Останній матч Ройса в Боруссії: голлівудська історія із сумним фіналом
Вчора у фанатів Боруссії Дортмунд було дві причини для сліз. Перша — їхня команда поступилася у фіналі Ліги чемпіонів мадридському Реалу. Друга — їхня легенда Марко Ройс зіграв останній матч за "жовто-чорних".
Скажімо відверто, обидві події були очікуваними. Про статус фаворита в королівського клубу не говорив тільки той, хто не цікавиться футболом. Навіть головний тренер Боруссії Едін Терзич називав Реал найкращою командою світу. А про те, що Ройс покине рідний клуб, оголосили ще кілька тижнів тому.
Проте, як це буває в якісних драмах, навіть знаючи, яким буде фінал, він все одно викликає емоції. Потрібно лише якісно прописати сюжет та змусити глядачів полюбити героя. Тому давайте зрозуміємо, чому футбольна спільнота любить Ройса.
Легендарність не залежить від титулів
Хто такий Марко Ройс? Запитайте у будь-кого з уболівальників, і від усіх ви почуєте однакову відповідь. Це легенда Боруссії Дортмунд. Але чому? Адже він не вигравав з командою жодного престижного турніру, в колекції його трофеїв лише 2 Кубки та три Суперкубки Німеччини.
Це ніяк не зрівняється з тим же Романом Вайденфеллером чи Матсом Гуммельсом, які у складі "джмелів" двічі вигравали Бундеслігу та ставали чемпіонами світу зі збірною Німеччини (2014). Або тим паче з Міхалем Цорком, у якого на рахунку перемога в Лізі чемпіонів (1996/97), Міжконтинентальному кубку (1997) та два перших місця у чемпіонаті Німеччини.
Проте Ройс все одно став легендою. І причина очевидна. Легендарність не залежить від титулів. Вона залежить від шляху, який проходить людина. Марко перейшов до Боруссії 1 червня 2012-го, і відтоді грав лише з дортмундців. І рівно через 12 років він провів останній матч у складі рідної команди.
За цей час півзахисник став четвертим в історії клубу за кількістю матчів (429), попереду тільки вищеперераховані футболісти. Йому не вистачило лише 8 голів щоб стати найкращим бомбардиром команди та обігнати Альфреда Прайсслера, який забив 177 м’ячів. Проте Ройс із запасом найкращий асистент команди в історії (131 гольова передача, на 40 більше ніж у другого Андреаса Меллера).
Між титулами та легендарністю Ройс обрав друге
Після першого ж сезону в складі Боруссії за Марко розпочалося полювання європейських грандів. У нього були пропозиції від ПСЖ, Реала, Баварії та Барселони, проте найбільшим поціновувачем таланту німця був його земляк Юрген Клопп, який неодноразово запрошував футболіста у свій Ліверпуль. Погодьтеся, в кожному з цих клубів Марко міг виграти більше трофеїв, але чи став би він тоді легендарним?
Історія Ройса в Боруссії завершила свій цикл
Чим відрізняється гарно прописаний сюжет від зробленого нашвидкуруч? Якісно прописана робота має безліч моментів, які вистрілюють та стають зрозумілими лише після фіналу. Це сталося і в історії Ройса.
Хто б міг подумати, що його останній матч буде рівно за 12 років після підписання контракту. Хто б міг подумати, що ця гра буде у фіналі найпрестижнішого єврокубка. Хто міг очікувати, що його перший фінал Ліги чемпіонів у першому ж сезоні з Боруссією матиме стільки спільного з останнім.
Перший фінал німця був на лондонському Вемблі. Тоді Боруссія зустрілася з Баварією і команда ще Юргена Клоппа була андердогом. Перший тайм завершився нульовою нічиєю, і все вирішилося в другому. На жаль, у тому матчі "джмелі" поступилися, проте нав’язали серйозну боротьбу, щоправда, лише у фіналі. В тому сезоні Баварія без спротиву перемогла в Бундеслізі, набравши 91 бал.
А що сталося цього року? Баєр Леверкузен провів шалений сезон в німецькому чемпіонаті та теж впевнено переміг. В активі команди неймовірні 90 очок.
Той самий стадіон. Так, цей фінал також проходив на Вемблі і фаворитом знову був суперник Боруссії, щоправда, цього разу Реал. Проте якби не камбек "вершкових" на останніх хвилинах другого півфінального матчу проти Баварії, то повторився би й суперник. Сам матч також проходив у схожому стилі. Перший тайм знову завершився "сухою" нічиєю. Боруссія знову пропустила двічі, в ті ж самі часові проміжки (перший — у середині другої половини, другий — на 80+ хвилині) і також забила, проте цього разу з офсайду. Єдине, що відрізняло ці матчі, це Ройс.
У першій грі він був основним гравцем і розпочинав поєдинок у стартовому складі, але в цьогорічному фіналі Марко вийшов на поле лише на 72 хвилині. Це як ніщо інше показує, що кар’єра футболіста у цій команді завершила свій цикл. Він вже не буде стабільно основним гравцем Боруссії, не буде її лідером. Це насправді ідеальний момент, щоб піти.
Так, перемога в останньому матчі та перший серйозний титул завершили б цю голлівудську історію найкращим з можливих хепіендів, проте хто сказав, що доля писала не драму? А якщо це драма, то фінал вийшов дійсно прекрасним.