Фіаско в Німеччині на тлі нереалізованих прагнень до змін. 6 висновків з матчу Гоффенгайм – Динамо
Київське Динамо поступилося німецькому Гоффенгайму у 2 турі основного раунду Ліги Європи. Команда Олександра Шовковського знову не змогла відповісти супернику бодай 1 забитим м'ячем.
Чемпіон розбирає гру столичного українського колективу та розставляє головні акценти. На що варто звернути увагу та які уроки винести зі знову невдалого протистояння на міжнародній арені?
Динамо все ще припускається дитячих помилок в обороні
Обидва пропущені "динамівцями" м'ячі стали результатом подарованих супернику нагод, які той отримав чи то через недопрацювання, чи то через позиційну "неосвіченість" окремих футболістів київського клубу. Ні, це зовсім не означає, що Гоффенгайм не награв на свої взяття воріт, чи не зміг чи досягти цілей у атаці в наступних спробах. Однак на міжнародній арені Динамо не втомлюється презентувати противникам розкішні нагоди, які суттєво ускладнюють і без того непросте становище в іграх із суперниками, які грають у більш конкурентному й темповому середовищі.
Таким чином, 2 з 3 голів у матчі з Лаціо, й 2 з 2 м'ячів у грі з Гоффенгаймом, стали результатом стабільно вируючої епідемії помилок футболістів Шовковського, які постійно постають у ролі тих, хто змушений наздоганяти.
Без Ярмоленка Динамо виглядає безпомічним у ментальній складовій гри на флангах
Андрій Ярмоленко – головний ветеран "біло-синіх", який має за плечима такий досвід, якого вистачить не на одного молодого виконавця Динамо. Проте роль віцекапітана у команді не обмежується передачею знань "підростаючому" поколінню чи лідерськими функціями у роздягальні.
Так, на старті сезону Ярмоленко не дає колишню ефективність, і, враховуючи вік футболіста, раніше чи пізніше такого сценарію очікувати було варто. Разом з тим, ексгравець Вест Гема все ще є тим орієнтиром у грі та прийнятті рішень на одному з країв атаки Динамо, який здатен робити різницю бодай у окремих епізодах. За один момент Ярмоленко може зробити те, чого від нього очікували більшу частину тайму, а то й гри. В матчі з Гоффенгаймом такого футболіста у складі Динамо за відсутності 34-річного хавбека очікувано не виявилося.
Прагматична ставка в центрі поля не спрацювала
Микола Михайленко несподівано отримав від тренерського штабу шанс проявити себе на міжнародному рівні. Очевидно, довіра 23-річному півзахиснику, який попередній сезон провів у складі Олександрії, була викликана щонайменше двома факторами. Перший стосувався бажання виставити додаткового футболіста в центрі поля, з яким Володимиру Бражку буде легше справлятися з опонентами на чи не найважливішому плацдармі. Другий був викликаний задумкою розв'язати ноги Миколі Шапаренку, про що поговоримо нижче. Втім, обидві ставки не спрацювали. Динамо отримало ще одного орієнтованого здебільшого на оборону центрхава, але від цього постраждала гра на атаку, а відтак – можна зафіксувати той самий дисбаланс.
Крім того, Шовковський учергове розставив акценти у долі Олександра Андрієвського та Володимира Шепелєва. Обидва центральні хавбеки, які не змогли/не захотіли (потрібне підкреслити) змінити клуб у міжсезоння, нині є на задвірках вибору тренерського штабу, й такий стан речей до кінця сезону зміниться навряд чи.
Шапаренко з новою-старою роллю не впорався
Микола Шапаренко починав кар'єру в ролі "десятки" не за номером на спині, а за ігровими функціями. Проте саме зміна позиції та завдань на полі на початках періоду Мірчі Луческу стала для Шапаренка реальним поштовхом у кар'єрі й ознаменувала вихід на новий якісний рівень. У грі з Гоффенгаймом Шовковський повернув підопічного до "витоків".
Динамо було позбавлене можливості залучення Віталія Буяльського, наявністю ж на полі Шапаренка й Олександра Піхальонка водночас тренерський штаб цього разу пожертвував, вирішивши, що такий вибір є недоцільним. Тож саме на Шапаренка був покладений увесь конструктив, плеймейкінг та креатив у центрі поля. Проте фактичне звільнення від левової частки чорнової роботи на користь Миколі не пішло. Шапаренко знову розчарував, чим підтвердив наші побоювання щодо кризи в грі хавбека, яка стає все більш тривалою.
Адаптація Герреро затягується
Едуардо Герреро провів уже 5 матч за Динамо, й цього разу отримав у єврокубках не менш як 6 хвилин ігрового часу, а цілком пристойні для задачі проявити себе на полі два десятки обертів стрілки. Однак вкотре показав, що своїм у новій команді себе все ще не відчуває.
Наразі панамець не тільки опиняється не в тому місці не в той час у епізодах, де від нього вимагається більша ефективність дій у взаємодії з партнерами, а й не відчуває ритм атак колективу. З німецьким клубом Герреро мав би освіжити гру команди біля воріт суперника й посилити тиск на захисників опонента. Натомість аж до завершення матчу займався пошуками самого себе в надії намацати хоча б натяки на відповідь "Що від мене вимагається?".
Перспектива є, але треба почекати? Динамо варто дивитися в майбутнє сміливіше
Вже в наступному матчі суперником киян буде італійська Рома, і це той випадок, коли задовго до початку гри щодо шансів українського клубу домінують погані настрої. Втім, подальші перспективи "динамівців" щодо виконання чи не найважливішого завдання першої частини сезону – виходу в раунд плейоф Ліги Європи – завданням, яке є нереалістичним, аж ніяк не виглядає.
Дивлячись правді у вічі, треба визнати, що здобути бодай 1 бал у іграх зі ще одним римським клубом та в протистоянні з представником Іспанії Реал Сосьєдадом буде вкрай важко. Однак тут саме слід згадати не тільки про мазки ефективних дій на полі в обох перших матчах Динамо у Лізі Європи-2024/25, а й про решту суперників киян. Попереду в команди Шовковського значно скромніші за своїми можливостями та ресурсом опоненти. Угорський Ференцварош, чеська Вікторія, турецький Галатасарай та латвійський РФШ. Це саме ті суперники, в дуелях з якими з цього Динамо позитивного результату вимагати вже не можна, а треба.