Не тільки росіянин у команді. 4 аргументи проти переходу Забарного в ПСЖ
Захисник збірної України Ілля Забарний може змінити клуб. Як стало відомо напередодні, у послугах Забарного серйозно зацікавлений флагман французького футболу ПСЖ. Розмови про можливу нову команду для Забарного, який виступає в Англії з січня 2023-го, набули більшої направленості в останні місяці, коли стало ясно, що українцю підкорився новий щабель майстерності. Очевидно, французький клуб є не єдиним претендентом на центрбека.
Чемпіон пропонує свою думку щодо можливого трансферу Забарного, і не вважає, що такий перехід сприятиме прогресу та подальшому просуванню кар’єрними сходами. Наведені нижче причини – до вашої уваги.
Низький рівень чемпіонату Франції
Наразі в європейському й загалом світовому футболі є 5 ліг, які утримують пальму першості, та є законодавцями мод. Крім АПЛ, до таких чемпіонатів належить іспанська Ла Ліга, німецька Бундесліга, італійська Серія А та першість Франції. Однак саме вищий дивізіон Англії, де зараз і грає Забарний, є орієнтиром та вершиною для більшості футболістів, які ставлять собі за мету досягнення вищого рівня професійної майстерності, зростання та здобуття найпрестижніших титулів.
Французька Ліга 1 у цій ієрархії займає найнижчу позицію. Власне, крім самого ПСЖ, команд, які належать до най-най, у цьому чемпіонаті нема. Відповідно, сумарний рівень колективів, які формують 18 кращих клубів країни Наполеона Бонапарта, в цілому значно поступається будь-якій першості з наведених вище. В порівнянні ж із АПЛ Ліга 1 – більш ніж суттєвий крок назад.
Середовище, яке не сприяє прогресу
Улітку ПСЖ офіційно покинув футболіст-епоха. Від'їзд Кіліана Мбаппе до Мадрида знаменував, серед іншого, безсилля багатих босів парижан із побудови команди, за яку тримаються кращі з кращих.
Проєкт Сен-Жермен, який стартував у травні 2011-го, передбачав не просто витрату сили-силенної грошей з метою отримання європейського гранду з відповідними можливостями, привабливістю, а головне – результатами на зелених полях. Мова йшла про народження клубу, який буде рівним мастодонтам та новим законодавцям мод на європейського ринку, як то мадридський Реал чи англійський Манчестер Сіті. З відходом Мбаппе така ідея провалилася щонайменше частково. Насправді ж француз став далеко не першим, хто глобальний задум парижан врешті не сприйняв. Найбільш виразні та відомі приклади – Ліонель Мессі та Неймар. Та насправді за ці більш як 10 років у Парижі не склалося у величезної кількості насправді якісних футболістів, для яких столиця Франції у футбольному вимірі "чомусь" виявлялася токсичним середовищем.
Непевні партнери на ключовій позиції
Столичний паризький клуб здобув першу перемогу в Лізі чемпіонів лише в останньому турі, коли переграв кризового колишнього суперника Динамо в кваліфікації турніру Зальцбург. У найпрестижнішому єврокубку "червоно-сині" пропустили вже 6 разів, та не здобули жодної перемоги в дуелях із топовими клубами Європи. У чемпіонаті Франції ситуація інша – м'яча із сітки ПСЖ витягав 14 разів, проте й рівень протидії зі сторони суперників незрівнянно інший.
Причиною такого стану речей є не тільки, чи то пак – не стільки, не завжди вдалі дії гравців, які відповідають за захист. Наразі в Луїса Енріке лише один "чистий" руйнівник Жоан Невеш, а також 4 центрхави – Уоррен Заїр-Емері, Вітінья та Фабіан Руїс. Й усі вони з завданням не підпускати до володінь уже оборони суперників інших команд справляються відверто посередньо. Й без рішення питання якісного хвилеріза "червоно-синім" успіхам не допоможе жоден, хоч і геніальний центральний захисник.
Сафонов як символ жалюгідної "толерантності" парижан
З початком повномасштабного вторгнення поведінка керівництва парижан щодо України спершу надихала. Наприкінці березня 2022-го катарський президент ПСЖ Нассер Аль-Хелаїфі згадав про російсько-українську війну в контексті актуальної для європейського футболу теми.
"Буде Суперліга чи ні – мені не подобається говорити саме "Суперліга", бо мова йде про три клуби. Вони знають, що у них немає шансів. Люди помирають в Україні, і їм нема, де спати. А ми боремося за Суперлігу?", – казав президент ПСЖ.
У ті ж буремні місяці Хелаїфі в ранзі ще й голови ЕСА (Асоціації європейських клубів) виступив з кількома доброчинними ініціативами.
"Ми живемо в непрості часи. Ми всі засмучені жорстокими нападами на український народ і закликаємо до світу. Страждання, які ми бачимо, нагадують нам про те, що дійсно важливо в житті.
Я на зв'язку з Радою ООН з прав людини, тому ECA може допомогти як українському народу, так і біженцям, які піклуються в сусідніх країнах. ECA надасть початковий фінансовий внесок у розмірі 1 мільйона євро для підтримки зусиль наших членів щодо надання допомоги українському народу. Також багато наших клубів запропонували притулки для гравців українських молодіжних академій", – підкреслив Аль-Хелаїфі.
Здавалося, коннект між Україною та катарцем встановлено стійкий. Однак де все поділося в липні 2024-го. До цього часу Хелаїфі до України відверто охолов (політична кон'юнктура й такий же вітер змінилася й подув у іншу сторону?..), а парижани стали авторами огидного прецеденту на трансферному ринку.
"Червоно-сині" підписали російського голкіпера Матвєя Сафонова, виступивши першим топовим європейським клубом, що відважився на такий крок. Так, у серпні 2023-го представник іспанської Ла Ліги Реал Сосьєдад "дав притулок" Арсену Захаряну, однак, по-перше, баски до провідних клубів Старого Світу не належать, а по-друге – живуть таки дещо "автономними" розуміннями про футбол та світ.
Сафонов у ПСЖ на перших ролях аж ніяк не перебуває. Й навряд чи буде. Однак такі політичні фінти керівництва Сен-Жермен є красномовними та насправді відвертими, й дають цьому клубу більш ніж вичерпну характеристику. У ситуації ж, що склалася суто на футбольній шахівниці, у випадку, якщо переїзд у Париж залишиться реальністю лише на папері, браку варіантів в українського козака не буде.