Євро та Копа Америка як останнє слово. Хто приєднався до Крооса й Ді Марії, та пішов з міжнародного футболу
Головні турніри Старого та Нового Світів подарували як несподіваного, так і очікуваного чемпіонів. Разом з тим, чемпіонат Європи-2024 та Кубок Америки-2024 також стали тими змаганнями, після яких стало відомо про прощання зі своїми збірними не одного знакового гравця.
Саме про таких, футболістів, які визначали обличчя своїх команд не один рік, піде мова у черговому підсумковому матеріалі про турніри. До вашої уваги — 8 тих, про кого пам’ятатимуть наступні покоління.
Томас Мюллер
В житті нащадка видатного прізвища завжди були лише дві команди, й із однієї він зі своєї волі чи з інших причин іде вже втретє. Втім, дуже схоже, що цього разу — таки остаточно. Томасу невдовзі буде 35, і те, що він у такому віці після аж ніяк не видатного сезону (41 матч, 7 голів, 12 асистів) в Баварії був покликаний колишнім керманичем у збірну, було вдачею апріорі.
Тож схоже, що Мюллер зупиниться на позначці у 131 матч та 45 голів у складі "манншафт". Перша цифра — третій показник у історії Німеччини, друга — 6-7-й. З бундестім Томас устиг стати чемпіоном світу, а також двічі був у двох кроках від корони першості Європи. Крім того, на мундіалі-2010 Мюллер виграв "Золоту бутсу".
Анхель Ді Марія
"Лапша" — один з найбільш недооцінених футболістів своєї епохи. Аргентинець має розкішне резюме на клубному рівні, а його внесок у прорвану греблю з титулів, які посипалися на "альбіселесте" в останні роки, переоцінити важко. Відповідь проста — Анхель незмінно був у тіні тих чи інших партнерів чи не в кожній команді, за яку грав, і проти такої ролі ніколи не виступав.
У складі діючого чемпіона світу Ді Марія, звісно ж, був за спиною хлопця на ймення Ліонель. Разом з тим, йому не вистачило усього 3 матчі, щоб обійти Хав'єра Маскерано, й стати другим за кількістю проведених ігор у складі національної команди. Анхель залишає нащадкам вражаючий орієнтир — провести 145 матчів та забити 31 м’яч у складі такої команди, як Аргентина, зможе не кожен.
Джердан Шакірі
Етнічний косовський албанець, Шакірі — ідеальний приклад того футболіста останніх 10-15 років, який не розкрив свій потенціал і наполовину. Ні, Джердан іде тільки з міжнародного футболу, а на клубному рівні за американський Чикаго Файр збирається грати й далі, проте вже точно не стане тим, ким собі уявляли цього потужного хлопця після двох років у Базелі в 2009-2011-му роках.
Тоді Шакірі був одним із найперспективніших вінгерів Європи, й Баварія звернула увагу на Джердана зовсім не випадково. Однак рівень топклубу Шакірі відверто не "потягнув". Пізніше була ще одна спроба, вже в Ліверпулі, проте й на "Енфілді" Джердан не вразив. Втім, протягом усіх цих років, незважаючи на поступове піке на клубному ріві, він залишався провідним гравцем збірної Швейцарії. Сьогодні йому 32, і він вже втомився. А тому зупиняється на позначці в 125 (другий показник у історії "наті") матчів та 32 (четверта цифра) голи.
Олів'є Жіру
Новачок Лос-Анджелеса, Олів'є — легендарна постать у історії Франції. Жіру пізно розкрився, адже навіть на рівні французького футболу про нього заговорили вже тоді, коли форварду було за 25 років. Олів'є став чемпіоном країни у складі Монпельє, звернув на себе увагу Арсенала, й відтоді увірвався у когорту провідних центрфорвардів світу, які не втомлюються заворожувати працелюбністю та ефективністю.
Для "ле бльо" Жіру — не просто важливий футболіст останніх 10 років. Саме наполегливість та заповзята націленість на ворота суперників дозволили Олів'є стати найкращим бомбардиром у історії "триколірних". З 57 забитими м'ячами у 137 іграх Жіру вище таких видатних гравців, як Тьєррі Анрі, Мішель Платіні чи Зінедін Зідан.
Ян Вертонген
Один з найбільш яскравих представників так званого "золотого покоління" збірної Бельгії, Вертонген так і залишився без омріяних титулів. Хай цього разу від "червоних дияволів" перемоги на великому турнірі очікували хіба що невиправні оптимісти, бельгійці вкотре не просто виступили невдало, а й розчарували. На жаль, свою ногу, в буквальному сенсі, до такого результату доклав і рекордсмен "червоно-чорних" за кількістю матчів.
У грі 1/8 фіналу Євро з Францією, яка виявилася для 37-річного захисника 157-ю і останньою за Бельгію, Вертонген невдало підставився під удар суперника — автогол. Так "ле бльо" здолали суперника в одному з найбільш нудотливих матчів плейоф турніру, а Ян завершив міжнародну кар'єру на вкрай мінорній ноті.
Душан Тадич
Збірна Сербії — команда-розчарування не перший рік поспіль. Хаос та постійні розбірки на рівні федерації та тренерського штабу стали тією візитівкою балканців, яка "приклеїлася" до цієї збірної чи не навічно. Втім, варто визнати, що по-справжньому талановитих та яскравих футболістів у складі Сербії вистачало завжди. Та саме один з них жертвою внутрішніх чвар і став.
Душан Тадич — багаторічний лідер збірної Сербії та футболіст, який уже встиг стати рекордсменом команди за кількістю проведених матчів. Однак 111-й, схоже, став для нього й останнім. Тадич не знайшов спільну мову з головним тренером команди Драганом Стойковичем, і у віці 35 років з головною командою країни попрощався.
Хесус Навас
Не так давно дивовижна кар'єра багаторічного лідера й капітана Севільї стала однією з центральних тем нашого сайту. Про відхід 38-річного універсала було відомо ще до фіналу Євро. Як виявилося, для Хесуса Наваса все склалося ідеально, і він пішов із національної команди не тільки чемпіоном світу, а тепер ще й двічі переможцем першості континенту.
Хесус провів за Іспанію порівняно небагато матчів — 56, але йому точно не відмовиш у старанні, здоровій агресії та дисциплінованості. За цими показниками Навас був, є і буде зразком для багатьох футболістів на роки.
Тоні Кроос
Німецький футболіст у нашому списку — постать унікальна, адже лише багаторічний лідер Реала не тільки йде зі збірної, а й прощається з футболом загалом. 34-річний Кроос каже спорту №1 "бувай" якщо не на піку своїх можливостей, то на тому рівні, з яким міг би без позамежних зусиль заробити кілька десятків, якщо не сотень, мільйонів євро у тій же Саудівській Аравії.
Але Тоні вибирає інший шлях. Шлях, який в наш час непостійності та домінування ілюзорних цінностей, достойний лише поваги та аплодисментів. Кроос виграв у футболі майже все. І зупиняється на позначці в 114 матчів та 17 голів у складі "манншафт".