Гран-прі Сан-Паулу: гонка поблизу фавел
Ще не вщухли пристрасті навколо вкрай суперечливого штрафу, який судді виписали Максу Ферстаппену на Гран-прі Мехіко. Але сезон йде далі й цими вихідними новий етап чемпіонату Формули-1 приймає Бразилія на трасі "Інтерлагос".
Відсутність нормального гоночного темпу в Ред Булл продовжує тримати всіх у напрузі навколо особистого заліку. Проте австрійська команда продовжує шукати вирішення проблеми, щоб допомогти лідеру чемпіонату залишитися на першому рядку. Макс налаштований рішуче й має намір боротися до останнього, навіть якщо дирекція перегонів відверто займає бік суперника.
Також ходять активні чутки про те, що Ферстаппену доведеться змінювати силову установку. Поки що невідомо, станеться це в Бразилії, або ж на іншій трасі. Тим не менш, одразу згадується 2021 рік. Тоді, також на "Інтерлагосі", головний суперник Макса – Льюїс Гамільтон – встановив на болід двигун, який серед фанатів отримав прізвисько "ракетний".
Справа в тому, що агрегат був розрахований всього на три гонки, за рахунок чого мав значно більшу потужність. Залишається відкритим питання – чи піде зараз Ред Булл шляхом Мерседеса і чи змінить це якось розстановку сил на трасі?
Гран-прі Бразилії 2021: Льюїс Хамільтон на Мерседесі з "ракетним двигуном"
Не менш спекотна ситуація відбувається у Кубку конструкторів. Після Сінгапуру здавалося, що командний трофей вже в руках МакЛарена, проте після літньої паузи знайшли свій темп боліди Феррарі. Скудерія вже вийшла на другий рядок і відставання складає лише 29 очок. Якщо червоні машини продовжать тенденцію двох минулих етапів, то незабаром на нас може чекати чергова зміна лідера в заліку "конюшень".
Траса "Інтерлагос"
Розташований автодром в однойменному місті в південному передмісті Сан-Паулу. Сама траса була споруджена в ранній період автоспорту, ще до появи Формули-1. Будівельні роботи почалися у 1938 році, а у квітні 1939 року трек був готовий до експлуатації.
Висота над рівнем моря – приблизно 750 метрів. На тлі нещодавньої двокілометрової висоти Мехіко це здається небагато, проте тут теж можна спостерігати ефект більш розрідженого повітря у порівнянні з рештою етапів чемпіонату.
За час свого існування автодром пережив низку реконструкцій. У теперішній конфігурації він має 15 поворотів, а загальна довжина треку складає 4309 метрів. Відносно коротке кільце часто стає причиною того, що пілоти заважають один одному у кваліфікації. Рух болідів відбувається проти годинникової стрілки, а піт-лейн розташований зліва від основної траси. Дистанція перегонів – 71 коло.
Попри таку довгу історію, "королівські перегони" з офіційним Гран-прі завітали на "Інтерлагос" лише 1973 року. Під захоплені крики місцевої публіки, домашні перегони тоді виграв чинний на той момент чемпіон – Емерсон Фіттіпальді, статистично найкращий представник своєї нації (при 6 поулах має аж 14 перемог, а отже особистий рейтинг становить неймовірні 233%).
Наразі Бразилія прийняла 50 етапів чемпіонату світу, 40 з яких пройшли на "Інтерлагосі". (Ще 10 прийняла інша траса – "Жакарепагуа")
Також слід зазначити, що всього за кількасот метрів від автодрому знаходяться знамениті фавели – один із найбільш несприятливих районів міста. Через що гонщикам та решті персоналу Формули-1 необхідно з особливою обережністю стежити за своєю безпекою.
1994
Докладніше про ситуацію, що відбувалася в ті часи, я писав в історії Едріана Ньюі, який у той час будував найшвидші боліди для команди Вільямс. Успіхи Найджела Менселла в 1992 та Алена Проста в 1993 призвели до того, що в надії на безкоштовний титул до команди перейшов головний "поганий хлопець" Формули-1 – Айртон Сенна. Саме він і опинився на поулі у домашній гонці 1994 року.
Рішучий виклик йому кинув молодий талановитий німець – Міхаель Шумахер на Бенеттон. На першому відрізку обидва пішли вперед, відриваючись від інших по секунді за кожне коло і між ними розгорілася боротьба за перше місце. Найважливішим моментом стала хвиля піт-стопів на 21-му колі, під час якої юний підопічний Флавіо Бріаторе вийшов уперед і проклав свій шлях до перемоги.
Що ж до Сенни – навіть попри наявність найшвидшого боліда від Едріана Ньюі, бразилець не зміг наздогнати німця. А на 56-му колі гонки Айртон припустився грубої помилки у своєму пілотажі, яка призвела до розвороту і подальшого сходу з дистанції.
Міхаель Шумахер на Гран-прі Бразилії 1994
Після того, як головний суперник вибув із гонки, майбутній "Червоний Барон" спокійно доїхав на першій позиції та зробив перший крок до чемпіонського титулу.
Ще однією незабутньою подією стала аварія за участю чотирьох болідів "другого ешелону" на 35-му колі. Едді Ірвайн і Йос Ферстаппен (батько Макса), який проводив свою першу гонку, наблизилися до Еріка Бернара, що відставав на коло. Нідерландець спробував скористатися ситуацією та піти в атаку.
Проте ірландець дуже жорстко "зачинив хвіртку" та спробував видавити суперника на траву. Внаслідок цієї дії всі троє гонщиків зіткнулися. А за кілька секунд некерований болід Ферстаппена-старшого зніс ще й Мартіна Брандла.
Незважаючи на відразу четверний схід і безліч уламків, здоров'я пілотів не постраждало. Винним був визнаний Ірвайн, за що він був усунений на один етап, а після апеляції покарання було збільшено до пропуску трьох перегонів.
2000
Другий повноцінний сезон великого протистояння Міхаеля Шумахера та Мікі Гаккінена. На той момент обидва гонщики вже були дворазовими чемпіонами. Гран-прі Бразилії був другим етапом чемпіонату, але вже на той момент "Червоний Барон" випереджав свого головного суперника на цілих 10 очок (нагадую, що саме стільки тоді давали за перемогу), що вселяло німцеві та його вболівальникам певний оптимізм із початку сезону.
Перший стартовий ряд на "Інтерлагосі" зайняли у повному складі боліди МакЛарен від Едріана Ньюі. Шумі на своїй Феррарі займав лише третє поле на ґратах. Проте після вдалого старту він пройшов Девіда Култгарда і вийшов на другу позицію. Не відкладаючи справу в довгу скриньку, Міхаель відразу почав пресингувати Міку в боротьбі за лідерство й здійснив обгін на початку другого кола.
Шумахер обганяє Хаккінена на початку другого кола
Трохи пізніше стала зрозумілою різниця щодо стратегії: "срібні стріли" віддали перевагу стратегії однієї зупинки, тоді як у "Скудерії Росс" Браун вибрав для своїх пілотів план із двома піт-стопами та початок заїзду на легших баках.
На момент першого візиту до боксів наприкінці 21-го кола "Червоний Барон" мав перевагу над найближчим суперником уже в 18 секунд. Слід зазначити, що за дозаправок, пілоти змушені були стояти в процесі піт-стопу в середньому від 7 до 12 секунд. А однією з особливостей "Інтерлагосу" є досить довгі заїзд та виїзд на піт-лейн. Повернувся на трасу Шумахер позаду свого суперника.
Після 22-го кола гонку очолив Гаккінен. Тепер уже у фіна був легший болід, і він почав потроху від'їжджати вперед. Цілком можливо, на глядачів чекала б боротьба за перемогу між двома чемпіонами. Однак на 30-му колі в двигуні Мікі почалися проблеми з олією, і лідер МакЛарена закінчив гонку достроково. Втративши опонента, Міхаель впевнено довів справу до перемоги і подвоїв перевагу в чемпіонаті.
2003
У зв'язку з тропічним кліматом, досить часто на "Інтерлагосі" трапляються дощові перегони, одна з яких була в 2003 році. Через нерівний рельєф траси, утворився цілий струмок, який стікав у поворот під назвою Curva do Sol (дослівний переклад: сонячний поворот). Невелика ділянка, яка набагато вологіша за іншу частину траси, призвела до величезної кількості помилок серед пілотів.
У тому самому місці на різних колах зійшла третина гонщиків, включаючи самого "Червоного Барона". А до наступного року на трасу були пригнані екскаватори з метою усунути повторення цієї проблеми в майбутньому.
Через погодні умови, початок перегонів пройшов під автомобілем безпеки. Під яким, до речі, здійснив піт-стоп пілот Джордана – Джанкарло Фізікелло. Щойно було вивішено зелений прапор – у лідери вирвався Девід Култгард, а кількома колами пізніше заїзд очолив Кімі Райкконен.
Рахунок "сходам" відкрив пілот Заубера Нік Гайдфельд, який зумів спалити двигун під тропічною зливою. А з 15-го по 32-е коло щоразу відбувалися ті самі "сходи" гонщиків Curva do Sol. Така кількість "сходів" в одній ділянці траси Формула-1 не знала з часів знаменитої "стіни чемпіонів" у Канаді 1999 року.
Розбиті боліди за огорожею у Curva do Sol
Завдяки черговому виїзду машини безпеки, Култгард зміг повернути собі лідерство. На 44-му колі його пройшов Рубенс Барікелло. Однак, щастя бразильця тривало недовго і на 46-му колі він зійшов через проблеми з подачею палива. А шотландець, знову опинившись першим, почав упевнено відриватися.
А далі швидкоплинно трапилася низка подій, яка й вирішила результат гонки. На 52-му колі, Култгард вирушив у бокси на дозаправку і повернувся четвертим. Тимчасовим лідером став його напарник – Кімі Райкконен. Однак на 53-му колі його обігнав Джанкарло Фізікелло, який проривався всю гонку. Тим не менш, на той момент основним фаворитом все одно вважався Девід, оскільки на інших пілотів ще чекали їх зупинки в боксах.
Однак наприкінці 54-го кола, у фінальній зв'язці поворотів розбив болід Марк Веббер, а трохи пізніше Фернандо Алонсо, що проходив своє 55-е коло, наїхав на уламки та потрапив у ще страшнішу аварію. Перегони вирішили зупинити під червоним прапором.
І поки боліди стояли на піт-лейті, зайнявся Джордан Фізікеллі. Це могло б бути ще одне сходження, якби стався рестарт, проте дирекція вирішила відновлювати заїзд. Оскільки гонщики пройшли 75% дистанції, це означало повні очки.
Джанкарло Фізікелло об'їжджає уламки від боліда Марка Веббера
Згідно з правилами, якщо гонка закінчується достроково, то для формування підсумкового протоколу необхідно відмотати два кола. А оскільки судді не лише в нещодавній Мексиці, а й у всі часи приймали спірні рішення, замість проведення правильних розрахунків просто оголосили переможцем Райкконена, бо він лідирував на момент початку 53-го кола.
І це призвело до одного з найдивніших подіумів в історії Формули-1: третя сходинка була взагалі порожня, бо на ній мав стояти Фернандо Алонсо, проте він у цей момент отримував допомогу від лікарів після своєї аварії. А на другій сходинці з незадоволеним обличчям стояв пілот команди-середняка з вкрай незадоволеним виглядом – по суті вкрали перемогу.
Після завершення етапу команда Джордан подала протест, вказавши на той факт, що Джанкарло Фізікелло встиг розпочати 56-е коло перед моментом вивішування червоного прапора. Це означало. Що протокол необхідно робити спочатку станом на 54, на якому вже італієць очолював гонку. Результати були переглянуті і за два тижні відбулася урочиста передача кубка істинному переможцеві.
Через 2 тижні Джанкарло Фізікелло отримує свій переможний кубок.
2006
Це рік сталося протистояння Міхаеля Шумахера та Фернандо Алонсо. У тому році Гран-прі Бразилії завершував сезон. Півтора місяцями раніше "Червоний Барон" оголосив про те, що закінчує кар'єру гонщика Формули-1. І на "Інтерлагосі", зі сльозами на очах, фанати спостерігали за останніми перегонами великого маестро.
Міхаель Шумахер та Пеле. Легенда автоперегонів тримає пам'ятний кубок, вручений легендою футболу
Весь чемпіонат тривала напружена боротьба, проте остання гонка, по суті, була лише формальністю: після "японської трагедії" німець відставав від іспанця на 10 очок. І тільки диво могло б допомогти "Червоному Барону" закінчити кар'єру з титулом.
Але дива не сталося. Ба більше, Гран-прі Бразилії продовжив чорну смугу Шумі. Спочатку він зіткнувся з технічними проблемами у третьому сегменті кваліфікації та змушений був стартувати десятим.
У гонці німець почав було прориватися, але невдовзі Рено Джанкарло Фізікелло (напарник Алонсо) уткнувся переднім антикрилом у машину Шумахера, що призвело до миттєвого проколу на боліді Феррарі. Міхаелю довелося майже ціле коло шкутильгати на пошкодженій машині до боксів. Мало того, що повернувся в гонку він останнім, то ще й буквально пару секунд відокремлювали його від статусу колового.
Даний інцидент практично гарантував те, що Шумахер вже не виграє гонку, що, у свою чергу, означало, що Алонсо стане чемпіоном навіть якщо не закінчить заїзд. Проте судді просто проігнорували те, що сталося. На адресу команди Рено не було абсолютно ніяких санкцій.
Розуміючи, що шансів не залишилося навіть на подіум, "Червоний Барон" все одно вирішив провести гонку яскраво, як личить справжньому легендарному пілоту. Усю частину заїзду Шумі активно проривався, обганяючи інші машини одну за одною. Останньою "жертвою" розлюченого маестро став Кімі Райкконен, якого Міхаель пройшов за три кола до кінця.
Що ж до лідерів перегонів – Алонсо дуже спокійно і без зайвого ризику фінішував другим. А свою другу перемогу в кар'єрі здобув інший пілот Феррарі – Феліпе Масса. З нагоди домашнього етапу бразилець виступав з особливим комбінезоном, розфарбованим у національні кольори.
Переможець гонки Феліпе Маса стоїть на подіумі
Через 18 років Гран-прі Бразилії 2006 досі залишається останньою гонкою, в якій використовувалися шини двох різних виробників – Bridgestone та Michelin. Після закінчення сезону, французька фірма залишила "королівські перегони".
2007
У 2006 році в Бразилії не траплялося дива, але воно сталося через рік – у 2007-му. Гонка, яка досі зʼявляється у снах фанатам Феррарі, які стали її свідками. Хоча загалом сезон складався більше на користь МакЛарена, на останньому етапі пілоти Скудерії зробили те, у що ніхто не вірив. А докладніше про цю історію ви можете прочитати у нещодавній статті про Кімі Райкконена.
2008
Третій рік поспіль гонка на "Інтерлагосі" завершувала сезон. І знову відкритим залишалося питання титулу. Місцевий герой Феліпе Масса був другим у чемпіонаті та зберігав невеликі шанси на титул. А те, що трапилося далі, увійшло в історію як одна з найбільших драм за весь період існування Формули-1. Детальніше прочитати про "Бразильську трагедію" ви можете у статті про домашні перегони пілотів:
2009
У тому році статус останнього етапу відібрала траса Яс-Маріна в Абу-Дабі. Тепер гонка на "Інтерлагосі" стала передостанньою. Однак це не завадило їй у четвертий рік поспіль стати місцем вирішальної битви за титул. Перед стартом одразу троє пілотів залишалися в офіційній боротьбі за чемпіонство: Дженсон Баттон, Себастьян Феттель та Рубенс Барікелло. Хоча британець і був лідером турнірної таблиці, провал у дощовій кваліфікації залишав багато питань. Докладніше про цей етап я писав у нещодавньому матеріалі про історію команди Браун GP.
2012
Сезон 2012 розпочинався як найхаотичніший в історії Формули-1. За перші сім етапів було сім різних переможців. Частково це сталося через те, що роком раніше виробник шин Pirelli замінив Bridgestone, що залишив "королівські перегони". Навіть зараз італійським колесам далеко до тієї надійності, яку мала японська гума. А тоді ситуація була просто катастрофічною. Лише до середини сезону команди почали розуміти, як працювати із цими покришками, а перша половина чемпіонату була справжньою лотереєю.
До кінця календаря перегонів визначилися два претенденти на титул: Себастьян Феттель на неймовірно-швидкому боліді Ред Булл від Едріана Ньюї та Фернандо Алонсо, який до останнього етапу як міг тягнув на верх Феррарі, що значно поступався у швидкості. Розрив у чемпіонаті становив 13 очок на користь німця. Шанси іспанця здавалися дуже примарними. Однак після того, як Себастьян проколов колесо на початку гонки й відкотився у кінець пелотону, у Фернандо та його фанатів заблищав промінчик надії.
Однак, щоб скористатися проблемами суперника, Алонсо необхідно було максимізувати прибуток – а значить перемагати. Проте темп задавали два пілоти Макларена. А періодичні заряди дощу остаточно змішували усі карти. А Феттель поступово проривався нагору. Останньою "жертвою" молодого німця у боротьбі за шосту позицію став його іменитий співвітчизник Міхаель Шумахер, який повернувся до перегонів у 2010, а в "Інтерлагосі" знову повторно кар'єру.
Міхаель Шумахер вітає Себастьяна Феттеля із третім титулом
За підсумками гонки свою останню перемогу в кар'єрі здобув Дженсон Баттон. Алонсо фінішував другим і програв титул Феттелю з різницею лише у 3 очки. Від переможця гонки іспанець відстав менш ніж на три секунди.
2021
Один із найскандальніших сезонів в історії Формули-1 досі стоїть у пам'яті більшої частини вболівальників. Весь чемпіон була боротьба поколінь – минулого домінатора Льюїса Хамільтона і майбутнього – Макса Ферстаппена. Протистояння супроводжувалося безліччю інтриг та спірних рішень суддів.
Включно з гонкою в Бразилії, яка тепер носила ім'я Гран-прі Сан-Паулу, до кінця чемпіонату залишалося 4 етапи. Після впевненої перемоги у висотній Мексиці та домінуванні Макса в Австрії (на висоті 640 метрів) усім здавалося, що на "Інтерлагосі" перевага має бути у Ред Булл. Яке ж було здивування, коли у кваліфікації ініціатива опинилася на боці Мерседеса. Перевага Льюїса у фінальному сегменті склала майже півсекунди.
По завершенню заїзду на машині британця було помічено, що його система DRS відкривалася сильніше, ніж встановлено нормами регламенту. Хоча раніше весь сезон судді прийняли безліч спірних рішень на користь семиразового чемпіона, але на той раз перемогла справедливість – результат Хамільтона у кваліфікації був анульований і стартувати йому доведеться з 20-ї позиції. Що ж до Макса Ферстаппена – він отримав штраф у 50 тисяч доларів за те, що після закінчення сесії торкнувся болід суперника.
Слід зазначити, що це був перший сезон існування спринтерських перегонів, і тоді вони мали статус певного проміжку між кваліфікацією та основною гонкою: стартові позиції в неділю визначалися за результатами суботнього заїзду.
І одним із трьох етапів, що проходили в новому форматі, була якраз гонка на "Інтерлагосі". І це виявилося дуже на руку британцю: за 24 кола він здійснив 15 обгонів та піднявся на п'яте місце. З урахуванням штрафу за заміну двигуна це означало десяту позицію на старті в неділю.
Що ж до групи лідерів – перше місце посів інший пілот Мерседеса – Вальтері Боттас і для нього це було останнім радісним моментом перед відходом із команди наприкінці сезону. А друге місце посів Макс Ферстаппен, за яке отримав ще 2 очки та збільшив свій відрив у чемпіонаті до 21. Багатьом почало здаватися, що титул уже у кишені. Але всього за добу настрій змінився кардинально.
Вальтері Боттас – переможець спринту в рамках Гран-прі Бразилії 2021
На першому колі основної гонки два пілоти Ред Булл вийшли у лідери. У цей час Хамільтон досить швидко пройшов одного за іншим пілотів другого ешелону, що залишилися, а далі на допомогу прийшла машина безпеки, яка повністю ліквідувала відрив основних суперників. І з цього моменту розпочалася історія ще однієї драми та скандалу.
Якщо у спринті прорив пояснювався тим, що боротьба йшла з машинами зовсім іншої ліги, то тепер Льюїс опинився поблизу Макса та Серхіо. І тепер з'явилася нагода порівняти різницю у швидкості між претендентами. І "ракетний двигун", про який я писав на початку цієї статті, забезпечував величезну перевагу навіть після того, як на боліді британця усунули надмірне відкриття системи DRS.
Як тільки гонка була відновлена, Хамільтон пройшов Переса як стоячого і кинувся в погоню за Ферстаппеном. Незважаючи на колосальну різницю в темпі, Макс боровся як лев та відчайдушно захищав свою позицію. А на 48 колі стався епізод, паралелі з яким проводили багато глядачі та журналісти тиждень тому: розуміючи, що іншого виходу не залишається, нідерландець проїхав повз апекс і разом з тим вивіз свого суперника за трасу. Як і зараз, тоді думки глядачів розділилися: одні говорили про небезпеку та грубість таких маневрів, а інші – про чемпіонський характер гонщика.
Бій Макса Ферстаппена та Льюїса Хамільтона за перемогу в гонці
Але всі старання виявилися марними – на 59-му колі надзвичайно швидкий болід Мерседеса вирвався вперед. І за 11 з невеликим кіл, що залишилися, Льюїс відірвався більш ніж на 10 секунд.
Трохи статистики
Найбільше перемог у Бразилії має Ален Прост – 6. При цьому, 5 із них були на трасі Жакарепагуа та лише одна на "Інтерлагосі".
Дев'ять разів на Гран-прі Бразилії здобув перемогу місцевий пілот: по два рази Емерсон Фіттіпальді, Нельсон Піке, Айртон Сенна та Феліпе Масса, а також один раз Карлус Пасе.
Якщо говорити саме за "Інтерлагос", то найуспішнішим гонщиком є Міхаель Шумахер. "Червоний Барон" барон перемагав тут 4 рази: у 1994, 1995, 2000 та 2002 роках. Також він є єдиним гонщиком, який робив це у двох різних століттях.
А серед пілотів, що діють, найбільше перемог у Макса Ферстаппена: на даний момент, 3 (2019, 2021 і 2023)
Відповідальний редактор – Денис Шаховець