Шульга в Реалі, Лень без клубу, грецькі гранди йдуть за титулом: прев'ю нового сезону Євроліги
Футбольний сезон уже майже два місяці радує очі вболівальників. Баскетбольний лише набирає обертів.
У більшості провідних країн національні чемпіонати ще не стартували, обмежившись розіграшами Суперкубків. Натомість головний клубний турнір Європи вже виходить на старт.
Цього сезону за трофей боротимуться 20 команд, які зіграють між собою у два кола. Шість найкращих колективів за підсумками 38 турів отримають пряму путівку до плейоф, а команди з 7-го по 10-те місце визначать ще двох учасників нокаут-раунду в плей-ін.
Решта десять клубів зосередяться на виступах у національних чемпіонатах – але це буде вже аж наприкінці березня.
Станом на старт сезону розбираємося, хто з якими зірками, амбіціями та завданнями входить у новий розіграш Євроліги.
Олімпіакос, Панатінаїкос, Реал та Фенербахче – головні претенденти
Саме ці гранди можна віднести до головної групи фаворитів. І це закономірно: Олімпіакос – чинний чемпіон, Фенербахче вигравав титул у 2025 році, Панатінаїкос – у 2024-му, а Реал – у 2023-му. До того ж усі чотири клуби регулярно грають у Фіналі чотирьох.
Влітку вони зберегли значну частину своїх "кістяків", але водночас серйозно попрацювали на трансферному ринку.
Панатінаїкос: глибина складу та повернення Обрадовича
Панатінаїкос підходить до сезону з дуже солідним ростером. Зберегли лідерів: Кендріка Нанна, Костаса Слукаса, Джеріана Гранта, Матіаса Лессора та Хуанчо Ернангомеса.
До них додалися Гершон Ябуселе, Мустафа Фалль, Сільвен Франсіско, Бранко Бадіо та Ісаак Бонга.
Перші троє з новачків в останні роки мали важливі ролі у збірній Франції. Чого лише вартий епізод із Ябуселе, який ефектно перекинув Леброна Джеймса на Олімпіаді-2024.
Бонга – один із ключових виконавців збірної Німеччини, яка виграла чемпіонат світу-2023 та Євробаскет-2025. Бадіо був важливим гравцем Валенсії, яка минулого сезону стала чемпіоном Іспанії та дійшла до Фіналу чотирьох Євроліги.
Відверто кажучи, минулий сезон для ПАО виявився невдалим. Команда завершила регулярний чемпіонат із показником 22-16, після чого вилетіла від тієї ж Валенсії у чвертьфіналі Євроліги. На додачу "зелені" програли Олімпіакосу фінальну серію чемпіонату Греції.
Саме тому влітку відбулася суттєва перебудова. Нинішня комплектація дає тренерському штабу значно більше варіантів у захисті та дозволяє варіювати п'ятірки залежно від суперника. Головне питання – наскільки швидко новачки впишуться в систему та чи вдасться команді одразу знайти необхідну хімію після масштабного оновлення.
На тренерську посаду повернувся Желько Обрадович. Сербський фахівець очолював "зелених" із 1999-го до 2012 року. За цей період клуб п'ять разів виграв Євролігу.
Обрадовичу вже 66 років, а європейський баскетбол за цей час суттєво змінився. Водночас тренер увесь цей період залишався одним із найвпливовіших фахівців континенту, працюючи з провідними клубами Європи. Його головним викликом стане адаптація власних принципів в амбітну команду.
Олімпіакос: захистити титул важче, ніж його здобути
Олімпіакос входить у сезон у статусі чинного чемпіона. Пірейці втратили кількох важливих виконавців, але зберегли Сашу Везенкова, Ніколу Мілутінова, Евана Фурньє та Тайлера Дорсі. Останній добряче нашкодив збірній Україні. Його клас вихвалював Іван Ткаченко.
Новими обличчями стали Жан Монтеро та Коді Міллер-Макінтайр – лідери Валенсії та Црвени Звезди відповідно.
Команда Георгіоса Барцокаса залишається дуже збалансованою. Потужність під кільцем поєднується з індивідуальним класом на периметрі, а збереження ключових виконавців дає тренеру можливість не перебудовувати систему з нуля.
Головний виклик для Олімпіакоса очевидний – підтвердити статус чемпіона. У XXI столітті повторити перемогу в Євролізі наступного сезону після здобуття титулу вдавалося лише Маккабі у 2004-2005 роках, Анадолу Ефесу у 2021-2022-му та самому Олімпіакосу у 2012–2013 роках.
Фенербахче: ставка на досвід
Фенербахче провів одну з наймасштабніших перебудов літа. До команди Шарунаса Ясікявічюса прийшли Шейн Ларкін, Вілл Клайберн, Шавон Шилдс, Трент Форрест, Джонні Джузанг та Бракстон Кей.
Водночас клуб зберіг Вейда Болдвіна, Тейлена Хортон-Таккера та Ніколо Меллі.
Минулого сезону "канарки" серйозно потерпали від травм лідерів, але навіть за таких обставин довго утримували першу позицію в регулярному чемпіонаті. Проте на вирішальній стадії сезону команді не вистачило ресурсу.
Тепер Ясікявічюс отримав ще більшу варіативність у складі. Досвідчені гравці здатні додати якості в нападі, а ширина ротації має допомогти краще розподіляти навантаження протягом довгого сезону.
Звичайно, якщо не буде травм. В останні роки цей клуб потрапляв під справжню епідемію складних пошкоджень.
Реал Мадрид: новий тренер і Макс Шульга
Реал Мадрид у сезоні-2025/26 залишився без трофеїв – такого з клубом не траплялося з 2007 року. Влітку мадридці змінили головного тренера: команду очолив Педро Мартінес, за якого довелося заплатити Валенсії клаусулу.
Левантійський клуб також отримав компенсацію за форварда Хайме Праділью.
Тімоте Луваву-Кабарро, Мікаель Янтунен та Олів'є Сарр приєдналися до Реала на правах вільних агентів.
У такому ж статусі до мадридців перейшов і Макс Шульга після сезону в НБА. У першому контрольному матчі за "бланкос" гравець збірної України чудово себе проявив, набравши 14 очок проти Басконії.
Утім, матчі Суперкубка Іспанії показали, що молодий баскетболіст матиме доволі обмежену роль у ротації. Ймовірно, більше ігрового часу Шульга отримуватиме в матчах чемпіонату Іспанії, де навантаження на основних виконавців традиційно можна розподіляти інакше.
Реал уже встиг виграти Суперкубок Євроліги, але адаптація до нового стилю гри потребуватиме часу. Мартінес робить ставку на динамічний баскетбол із високим темпом та активним рухом м'яча.
Тепер цікаво, як у цій системі проявлять себе ветерани Факундо Кампаццо та Вальтер Тавареш – головні зірки мадридців останніх років. Їхня роль у новій моделі гри може стати одним із ключових тактичних питань сезону.
Для самого Шульги цей сезон стане можливістю закріпитися в європейському баскетболі після досвіду в НБА. Його роль на старті може бути другорядною, однак довгий сезон та щільний календар потенційно відкриватимуть додаткові можливості для українця.
Дубай, Хапоель, Ефес, Жальгіріс та Црвена Звезда – претенденти, здатні втрутитися у боротьбу
Зразу за головною четвіркою фаворитів розташовується група команд, які цілком здатні зіпсувати плани грандам. Тут представлені клуби з різних країн, але їх об'єднують серйозні зміни у складах та прагнення піднятися ще вище.
Дубай продовжує будувати проект із великими амбіціями. Після дебютного сезону з балансом 19-19 команда зробила ще один крок уперед.
На тренерську позицію прийшов прийшов Хаві Паскуаль, а склад поповнили Томас Вокап, Торніке Шенгелія, Елі Окобо, Джарон Блоссомгейм, Девіон Мінц та Мамаді Діакіте.
За Вокапа, за повідомленнями ЗМІ, Дубай заплатив від 1,6 до 2,4 млн. євро – дуже значну суму за баскетбольними мірками. Якщо Мінц та Діакіте навряд чи матимуть суттєвий вплив на команду, то перша четвірка новачків уже встигла побути лідерами у сильних колективах Євроліги.
При цьому у складі залишилися Джанан Муса, Двейн Бекон, Філіп Петрушев, Маккінлі Райт та Мфіонду Кабенгеле.
Потенціалу вистачає, тепер треба об'єднати це різноманіття талантів в одну функціональну систему.
Торік Хапоель Тель-Авів також провів дебютний сезон. Клуб не збирається зупинятися. У складі команди Василі Міціч, Елайджа Браянт, Антоніо Блейкні та Ден Отру, а літом до них додалися Томаш Саторанський, Тамір Блатт, Хадін Каррінгтон, Зак Ледей, Амір Коффі та Джейкоб Топпін.
Такий набір виконавців дає Хапоелю багато варіантів у нападі. У команди є як творці гри з м'ячем, так і гравці, здатні створювати перевагу під кошиком.
Водночас велика кількість нових гравців означає необхідність швидко вибудувати взаємодію. Для команди, яка торік уже продемонструвала свій потенціал, наступним кроком має стати стабільність на довгій дистанції.
Враховуючи амбіції власників, не виключено, що після перших невдач у відставку може бути відправлений Дімітріс Ітудіс. Грека рятує те, що зараз на ринку немає тренерів високого класу.
Анадолу Ефес переживає зміну покоління та поступово перебудовує стиль гри. Відхід Шейна Ларкіна – серйозна втрата для стамбульського клубу, адже американець був одним із символів команди протягом її найуспішнішого періоду, лідером останніх восьми років.
Втім, Ефес відповів підписанням Майка Джеймса. Йому вже 36 років, але минулий сезон показав, що вік поки не заважає американцю залишатися одним із найнебезпечніших творців атак у Європі.
Навряд чи стамбульський клуб цього сезону нагадуватиме Ефес початку 2020-х, коли команда двічі поспіль вигравала Євролігу. Однак індивідуального класу достатньо, щоб ставити перед собою високі завдання.
Литовський Жальгіріс минулого сезону завершив регулярний чемпіонат на п'ятому місці, а тепер спробує зробити ще один крок угору.
Бюджет литовського клубу становитиме близько 28 млн євро – приблизно на 4 млн більше, ніж роком раніше. Головним літнім придбанням став Йонас Валанчюнас, який додає команді фізичної сили, досвіду та варіативності під кільцем.
Звісно, 33-річний центровий вже не перебуває у піковому віці, однак його досвід виступів у НБА та збірній Литві може стати важливим чинником для команди.
Після втрат Сільвена Франсіско та Мозеса Райта литовцям доведеться перебудовувати окремі елементи гри. Водночас фундамент для боротьби за високі місця зберігся.
Окремим перевагою Жальгіріса традиційно залишається домашня атмосфера. Уболівальники клубу регулярно створюють одну з найгучніших арен Європи, а також проводять помітні акції на підтримку України та ЗСУ.
Црвена Звезда зробила кроки для покращення. До Белграда приїхали Кріс Джонс, Джонатан Мотлі, Патрік Болдвін-молодший, Девід Крамер та Нік Вайлер-Бебб.
Очолив сербський клуб Ібон Наварро. За останні чотири сезони іспанський фахівець привів Унікаху з Малаги до семи трофеїв.
Тепер на нього чекає новий виклик – Євроліга, де Црвена Зірка має достатньо амбіцій. Але амбіції це одне, результат, як то кажуть, має бути на табло.
Перебудова іспанських клубів
І Барселона, і Валенсія зазнали серйозних кадрових змін, тому навіть потрапляння до топ-10 регулярного чемпіонату для них може стати важливим результатом.
Каталонці зробили ставку на омолодження складу, відпустивши 36-річного Ніколаса Лапровіттолу, 34-річних Томаша Саторанського та Торніке Шенгелію, а також 32-річного Віллі Ернангомеса.
Новачки при цьому не мають таких гучних імен. Проблем у команди вистачає, що продемонстрував Суперкубок Іспанії: у фіналі Барселона без особливих шансів поступилася Ховентуду – 87:101.
Каталонцям доведеться шукати нову ієрархію та лідерів після відходу кількох досвідчених виконавців. Питання також у тому, наскільки швидко нові гравці зможуть адаптуватися до вимог клубу такого рівня.
Валенсія взагалі переформатувала склад майже повністю. Клуб за солідні компенсації відпустив Педро Мартінеса, Хайме Праділью, Жана Монтеро та Бранко Бадіо.
Натомість команда підписала Ті Джея Шортса та Ніколу Міротича.
Щоправда, Шортс провів непростий минулий сезон у Панатінаїкосі, а Міротичу вже 35 років, і форвард останніми роками неодноразово стикався з травмами. Водночас його клас та досвід залишаються серйозним активом для команди.
Певні питання викликає і тренерська позиція. Головним призначили Хаві Альберта, який із 2012 року працює у структурі клубу, але не має значного досвіду на найвищому рівні як головний тренер. Його основним досвідом самостійної роботи залишається кілька років на чолі Валенсії Б у третьому дивізіоні Іспанії.
Тож новий сезон для Валенсії стане перевіркою одразу за кількома напрямами – від тренерського штабу до зіграності фактично нового складу.
Пан або пропав: Партизан, Маккабі, Мілан
Це не найбідніші команди турніру, але всі вони останніми роками регулярно потрапляли в зони турбулентності.
Партизан минулого сезону зібрав дуже конкурентний склад, однак травми та проблеми зі стабільністю призвели до того, що белградці тривалий час перебували на останньому місці в турнірній таблиці.
Цього літа ростер зазнав точкових змін. Навряд чи клуб знову опиниться на самому дні, але й претендувати на найвищі позиції буде непросто.
У Маккабі також вистачає якісних виконавців. Додатковою перевагою клубу традиційно була домашня арена "Менора Мевтахім", де тель-авівська команда отримувала серйозну підтримку трибун.
Однак війна на Близькому Сході триває, тому щонайменше частину домашніх матчів Маккабі проведе на Кіпрі. Відсутність звичної домашньої атмосфери та необхідність постійно змінювати логістику можуть стати додатковим фактором протягом регулярного чемпіонату.
Мілан також залишається командою з великим бюджетом та високими очікуваннями, але останні сезони показали, що фінансові ресурси самі по собі не гарантують стабільного результату в Євролізі.
Хто стане відкриттям?
У групі команд, які стартують із нижчими очікуваннями, для українських уболівальників особливо цікавою мала бути Басконія.
По-перше, клуб підписав Олексія Леня. Однак український бігмен отримав травму й сторони достроково розірвали контракт, менш ніж за місяць після його підписання.
По-друге, Басконія в останні роки традиційно робить ставку на швидкий та атакувальний баскетбол. Команда грає у високому темпі й часто дозволяє супернику відповідати тією ж зброєю.
Водночас Віртус, Париж і Баварія також входять у сезон у статусі "темних конячок". Ресурсу для боротьби за найвищі позиції може бути недостатньо, але кожен із цих клубів має потенціал здивувати фаворитів окремими відрізками сезону.
Дебютант із Туреччини
Бешикташ дебютує в Євролізі. Історично третій представник Туреччини в турнірі часто стикався з труднощами.
Галатасарай у сезоні-2016/17 здобув 11 перемог при 19 поразках, а Дарушшафака у сезоні-2018/19 виграла лише п'ять матчів при 25 поразках.
Стамбульський клуб збільшив бюджет, але глобальних змін у складі не проводив. "Орли" навесні стали фіналістами Єврокубку, проте Євроліга – зовсім інший рівень конкуренції.
Для Бешикташа головним завданням стане адаптація до значно щільнішого календаря, вищої інтенсивності та регулярних матчів проти найсильніших клубів Європи.
Від великих планів до невизначеності
Особливо цікаво буде поспостерігати за АСВЕЛом. Ще на початку липня французьку команду називали одним із потенційних претендентів на високі позиції: обговорювався бюджет близько 60 млн євро, клуб оголосив про підписання кількох відомих гравців Євроліги та робив амбітні заяви щодо майбутнього проєкту.
Однак малайзійський інвестор не отримав дозволу на фінансування, що призвело до відходу Сільвена Франсіско, Даніеля Тайса, кількох інших новачків, а бюджет довелося скоротити до "скромних" 24-28 млн євро.
Наразі команда невдало проводить передсезонну підготовку, а в півфіналі Суперкубка Франції поступилася Роанну – 71:73.
Тоні Паркер був легендарним баскетболістом, але як функціонер уже встиг зіткнутися з низкою складних ситуацій. Тепер він спробує себе ще й у ролі головного тренера.
Для Паркер це буде абсолютно новий виклик. І є відчуття, що легко і приємно на цій посаді йому точно не буде.
Де дивитися
Setanta Sports висвітлює події та матчі Євроліги на своїх каналах та OTT-платформі.
Знайти трансляції також можна через партнерські сервіси Megogo чи Sweet.tv, якщо вони включені до сітки мовлення каналів Setanta Sports.