Богиня футболу та вагомий український слід: все про Аталанту, найближчого суперника Шахтаря
Аталанта в грецькій міфології відома майстерністю полювання. Іноді у міфах розрізняли дві Аталанти – аркадську та беотійську. Проте у футболі історія не повторилася, й Аталанта із Бергамо з 1907-го року й по сьогодні завше існувала одна.
Гліб Скрипченко та Максим Салівон розповідають головне про другого суперника донецького Шахтаря в основному раунді Ліги чемпіонів з італійською "пропискою". Матч відбудеться 2 жовтня, початок – о 19:45.
Заснована колись п’ятьма учнями середньої школи як "Бергамське товариство гімнастики та атлетичного спорту Аталанта", вона вже в тому ж 1907-му отримала футбольну секцію, однак лиш за 7 років була офіційно визнана Італійською федерацією футболу.
Її кличуть Богинею, хай навіть в уявленнях давніх греків вона була лише героїнею. А ще називають "королевою провінціалів", позаяк місто Бергамо знаходиться у менш ніж 60-ти кілометрах від Мілану, а команда попри роль "приміської" демонструє топ-рівень уже не перший рік. Хоча так, сперечатися не будемо – до епохи Гасперіні про неї знали не так багато, а з визначних досягнень запам'ятався хіба Кубок Італії сезону 1963/1964.
До речі, щодо "приміського" статусу. Саме в місті Бергамо знаходиться один із міланських аеропортів, який носить назву Оріо-аль-Серіо. Можна натягнути сову на глобус і сказати, що це аналогічно супер успішній команді з Борисполя. Та це буде лише натягування сови на глобус.
71-річний президент клубу Антоніо Перкассі в минулому сам був футболістом, і у 17 років дебютував у складі "Богині". Він провів близько шести років і 110 матчів у складі Аталанти і Чезени та полишив футбол… ні, не через травму, як це часто буває, а через бажання займатися підприємницькою діяльністю.
У 1976 році він познайомився з Лучано Бенеттоном і через рік відкрив перший магазин Benetton у Бергамо. Кропітка робота дала свої плоди. Антоніо став управителем найважливіших магазинів Benetton Group в Італії та в усьому світі, а також автором багатьох визначних здобутків.
Бренди одягу, косметика та футбол – так можна описати сфери діяльності наймолодшого з шести дітей у родині, який згодом і сам став батьком шістьох. Уродженець міста Клузоне, що в провінції Бергамо, він спочатку став до керма "нерадзуррі" в 1990-му та прокерував клубом до 1994-го, а в 2010-му почалася нова ери "богині".
Після 2010-го варто відзначити два головних призначення чи не в усій історії клубу з Бергамо. Перше – запрошення влітку 2014-го на посаду технічного директора Джованні Сарторі, який із сезону 2022/2023 будує нову казку вже у Болоньї. Про нього ми детальніше розказували в тексті про попереднього суперника Шахтаря.
Друге – знахідка Джан П’єро Гасперіні. Власне, без першого не було б і другого. До того цей алленаторе кілька років працював із молоддю Ювентуса, чиїм вихованцем є й сам (хоча за основу не пограв), заходив на кілька матчів до Інтера (5 матчів у Суперкубку та Серії А в 2011-му – 4 поразки та одна нічия) і двічі успішно керував Дженоа. Сюди ж додамо ще й Кротоне з Палермо, яких він також тренував по два заходи.
До слова, до Гасперіні за ери Перкассі в Бергамо працював майже 5 років Стефано Колантуоно, який і повернув команду до еліти, та протягом одного з гаком сезону легендарний Едоардо Рейя.
Для вболівальників і журналістів Гасперіні вже кілька разів "закінчувався" чи "змінювався". Кожна зміна складу сприймалася як стовідсоткове повернення до статусу середняка. Після скандального розставання з Папу Гомесом і відходу Ілічича ці прогнози провалилися. На початку сезону-2022/2023, коли команда стала вкрай прагматичною, були розмови про те, що ніякий Джан П’єро не догматик – грає тепер на утримання рахунку, ніякої феєрії. Аж поки нові футболісти на кшталт Адемоли Лукмана з часом не всотують надскладні ідеї та філософію тренера, і однаково повертається до витоків.
Після минулого сезону з перемогою в Лізі Європи Аталанта втратила Тена Копмейнерса. Він аж надто сильно хотів перейти до Ювентуса і показував це протягом усього трансферного вікна. Було би гірше, якби гравець залишився. Також залишив клуб його найдорожчий трансфер в історії Ель-Біляль Туре, котрий через травму не зумів проявити себе в складі бергамасків. Малійський форвард пішов у Штутгарт в оренду.
Джанлука Скамакка – це не про трансфер, а про прикру травму перед самим початкому сезону. "Богиня" зреагувала майстерно, й одразу взяла Маттео Ретегі з Дженоа на заміну. Також у це трансферне вікно клуб повернув до Італії Ніколо Дзаньйоло, домовився не тільки з Лазаром Самарджичем, але й із його батьком, який минулого літа зірвав трансфер до Інтера, та перехопив у Наполі Марко Брешіаніні. Екс-гравець Фрозіноне вже пройшов медогляд для неаполітанців, аж тут з’явився клуб, який тепер здатен показувати м’язи і на трансферному ринку. Себто, пропонувати більше грошей.
Тут згадаємо й викуп за 22 мільйони євро Шарля Де Кетеларе, який не заграв у Мілані, а граючи в оренді в Аталанті, провів фантастичний минулий сезон.
А ще Аталанта підсилила захист, взявши у Баєра в оренду івуарійського захисника Оділона Коссуну. Весь запас переможного для ломбардійців фіналу Ліги Європи, в якому Аталанта стала єдиною командою в сезону, котра обіграла Леверкузен, він просидів у запасі.
Рауль Белланова – це хороша опція на позицію правого латераля. Людина здатна вигризти бровку за всіма канонами Гасперіні.
Прямо зараз склад команди Джан П’єро виглядає приблизно так:
Карнесеккі – Коссуну, Джимсіті, Колашинац – Белланова (Дзаппакоста), Де Рон (Пашалич), Едерсон, Руджері – Де Кетеларе (Дзаньйоло), Лукман (Самарджич, Брешіаніні) – Ретегі (Лукман)
Це вже не та команда, що грала з Шахтарем у 2019-му, якщо судити за іменами та здобутим статусом. Уже не "вискочка", а повноцінний гранд. Але за філософією, ігровим малюнком і думками тренера все лишається незмінно.