Бєлова: У кожній естафеті ми боролися за чільну шістку, дійшли до бронзи
Цього тижня в Буковелі триває чемпіонат України з біатлону. Найсильніші спортсмени країни приїхали на турнір із норвезького Голменколлена, де минулої неділі завершився останній етап Кубку світу 2024/25.
Підсумки сезону в бесіді з "Чемпіоном" підбила головний тренер чоловічої збірної України Надія Бєлова. Наставниця команди розповіла про реалізацію головного завдання на сезон – підвищення квоти, поліпшення результатів лідерів команди, а також поділилася оптимістичними очікуваннями від олімпійського року.
– Перш за все, оцініть сезон загалом. Яке ваше загальне враження від цього року?
– Те, що було заплановано на цей рік, команда виконала. Головним завданням було підвищити квоту, і ми зуміли увійти в топ-8 в Кубку націй. І це вже полегшує нам завдання на наступний рік. На одного спортсмена буде більше в команді, завдяки чому, природно, нам усім легше буде боротися з суперниками в загальному заліку. З'явиться можливість проявити себе на Кубку світу більшій кількості спортсменів. Ну і, природно, на підготовці до головного старту – Олімпійських ігор, це позначиться. Буде можливість залучити на одну людину більше.
Сезон загалом, я вважаю, видався вдалим. Якщо його порівнювати з попереднім, то практично всі провідні спортсмени поліпшили свій результат. Відмінно провели сезон Віталій Манзин та Антон Дудченко. Але, як і завжди, хотілося б щось знайти в кожному старті, що вийшло б краще. Ідеальних виступів не буває.
Так, була запланована медаль на чемпіонаті світу. Але, на жаль, втілити в реальність ці плани не вийшло. Завадили як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Вийшло завоювати медаль в естафеті на етапі Кубку світу. Близькими ми були до нагород і на інших естафетах, інших етапах Кубку світу, але вийшла тільки одна медаль.
– Ця бронза в естафеті – перша за п'ять років на етапі Кубку світу, була завойована в кінцівці сезону. Її можна назвати плодом зусиль усього сезону?
– Так, ми весь сезон боролися, були близькими до нагороди. Постійно входили в топ-6, групу найсильніших, були претендентами на нагороди. Знову ж таки, були об'єктивні та суб'єктивні причини, через які до цього ми не потрапляли на п'єдестал. Але цей результат можна назвати плодом зусиль усього сезону.
– Ця медаль заряджає оптимізмом на олімпійський сезон?
– Так, звісно. Я ще раз повторю, що у наших лідерів дуже великий потенціал. У кожному старті, кожній гонці і Дмитро Підручний, і Антон Дудченко, і той самий Віталій Мандзин здатні боротися за місце у вісімці найсильніших, навіть у топ-6. Їхнє регулярне потрапляння до шістки в естафеті, за "нулів" на стрільбищі, які вони можуть показати... Чому ні?
– Коли ми спілкувалися на самому початку сезону, ще перед першим етапом Кубку світу, ви особливо відзначали Мандзина, зараз також про нього продовжуєте говорити...
– Хлопець заслуговує на таку увагу. Кожен його старт був показовим, він постійно прагне до покращення результатів, виступає на максимумі. Безумовно, це був його найкращий сезон у кар'єрі. Весь сезон він пройшов рівно. Так, десь готовий був потрапити в топ-20, але, на жаль, займав місця нижче. Знову ж таки, суб'єктивно-об'єктивні причини на те були. Але це спортсмен, який дуже цілеспрямовано готує себе бути кращим. Він за характером лідер, причому по відношенню навіть не до команди, а, потенційно, до суперників у Кубку світу в цілому. Що стосується команди, то він з усіма в дуже хороших стосунках. Та й узагалі всі хлопці в хороших стосунках один з одним.
Але він дивиться уважно на лідерів світового біатлону, вивчає їх, а з іншого боку, намагається контролювати себе, свою ментальність. Це не тільки ставлення до тренувань, Віталій і як спортсмен, як особистість, намагається досягти розуміння того, що він робить на тренуваннях, вивчає себе. Намагається зрозуміти причини невдач. Він небайдужий до цього, хоче досконально знати, чому так вийшло. Причину поразок – або це біг на дистанції, або це стрільби.
– Ви вже кілька разів згадали про суб'єктивні та об'єктивні причини невдач наших спортсменів. Можете назвати їх конкретно?
– Головні претензії до готовності лижі. Наприклад, лижі Salomon досить часто погано працювали на дистанції. На жаль, є такий фактор. Наприклад, на їхню роботу впливала холодна температура, різні особливості снігу. А, приміром, ті ж лижі Fischer стабільно гарні в будь-яких погодних умовах і на будь-якій місцевості. Не важливо, це Поклюка чи Антерсельва, Словенія чи Італія. Сама фірма Salomon, лижі далеко не завжди працюють так, як нам хотілося б, на жаль.
Так, іноді бувало, що й наші сервіс-бригади не вгадували з мастилом, бували різні ситуації. Але й самі лижі Salomon також показали себе далеко не найкращим чином.
Повертаючись до Віталія, якщо брати його здоров'я, то, в принципі, він до останнього був у хорошому стані й міг боротися за хороші місця. Я маю на увазі входити в топ-20, якщо не 15, або 10 кращих. Але, на жаль, у цьому плані підвела якість лиж...
– Якщо повертатися до тієї бронзової естафети, нашої найвдалішої, її відкривав Артем Тищенко. Виступ на стартовому етапі потрібно заслужити.
Артем насамперед вирізняється стабільністю у стрільбі, може стріляти без промаху і на 4 рубежах, і на двох витримати. Чому саме він біг перший етап? Я його бачила і за день до старту, і в попередні дні – він увесь цей час був у хорошому стані. Може не найкращому, але хорошому. Він рівно проходив по дистанції, показував стабільну стрільбу. І якраз на перший етап він був готовий функціонально витримати в цій десятці, далеко не відпустити суперників, щоб щільність була. Він зміг це зробити завдяки рівному бігу і хорошій стрільбі.
– Антон Дудченко також один із тих, хто виправдав ваші очікування в цьому сезоні. Наскільки він поліпшив свої показники?
– На жаль, мені нема з чим порівнювати, я прийшла в команду тільки перед минулим сезоном. Тому брала за основу голі цифри. Але, в процесі розмов з хлопцями, я розуміла, чого кому не вистачає, щоб досягати хороших результатів. Доводилося орієнтуватися на цифри за минулим сезоном – виступами, результатами, стабільністю стрільби, і з цього вирішувала, що потрібно поправити, щоб і швидкість була, і стрільба.
Весь цей процес складний і для мене, коли я погодилася узятися до роботи за два роки до Олімпіади, це було, звичайно, дуже ризиковано. Потрібно вивчити команду, розуміти її, розуміти індивідуальні особливості кожного атлета. Працювати з ними й над їхніми недоліками. Адже робота стосується не тільки функціональності, а й ментальності кожного атлета на дистанції. Як ми взагалі розуміємо ці перегони, і як на них треба працювати, які думки тримати в голові під час боротьби за найкращий результат.
Тому в мене було дуже мало часу вивчити кожного спортсмена індивідуально. Але, якщо брати просто голі цифри, то, звичайно, він поліпшив свої результати. По ходу сезону в рейтингу був у 30-ці, а в підсумку посів 35 місце, але ж у минулому сезоні він був дуже далекий від 30-ки. Однак, зараз нарешті почав показувати високі результати. Знову ж таки, це Антон, який може стріляти дуже добре, працювати "в нуль". І за хорошої фізичної підготовки, швидкості вже готовий показувати результати зовсім іншого рівня.
Але й надто ризикувати, перевантажувати спортсменів не можна. Це те саме, як сісти за стіл і поїсти на тиждень наперед. Так само нереально... Те ж саме і в тренуваннях, ти не можеш усе вкласти за місяць чи два, а потім розкласти на два-три роки вперед.
– Пані Надіє, ви не любите говорити про Підручного, він тренується окремо, не в загальній групі збірної. Проте оцініть його сезон.
– Знаєте, тут слово "любити" навіть не зовсім коректне щодо Діми, я просто не маю права оцінювати його. Там повністю займається підготовкою тренер Санітра. Так, я його бачу, ми спілкуємося з ним, але так, щоб його коригувати... Я розумію якісь речі, але я боюся бути не зовсім об'єктивною, оцінюючи сезон для Дмитра.
– Ми поговорили про лідерів команди, учасників естафети. Когось із другого ешелону можете відзначити, не з цієї четвірки?
– У нас дуже гідна молодь: той же Богдан Борковський, той же Сергій Супрун. Хлопці хороші, але роботи з ними багато, це теж я розумію. Цей сезон ми відпрацювали, трішечки в умовах експерименту, як я вже сказала. Десь мені доводилося йти на експеримент у якихось тренуваннях. Десь хлопці показали свій характер, своє бажання бути кращими – ставленням до тренувань, суто природними якостями. Скажімо так, є матеріал, якщо назвати це грубо, з якого можна зробити дуже-дуже хороших спортсменів. Це стосується Борковського і Супруна.
А от Степан Кінаш, на жаль, у цьому сезоні хворів, йому зробили операцію і він випав з обойми. Разом з тим, це теж спортсмен, який може добре стріляти, він витривалий, не залежить від невдач при стрільбі, психологічно правильно реагує на різні моменти. Шкода, що він не створив конкуренції для лідерів у цьому сезоні
– Хтось із молоді готовий "вистрілити" в олімпійському сезоні, чи ще рано про це говорити?
– Ну, напевно, ще рано. Може, близький Богдан Борковський, але ще сируватий, звісно. Можливо, навіть фізично його можна підготувати на якісь старти, але витримати психологічно він навряд чи зможе. На великих стартах ще має бути психологія і витримка велика у спортсменів.
– Попереду олімпійський сезон. За вашою оцінкою, наскільки команда готова боротися з лідерами світового біатлону? І наскільки готовий кожен наш спортсмен окремо?
– Важко сказати... Звичайно, хлопці можуть працювати, особливо в естафетах. Одиночні, міксти, класичні естафети – це те, де ми можемо показати суперрезультат. Тому що хлопці, якщо загалом їх брати, практично всі здатні на "нулі", з п'яти стріляти на рубежах.
Що стосується особистих перегонів, то важко так відразу визначити. Хоча всі налаштовані дуже добре. Ще сезон не закінчувався, а ми вже вели розмови на тему наступного сезону, як там буде перед Олімпіадою. Я також їм пояснювала, що робота буде зовсім іншою, зовсім інші вимоги. Щоб я відчувала, що спортсмен розуміє, що він робить, як себе там поводити потрібно на цьому тренуванні. Ну, і хлопці – я чую і в розмовах, і в їхній поведінці – налаштовані дуже-дуже по-бойовому.
– У новому сезоні Підручний продовжить окремо тренуватися під керівництвом Санітри? І наскільки ця ситуація впливає на команду в цілому?
– Скажу так, що на команду ця ситуація ніяк не впливає, у принципі, все окей. Так, під час літнього сезону, у підготовчому процесі, ми майже ніде не стикалися. Хіба що в Рамзау трошки були разом. А так у них був свій план. А взимку ми, природно, починаючи з етапів, усі разом.
Відносини всередині команди, у Діми з хлопцями, чудові, прекрасно вони спілкуються.
Наступний сезон, наскільки я знаю, він працюватиме з Санітрою. Начебто все залишається як і раніше. На сьогоднішній день ніякої іншої інформації у мене немає. Наскільки я розумію, все буде так, як і раніше.
– Коли розпочнеться збір чоловічої команди, скільки триватиме пауза після чемпіонату України?
– Пауза в команди буде практично два місяці. Розпочнеться навчання у хлопців, хто вчиться, а збір у нас буде у Східниці й розпочнеться він 25 травня. Спочатку це буде оздоровчий збір – будемо перевіряти спортсменів. Хоча хлопці знають, я вже з ними це обговорила, що потрібно ще буде обов'язково займатися індивідуально.
Найголовніше, щоб вони психологічно відпочили, побули з сім'ями, побули вдома. Можливо, десь на море з'їздили, переключилися, отримали нові враження. А потім уже тренування, тренування, тренування. Зараз, після сезону, вони мають тренуватися, щоб різко не кидати. Усе по погоді. Великі кросові, силові роботи, якщо сухо-тепло, то велосипед уже вмикати. Будемо телефоном, онлайн спілкуватися, обговорювати, індивідуально давати завдання до збору.
