемпіонаті України – це цікаво, але в Європі оперують зовсім іншими категоріями.
Якими ж?
1) Доступність. Вільярреал – скромна команда. Він непорівнянний за рівнем з іспанськими "китами": і рахувати тут треба не тільки Реал і Барселону, а й Атлетико. У нього зовсім маленький (23 тисячі місць) стадіон, і має ім'я він не умовного "Спотіфая", а місцевого виробника кераміки. Як наслідок, Вільярреал живе раціонально, що стосується фінансів, він рахує кожен євроцент, і тому його трансферний рекорд... все одно набагато вищий, ніж у Динамо.
Так, клуби з європейських чемпіонатів "великої п'ятірки" живуть просто в іншому всесвіті порівняно з Україною. Навіть "жовта субмарина" – клуб, який живе скромно – міг собі дозволити викласти 23,5 мільйона євро за Данжуму, 23 – за Алькасера, 20 – за Жерара Морено. Усі троє були форвардами, Данжума не вписався, зате Морено заграв так, що став найкращим бомбардиром в історії клубу і відбив усі гроші.
До речі, десь тут потрібно відзначити, що у Вільярреала з'явилося найприємніше стабільне джерело доходів. На тлі того, що Севілья увійшла в глибоку кризу і перестала навіть претендувати на високі місця, а про Валенсію в цьому контексті навіть говорити смішно, "субмарина" стала не просто претендентом, а явним фаворитом на щорічний вихід у Лігу чемпіонів.
Усі все розуміють про трьох грандів, але від Ла Ліги, у разі хороших виступів у єврокубках, тепер може виходити п'ять команд. А з суперників за четверте-п'яте місце у Вільярреала є Атлетик (який обмежений неможливістю підписувати когось, крім басків) і... мабуть, усе. Минулого сезону довго бився Бетіс, але він ще слабший за ресурсами, Реал Сосьєдад у принципі не може щороку показувати клас.
Загалом, є всі шанси на те, щоб грати в Лізі чемпіонів регулярно, а не раз на п'ятирічку. Вільярреал у головному єврокубку показує себе просто чудово (за п'яти матчів – два виходи до півфіналу!), тож може розраховувати навіть не на 40, а на більшу кількість мільйонів. І, як наслідок, може купувати гравців за семизначну суму навіть у глибокий запас.
У Вільярреала серйозна пара воротарів. Луїс Жуніор – молоде дарування з Бразилії, за яке "субмарина" платила Фамалікану 12 мільйонів євро. Дієго Конде дуже допоміг Леганесу вийти у вищу лігу, перш ніж перейшов у Вільярреал за 4 мільйони (і без нього Леганес вилетів). Вони конкурують один з одним за кожну секунду ігрового часу – але поки Вільярреал може заплатити близько мільйона і за третього воротаря.
2) Перспектива. Тут все просто: Кінарейкіну всього 21 рік, він може домогтися якого завгодно прогресу. Лунін зробив чудову рекламу українським голкіперам – і він переїхав у Мадрид лише в 19, але якийсь прийнятний рівень став показувати через 2-3 роки.
Вільярреал може витратити некритичну для себе суму на актив, який може вирости в нового Луніна. Тим паче що вони навіть вихованці однієї й тієї самої школи: у середині нульових Лунін і Кінарейкін разом виховувалися в харківському Металісті.
3) Зрілість. Юність і зрілість дуже рідко йдуть нога в ногу, але тут саме той випадок. Яків отримав свій шанс виключно рано: у 19 років він зіграв у Лізі чемпіонів! Дивно, що цей матч був дебютом у всьому дорослому футболі: до гри Дніпра-1 з Панатінаїкосом Кінарейкін не виходив за першу команду жодного разу. Дніпро-1 уже поступово прямував до зникнення, і прощання з першим номером Максом Валефом дало юніору шанс.
Яків і тоді не відзначався грою (з греками пропустив три голи з трьох ударів у площину), але зате він дуже рано почав набиратися практики. 13 матчів за Дніпро-1, потім 14 за Карпати – усі за амбітні, з прицілом на єврокубки, команди, з досвідом гри з високою лінією оборони. Це те, що потрібно Вільярреалу, коли стосується новачків навіть на далеку перспективу.
Сам по собі перехід у Вільярреал не означає нічого. Мар'ян Швед переходив до Севільї, яка сильніша не те що за нинішню Севілью, а й за нинішній Вільярреал – щорічного переможця Ліги Європи.
Це не призвело ні до чого, крім одного матчу за дубль і повернення в Карпати. Але є приклад Шведа, а є приклад Луніна і Ярмолюка, які прийшли до слави з глибокого-глибокого резерву Реала і Брентфорда. Кінарейкін отримує шанс, а далі все залежить тільки від нього.
