Шахтар тепер гірше за Динамо, або як спроба не вдалася. 4 висновки з матчу з Аталантою
Донецький Шахтар поступився італійській Аталанті в матчі 2 туру основного раунду Ліги чемпіонів. Український клуб пропустив 3 м'ячі, а от відповісти бодай одним влучним пострілом не зумів. Наразі "гірники" набрали 1 бал, і перебувають у сонмі найбільших невдах турніру за підсумками двох проведених поєдинків.
Чемпіон традиційно аналізує події, які відбувалися на полі, по завершенню гри. І спішить поділитися своїми спостереженнями з читачами.
Намагання Пушича струснути команду провалилися
Наставник донецького клубу Маріно Пушич здивував. Зненацька боснійський нідерландець наважився кардинально змінити модуль гри своєї команди. З перших хвилин на полі було дві Аталанти. Одна – з італійського Бергамо, й вибудувана за схемою 3-4-3. Інша – спроба її української "копії". Футболісти Шахтаря розташувалися на полі згідно такої ж побудови, хай у окремих випадках і переходили на 4-5-1 ще до замін у другій половині. Ефект несподіванки працював недовго, а точніше – рівно до першого пропущеного м'яча. Складалося враження, що в цьому задумі Пушича Шахтарю не вистачає рівно одного футболіста – "стовпа", який буде чіплятися за м'ячі, скидати круглого набігаючим з глибини партнерам та продавлювати опонентів. Оригінал очікувано виявився кращим.
Однак найбільш невтішним для Пушича є інше. Коли тренер, який користується повагою, авторитетом і популярністю в його футболістів, опиняється під додатковим тиском та загрозою звільнення, команда навколо нього неодмінно гуртується. У випадку з паном Маріно такої реакції колективу ми не побачили. У кращому разі гравці Шахтаря вмикали підвищену впертість, агресію та зарядженість на боротьбу у окремих епізодах. Проте, згадуючи класика, "очі не горіли".
Шахтарю не вистачає глибини складу
На перший погляд, 29 футболістів у складі першої команди – цілком достатньо для вирішення поставлених перед стартом сезону завдань. Тим більше, зважаючи на проведену "гірниками" у міжсезоння роботу на ринку. На позиції, які потребували підсилення, або ж додаткового ігрового ресурсу, Шахтар придбав/повернув 5-х футболістів. Однак оманливість такого враження якнайкраще нагадала про себе в грі з Аталантою. Бо ж глибина складу – це про якість, а не кількість.
По суті, підсилювати гру по ходу матчу Пушичу виявилося ніким. Роками основна ставка – численний бразильський контингент – наразі застряг на стадії, у кращому випадку, застою у прогресі, а українські "збірники" Юхим Конопля та Артем Бондаренко вийшли на поле в такому стані, ніби вони вже відбігали повноцінні матчі до початку гри з Бергамо, й тепер страждають "ватними" ногами. Що робити у ситуації, коли залучення кадрів ззовні через війну виглядає завданням аж надто складним – головне й актуальне питання навіть для такого небідного клубу, як Шахтар.
Судаков не впорався і з новою роллю
Півзахисник збірної України продовжує перебувати в епіцентрі уваги журналістів та вболівальників. З одного боку, така прискіплива цікавість до дій головної надії Шахтаря на чергове вагоме поповнення бюджету викликана саме бажанням клубу та футболіста вийти на вигідну угоду (хай при цьому сторони й мають різні цілі), з іншого – Судаков залишається провідним гравцем ще й національної збірної. Однак гра з Аталантою принесла хавбеку та його шанувальникам лише чергове розчарування.
Можна впевнено стверджувати, що новим шансом заявити про себе на міжнародному рівні й привернути увагу потенційних амбіційних і грошовитих роботодавців з кращих ліг Старого Світу українець не скористався. Згідно тактичного замислу Пушича, Судаков мав особливе завдання та привілейовану, у порівнянні з іншими футболістами Шахтаря центру поля, роль. 22-річний хавбек розташувався вище Тараса Степаненка та Дмитра Криськіва, які мали звільнити партнера від левової частки праці на оборону, та мусив використовувати будь-які шпарини й бодай мінімальний простір, розганяючи атаки. Судаков таке завдання виконувати дійсно намагався, проте знову був блідою тінню самого себе зразка того ж попереднього сезону.
Італійські "канікули" українських грандів не були схожими
Слідом за київським Динамо гірку долю розгромлених клубом Серії А єврокубкових надій повторив і донецький Шахтар. Як і принциповий конкурент, "гірники" пропустили від єврокубкового представника країни, яка на мапі світу нагадує чобіт, 3 голи. І так само був значно ближчим до того, щоб пропускати більше, а не забити у відповідь хоча б раз. Втім, насправді матчі проти Лаціо та Аталанти були однаковими – за результатом, і різними – за ігровим наповненням.
Головним підсумком виступу Шахтаря стала повна беззубість колективу Пушича в атаці. За 90 хвилин гри "помаранчево-чорні" не зуміли завдати бодай одного удару в отвір воріт суперника. Кидався у вічі й фактор психології – битися за результат вже по перерві Шахтар "відмовився", й усього одна жовта картка по завершенні гри – тому яскравий доказ. Тоді як так само ганебна за рахунком, на фоні виступу Шахтаря проти Аталанти поразка Динамо від римлян точно не віяла безнадією – футболістів Олександра Шовковського не звинуватиш у небажанні "лупати сю скалу" аж до останнього свистка у грі. І в цьому – основна різниця у проміжному підсумку результатів виступу двох королів УПЛ в єврокубках проти завжди незручних клубів з Апеннін.