Несподівана нація героїв, недооцінений герой Кабо-Верде – та старі добрі генії. Підсумки групового етапу ЧС
"Чемпіон" з нетерпінням чекає на плейоф.
Груповий етап будь-якого турніру – це період, після якого найважливіше стримувати себе в оцінках. Після групового етапу ЧС-2022 Аргентина, у кращому разі, уникла потрапляння в категорію "повний провал", а іспанці виглядали чудово – і де ж завершили турнір ті й інші? Для португальців невиразний початок Мундіалю, скоріше, добрий знак: вони виграли Євро-2016, не здобувши жодної перемоги в групі.
Тому зараз зробимо акцент на тих, з ким можна робити висновки – тих, чий шлях зупинився на груповому етапі, та рекордсменах. Знаєте, про який народ згадуватиметься в цих підсумках найчастіше? Гадаю, навіть із 48 спроб не вгадаєте.
ТЕНДЕНЦІЇ
Груповий етап, з якого до плейоф виходять 2/3 учасників – це дуже погано
Критика етапу на 48 команд чомусь зосередилася на непрезентабельності багатьох з них. Гаїті, Кюрасао – багато хто думав, що всі проблеми обмежуються тим, що деякі команди пропускатимуть по десять м'ячів. Виявилося, що таких команд набагато менше, ніж очікували, але конкурентних матчів на певному етапі стало замало.
І не лише Алжир з Австрією. Австралія та Парагвай, наприклад, мали по три очки після двох турів. Обидві команди чудово розуміли, що нічия виводить їх обох у плейоф, а ось поразка з великою ймовірністю поховає їхні шанси – і зіграли 0:0. Це не можна назвати договірним матчем, але це все парафрази "хіхонської ганьби" – гри, в якій результат влаштовує обидві команди, і вони "відчіплюють" третю.
Зараз, з огляду на те, що й третьою (третьою третьою зайвою, виходить?) стає хтось із іншої групи, драми на зразок 1982 року не очікується. Але це не скасовує проблеми зіпсованої видовищності, як мінімум, третього етапу.
І головне, що ФІФА не вчиться на помилках. Все це вже було в дев'яностих, коли до плейоф виходили 16 команд із двадцяти чотирьох – і тоді нічиї, які влаштовували всіх, влаштовували ірландці з нідерландцями, румуни з аргентинцями, колумбійці з німцями... Це не домовленість у буквальному сенсі слова, але це так само антиспортивно.
Старим тут місце
Цікаво вийшло: рекорд віку для головних тренерів за всю історію ЧС оновлювався тричі. Уже в матчі відкриття його встановив Уго Брос, який народився в 1952 році, за лічені години його (рекорд, не Броса) побив чех Мірослав Коубек, який народився в 1951-му, ну а щонайменше до наступного чемпіонату триматиметься рекорд Діка Адвоката, який з'явився на світ у Гаазі в 1947-му.
І це при тому, що професія тренера збірної й раніше вважалася "пенсіонерською" – такою, на яку йдуть наприкінці кар'єри. Нас, українців, це має дивувати найменше. Мірча Луческу був за кілька вдалих ігор від того, щоб привести збірну на ЧС у 80 років (так, я думаю, що без поразки від турків його б не вразив інфаркт). Беззаперечні успіхи дель Боске та Ліппі задали тренд, та й сучасна медицина дозволяє зберігати бойову форму до дедалі більшого віку, тут ніяких відкриттів.
Чи є місце азіатам?
З 12 збірних, що вибули, сім представляють азіатську конфедерацію. Це багато – особливо якщо згадати, що загалом їх було дев'ять. Власне, з цього континенту не пройшов ніхто: "вижили" лише Австралія, яка, в принципі, опинилася там лише тому, що на початку століття їй стало нудно розгромити різні Самоа в зоні Океанії, та Японія.
З огляду на те, що азіати значну частину ігор ще й програли з розгромним рахунком, виникає питання щодо нерівномірності квот.
Провал груп
Перш ніж обговорювати Уругвай, Мессі, Роналду, давайте згадаємо про людей, які нагадали нам усім, що з будь-якого дна можуть постукати.
Туніс привіз на чемпіонат світу Сабрі Лямуші. Програв шведам 1:5 і... був звільнений. "Орли Карфагена" увійшли до надзвичайно рідкісного списку, який навіть на такому рідкісному турнірі, як чемпіонати світу, поповнюється особливо повільно. Достатньо сказати, що заміна тренера прямо під час ЧС відбулася вперше у XXI столітті, а попередніми такими героями були... все ті ж тунісці.
Хенрік Касперчак на французькому ЧС, Бум Кун Ча у збірній Південної Кореї та Карлос Паррейра у збірній Саудівської Аравії тоді ж, у 1998-му та тренер шотландців у доісторичному 1954-му – ось, разом із Лямуші, весь список жертв, яких вигнали, не дочекавшись кінця навіть такого короткого турніру. Причому Лямуші вигнали "з особливим цинізмом" – після однієї гри.
При цьому у даній відставці є й позитивна сторона. Як я писав у презентації Саудівської Аравії:
"Звільнення Ренара за два місяці (!) до ЧС стало однією з головних сенсацій фінальної стадії підготовки до турніру. Як це прокоментував сам тренер:
"Це футбол… Саудівська Аравія виходила на чемпіонат світу сім разів, у тому числі двічі зі мною. Є лише один тренер, який провів команду і через відбіркові матчі, і через сам чемпіонат світу – це я, у 2022 році. Принаймні це дає мені почуття гордості".
Так, Ренар програв два товариські матчі, причому Єгипту 0:4 – але такий захід все одно виглядає неадекватним. Тренер виграв усі вирішальні матчі: проти індонезійців і китайців у відборі, та й 0:0 з австралійцями та японцями виглядають ціннішими за будь-які товариські матчі.
Чесно кажучи, є відчуття образи на саудівців. Ренар – одна з головних зірок турнірів збірних усіх останніх десятиліть, його білосніжна сорочка та авторські команди стали однією з головних асоціацій. А через те, що його звільнили в останній момент, на ЧС-2026 Ерве не буде – нову команду він, природно, не знайшов. Прикро – і, думаю, не тільки мені."
Виявилося, що Ренар все-таки "буде" на мундіалі: його взяли на решту матчів. Але таких чудес, як перезавантажити гру команди за пару днів, не зміг створити навіть він: Туніс програв Японії 0:4, Нідерландам 1:3 і покинув турнір, залишивши враження найбездарнішої та найбільш безглуздої команди на турнірі.
Знаєте, що найсмішніше? Відбіркову групу "орли Карфагена" пройшли надзвичайно впевнено. 9 перемог і одна нічия в десяти матчах, різниця м'ячів 22:0. З одного боку, це приклад того, наскільки відбір і сам ЧС – різні змагання (особливо коли виходиш із групи з Сан-Томе і Принсіпі, Малаві, Ліберією, Намібією), з іншого – доказ того, що Лямуші все-таки заслуговував на другий шанс.
Розчарування групи
Але одна справа, коли провалюється і так слабка команда. І зовсім інша – коли серед чвар, скандалів та істерик вилітає команда, у складі якої є капітани Барселони та Реала.
Чемпіонат світу з футболу вигравали всього вісім команд. До відсутності італійців ми вже починаємо звикати, але й у 1/16 – тобто в топ-32, що до самого останнього часу означало присутність на ЧС – потрапили лише шість команд із зірками на емблемах. З дистанції зійшов перший чемпіон, він же багаторазовий чемпіон, він же господар наступного ЧС – Уругвай.
Не вірте тим, хто розповідає, що у "селесте" слабкий склад. По-перше, повторюся, капітани Барселони та Реала, по-друге, і з Атлетіко одна із зірок, по-третє, країна з населенням у 3 мільйони ніколи не виставляла на чемпіонати світу команду зірок. Вона була колективом, у якому було кілька класних гравців, решта виконували допоміжну роль – і всі демонстрували максимум саме у збірній.
Детально про провал уругвайців написано в окремому матеріалі. Я ж повторю побоювання з анонсу:
"Десь тут слід зазначити: якщо за ступенем захопленості футболом уругвайці та Б'єлса ідеально збігаються, то за поглядами на футбол вони – чи не головні протилежності у світовому футболі.
Уругвайців ніколи не цікавило, яким способом досягається результат: звідси й укуси Суареса, і найжорстокіша гра футболістів на кшталт Гаргано, і любов до симуляцій. Б'єлса ж працює, за відчуттями, взагалі не заради рахунку на табло, і на самому турнірі це може призвести до дисгармонії".
Найгірші побоювання підтвердилися, і саме тому Уругвай пропустив уперед суперника, який у цілому коштує менше, ніж один Вальверде.
Тренер групи
До речі, про суперника. Після подвигів Кабо-Верде дуже багато говорять про їхнього воротаря Возінью, але, на мою думку, це вже приклад мема, який вийшов з-під контролю. Чудово, що воротар наприкінці кар'єри отримав свою зоряну годину (у свої 40 роки він навіть не має контракту з клубом – і з Instagram-акаунтом на 15 мільйонів його логічніше чекати не в умовній другій лізі Португалії, а в одній із медіаліг), але йому й рятувати доводилося нечасто.
В "акул" склалася воістину акуляча оборона. Вишколена, ешелонована, яка зуміла встояти і перед ривками уругвайців у вільні зони, і перед тікі-такою іспанців. Педро Лейтан Бріту на прізвисько "Бубішта" – ви заслужили, щоб принаймні половина з 17 мільйонів фоловерів Возіньї підписалися на вас.
До речі, провал Уругваю виявився настільки беззаперечним, що навіть останній аргумент королів – вони найменші за чисельністю – перестав діяти. У групі збірна тримільйонної країни поступилася збірній 600-тисячної країни.
"Джокер" групи
Німеччина, чесно кажучи, виглядає абсолютно не готовою до великих звершень. Вона привезла просто посередню команду: показово, що Лерой Сане не потрапив на ЧС у 2018-му, коли був однією із зірок Манчестер Сіті, але потрапляє у 2026-му, коли не вражає навіть у Галатасараї. Ця команда грає слабо: і завершити матч з ними успіхом міг не тільки Еквадор, але й Кот-д'Івуар. Її тренер приймає дивні рішення: у матчі, що абсолютно нічого не значить для бундестіму, Нагельсманн чомусь випустив основний склад – і все одно програв.
Але знайшовся герой, який переламував хід ігор, коли у німців нічого не виходило. Деніз Ундав навіть проти Еквадору міг врятувати нічию, а дублем проти "слонів" перетворив поразку на перемогу – гол Кюрасао на тлі такого навіть у розрахунок брати незручно.
Чемпіонат світу трапився ідеально вчасно, щоб Ундав розкрився як повноцінна зірка. До 25 років Деніз грав виключно в нижчих лігах – навіть бельгійський Юніон запрошував його, бувши представником другого дивізіону. З того часу відбувся вражаючий злет кар'єри – 26 голів за сезон у вищій лізі Бельгії, два сезони з 18-19 голами в Бундеслізі за Штутгарт – але саме таке сяйво в одній команді з Ноєром, Кімміхом, Вірцем робить його справжньою зіркою.
Уродженець курдської родини, Ундав краще за будь-яких німців втілює традиційні німецькі футбольні цінності. Рахунок на табло важливіший за будь-які красиві моменти, пошук простору та вміння знаходити момент важливіші за будь-яку естетику – і, звісно ж, у сильній команді запасний теж може бути зіркою. Щодо сили німців поки що є сумніви, але Ундав гідно продовжив справу Фюлькруга та Клозе, які підсилювали гру з лави запасних на попередніх чемпіонатах світу.
Воротар групи
А ось і відповідь на загадку. Найбільше тексту в підсумках групи буде присвячено не представнику якоїсь нації зі своєю збірною на ЧС, а 40-мільйонному етносу, який розсіяний по Туреччині, Ірану, Німеччині та багатьох інших країнах.
Якщо Ундав принаймні народився в ситій Німеччині, то в Алірези Бейранванда – унікальний шлях до визнання. Він із "класичних" курдів: кочівників, які розводили овець. Коли родина все-таки оселилася в іранському містечку, Бейранванду було вже 12 років – і, напевно, позиція воротаря була єдиною, де можна було стати професіоналом при такому пізньому старті. При цьому й на цій позиції він довго не міг здобути визнання і на початку кар'єри поєднував гру в напіваматорському клубі з роботою в піцерії та двірником.
Усе це, насправді, у далекому минулому. Аліреза – вже понад десять років як воротар збірної Ірану. Цей чемпіонат світу – третій для нього, на першому він відбив пенальті від Кріштіану Роналду. Після такого запалити проти Лукаку та Ко – дрібниця, і Бейранванд у групі вирізнявся сейвами на межі людських можливостей.
Перестановка групи
Нідерланди слабо розпочали турнір – причому, незважаючи на два забиті м'ячі, слабо саме в атаці. Ван Дейк своїми проривами вперед зробив матч цікавішим, але, загалом, Саммервілл, Мален і Гакпо змусили згадати Роббена і ван Персі, Гулліта і ван Бастена.
Але варто було поставити в основний склад Броббі та перевести Малена на фланг, як "помаранчеві" просто розквітли. Гакпо та Броббі змагалися вже не з суперником, а один з одним: спочатку один оформив дубль, потім інший. Саммервілл, що характерно, теж не виглядає слабкою ланкою – на заміну він також виходить потужно. Поява найпотужнішої "дев'ятки" розвантажила інших – і команда заграла.
Цифра групи
39 років і 299 днів – такою виявилася різниця у віці між головними тренерами збірних Німеччини та Кюрасао. Так, тут є місце й для старших, і Адвокат прикрасив турнір, але й "лептоп-тренерів" ніхто не скасовував. Юліан Нагельсманн молодший за Діка більш ніж удвічі, він народився вже після того, як Дік розпочав тренерську кар'єру!
Рекордсмен групи
Весь світ довго й нудно проводив відбір, розширював кількість учасників, розтягував турнір на три країни, щоб у підсумку дізнатися, що найкраще у футбол грають двоє людей. Чи варто було так морочитися?
Гаразд, Роналду, звичайно, саме у 2026-му вже не входить до числа найкращих, але сам факт продовження виняткової кар'єри дозволяє йому встановлювати нові й нові рекорди. Кожен його матч, кожен його гол за збірну – це, насамперед, оновлення світового рекорду для національних збірних. Ну а голами у ворота Узбекистану Кріштіану встановив рекорд, який ризикує виглядати вічним: став єдиним футболістом, який забивав на шести чемпіонатах світу.
Чи міг уявити Деку, віддаючи суперталанту право пробивати пенальті в грі з Іраном, що він творить історію? На ЧС-2006 Кріштіану більше не забивав, і саме це був його перший із шести мундіалів. Феномен спортивного довголіття та адаптації до найрізноманітніших умов, Роналду зміг влаштувати на батьківщині Майкла Джордана останній танок.
Останній же?
Гравець групи
Вінісіус розквітнув, відновивши співпрацю з Анчелотті, Голанд влився у чемпіонати світу як влитий, Мбаппе забиває голи на третьому чемпіонаті світу поспіль – це все деталі, які не скасовують головного.
Чудово, що Роналду не втратив мотивацію навіть у 41 рік. Неймовірно, що її зберіг Мессі після перемоги на ЧС. Він забиває навіть більше, ніж на переможному турнірі, причому в його випадку голи – лише вишенька на торті. Ліонель неймовірно багато просуває м'яч, розвиває атаки, йде не в ті зони, де м'яч, а в ті, де він опиняється. Як наслідок, статус найкращого бомбардира в історії чемпіонатів світу – для гравця, про якого колись говорили, що у збірній він ніякий.
Побачимо, що буде в плейоф, але 39-й день народження Мессі відзначив у статусі найкращого з найкращих.