Кличко – з дитинства за Динамо: став амбасадором клубу та збирав повну арену в Гамбурзі
Напередодні старту в основному етапі Ліги Європи київське Динамо представило нового амбасадора – світову легенду боксу Володимира Кличка.
Володимир Кличко став амбасадором "Динамо" Київ
З маркетингового погляду, рішення Динамо цілком логічне. Ще 10-15 років тому Володимир збирав аншлаги на своїх боях на найбільших німецьких футбольних стадіонах.
Саме в Гамбурзі починав свою професійну боксерську кар’єру. А 2 липня 2011 року провів історичний мегафайт на арені, на якій буде грати Динамо. Тоді українець переміг британця Девіда Хея й об'єднав всі чемпіонські пояси в гевівейті під одним родинним дахом братів Кличків.
Володимир Кличко відправив у нокдаун Девіда Хея
Братів Кличків - в центр оборони
Саме в той час після чергової серії невдач київського Динамо та збірної України у вітчизняних журналістів був популярним жарт – "Щоб зробити оборону нашої команди непрохідною, в центр захисту потрібно поставити братів Кличків". На відміну від наших футбольних команд Віталій та Володимир тоді залізно домінували у світовому надважкому дивізіоні.
Протягом 2010-2014 років телеканал Інтер транслював бої братів Кличків і матчі національної збірної України з футболу. Телерейтинги поєдинків за участю Віталія та Володимира були майже вдвічі більші, ніж ігри збірної. Наприклад, матч Україна – Англія, який відбувся 10 жовтня 2013 року, мав рейтинг (в категорії 18+) 11,8, а бій Кличко – Поветкін, який відбувся 5 жовтня 2013 року – 19,5. Експерти пояснювали це тим, що бої братів Кличків дивиться і жіноча аудиторія, яка не виявляє великого інтересу до футбольної збірної України.
Тож залучення Володимира Кличка як амбасадора Динамо – спроба киян розширити свою аудиторію саме шляхом німецьких фанів, які свого часу охоче відвідували або дивилися телетрансляції боїв українця. Тим більше Володимир вже понад 35 років вболіває за київське Динамо.
"Найпам'ятнішим матчем дитинства є проводи з великого футболу Олега Блохіна – зізнавався автору цих рядків Володимир Кличко. – Мені було 13 років.
28 червня 1989, аншлаг на тоді ще "Республіканському стадіоні". Більш як 100 тисяч глядачів! Збірна СРСР, яку очолював Валерій Лобановський, а основу складали гравці київського Динамо, грала проти команди збірної Зірок світу. Блохін з пов'язкою капітана і 11-м номером перший тайм проводить за СРСР, другий за Зірок світу. Команду світових зірок очолював тоді Франц Бекенбауер, з яким ми через роки подружимося. Пам'ятаю, як у другому тайму Олег надів светр та рукавички та став у ворота збірної світу, а бельгійський голкіпер Пфафф у футболці Блохіна побіг вперед. Як Олег забивав гол на 90-й хвилині з пенальті, але майже відразу Балтача зрівняв рахунок".
В Києві та Мілані без жорстких стиків
Уже в статусі чемпіона світу з боксу Володимир брав участь в благодійних виставкових матчах, які організовував Андрій Шевченко.
У 2007 році Кличко зіграв на стадіоні Динамо проти зірок італійської естради.
"У жорсткий стик зі мною ніхто не йшов, – пригадує Володимир. – Матч був виставковим – травми були ні до чого. Грали акуратно. Підсумковий рахунок не був пріоритетом. До того ж я не приховую, що не володію великими футбольними талантами. Регулярно грав у футбол з 8 років, проте так і не навчився, як слід. У тому матчі мене поставили у захист зліва".
Ще в одному виставкому матчі Шевченка, але вже на "Сан-Сіро" Кличко взагалі опанував позицію воротаря.
"Мабуть, мої дії не були взірцем для професійних голкіперів. Пропустив три або навіть п'ять м'ячів. Але за пропущені голи не було соромно. Тим більше ми зібрали для благодійних цілей круглу суму – в Мілані був аншлаг".
У рингу Кличко почувався куди впевненіше, ніж на футбольному полі. Тому вважав за краще дивитися футбол як уболівальник.
"Розумію емоції фанів, які в запалі допускають не завжди коректні випади на адресу судді або команди-суперниці, А також гіркоту розчарування від поразки улюбленої команди. Або, навпаки, радість від перемоги. Спорт – це, у першу чергу, емоції. На футболі завжди багато емоцій. Особливо мене заворожує атмосфера стадіону, коли вболівальники, ставши плечем до плеча, дружно затягують гімни".
Рекорди Кличка на футбольних стадіонах: 90 тисяч фанів на арені, 500 мільйонів – телеаудиторія бою
Популярність Володимира в Німеччині була настільки велика, що криті німецькі арени, розраховані на 15-20 тисяч глядачів, не вміщували усіх охочих потрапити на його бої.
У підсумку, з 2009 року Кличко почав проводити свої чемпіонські поєдинки на футбольних стадіонах Німеччини, Швейцарії та Великобританії.
Перший поєдинок відбувся на домашньому для Шальке-04 стадіоні в Гельзенкірхені 20 червня 2009 року. Цікаво, що саме тут буде проводити свої домашні матчі групового турніру Ліги чемпіонів донецький Шахтар.
У присутності 61 тисячі глядачів, що стало другим результатом в історії боксерських боїв, які проходили на території Німеччини, Володимир нокаутував узбека Руслана Чагаєва. І трохи не дотягнув до рекордного поєдинку ексчемпіона світу в гевівейті Макса Шмеллінга з Адольфом Хейзером, який 2 липня 1939 року в Штутгарті відвідали 70 тисяч фанів.
Після цього українець провів ще 5 боїв поспіль на стадіонах.
20 березня 2010 року Кличко в присутності 51 500 глядачів брутально нокаутував американця Едді Чамберса на домашній арені Фортуни в Дюссельдорфі.
А 11 вересня 2010 року Володимир у присутності 43 тисяч фанів знов нокаутував нігерійця Сема Пітера на домашньому стадіоні Айнтрахта у Франкфурті. Цікаво, що в Німеччині всього три футбольні арени мають розсувний дах – в Гельзенкірхені, Дюссельдорфі та Франкфурті, завдяки чому бої там можна було проводити й у зимовий період. Українець бився на кожній з них.
А далі настала черга Гамбурга.
2 липня 2011 року Кличко у присутності 45 тисяч фанів (близько 10 тисяч з них прилетіли з Великої Британії) на домашньому стадіоні Гамбурга переміг британця Девіда Хея і завоював останній чемпіонський пояс WBA, який на той час не належав родині Кличків. Цікаво, що телеаудиторія цього бою у світі склала 500 мільйонів (!) телеглядачів.
3 березня 2012 року на вже знайомому стадіоні в Дюссельдорфі в присутності 55 тисяч фанів українець нокаутував француза Жан-Марка Мормека, підтримати якого прилетіли земляки – Жан-Поль Бельмондо та Жан Рено.
7 липня 2012 року у швейцарському Берні на домашній арені Янг Бойз у присутності 22 тисяч глядачів Володимир нокаутував американця Тоні Томпсона і відразу після перемоги привітав свого тренера Емануєля Стюарда з 68-м днем народження, прямо в рингу заспівавши йому "Happy Birthday". Це був останній бій українця під керівництвом Стюарда – уже 25 жовтня легендарний американський тренер пішов в інший світ.
28 листопада 2015 року Кличко повернувся на футбольний стадіон в Дюссельдорфі. 55 тисяч глядачів прийшли подивитися на його бій з британцем Тайсоном Ф’юрі, в якому, на даль, українець поступився за очками.
29 квітня 2017 року на Вемблі в присутності 90 тисяч глядачів (за кількістю глядачів на той час повторив досягнення 1939 року, коли у Великобританії пройшов поєдинок Лена Харві з Джоком МакЕвоєм) Володимир провів останній бій у своїй боксерській кар'єрі. Поєдинок Кличка з чемпіоном світу британцем Ентоні Джошуа транслювався в 150 країнах світу, а на українському телебаченні він став найрейтинговішою спортивною подією року. Квитки на бій коштували від 40 до 2000 фунтів стерлінгів, а на вторинному ринку вартість місць в першому ряді доходила до 60-70 тисяч фунтів (понад 3 мільйонів гривень).
Всього Володимир провів на футбольних стадіонах 8 боїв (шість в Німеччині, по одному у Швейцарії та Великобританії).