Венгер vs Фергюсон: почали зі зневаги, продовжили ворожнечею, а завершують добрими друзями
Сьогодні Ман Юнайтед зіграє у АПЛ проти Арсенала, та нинішнє протистояння – лише тінь битв минулих часів.
У 1990-х та 2000-х "Каноніри" та "Червоні дияволи" не мали рівних в Англії. Їхні матчі були класикою футболу, де виступали живі легенди, а тренували, мабуть, головні персони в історії АПЛ.
Сер Алекс Фергюсон – найтитулованіший наставник ліги.
Арсен Венгер – тренер, що провів у ній найбільше матчів.
Чемпіон розповідає, як ці двоє знайомилися, ворогували і лише на схилі літ помирилися.
***
Взагалі-то Арсенал з Ман Юнайтед не були бозна-якими історичними ворогами.
Це почалося передусім в жовтні 1990-го, коли Деніс Ірвін та Браян Маклер накинулися на лежачого Найджела Вінтерберна, спровокувавши величезну бійку "стінка на стінку".
Огидно!
Аби більше такого не було, ліга тоді зняла 2 очки з "Канонірів" і 1 – з "Дияволів".
Той штраф не завадив Арсеналу стати чемпіоном, бо Алан Сміт забивав надто багато, проте зерно ворожнечі вкинули в ґрунт.
Чи знав про нього Арсен Венгер, коли очолив Арсенал у вересні 1996-го? Хтозна.
Якщо й ні, то скоро дізнався, бо у першому ж його матчі проти Ман Юнайтед Іан Райт жорстоко влетів у Петера Шмайхеля, котрий пішов виясняти відносини після свистка. Сутичка була така, що втручалася поліція.
Райт тоді звинувачував данця у расизмі, проте розслідування ФА нічого такого не виявило.
Скільки разів ФА та суддів в ту пору звинувачували у лояльності до МЮ?
"Це неправильно, що програма туру продовжується, аби Юнайтед міг відпочити і виграти все!" – бідкався Венгер.
"Він новачок, хоч і очолив великий клуб. Ну, колись Арсенал був великим клубом... Він має обмежитися роздумами про чемпіонат Японії", – Фергюсон відмахнувся, як від мухи.
Формально мсьє Арсен дійсно прибув з Японії, де тільки-но виграв дубль із Нагоя Грампус.
Разом з тим, Венгер провів видатні роки й вигравав титули з Монако, де відкрив, наприклад, Джорджа Веа. Скажете, Фергюсон не знав?
"Він любив виклики. Йому потрібен був хтось, з ким можна побитися; на кого можна скаржитися. Цим і стали Венгер та Арсенал", – визнавав потім Стів Макларен, що асистував Фергі у 1999-01 роках.
***
І Венгер прийняв виклик.
У 1998-му він виграв АПЛ навіть попри те, що кістяк команди – Стів Боулд, Тоні Адамс, Лі Діксон, Райт – не були "його футболістами".
Ідеї Венгера сильно відрізнялися від звичного для Англії футболу. Він прагнув більше делікатності, інтелігентності, і від преси отримав прізвисько "Професор".
Більш "пролетарського" Фергюсона це дратувало:
"Кажуть, він розумний? Ерудований, 5 мов знає. Так в мене в молодіжці є хлопець з Кот-д'Івуару, він теж знає 5 мов".
Отака атмосфера була між ними.
У сезоні-1998/99 вона вилилася в ряд мегаматчів, і всюди Ман Юнайтед був трохи кращим. Навіть у півфіналі Кубка, де все йшло проти "Червоних дияволів". Їхнього капітана Роя Кіна вилучили, і суддя призначив пенальті на ворота Шмайхеля.
Це фантастика, проте маестро Денніс Бергкамп не забив, а потім Раян Гіггз перехопив поганий пас Патріка Вієйра і вирвав своїм перемогу.
"Це була травма для нас. Я досі чую крики їхньої команди. Вони не могли в це повірити, бо грали вдесятьох. Я думаю, на тій хвилі ейфорії вони і виграли АПЛ та ЛЧ", – тільки й констатував Венгер.
Фергюсон, до слова, завжди називав його "Венгер" і ніколи "Арсен".
Де б вони не були, обоє підкреслювали, що й близько не друзі.
***
"Зараз думаю, що дійсно токсичним наше протистояння стало у 1999-му.
Переосмислення Арсеналом Тьєррі Анрі – ось головна зміна. А голи... він був фантастичним", – роздумував згодом постарілий Фергюсон.
А що Тіті?
Він тоді мав 21 рік, і тільки-но провів невдалий сезон на фланзі нападу Ювентуса, де забив 3 голи в 16 матчах.
Венгер, однак, і не збирався ліпити з Тьєррі вінгера. Він бачив у ньому центрфорварда, що замінить Іана Райта і гарантує Арсеналу голи. Це була перша з багатьох змін, якими мсьє Арсен шокував АПЛ.
"Найдивовіжніше у новому захисті Арсенала було те, що жоден з них не був захисником, коли Венгер його побачив", – писав журналіст Майкл Кокс.
"Ешлі Коул був перспективним нападником у школі Арсенала. Лорен – центрхавом у Мальорці. Коло Туре – універсалом, що найчастіше грав опорника. Це Венгер перетворив їх на захисників, забезпечивши так команді майстерність у володінні м'ячем у всіх лініях".
На те, аби остаточно вийти з епохи Райта-Боулда-Адамса у Венгера пішло 2 сезони – і в 2000-01 роках Ман Юнайтед здобув два поспіль титули.
Іноді це було дуже боляче для "Канонірів", як-от пам'ятні 6:1 в лютому 2001-го.
Ну, але вже далі Арсенал заграв на повну силу, і наступного сезону оформив золотий дубль.
"Влада у англійському футболі змінюється", – оголосив Венгер.
Фергюсон же наполягав – його колега зверхній: "Він ніколи не приходить випити після матчів. Єдиний менеджер у АПЛ, який цього не робить. Йому було б добре прийняти цю традицію".
***
Тим часом за кулісами Фергі вів зовсім іншу, брудну гру.
Технічний Арсенал був королем відкритого простору – отже, Анрі, Бергкампа й решту "рубали" подалі від воріт.
"Це смішно, але в командних розмовах перед матчами з Арсеналом ми рідко згадували про м'яч", – зізнається Пол Скоулз.
Те саме підтверджує і Гарі Невілл: "Фергюсон повторював нам перед матчами: "Якщо ви дозволите їм грати, вони вас знищать, тому вам краще постійно переслідувати їх. Підкати – дозволені. Давайте переконаємося, що Анрі та Піресу буде важко!"
І їм справді було з біса важко.
Анрі ще якось справлявся, а от Пірес провалив усі матчі проти МЮ:
"Невілл завжди розмовляв зі мною, завжди влізав у мене, шукав мене. Він знав, як вибити мене з рівноваги – і, на жаль, він переміг".
Ще один фронт проти Арсенала Фергюсон відкрив, коли на тлі чуток про конфлікт Венгера з Вієйра запропонував французу контракт. Можете собі уявити опорну зону, де Кін та Вієйра діяли б разом?
"Треба мати правила й поважати суперника!" – образився Венгер.
А втім АПЛ-2002/03 Фергі цими дрібними хитрощами таки виграв. Арсенал втратив психологічну рівновагу і розтринькав перевагу в останніх турах.
***
Ну, а далі була головна страва.
The Invincibles – перша непереможна у чемпіонаті команда в Англії з 1889 року.
Її створив саме Венгер, але старт дав... Рууд ван Ністелрой. На початку сезону-2003/04, коли ніхто й гадки не мав ні про які рекорди, нідерландець у компенсований час, вгатив із пенальті в поперечину.
Забий він – і не сталося б ніяких "непереможних".
Натомість Рууд не влучив – і пів складу Арсенала побігли за ним насміхатися. Ніякої поваги – тільки неприкрита, дистильована і обопільна ворожнеча.
Навіть згодом, коли Арсенал завершив ту АПЛ із 26 перемогами та 12 нічиїми, їх вознесли на футбольне небо всі, тільки не Фергюсон:
"Забагато нічиїх. І вони не грали краще у матчах з нами".
Частково це так. Ман Юнайтед того сезону двічі зіграв з Арсеналом внічию у АПЛ, переміг по пенальті в Суперкубку, а у півфіналі Кубка Англії здолав "Канонірів" 1:0.
Ну, і саме МЮ перервав рекордну безпрограшну серію "Канонірів" у АПЛ наступного сезону-2004/05, коли та досягла 49 матчів.
Матч вийшов дуже брудним, багатим на сутички, провокації. Чи був фол у Кемпбелла на Руні? Чи, може, юнак домальовував? Навіть зараз вважають по-різному.
Факт же такий, що Ністелрой з пенальті забив, а Вейн Руні рахунок подвоїв.
Ох і вакханалія почалася після гри! На ван Ністелроя напали Лорен, Ешлі Коул, а з іншої сторони підбігли Невілл, Гіггз, Кріштіану Роналду. Уся підтрибунка кипіла, і в цю мить хтось жбурнув куском піци точно в лице Фергюсону.
Хто це був? Всі казали про юного іспанця, та лише через 13 років Сеск Фабрегас зізнався – дійсно, то був він.
Сумарно гравців Арсенала за ті події оштрафували на 275 тисяч фунтів, а Кемпбелл перестав спілкуватися з Руні:
"Він не говорив зі мною понад 6 місяців. Ми зустрілися під час міжнародних матчів, і він відвертався. Я сказав йому: "Гей, чоловіче, ми тут разом за Англію граємо". Але він не хотів говорити. Він вважав, що я пірнув. Він прибрав ногу. А я відчув легкий контакт".
***
Усе вийшло з-під контролю – та так, що в лютому 2005-го до спокою закликав навіть уряд Великої Британії.
Pizza-gate, як прозвали ту гру, була на всіх шпальтах.
"Не вибачитися за скоєне – це ганьба, але саме її я й жду від Венгера. Така він людина. Найгірший невдаха всіх часів", – атакував Фергі.
"Фергюсон робить, що хоче, а ви, преса, в його ногах. Він мене не цікавить і взагалі не має для мене жодного значення. Я більше ніколи не відповідатиму на жодні його провокації. Він втратив будь-яке відчуття реальності", – гарчав у відповідь Венгер.
У тому ж 2005-му вони зіграли між собою матч, де було аж 44 фоли. Бідний Хосе Антоніо Реєс покинув поле весь у синяках, а ЗМІ звинуватили Невілла у жорстокості.
"Я не заперечую елемент залякування, але лише тому, що Реєс не був достатньо стійким, щоб це витримати. Незважаючи на блискучий талант Арсенала, чимало їхніх гравців мали певну психічну крихкість", – писав потім Гарі.
Втім, то був уже відголосок епохи, що минала – останні дійсно грубі дні.
Відходи Роя Кіна та Патріка Вієйра, що були фронтменами всіх бійок, мали негайний вплив на атмосферу.
Також зіграла роль поява третьої сили – Челсі Жозе Моурінью, який однаково зневажливо ставився до "старих" топів. Це об'єднало Арсенал з МЮ; вони опинилися на одному боці барикади.
Ну, третій момент – "Каноніри" швидко слабнули і вже скоро про чемпіонство й мова не йшла.
***
"Якби вам дали одну кулю, а в кімнаті посадили Арсена Венгера й Вікторію Бекхем, хто б лишився живим?" – провокувала преса Фергюсона.
"А можна мені дві кулі?" – перепитував той.
Але це так, для жарту.
На ділі після 2007-го Венгер вперше визнав, що крига розтала, і вони знову віталися:
"Зараз настав час порозуміння. І між нами значно більше поваги".
Ще пізніше, в 2009-му, вже Фергі заговорив по-пенсіонерськи примирливо:
"У нас зараз багато ситуацій, коли нові менеджери приходять і зникають через пару років. Ми залишилися лише удвох, і ми, ймовірно, разом і підемо назустріч заходу сонця!"
Десь так воно і вийшло.
Фергюсон пішов з футболу в 2013-му, Венгер – у 2018-му.
У Фергі 528 перемог в 810 матчах АПЛ, де він набрав рекордні 1752 очки. У Арсена – неперевершені 828 матчів та 22 повні сезони на чолі однієї команди.
Один відкрив світові Роналду, Гіггза, Бекхема, а інший – Анрі, Фабрегаса, ван Персі.
Їхня фінальна таблиця очних матчів – 23 перемоги у Фергі, 16 – у Арсена, 10 нічиїх.
Ну а там...
Для багатьох несподівано, та ворожнечі ніби й не було. Уже дуже давно Фергюсон з Венгером – старі добрі друзі, як і Вієйра з Кіном, і Анрі з Невіллом. Взаємна ненависть підштовхувала їх до подвигів на стадіонах, але поза ними ніколи не мала сенсу.
Ба більше, сьогодні вони ще й опинилися в одній команді – "старого", ціннісного футболу проти "бездушних" нових клубів, керованих технократами.
Вгадайте на чиєму боці мало не всі фани 40+?
"Протягом років після виходу на пенсію ми разом вечеряли в маленькому ресторані у Швейцарії, який він добре знає. Він справді цікава людина, і мені подобається його товариство, але вибирати вино все одно моя робота!" – зізнавався Фергі.
"Ми були як два боксери – билися, як божевільні, і разом проходили цю дистанцію. Повага – це те, що залишилось. І я радий зустрітися з ним, випити вина й згадати наші старі битви", – погоджувався Венгер.
У вечір, коли вони це сказали, АПЛ їх ввела до свого Залу слави першими з тренерів – авжеж, разом.
