Секрети паризьких шейхів: вечеря з Саркозі, два мільярди на трансфери і син ловця перлів на чолі проєкту
ПСЖ завтра вдруге за п'ять років зіграє у фіналі Ліги чемпіонів, що робить нинішній паризький проєкт найуспішнішим в історії клубу.
Чемпіон розповідає, хто такі катарські шейхи, як вони з'явилися у Франції і який вплив мали футбол загалом.
Коли це почалося?
Ще у 2005 році.
Це тоді в Досі заснували Qatari Sports Investments – державну інвестиційну компанію, що мала розширити участь Катару в спорті й розвагах.
Для контексту, населення емірату – 3 млн чоловік, з яких лише 11% є громадянами країни. Решта – трудові мігранти, що виконують всю важку роботу. Катар володіє третіми за величиною запасами природного газу після Росії та Ірану.
Досі достеменно неясно, нащо їм спорт.
Одні казали, що Катар таким чином прагнув диверсифікувати доходи на випадок, якщо нафтогазовий сектор занепаде.
Інші наполягали, що це заради покращення іміджу країни, де нема політичних свобод, гендерна нерівність на кожному кроці, а життя гастарбайтерів з Африки не варте й дірхема.
Хтозна.
В будь-якому випадку, вже у 2006-му Катар тріумфально провів Азійські ігри, витративши на них 3 млрд євро.
Ну, а в 2010 році відбулася знаменита зустріч президента Франції Ніколя Саркозі, спадкоємця еміра Катару Таміма бін Хамада аль-Тані та глави УЄФА Мішеля Платіні. На носі було голосування за право проведення чемпіонатів світу у 2018-му та 2022-му. В кулуарах усі запевняли, що їх отримають великі держави – Росія та США.
Платіні прибув на зустріч з політиками як послідовний прихильник заявки США, проте вже за 9 днів УЄФА проголосував за Катар – і той сенсаційно переміг.
Ще через 7 місяців Qatari Sports Investments (QSI) за 70 млн євро викупили кризовий ПСЖ – улюблений клуб Саркозі.
Ну, а ще за місяць син Платіні Лоран став генеральним директором Burdda – катарської компанії з виробництва спортивного одягу.
Селяві.
Яким був Парі Сен-Жермен?
На той момент лежав в руїнах.
У 1991-2005 роках ПСЖ фінансував телегігант Canal+, що вилилося у зародження Ле Класік та перемогу в Кубку Кубків-1996.
Свій останній проєкт телевізійники заклали на початку 2000-х, привізши Роналдіньйо, Окочу, Анелька, але він не вистрілив, і вони поступово від справ відійшли.
Їхнє місце посіли забудовники із Colony Capital, але не осилили Лігу 1, тож клуб деградував. У 2008-му парижани лише в останньому турі врятувалися від вильоту завдяки дублю Амара Дьяне.
Разом з тим, вони якимось дивом здобули Кубок французької ліги – і це тому опинилися на шляху Динамо у Кубку УЄФА.
Красиво кияни їх тоді розтрощили.
В Парижі десь чекали такого результату. Поки забивав Бангура, поза стадіоном дві групи ультрас ПСЖ билися між собою так, що втрутився навіть Саркозі й розпустив сумнозвісних Boulogne Boys.
Грали тоді за парижан вже дуже старі Клод Макелеле, Людо Жюлі, Пегі Люїндюла. Головною зіркою та надією на голи був Мевлют Ердінч.
Простіше кажучи, QSI починали з нуля.
Як будували гегемона?
Банально – грішми.
У перше ж трансферне вікно ПСЖ витратив на трансфери 107 млн євро – більше, ніж за 6 попередніх років разом взятих.
Зараз їх вже нема в клубі, але вони симптоматичні. Кевін Гамейро, Мілан Бішевац, Сальваторе Сірігу, Жеремі Менез, Блез Матюїді, Момо Сіссоко, Хав'єр Пасторе, Дієго Лугано.
Хто з них вибився в легенди ПСЖ?
Один Матюїді.
Приблизно з такою ж ефективністю Париж працював на трансферному ринку аж до ЧС-2022.
Станом на 2025-й, шейхи купили ПСЖ новачків на 2,2 млрд євро – це не рахуючи зарплат, премій, підйомних, що обросли легендами. Неймар, наприклад, отримував 200 тисяч євро бонусу лише за те, що після матчу підходив поаплодувати уболівальникам.
Також на рахунку ПСЖ найдорожчі трансфери в історії футболу – 222 млн за того-таки Неймара і 180 млн за Кіліана Мбаппе.
Ясно, що вони змінили гру.
По-перше, у Франції майже зникла інтрига. В часи шейхів лише тричі інші клуби ставали чемпіонами – Монпельє-2011, Монако-2016 та Лілль-2021.
Ще помітніший слід шейхів на трансферному ринку, де "до Неймара" 100 млн платили за Бейла й Погба, а "після" – за Гріліша й Жоау Фелікса. Так виглядає інфляція, спровокована нафтодоларами.
Єдиний провал – Ліга чемпіонів ніяк не підкорялась. Хоча й тут вплив був суттєвим – на творчість Омара Момані й інших "меморобів".
Хто такий Насер Аль-Хелаїфі?
Очільник QSI і, по-простому, всієї катарської футбольної експансії.
Сам Насер не шейх, а син простого ловця перлів. Розумний, має хорошу освіту. Професійно, хоч і невдало грав у теніс.
До футболу раніше стосунку не мав, тож розбирався вже в процесі – через це ПСЖ страждав від неадекватних рішень більше за "традиційні" топклуби.
Про його особисте відомо мало; навіть дружини Хелаїфі ніхто не бачив. Вважається, що він заприязнився з тоді ще спадкоємцем трону Тамімом аль-Тані в універі і відтоді став його правою рукою в усіх бізнес-проєктах.
Окрім ПСЖ Насер також очолює створену в 2012-му beIN Media Group – державну катарську телемережу, яка працює на 5 континентах і 7 мовах.
beIN вели себе дуже агресивно після того, як Катар здобув право на Мундіаль – вони зайшли на ринки Англії, Італії, Іспанії, Німеччини, а Францію повністю підім'яли, відсунувши на задній план Canal+.
Як саме відсовували? Ну, а ви здогадайтесь.
Наприклад, у 2017-му генсек ФІФА Жером Вальке розповів, що отримав від Насера віллу на Сардинії за те, що надав beIN Sports права на показ чотирьох чемпіонатів світу.
За це його не люблять. І за те, що не ділиться призовими з клубами 3-го дивізіону в Кубку теж. Разом з тим, Хелаїфі єдиний у Лізі 1, хто преміює персонал після перемог на рівні з гравцями й тренерами – схоже, це особисте.
Чому ПСЖ різко проти Суперліги?
А нащо пиляти гілку, на якій сидиш?
Що в ФІФА, що в УЄФА домінують друзі катарців.
Їхня дружба витримала навіть ФІФА-гейт – хвилю арештів та відсторонень, ініційованих американськими слідчими, які знищили Зеппа Блаттера, Мішеля Платіні й взагалі усіх причетних до того, що Катар у 2010-му обставив США.
Вже після цього в 2018-му аноніми з Football Leaks показали, що уряд Катару влив у ПСЖ 1,8 млрд євро через підставні фірми, аби фіктивно наростити доходи і уникнути покарання за недотримання ФФП.
Знаєте, що було далі?
А нічого не було.
Це в Англії Ман Сіті за аналогічні порушення досі судять, а ПСЖ у 2022-му заплатив 10 млн штрафу – і справу закрили.
Так само і з Вальке. Жерома тоді відсторонили від футболу, позбавили посади, а Хелаїфі лише виплатив 24,000 франків компенсації.
Бунт імені Флорентіно Переса у 2021-му спрямовувався на знищення існуючого порядку, а ПСЖ останній, кому це треба. Він був і буде за ФІФА та УЄФА.
На якому етапі ПСЖ сьогодні?
На трансформаційному.
Катар провів-таки свій Мундіаль, витративши на нього 220 млрд євро – інвестиції, яких світ ще не бачив.
І хоча виглядало все ефектно, а фінал ЧС-2022 називають найкращим за всі часи, спитайте себе – чи змінилося після нього ваше ставлення до Катару як держави? Чи закохав він вас у себе?
Отож.
Катарці теж це відчули, тому з 2024-го beIN різко скоротилася і тепер показує лише головний матч туру Ліги 1.
Синхронно й ПСЖ відмовився від суперзірок. Ніяких Мессі, Неймарів, Мбаппе, навіть Бекхемів. Тепер це чисто спортивний проєкт, яким керує найуспішніший скаут сучасності Луїш Кампуш, а Хелаїфі в усьому його слухає.
Нова стратегія забезпечила ПСЖ не тільки фінал ЛЧ-2025, а й ріст популярності серед парижан, що люблять футбол. При цьому ставлення до Катару в них далі здебільшого негативне.
Насера це злить. У 2023-му він виграв суд щодо підкупу чиновників, а вже зараз отримав новий – за торгівлю конфіденційною інформацією в корисних цілях у справі Арно Лагардера. Шейхи навіть пустили чутку, що хочуть покинути Францію назавжди.
"Фальшиві процеси, шантаж, щоденна критика, звинувачення в некомпетентності – таке враження, що кожна біда цієї країни є нашою провиною", – цитує їх Daily Mail.
До всього мерія Парижа досі не дала Хелаїфі ні землю під новий стадіон, ні дозвіл розширити "Парк де Пренс".
У відповідь в 2023-му QSI вже продав 12,5% акцій ПСЖ.
Хоча й слабко віриться, що вони підуть остаточно.
Нові контракти з Кампушем та тренером Луїсом Енріке – це одна сторона медалі.
А є ще величезні катарські інвестиції у французьку енергетику, машинобудування, медіа. Total, Lagardère, Veolia, Suez – всюди вони.
Також з 2011 року катарці придбали готелів та комерційної нерухомості в Парижі й на Лазурному березі на 7 млрд євро. У 2024-му Катар виділив 10 млрд євро на французькі стартапи та інновації в сфері охорони здоров'я та інженерії. Тоді ж Франція підписала з еміратом контракт до 2050 року на поставки скрапленого газу.
Тобто, все починалося з ПСЖ, але відтоді дуже розширилося, і отак просто розвернутися й піти вже неможливо.
Чого чекати далі?
Судячи з чуток, то переходу до мультиклубної моделі.
QSI вже купив невеликий пакет акцій Браги, а тепер веде переговори щодо повного контролю над колись грізною Малагою.
Також ходять чутки про інтерес до одного з клубів бельгійської Ліги Жюпіле.
Такі моделі набувають дедалі більшої популярності в Європі. Вони дозволяють водночас і бізнес-експансію проводити, і розвивати дуже різних гравців в межах однієї підконтрольної екосистеми. Red Bull – найуспішніший приклад.
Ну, і якщо ПСЖ далі йтиме шляхом спорту, а не піару Катару, то будуть в нього ще фінали й трофеї Ліги чемпіонів.
Із річним бюджетом у понад 800 млн євро та зв'язками в верхах вони практично непотоплювані.
Головне знову не сплутати найвідоміших гравців із найкращими, але, здається, за 14 років невдач в ЛЧ цей урок шейхи нарешті засвоїли.