Від дешевших за кіно до дорожчих за морський круїз: Як дорожчали квитки на матчі Євро. Частина 1
Бажання заробити на шоу – природне бажання того, хто його влаштовує. Футбол не виняток. З кожним наступним чемпіонатом Європи УЕФА робить все, щоб конвертувати його в надприбутки. Щоправда, від жаги збагатитися страждають у першу чергу вболівальники, яким доводиться платити з кожним циклом все більше. Хоча були часи…
Побачити легенду і не збанкрутіти
На початку 1960-х років ціни на футбольні матчі не були захмарними. Наприклад, В Англії квитки на стадіони не коштували "усіх" грошей. Найдорожчий сидячий квиток на домашній матч Манчестер Юнайтед, у складі якого запалював легендарний сер Боббі Чарльтон, можна було придбати за 40 пенсів. За тих часів це дві пачки цигарок або п’ять пінт пива (2,84 літри). Тоді в Британії середня зарплата починалася від 4 до 12 фунтів на тиждень. А найдешевший стоячий коштував лише 17,5 пенса. Нинішнім вболівальникам манкуніанців така вартість квитків на Олд Траффорд може тільки наснитися.
Така ж ситуація була і в інших країнах. Наприклад за квиток першого класу на матч групового турніру Олімпіади-1960 у Римі треба було викласти 3 тисячі лір при середній зарплаті по країні на той час 47 тисяч на місяць.
У Франції, де проходив фінал першого чемпіонату футболу, при середньому доході на рівні 9900 франків на місяць, білети на футбольні матчі коштували від 600 до 1000 франків. Звісно, на матчі Євро-1960 середня ціна доходила і до 2 тисяч франків, проте великого резонансу турнір не викликав. Фінальний матч, в якому радянська збірна перемогла команду Югославії з рахунком 2:1, зібрав на Парк де Пренс у Парижі лише 18 тис. глядачів, а матч за 3 місце на марсельському Велодромі лише 9,5 тис. Середня відвідуваність Євро-1960 склала 19,8 тис. глядачів за гру.
На наступному чемпіонаті Європи у 1964 році середня відвідуваність зросла до 39 тис. глядачів за чотири матчі. Проте левова частка з них (майже 80 тисяч) прийшла на фінальний матч між іспанцями та радянськими футболістами, в якому господарі турніру перемогли 2:1 на Сантьяго Бернабеу. Слід зазначити, що півфінальний матч на цьому ж стадіоні за участі збірної Іспанії зібрав лише 39 тисяч. На цьому ж турнірі було встановлено й антирекорд відвідуваності матчів за 3 місце. За грою між угорцями та данцями на Камп Ноу в Барселоні спостерігали лише 3,9 тис. вболівальників.
В таких умовах говорити про спекулянтів не доводилося. Ціна на квитки в 1960-х коливалася у межах кількох доларів у перерахунку з місцевої валюти.
Наступний чемпіонат Європи у 1968 році не змінив тенденції. Достатньо сказати, що на фінал на Стадіо Олімпіко в Римі вболівальників було на 13 тис. більше, ніж коли фінал перегравали. Річ у тім, що Італія і Югославія зіграли внічию, а серії пенальті тоді ще не було. Середня відвідуваність зросла до 52,1 тис. глядачів, але якщо у Римі стадіон був заповнений, то у Флоренції, де відбувався один з півфіналів – ні.
Аналогічна ситуація склалася у Бельгії за чотири роки. Середня відвідуваність матчів склала 30,5 тис. глядачів. Так, ціни на матчі коливалися вже в межах 10 доларів, але шаленого попиту на квитки не було.
Ситуація змінилася в Югославії у 1976 році. Середня зарплата в країні тоді була на рівні 1570 динарів, а квитки на півфінальні матчі коливались від 150 до 250 югославських динарів на півфінали, і вище 300 динарів на фінал. Віддати п'яту частину зарплати за футбольний квиток при шаленій інфляції могли дозволити собі не всі. Середня відвідуваність матчів у підсумку склала 26,5 тис. глядачів за гру.
Офіційний курс місцевої валюти на той час був штучно встановлений владою – 12,5 динарів за долар. Але реальний складав десь 17,5 динарів. Тобто ціна на право потрапити на вирішальні матчі Євро-1976 вже складалася від 15 доларів і вище. Проте на тлі інших чемпіонатів Європи це було скоріше винятком, ніж закономірністю.
Челентано проти Дзоффа
Сьогодні важко повірити, що були часи, коли в італійців на першому місці було кіно, а не футбол. Це зараз середня ціна на квитки до кінотеатру коштують 8 євро, а на футбол від 20 євро. А понад 40 років тому, коли Італія приймала черговий футбольний чемпіонат, білет на фільм за участю місцевих зірок кінематографа коштував 4000 лір (3,5 євро на нинішні гроші), а на футбол лише 3500 лір (3 євро). І хоча культовий фільм за участі Адріано Челентано й Орнеллою Муті "Приборкання норовливого" вийшов у прокат лише у грудні 1980 року, на той час вони вже були на піку популярності. І були більш цікавими публіці, ніж Діно Дзофф чи Пауло Россі, які за два роки привели італійців до перемоги на чемпіонаті світу.
Діно Дзофф, фото: GettyImages
Звісно, під час самого Євро квитки на футбол коштували у 3-5 разів дорожче, ніж на місцеві матчі та в кіно, але це були не ті цифри, які б дозволяли заробляти УЄФА. Тим паче, що середня відвідуваність матчів складала 24,7 тис. глядачів.
У Франції на Євро-1984 білет на центральну трибуну на груповій стадії турніру коштував від 110 до 130 франків (16,5 євро і 19,5 Євро за нинішніми цінами). Ну а до фіналу зросли до 200 франків (30 євро) і вище. Попри це, у порівнянні з італійським турніром інтерес глядачів значно виріс – до 39,9 тис. у середньому за гру.
У Німеччині в 1988 році вартість квитка у кутовий сектор Олімпійського стадіону у Мюнхені на фінал, в якому Гулліт і ван Бастен забили у ворота радянської збірної та принесли титул голландцям, коштував 83 німецьких марки (близько 40 євро зараз). На центральні трибуни – до 150 марок (73 євро). Зате середня відвідуваність просто зашкалила – 59,9 тис. глядачів за гру.
Гулліт на Євро-1988. Фото: Getty Images
У Швеції просто не було таких великих стадіонів. Тому і глядачів прийшло у підсумку менше – 28,7 тис. у середньому за гру. Чемпіонат Європи 1992 року проходив вже за іншої маркетингової стратегії УЄФА, де все було максимально комерціалізовано. До того ж Швеція завжди була однією з найдорожчих країн Старого світу, де ціни на все були високими. Так сталося і з футбольним Євро. Наприклад, середня вартість квитка на матч групового турніру складала 450 шведських крон, або за нинішніми мірками 60 євро. Це за білети першої категорії. На противагу можна сказати, що квиток п’ятої категорії на матч відкриття за участі збірних Швеції і Франції можна було купити й за 275 крон (37 євро). Прибуток УЄФА від проведення турніру склав 3,7 млн євро.
Далі буде...
Олег Тихолиз, для Чемпіона