Едді Джордан – останній із...: створив легендарну команду та приніс у Формулу-1 веселощі, драйв і рок-н-ролл
30 березня народився Едді Джордан – ірландський автогонщик, засновник і багаторічний власник команди Формули-1.
Едмунд Патрік Джордан – без сумніву один із найяскравіших представників автогонок 80-90-х років. Людина з величезною харизмою, навколо якої шлейфом тягнулися веселощі, п'яні вечірки, гарні дівчата та матюки. Так, ірландець багато матюкався, за його словами, у місцях де він виріс, це було звичною справою.
Народився наш герой у 1948 році в столиці Ірландії Дубліні. Одразу після народження лікарі виявили у нього рідкісне захворювання – акродинію – й родина переїхала до містечка Брей.
Ірландія 60-х років – це протистояння католиків і протестантів, яке часто завершувалося сутичками. До того ж хлопець 11 років навчався у школі християнських братів Сінг Стріт, де його та його однокласників регулярно били за погане навчання. Власне, навколишнє середовище, дитинство та юність і почали формувати у майбутньому власнику команди Формули-1 характер.
У юності наш герой зблизився зі своєю тіткою Ліліан, у якої проводив вихідні. Виглядало це приблизно так – 5 днів на тиждень Джордан був зразковим католиком, а на вихідних ішов в усі тяжкі.
15-річний юнак навіть задумувався про те, щоб стати священником, навіть сходив у паломництво…
Проте математичний склад розуму взяв таки гору. У шкільні роки в Джордана виявили дислексію – специфічне неврологічне порушення здатності до навчання, що впливає на сприйняття мовної інформації, викликаючи стійкі труднощі з читанням та письмом у людей із нормальним інтелектом.
А от математика давалася ірландцю дуже легко, він з легкістю в голові міг порахувати не найпростіші арифметичні вправи.
Пройшовши шеститижневий курс бухгалтерського обліку в дублінському коледжі торгівлі, влаштувався працювати клерком в одному з філіалів Банку Ірландії. Попри хорошу роботу, грошей все одно не вистачало. У той час швагер Джордана займався фасуванням риби у вакуумну упаковку, а сам Едді продавав її прямо з прилавку на базарі.
На початку 70-х розпочалася світова банківська криза, яка фактично й познайомила Едді Джордана з гонками. Літо 1970-го юнак провів на острові Джерсі, де вдень працював бухгалтером в енергетичній компанії, а ввечері мив посуд у барі. На острові був старенький картодром у затоці Сент-Брелад. Саме там 22-річний Джордан вперше сів за карт у неофіційних перегонах.
У тому ж 1970-му Джордан отримав важку травму. Зі слів ірландця, якийсь дивакуватий однорукий гонщик Барні вирішив поїхати у зворотньому напрямку прямо під час перегонів. Першим на його шляху став Джордан. Лобове зіткнення і як наслідок – відкритий перелом ноги. Травма ускладнювалася ще й інфекцією, з якобю лікарі боролися понад 3 тижні. Ногу все ж вдалося врятувати.
Наприкінці 1970 року, повернувшись в Дублін, Джордан придбав собі карт. У 1971-му він взяв участь у чемпіонаті Ірландії з картингу й виграв його. У постійних пошуках підзаробітку молодий чоловік торгував усім, що мало бодай якусь цінність. Одним із його спонсорів у перегонах на картингах була компанія з продажу килимів. Джордан домовився зі власниками, ще увесь нереалізований товар наприкінці року він продаватиме сам за хороший відсоток.
Фінансова криза потроху вщухала і наш герой почав перепродавати уживані авто. Це приносило досить непоганий прибуток.
У 1974 році Джордан уже виступає у Формулі-Ford, роком пізніше – у Формулі-3. Усе це, звісно, на рівні ірландських серій. Сезон 1976 року Джордан пропустив через переломи обох ніг. Аварія трапилася на автодромі Меллорі-Парк (графство Лестершир, Англія). На боліді ірландця відмовили гальма і він на високій швидкості в'їхав у бетонну стіну.
"Знаєте, у чому прикол? Треба не лише швидко їхати, а ще й уміти гальмувати. Проходячи шпильку, я зрозумів, що на моєму авто працюють лише передні гальма… Далі я в'їхав у стіну", – згадував Джордан.
Перебуваючи у лікарні, Джордан вперше замислився, що гонки не вартують втраченого здоров'я. У світі є безліч прекраснийх речей, притаманно для себе думав Джордан.
"У лікарні є час подумати – й я якраз хотів сказати собі стоп. Едді, навіщо тобі все це потрібно? Навіщо ставати калікою у такому молодому віці? Навколо скільки прекрасного: робота, дівчата, бари. Романтика".
Однак пропозиція взяти участь у Формулі-Atlantic була надто спокусливою. Причому на боліді, цілком придатному для перемог. У 1977-му Джордан виграє три етапи у цій серії, а наступного – стає чемпіоном ірландської Формулі-Atlantic.
Саме тоді Джордан познайомився з Формулою-1. Поки як глядач. Ірландець разом зі своїми знайомими почав відвідувати легендарний автодром у Сільверстоуні.
"Ми набивалися у старенький вантажний бусик, набирали з собою багато бухла і всіма правдами та неправдами діставалися до мекки британського автоспорту. Сільверстоун був втіленням наших мрій, якби мені тоді хтось сказав, що через кілька років там з'явиться база моєї власної команди, я би його послав нах*й і ще надавав би стусанів за знущання наді мною. Щасливі були деньки в компанії п'яних ірландців, кожен із яких бачив себе чемпіоном "Королівських перегонів".
Важливо відзначити, що уся ця компанія купувала пару квитків на автодром, решта ж перебували в вантажному відсіці, який був закиданий усяким хламом.
У 1979-му Джордан одружився на ірландській ексбаскетболістці Меррі. Однак не спокійне сімейне життя в Дубліні манило Джордана. Британська Формула-3. Молоде подружжя переїжджає у Сільверстоун, купують там старенький будиночок за 3 тисячі фунтів.
2 роки Меррі натхненно працювала, а Едді був у пошуках свого автогоночного щастя.
Допоміг, як часто буває, випадок. Наприкінці 1981-го Джордани продають свій будиночок аж за 13 тисяч (достеменно невідомо, що стало причиною такого здорожчання. – ред) і переїжджають на Гіллсайд Авеню – прямо на околицях траси в Сільверстоуні. Знову стала в нагоді бізнесова жилка ірландця. Будинок з 5 спальнями було приведено до ладу, й їх почали здавати в оренду молодим мрійникам від автоспорту, які приїздили постійно.
"Ми з Меррі почали здавати в оренду наші кімнати. Майже всі наші гості були юними мрійниками про кар'єру автогонщика. Від гостей не було відбою, вони готові були спати навіть на підлозі. Моя дружина займалася прибиранням, приготуванням їжі та пранням. Ми отримували близько 40 фунтів на тиждень від кожного гостя. Але справжнє бабло текло до нас під час Гран-прі Великої Британії, тоді ми заселяли в себе по 17 людей одночасно."
Повернімося на кілька років назад. Табачний гігант Мальборо почав завойовувати ірландський ринок ще з кінця 70-х, вкладаючись в тому числі і в автоспорт. Ефект "табачники" побачили лише тоді, коли ірландська Формула-Atlantic почала виїжджати за межі країни. У компанії зрозуміли, що завоювати ірландський ринок треба ззовні. У 1979-му році Едді взяв участь у кількох етапах британської Формули-3 в колективі під гордою назвою "Команда Ірландії". Суперниками Джордана тоді були майбутні легенди Ф-1 Найджел Менсел і Ален Прост. Останнього, до речі, Джордан зумів випередити за підсумками чемпіонату, хоча сам посів лише 11 місце.
В останній гонці того чемпіонату Ф-3 Андреа де Чеззаріс з прізвизьком "de Crasheris" (Crash – аварія) став винуватцем аварії, у якій Менсел отримав перелом хребта.
Всупереч зовнішньому розгильдяйству Джордана, уже тоді він став усвідомлювати, так, згадуємо здатність ірландця до аналізу, що кар'єра гонщика Ф-1 не для нього, і треба рухатись далі…
Фактично лебединою піснею Джордана-гонщика стали 24 години Ле-Мана – легендарна гонка на витривалість. Барабанщик групи Pink Floyd Нік Мейсон був заявлений на добові перегони разом з колишнім автогонщиком Ф-1 Девідом Хобсом, однак світове турне з альбомом The Wall (Стіна) завадило музиканту взяти участь. Тоді і з'явився на горизонті наш герой, який склав, хоч і не надто охоче, компанію Хобсу. Той Ле-Ман виявився вкрай важким, а наш герой зі своїм напарником протрималися близько 22 годин. Пройти повну дистанцію завадила поломка двигуна.
"Ми майже витримали все те пекло, і коли до фінішу залишалося 2 години, в нас поламався мотор. Мене накрило розчарування – і я відчував себе розбитим. Якихось 2 години…"
Після гонки на концерті того таки Pink Floyd Едді Джордан влаштував бійку з одним із суперників по Ле-Ману, вгамовував дебоширів сам Девід Гілмор, вокаліст і гітарист британської групи.
Джордану дуже сподобався концерт легендарних британців, і тоді він удруге замислився про те, що не хоче протирати штані в боліді.
Так власне і з'явилася команда Eddie Jordan Racing. Хоча формально це сталося у 1980-му.
Тотальне безгрошів'я, боротьба за виживання та подорож одним трейлером Європою на усілякі молодіжні серії автогонок. Саме так можна охарактеризувати той період для команди.
Цікавий епізод трапився з командою у 1982-му – у Бельгії голландський гонщик команди Міхаель Блекемолен фінішував першим. Однак під час нагородження нідерландських уболівальників не пустили на автодром. Тоді відносини між Бельгією та Нідерландами були вкрай напруженими. Почалася сутичка.
"Звісно, фанати Блекемолена хотіли привітати його з перемогою, однак їх не пропустили бельгійські охоронці. І от з одного боку автодрому ми святкуємо перемогу, з іншого – наші фанати вибивають зуби охоронцям. Втрутилася поліція. Наша команда жодним чином не була причетною до цього інциденту, однак перша дурна слава про нас пішла".
Потроху Джордан почав вибудовувати командну стратегію. Одним болідом керував хороший пілот, а в інший саджали абикого – хто міг заплатити за свою участь.
Перед сезоном 1983 року кілька текстових кіл у боліді Джордана проїхав 22-річний Айртон Сенна. Однак бразилець вирішив триматися подалі від команди, де постійно відчувався перегар від вечірніх гулянок. Основним пілотом на той сезон став британець Мартін Брандл.
Той сезон британської Формули-3 вважається одним із найкращих в історії серії.
Попри провалену першу частину сезону, Брандл зумів нав'язати боротьбу Сенні. Бразилець виграв перші 9 гонок чемпіонату, британець же в усіх, крім однієї, фінішував другим. А от далі стався перелом. Брандл почав вигравати, і Сенна опинився в дуже некомфортній для себе ролі. Отже, перша ж перемога Брандла в сезоні 1983 року народила ще одну легенду. Після звитяги свого пілота Едді Джордан вирішив влаштувати вечірку для своєї команди та її прихильників, яка перетворилася на відверту п'янку. Саме з того часу і розпочалася легенда про "секс, п'янку та рок-н-ролл" у паддоку команди Джордан.
"Досить зненацька у мене народилася ідея віддячити усім причетним до команди. Ми швиденько організували музичні інструменти, апаратуру та бухлішко. І понеслося", – розповідав Едді.
Усе вирішилось на останньому етапі. Сенна все ж став чемпіоном, Брандл посів другу сходинку. Уже наступного року обидва опиняться у Формулі-1.
"Хоча Брандл і не любить про це говорити, однак мені здається, саме та поразка від Сенни вплинула на його подальшу кар'єру, надламала його психологічно. Мене та наша поразка нітрохи не засмутила, в якийсь момент я просто почав кайфувати від боротьби двох талановитих пацанів", – згадував Джордан.
У 1987 році британець Джонні Герберт на боліді Eddie Jordan Racing виграв чемпіонат британської Формули-3.
У тому сезоні команда використовувала шасі Reynard. З Ріком Горном та Едріаном Рейнардом наш герой був знайомий ще з 70-х років, коли ті були гонщиками. А от з їхнім бізнес-проєктом по виробництву гоночних машин ірландець познайомився у 1986-му, коли ті вщент рознесли команду Джордан у Формулі-3. Якраз наприкінці 1986-го партнери, намагаючись затягнути Едді у свої тенета, дали абсолютно безплатно свій болід команді ірландця.
Сезон 1987 року команда провела на безплатних болідах.
Рейнарда ситуація з безплатними болідами не влаштовувала. Джордан же, крім свого управлінського таланту, умів домовлятися. Ірландець зумів переконати Рейнарда, що в сезоні 1988 року саме його автомобілі мають брати участь у чемпіонаті Формули-3000 під назвою Eddie Jordan Racing.
На першому ж етапі Ф-3000 в іспанському Хересі Джонні Герберт впевнено виграв кваліфікацію. Того ж вечора Джордан подзвонив своєму давньому знайомому Данкану Лі, який представляв "Camel" і запропонував розмістити на абсолютно білих лівреях свого боліду верблюдів, які були на логотипі цієї марки цигарок.
"Я зателефонував Данкану і розказав про нашу перемогу у кваліфікації та додав: якось не годиться, щоб потенційний переможець гонки не мав спонсора. Отже, ми погодили безплатну присутність "Кемела" на наших болідах".
Герберт упевнено виграв гонку, лідируючи протягом усієї дистанції, а вже за кілька днів Джордан підписав контракт із "Camel". Таким чином вперше кольори команди стали жовтими. Попри успіх у першій гонці, сезон не вдався. Постійна нестача грошей, адже бюджет Кемела був дуже обмеженим, серйозна аварія Герберта у Брендс-Гетчі, після якої британець кульгає все своє життя, не додавали оптимізму.
А вже наступного року команда Джордана виграла чемпіонат Формули-3000. У заліку пілотів. Перемогу приніс Жан Алезі, якого ірландець "підібрав", після того як Мальборо розчарувалося у вічно перспективному французові.
З французьким автогонщиком пов'язана ще одна цікава історія, яка фактично й визначила підходи Джордана у Формулі-1. Мова про розвиток пілотів і подальший продаж їх у сильніші команди.
У розпал сезону 1989 року Кен Тіррелл вчергове поскадалив зі своїм гонщиком Мікаелем Альборето, а на носі Гран-прі Франції. Не довго думаючи, ірландець зумів переконати Тіррелла спробувати Алезі. Британець вимушений був погодитись. У 1989-му Формула-1 перетиналася з Формулою-3000 лише двічі, тому француз зміг брати участь в обох чемпіонатах. Так, тодішні правила були менш регламентовані й дозволяли таку опцію.
Сезон 1990 року став останнім для команди Eddie Jordan Racing. До речі, тоді бойовими пілотами команди Едді Джордана були Едді Ірвайн і Гайнц-Гаральд Френцен. У "Королеву автоспорта" вони потраплять трохи пізніше, і, за іронією долі, обидва будуть пілотами Jordan Grand Prix.
"Коли саме я вирішив, що ми будемо брати участь у Формулі-1, важко сказати, напевне, просто настав той час", – згадував ірландець.
Отже, сезон 1991 року Едді Джордан разом зі своїм дітищем розпочав у Формулі-1, заручившись підтримкою 7 Up. Боліди Джордана стали зеленими, саме того кольору, про який і мріяв Едді. З відсиланням на зелений колір на прапорі Ірландії. Перше шасі для машини побудував Гері Андерсон, який до того був механіком низки команд. Хоч і з труднощами, але вдалося домовитись з Ford-Cosworth про постачання двигунів.
У пошуках спонсорів трапилася ще одна історія, що якнайкраще характеризує Едді Джордана. Після укладеного договору з 7 Up ірландець звернувся з пропозицію до виробника фотоплівок Kodak, однак у компанії відмовили, мовляв, зелений – це колір головного конкурента Fujifilm. Джордан швидко зорієнтувався в ситуації і продав цю історію японському виробникові. Так на лівреях зеленого боліду з'явився ще один спонсор.
Так і розпочалася історія Едді Джордана у Формулі-1. Історія команди, яка стала міцним середняком, команди, яка відкрила світові Міхаеля Шумахера, Рубенса Баррікелло, Едді Ірвайна та багатьох інших.
Подейкують, що свою присутність у Джордані не любить згадувати Міхаель Шумахер, у своїй єдиній гонці за ірландську команду німець виступав як рентадрайвер. Детальніше про ту мутну історію імені Флавіо Бріаторе та Берні Еклстоуна можна прочитати за посиланням. Мало хто знає, але основним пілотом Джордана у 1992 році міг стати триразовий чемпіон світу Айртон Сенна, який опинився на певному кар'єрному бездоріжжі й хотів покинути Макларен. Не склалося.
"У пошуках молодих талантів я опинився в Бразилії. Не знаю, яким саме чином мене знайшов Сенна і запропонував відвезти мене в аеропорт. У підсумку "Чарівник" мені відмовив, але ту поїздку на новенькій спортивній Хонді я запам'ятав на усе житті. Як інакше? Моїм водієм був триразовий чемпіон світу!"
Не менш цікава історія пов'язана й з Едді Ірвайном. Спочатку Джордан переманив того у свій болід з Японії в 1993-му, де той заробляв по 800 тисяч доларів на рік у місцевих серіях. А от у Джордані їхав фактично за спасибі. А коли Едді Джордан зрозумів, що Ірвайна можна вигідно продати, запропонував свого земляка Феррарі.
"Нам потрібні були гроші, от я і подумав, а чому не запропонувати Ірвайна "Скудерії"? Зателефонував Шумахеру і просунув ідею, що майбутньому "Червоному барону" потрібен вірний зброєносець. Але перед тим ми продовжили контракт. Вочевидь моя ідея сподобалась німцю і вже через кілька днів Ірвайна запросив на зустріч Жан Тодт, керівник Феррарі. Я запросив 6 мільйонів. Зійшлися на 5-ти".
У 1999-му році Гайнц-Гаральд Френцен за кермом Джордана боровся за чемпіонський титул з Міккою Гаккіненом. Того ж року Jordan Grand Prix посіла третє місце в заліку Кубку конструкторів.
Далі ж наступала ера Міхаеля Шумахера у Феррарі та великих автомобільних концернів.
"Якось я прийшов на роботу у власний офіс, і зустрів купу своїх же працівників. І спіймав себе на думці: я в душі не ї*у, хто всі ці люди", – написав ірландець у своїй автобіографії.
Едді розумів, що настають нові часи і команда з величезною кількістю персоналу — це не те, до чого він звик. Йому подобалося керувати невеликою командою...
Фактично з командою Джордан завершувалася і та, гаражна Формула-1. Ірландець не став видатним гонщиком, його команда не стала чемпіоном світу, однак він був величезною частиною тієї, дещо романтизованої "Королеви автоспорту". Едді Джордан приніс у Формулу-1 радість, драйв і рок-н-ролл.
Ще в січні того ж року команду було продано Midland Group зі збереженням назви на один сезон. Далі команда змінила кількох власників, а зараз це Aston Martin.
Напевне, сам ірландець в очах уболівальників не зовсім той, якого бачили ззовні. Йому багато що не подобалось, у тому числі й оголені дівчата в паддоку. Усе це було відлунням епохи.
За дещо безшабашним фасадом приховувалася людина, яка просто любила гонки. Людина, яка зуміла побудувати команду Формули-1, на маючи мільйонів доларів на рахунках. Людина, яка фактично було останнім романтиком олдскульної Формули-1.
Він усе своє своє життя прожив з однією жінкою, без жодного скандалу, у нього народилося четверо дітей. Джордан багато займався благодійністю, читав лекції для студентів, працював експертом на телебаченні та навіть був співведучим у культовій телевізійній програмі Top Gear.
Помер Едді Джордан 20 березня 2025 року у Кейптауні від раку сечового міхура та простати...