Зеленський скасує ліміт заради Кривбасу? Про що нам говорить перехід Твердохліба
Можливо, головний перехід зими в Україні.
Початок року подарував потужну трансферну історію. Черкаський ЛНЗ, який пішов на зимову перерву лідером чемпіонату, підписав у Кривбаса одразу двох гравців: Єгора Твердохліба та Артура Микитишина.
Чемпіон вирішив проаналізувати трансфер з усіх боків.
Кривбас: є зима, щоб уникнути лімітної катастрофи
Твердохліб був важливим гравцем з точки зору вривань у штрафний, Микитишин – вінгером. Артура замінити простіше, Єгор – володар унікальних за мірками УПЛ якостей... А ще вся тактика стосовно Кривбаса, вибачте, гуляє, тому що клубу зараз саме час міняти вінгера опорником, а центрхава нападником.
Прямо зараз у Кривбаса є П'ЯТЬ польових гравців з українським паспортом у першій команді. І хто ж ці люди? О, це просто пісня.
1) Форвард Володимир Мулик із 47 хвилинами (!) на рівні УПЛ. Йому кілька днів тому виповнилося 20 років, він два роки тому перейшов із вінницької Ниви, але ні за неї, ні за Кривбас голами не відзначався. Справедливості заради, один асист на вищому рівні у нього є: допоміг обіграти Кудрівку (3:1);
2) 18-річний півзахисник Олександр Каменський, який на рівні УПЛ зіграв 237 хвилин. За ван Леувена він став регулярно виходити на заміни, і тренер поки шукає йому позицію: ставить на різні фланги, в центр поля;
3) 19-річний опорник Ярослав Шевченко, якого ван Леувен поставив у "старт" на перший тур – і міняв уже в перерві, так він провалився. За всієї поваги, Ярослав поки не тягне рівень вищої ліги: з ним опорна зона Кривбаса очевидно просідає;
4) 21-річний центрбек Володимир Вілівальд у такій компанії вже може вважатися ветераном – і не тільки за віком. Він почав у "старті" 14 турів, зіграв 1284 хвилини з 1440 можливих – але це той випадок, коли статистика краща за гравця. Оборона Кривбаса в ряді матчів була справжнім прохідним двором, і Вілівальд був безальтернативним багато в чому через те, що у Кривбаса вже тоді були проблеми з лімітом.
5) Максим Задерака – єдиний, у якому немає сумнівів. Капітан Кривбаса досвідчений, креативний, у новому сезоні йде на особистий рекорд результативності (зараз у нього вже п'ять м'ячів, у жодному з попередніх сезонів не було більше семи) – і на нього з урахуванням обставин усім уболівальникам клубу можна молитися.
За всієї любові ван Леувена працювати з молоддю, входити в другу частину сезону з таким "комплектом" українців просто несерйозно. Мулик, Каменський, Шевченко і не повинні грати повні матчі, вони поки не сформувалися до такого рівня – а замінювати їх ніким.
За великим рахунком, ці три гравці й повинні поки виходити на заміни – але Кривбас за регламентом зобов'язаний випускати чотирьох українців. Воротар, Задерака, Вілівальд – і хто ще? Не кажучи про те, що робити Вілівальда абсолютно незамінним теж недобре.
Загалом, ситуація з паспортами катастрофічна – і або клуб, який у свій час називали "президентським", знає щось про скасування ліміту, або Валерій Федорчук кілька днів тому увійшов до тренерського штабу ван Леувена саме для її вирішення.
Він грав скрізь – у Дніпрі, Динамо, двох львівських командах – зовсім недавно ще виходив за Рух, і він може особливо добре розуміти "глибинні" процеси українського футболу. І за Дніпро грав, і в оренду в Карпати йшов Федорчук разом із Бартуловичем – може, нинішній тренер Металіста 1925 зараз допоможе гравцями?
Потрібно шукати, потрібно працювати над трансферами хоча б двох (а краще трьох) українців – але проблема Кривбаса вже в тому, що про його проблему знають усі. Колись Олександр Ярославський обурювався:
"Якщо Голодюк коштує 15 мільйонів, то Тайсон 15 мільярдів має коштувати?" – бо з його Металіста за українців вимагали дуже багато.
Тут ситуація може повторитися, тим паче що Кривбас залишається командою високого рівня, підсилити яку непросто.
Але взагалі, ця історія показує, у наскільки іншій реальності живуть футболісти порівняно з іншими українцями. Дано: клуб Прем'єр-ліги, який знаходиться майже на лінії фронту і потерпає від обстрілів більше за інших. Прямий наслідок: цей клуб без проблем набирає гравців із Камеруну, Хорватії, Ізраїлю, Бразилії, Вененсуели (останні взагалі можуть радіти, що опинилися в такому тихому й спокійному місці) – а українці тікають з нього за всяку ціну.
І добре Микитишин з Твердохлібом, які пішли на підвищення, але ті ж Стецьков з Кліщуком пішли в Карпати, які не сильніші нічим. Львів порівняно з Кривим Рогом в іншому всесвіті, це так. І ми отримуємо ситуацію, за якої українські лікарі, вчителі, водії тощо обмежені в комфорті на рівні країн третього світу, а футболісти можуть перебирати харчами.
ЛНЗ: гроші палять кишеню
Ще минулого сезону ліміт неслабо обмежував ЛНЗ. Зараз у це навіть повірити важко: Віталій Пономарьов, який зробив собі ім'я на роботі з молоддю Руха, оптимізував склад. Українців у "старті" і так грало по 6-7, ліві іноземці безжально відкидалися (типу Соареша, якого заслали в дубль), і грали тільки найкращі іноземці, типу Проспера Оба... Який уже в Шахтарі.
Перехід Проспера з першої команди таблиці в другу складно навіть сприйняти як ослаблення конкурента. У Шахтарі всі суми – зарплат, купівель, продажів, усього – в десятки разів більші, ніж у ЛНЗ, який і в українські топ-3 за цими показниками не входить. 4,5 мільйона євро, які отримав черкаський клуб за нігерійця, у 15 разів (!) перевершують другий за вартістю продаж в історії клубу і в нескінченну кількість разів – всі інші. Просто тому, що крім Проспера і воротаря Євгена Кучеренка, ЛНЗ нікого більше за всю свою коротку історію і не продав.
За одне минуле літо черкаський клуб витратив на гравців 2,85 млн євро – а виручив 0,3 за Кучеренка. Зараз до скарбниці клубу надходять ще 4,5 мільйона, але він тут же витрачає 2,15. Півтора мільйона за Твердохліба, пів – за Микитишина, залишок пішов за нігерійського опорника Якубу з чемпіонату Словенії.
Важливо: навіть мови не йде про те, щоб говорити всерйоз "купили гравців на 5 мільйонів, продали на 4,8 – значить, витратили 200 тисяч". Будь-які трансфери, як мінімум у сучасному чемпіонаті України – це виплати ще й агентам. Особливо коли йдеться про переходи іноземців з іноземних же ліг, а ЛНЗ за якихось три роки купив Бара, Саліху, Соареша, Бессалу, Яшарі, Тілля, Момо, Макуану, Ангелова, Халайлу, Дайко, Ассінора, Нонікашвілі, Проспера, Якубу... Глибоко проблемний, між іншим, був проєкт до поточного сезону.
Усім цим гравцям потрібно платити зарплати вищі, ніж у мирних країнах, інакше вони не поїдуть. Комусь будуть потрібні ще й підйомні. Та й українські футболісти, повторюся, вельми розпещені та грати за копійки не будуть. Це все я пишу для того, щоб не залишати ілюзій: ні про яке "життя за коштами", попри 4,5 мільйона, не йдеться. ЛНЗ, як мінімум зараз, живе заради успіхів на полі, а не заради позитивного сальдо.
Ви запитаєте: яких саме успіхів, якщо найкращого гравця щойно віддали в Шахтар? Ну, є турнір, де ЛНЗ грає, а Шахтар уже ні – і взагалі, з вищої ліги грають тільки Динамо, ЛНЗ і Металіст 1925. В 1/4 Кубку черкащани отримали, звісно, сильнішого суперника, ніж Динамо і Металіст 1925 (Буковину, а не Інгулець або Локомотив), але глобально вже складно сказати, чим вони поступаються киянам і тим більше харків'янам у класі.
А Кубок, якщо його вдасться виграти – це, вибачте за пафос, місце в історії. Після 2010 року, коли трофей взяла Таврія, всі можливі українські трофеї йшли в руки двох грандів. Металіст і Дніпро, причому в будь-яких своїх інкарнаціях, так і не взяли жодного трофея в епоху незалежності України – ЛНЗ може відразу увірватися в дуже-дуже вузьке коло. +9 від четвертого місця утримати теж важливо – і тут варто нагадати, що черкащани мають такий відрив не тільки від Динамо, а й від Кривбаса. ЛНЗ не тільки послабив конкурент – він сам послабив конкурента.
Тактика тут не означає майже нічого. Оба грав правого вінгера, Твердохліб грає центрального хава, а ось Микитишин грає праворуч – за такими міркуваннями, будь ласка, в розбори команд рівня ЛЧ (я серйозно: ось розбори МЮ, Баварії, Ман Сіті). Матчі виграють не позиції, а хороші футболісти – і в українському футболі, де і Динамо не може знайти 11 класних гравців, важливо не зменшувати саме їх число. ЛНЗ втратив одного хорошого гравця, придбав іншого – і це важливіше, ніж збіг за позиціями.
Єгор виділявся ще в Минаї
Микитишин чи Твердохліб? Думаю, що замінювати Оба будуть обидва. Перехід Твердохліба – хороша можливість більше грати через центр, а не фланги; Микитишин же на правому фланзі повинен зайняти місце Проспера, але навряд чи його функції. За першу частину сезону Артур набрав за системою "гол плюс пас" "2+2", але:
а) з них "1+2" на позиції лівого, а не правого вінгера;
б) у Кривбасі, який атакує набагато більше, ніж ЛНЗ.
Так, важливіше за будь-які розмови про тактику ще й те, що черкасці за Пономарьова – взагалі-то, оборонна команда. Після 1:4 від Олександрії вони зіграли 13 матчів в УПЛ і Кубку з сумарним рахунком 19:2. Результативність у півтора м'яча за гру – Кудрівка забиває приблизно стільки ж. Зате оборона рівня найкращих зразків в історії. Між іншим, ця серія включила в себе матчі на полях Шахтаря і Динамо – але кияни програли 0:1, а донеччани розмочили рахунок за 0:3, що навіть до уваги брати дивно.
І в обороні ЛНЗ, судячи з усього, не втрачає нікого. Паламарчук, взяти якого в Інгульці – просто геніальне рішення; Муравський, який феноменально виріс за нового тренера; Горін, Дідик, Кузик, Яшарі та тим паче Пономарьов – з великою ймовірністю, залишаються всі творці цієї броні ЛНЗ. І це може бути важливіше будь-яких перестановок в атаці.
І грандів, і Полісся команда Пономарьова в другому колі приймає вдома. У цих матчах, найімовірніше, вона зможе грати другим номером, у них Твердохліб зможе вриватися в улюблені вільні зони – і це формує диспозицію для сенсації. Фактично, ці 19:2 у 13 матчах, з одним голом на тлі повної декласації Шахтаря, демонструють, що сама ліга ще не знайшла ключик до "замку" ЛНЗ.
Сам Твердохліб: прагматизм замість амбіцій
А що ж сам Твердохліб? Для початку слово йому самому:
"Моя головна мета на 2025 рік – зробити наступний крок. Пріоритет – перехід в одну з п'яти найкращих ліг Європи, в ідеалі в Бундеслігу. Звичайно, ми повинні бути реалістами, і я знаю, що мені потрібно буде адаптуватися, але я готовий до наступного виклику.
Важко зробити стрибок з УПЛ у топовий чемпіонат, але водночас ми говоримо не про великі стрибки, а про послідовні кроки. Я повністю зосереджений на тому, щоб робити маленькі кроки для досягнення кінцевої мети".
Так, я навів слова Єгора не в останні тижні, а червня 2025 року. І тоді в них був сенс! Інсайдер говорив про зацікавленість у гравцеві Лестера і Норвіча – причому це був не український "інсайдер", а англієць Піт О'Рурк. Говорили й про Аугсбург (цим пояснюються слова Твердохліба про "ідеал"), і про багато інших клубів, для яких півтора-два мільйони – це просто дрібниця, здача з великих угод...
Не склалося. Чутки про трансфер Єгора до Європи ходили до найостанніших хвилин трансферного вікна, але так ні в що і не втілилися. Лестер і Норвіч так і не купили його, можливо, даремно (зараз "лисиці" 14-ті, а "канарки" аж 22-гі в Чемпіоншипі), але що маємо, те маємо. А зараз Твердохліб – гравець ЛНЗ, з контрактом до літа 2029-го.
Чи може він посилити ЛНЗ? Безсумнівно. 14 голів у 24 турах минулого сезону, 7 у 15 цього – в лізі, де для форвардів п'ять голів за сезон виглядають хорошим досягненням, такий півзахисник на вагу золота. Але прикро, що такий гравець – можливо, найперспективніший для переходу до Європи на всю лігу – змінює Кривий Ріг не на Лестер, а на Черкаси. З великою ймовірністю в кар'єрі Твердохліба й українських грандів тепер не буде: до моменту закінчення контракту з ЛНЗ йому буде вже 28 років.
Втім, кожен із нас – коваль свого щастя. Не всім же виїжджати в Європу – хтось - повинен залишатися і тут, утримувати вітчизняний чемпіонат на плаву. Якщо Твердохліб приведе ЛНЗ до завоювання трофея, то це пам'ятатимуть не менше, ніж чергового "нашого" в Англії.
