Ходіння Артема по муках. Чому трансфер у Рому — поганий варіант для Довбика

Нападник збірної України Артем Довбик став одним із героїв попереднього сезону у чемпіонатах "великої п'ятірки". Як виявилося, інтерес до форварда Жирони зберігся й після невдалого чемпіонату Європи у його виконанні.

За повідомленнями одразу кількох джерел, італійська Рома наразі є головним претендентом на українця. Чи опиниться Довбик урешті в таборі "вовків" — невідомо, але Чемпіон вважає, що такий розвиток подій — зовсім не у інтересах форварда. Розповідаємо, чому.

Рома — клуб не рівня Ліги чемпіонів

За останні 5 років римські "вовки" жодного разу не фінішували у чільній четвірці команд, які отримували право зіграти у найпрестижнішому єврокубку. Ба, навіть більше — у попередньому сезоні Італія отримала право делегувати в ЛЧ уже 5 команд, проте і в цьому випадку римляни опинилися поза сонмом найкращих.

Варто відзначити, що вище Роми фінішували і Аталанта, і навіть Болонья — клуби з меншими фінансовими можливостями. І таким же ігровими потенціалом, говорячи про підбір футболістів. Складається враження, що "вовки" наступають на різні граблі з сезону в сезон, адже не можуть використати свій насправді немалий за мірками сьогоднішньої Серії А ресурс, а до всього — ще й не "вгадують" з тренерами.

Відсутність виразних перспектив

У сучасному світі при потенційному переході на нове місце роботи давно використовується і вкорінилося слово "проєкт". Футбол — не виняток. Словосполучення "багатообіцяючий проєкт" часто можна почути щодо клубів, які мають дійсно велику вагу у своїй лізі та на міжнародному рівні.

Говорити про цю Рому як команду з великим майбутнім у найближчі роки не доводиться. Так, "вовки" побудують новий стадіон, але це станеться, як очікується, лише за три роки. Керівництво не готове робити серйозні вливання та здійснювати настільки великі трансфери, які дозволять вийти на рівень Інтера, чи бодай Ювентуса та Мілана. Наразі у міжсезоння "вовки" придбали трьох футболістів на 28 з лишком мільйонів євро. Імена голкіпера Метью Райана, захисника Ангеліно та хавбека Енцо Ле Фі — точно не ті, що змушують змінити цю думку.

Вік

Довбику вже 27. Це той вік, у якому більшість гравців знаходяться у розквіті сил. Як відомо, кар'єра професійного футболіста — коротка й подекуди непостійна, а тому кожен сезон треба намагатися використовувати по максимуму — як із точки зору спортивних переваг, які надає той чи інший клуб, так і враховуючи фінансову складову.

Очевидно одне — в якому б клубі не опинився Довбик після Жирони у випадку, якщо цього літа він покине каталонців, на новому місці він точно отримає відчутно більшу зарплатню в контракті. Проте говорити, що Артем опиниться в команді, яка ставить перед собою значно серйозніші, а головне — реальні амбітні плани, ніж його нинішній клуб, не доводиться. Після блискучого сезону й статусу найкращого бомбардира одного з провідних чемпіонатів Європи "розмінюватися" на колектив із сумнівним становищем серед провідних клубів навіть всередині Італії, коли тобі вже далеко не 20 — точно не ліпше рішення.

Серія А та Ла Ліга — дві великі різниці

І мова не про те, що Серія А чимось поступається Ла Лізі за сумарною спортивною силою учасників змагання — перед нами приблизно співставні турніри. Проте в контексті розмови про Серію А варто пам'ятати про все ще актуальну для цього чемпіонату особливість.

Так, у останні роки у вищій лізі Італії виросла середня результативність, що нібито вказує на підвищення продуктивності нападників та зниження ефективності протидії захисників. Проте на ділі Серія А залишається лігою з тією школою оборони, яку сміливо можна називати найбільш непрохідною та найскладнішою для долання в Старому Світі. Ні, сьогодні рівень кальчо точно не відповідає часам, коли Андрій Шевченко ставав проблемою для кожного захисника кожного клубу Серії А. Але опинитися в цій лізі без належної тактичної підготовки та закалки — величезний ризик залишитися біля розбитого корита суттєво пониженої результативності ще вчора вельми ефективного нападника.

Неспівставні тренери

Виходячи з того, що на фінішну пряму у змаганні за Довбика нібито вийшли саме мадридський Атлетико та римська Рома, неможливо обійти стороною й можливих майбутніх "патронів" Артема. Все пізнається у порівнянні. І воно знову не на користь того, хто належить до зграї "вовків".

Італієць Даніеле Де Россі очолює Рому з середини січня, і це його друга "самостійна" робота наставником. Раніше він працював головним тренером ще у СПАЛі, й жодних досягнень наразі не має. На противагу колезі, аргентинець Дієго Сімеоне не просто знає, що таке великі перемоги на найвищому рівні, а й зробив зірку першої величини далеко не з одного "просто хорошого" футболіста. І якщо гіпотетичний перехід у Атлетико виглядає ледь не ідеальною можливістю прогресувати в знайомому середовищі, то трансфер у Рому радше схожий на вкрай ризикований крок. Наразі Атлетико виглядає більш переконливою командою й клубом, ніж Рома, ледь не за всіма можливими характеристиками визначення кращого серед цих двох.

Наявність сильного конкурента

Англієць Теммі Абрагам пропустив ледь не увесь попередній сезон у складі Роми й невдало провів розіграш-2022/23, проте списувати з рахунків довжелезного (194 см) та вельми пластичного центрфорварда не варто. Абрагам є тим футболістом, який уже довів своє уміння знаходити ключі до воріт непростого захисту команд Серії А. І після відновлення буде прагнути довести, що той хист, який спеціалісти відзначали в ньому ще в іграх за Челсі, він аж ніяк не втратив.

Повертаючись до теми Атлетико, маємо значно більш привабливу ситуацію для Довбика й у сенсі кадрів "матрацників". Мадридці щойно не тільки продали головну ударну силу у минулому сезоні Альваро Морату, а й відпустили ще одного нападника Мемфіса Депая. За таких обставин Довбик отримує ледь не ідеальні стартові можливості проявити себе, продиктовані довірою тренера, який просто не має інших притомних варіантів на вістрі атаки. Чекати лишилося недовго?..