Джерело - Чемпіон.
Андрій Скворцов вже майже 10 років мешкає в Іспанії, а до цього 15 років працював у газеті Совєтський Спорт та російському тижневику Футбол.
Він народився в Україні, але більшу частину свого життя провів у Росії. Як футбольний журналіст працював на Євро-2004, Євро-2008, Євро-2012, ЧС-2006, Кубку Америки-2007 і 2011, Кубку Конфедерацій-2013. Останні роки живе в Іспанії. В розмові з Максимом Розенком Андрій розповів, як зараз ставляться до війни в Україні в Іспанії, для чого мерзота за поребриком бажає оформити собі український паспорт, яка країна перетворилася в СРСР 2.0 та чому порядним росіянам потрібно бігти за кордон.
Ni olvido, ni perdón (Ні забуття, ні прощення)
На жаль, як і вперше, нам доводиться говорити не тільки про футбол, не про будь-які перспективи співпраці, бізнесу та інші приємні, цікаві та творчі речі з минулого мирного життя, - починає розмову Андрій. - На жаль, наше життя вже ніколи не буде колишнім, і це стосується не лише України, а й майже всього світу.
Російський журналіст: Наші пропагандони повинні відповісти перед міжнародним трибуналом
Загалом, розмова не для "рожевих поні", "свинок пеппа" і "райдужних єдинорогів" - нехай вони продовжують весело скакати по галявинах... у напрямку на скотобій:
- Ви не підкажете, в який концтабір нас везуть?
- Не говоріть дурниць, за вікном чудова погода!
"Я - поза політикою" більше не "прокатить"
Внутрішні справи України та РФ я давно вже не обговорював, а через поребрик увагу привертали тільки новини про те, як "на болотах" (у Санкт-Петербурзі) хтось когось знову розчленував, у Якутії виліпили чергову скульптуру з гівна, десь провели турнір з метання коров'ячих коржів на дальність, а десь - чемпіонат зі швидкісного копання могил. Що мене там має цікавити? Коливання курсу валют? Вартість акцій "Газпрому"? Законодавчі ініціативи ДержДури? У мене немає ні рахунків у російських банках, ні російських документів... нічого з того безглуздого життя. Там залишилися тільки порядні люди (дуже мало, одиниці), подальша доля яких мені небайдужа. В Україні таких людей значно більше.
Зрештою, у нас в Іспанії проблем хоч греблю гати, вони з осені 2019 року, коли до влади прийшли соціалісти з комуністами за підтримки сепаратистів та терористів, стали множитися і роїтися. А зараз ми взагалі "лідери Європи": за рівнем інфляції, безробіття, падіння доходів населення, зростання цін і тарифів. Абсолютно-абсолютно за всіма економічними показниками. І якби тільки за ними.
Звичайно, мова буде про Україну, про війну в Україні, про СРСР 2.0, але для того, щоб розуміти, що відбувається в іспанському суспільстві щодо війни, треба знати про Іспанію трохи більше, ніж пляж-море-сонце, Сангрія-паелья. Ну і оскільки війна - це завжди політика, то залишитися осторонь ("Я - поза політикою" - універсальна "відмазка") цього разу не вдасться ні в кого.
Біженці та беШенці
Є у нас таке визначення як "invasión" (нашестя) - масова нелегальна імміграція з країн Північної та Центральної Африки (перш за все, з Марокко, Алжиру, Сенегалу, Нігерії), яка всіляко заохочується нинішньою владою ("Вони приїхали заробляти нам на пенсії" ). На відміну від цих "носіїв самобутньої культури" донедавна отримати статус біженця навіть тим, хто приїхав з місць військових дій в ОРДЛО, не кажучи вже про окупований Крим, було неймовірно складно. Можливо, у зв'язку з війною в Україні до частини іспанців все-таки дійде, що є біженці (старі, жінки та діти, які втратили все або майже все) і бешенці. Останні - це молодь "призовного віку", добре фізично підготовлена, що займається тут різаниною, грабежами і зґвалтуваннями і приїхала не "заробляти нам на пенсії", а жити на допомогу - це я не про українців чи росіян, якщо що раптом.
Втім, більшість представників еміграції з країн пострадянського простору багато з цього не помічає, але я себе до неї вже не відношу, так само як і до жодної діаспори.
І є ще одне таке явище – мені показали в інтернетах, і від побаченого я очманів... Через поребрик хтось написав: "Скажіть, як можна отримати український паспорт, щоб ми поїхали до Європи як біженці?". Та ця мерзота ще гірша за бешенців.
Так, щодо українського паспорта. Про те, що розповідатиму тут, ніхто мені не дасть збрехати. Ще у "нульових" була ідея отримати громадянство України. Без будь-якої вигоди, ну яка вигода тоді могла б бути? Кілька років тому таки вирішив її реалізувати, навіть у Києві знайшли юриста, який сказав, що потрібно почекати, щоб іспанський ВНЖ перейшов до ПМП, і скористатися цим моментом до отримання іспанського паспорта. І тоді почалося "коронабесие", ну а потім - війна... "Це тільки з моїм щастям". Звичайно ж, тепер про це й мови не може бути, оскільки право на український паспорт може бути отримане лише ціною пролитої крові. І це вірно.
У мене досить скоро буде іспанський паспорт, і вже більше ніколи не буде ніяких інших. І мені нікому не треба доводити, що я – іспанець. Я це часто чув від самих іспанців, щоб сумніватися в цьому твердженні. Нехай і не по крові, і не наtivo, але абсолютно у всьому: традиції, культура, віросповідання, менталітет, клімат, гастрономія, спорт... ну і таке інше. Тільки по одному моменту я так ніколи і не зможу "еспаньолізуватися": навчитися радіти життю так, як вміють вони. У мене з дитинства зовсім інша параноя: "Нас усіх хочуть вбити". І ніколи не зрозумію, як обговорення питання, яке можна вирішити за 15 хвилин, розтягують на 1,5 години. Ну а майже з усіма представниками всіх "діаспор" нічого спільного у мене немає і не передбачається – я не живу "на дві країни".
Російський боєць ММА зробив татуювання Тараса Бульби і хоче прийняти українське громадянство
Політика рф - випалене поле, рудий ліс
Діаспор у нас (та й думаю, що скрізь) не дві, а цілих чотири: крім власне української та російської, є ще радянська та умовний "брайтон-біч". Дві останні дуже близькі між собою, і саме серед них є прихильникі так званого "руського миру". Що їх об'єднує - так це ненависть до країни, у якій вони живуть, яка дала їм можливість спокійно жити і заробляти на життя, і цим життям насолоджуватися... Але ж ні, "свиня бруд знайде", і таких прикладів у мене було (на щастя, було) хоч греблю гати.
Був такий заборонений у "Совдепії 1.0" лист Купріна до Батюшкова:
"Один перукар стриг пана і раптом, обкорнавши йому півголови, вибачився, побіг у кут майстерні і став пісяти на шпалери, і, коли його клієнт задубів від подиву, спокійно пояснив: "Нічого-с. Все одно завтра переїжджаємо-с".
Це вони. І в цьому випадку йдеться не про євреїв.
Ну і так – Зеленський, звичайно ж, "нацист". Але в українські політичні "міжсобойчики" я не втручаюся. А в РФ політики немає як такої - випалене поле, "рудий ліс".
У моєму "райському куточку" (або, як я ще його називаю - "кабаний кут": за два кроки ліс з білками-зайцями-кабанами, у трьох - море; тиша і спокій) я не знаю жодного "адепта російського світу". За всі роки жодного так і не зустрів. Зараз навіть спеціально запитував – може, знає хто?... Ну, а тепер виявилося, що це взагалі, на щастя, "проукраїнський" район. І прапори-плакати вивішують не українці - щонайменше іспанці.
Але є у нас в автономії "оазис" такий як Торрев'еха, "найросійськіше місто Іспанії" - кажуть, що там їх "як гівна за лазнею". Актор Панін туди переїхав, начебто "проукраїнську позицію" зараз займає. Можливо, його погляди дещо "поправили" після того пам'ятного візиту до Одеси.
War story: У Бучі вбили 87 сусідів відомого українця
Шарій - реінкарнація Шарікова
Ще одна місцева огидна порода - які підтримують війну, яку вони називають "спецоперацією". Не дивуйтеся, і серед українців є такі – і це аж ніяк не Шарій (реінкарнація Шарікова?) із Ківою, які тут "засвітилися".
На жаль, іспанська система правосуддя дуже лояльно ставиться до реальних злочинців. Наприклад, 78-річний дідусь, який пристрелив із зареєстрованої зброї "носія самобутньої культури", що увірвався до нього в будинок посеред ночі. Мабуть, цієї самою "культурою" тому так не терпілося "поділитися". Дідусь сидить за ґратами більше півроку, а ґвалтівники з antecedentes (попередніми кримінальними справами) розгулюють на волі.
Декілька років тому я розповідав, що в межах моєї видимості не було ніколи жодних конфліктів між українцями та росіянами на ґрунті національної ворожнечі. На жаль, тепер все не так і ніколи вже не буде як раніше.
Є в мене один російськомовний знайомий. Його із РФ не пов'язує ніщо. Він уже давно втік від путінського режиму. Хоча спочатку не в Іспанію. Так після початку війни його сина намагалися "третирувати" у школі. У тому числі й шляхом застосування грубої фізичної сили. Іспанці! Лише за те, що "він приїхав із Росії". Автору фейсбук -групи, присвяченої життю російськомовних в Іспанії, теж вже намагалися погрожувати, хоча він ніколи не виступав на підтримку війни і допомагав усім - і росіянам, і українцям, не питаючи ні національності, ні походження, ні політичних поглядів. Ну і на чиїй стороні мені бути, якщо що раптом? Але вже точно не з важкими клінічними ідіотами, що не поділяють визначення "країна", "держава" та "влада".
Я чудово розумію праведний гнів українців. "Плекав нас біль по втраті України, годував нас гнів і злість на ворогів". Але, можливо, не варто зганяти його на всіх підряд?
Весь світ проти СРСР 2.0
Що ж до потенційних "бійців-асвабадителей", я дуже хотів би їх побачити не в затишних іспанських офісах і не за кухлем пива в барі, а в окопах - бажано вже за поребриком, коли війна туди перейде. І дуже бажано, щоб їм туди щось прилетіло. Приблизно як у п'єсі Володимира Сорокіна "Землянка".
Від одного альтернативно обдарованого чув на свою адресу: "А ти що тоді не в "Азові"?". Підійде (раптом і не дай Боже!) орда до польсько-німецького кордону, буду і я в División Azul-2, не переживайте. Коли йшов із тижневика "Футбол", то прикріпив до спустілої стіни роздруківку обкладинки іспанської книги про DA і підписав: "¿Morir en Rusia? ¡No, gracias!" ("Померти в Росії? Ні, дякую!"). Туди я вже ні кроку ніколи і ні за яких обставин – ні попелом у скрині, ні за вироком суду.
Так, третя світова війна вже йде - цього разу (майже) весь світ проти СРСР 2.0, більшовизму, комуністичної ідеології та "радянсько-нанайського суспільства".
Мали дати відсіч росіянам ще в 2014-му. Легендарний кікбоксер пригадав події в Криму
Пропагандисту і агітатору - перший ліхтар
Що насамперед роблять загарбники на нових місцях? Відновлюють символи так званої "радянської влади" - пам'ятники лисому дегенерату-сифілітику, становлять прапори давно вже неіснуючої країни-монстра.
Невипадково ж їх новим символом-фетишем стало зображення божевільної бабусі з цим прапором у руках. Поруч було б непогано ще й пісню будку, яку як трофей вони відвозили, поставити. І композицію "перлина маслом" можна буде вважати завершеною... Алабая зжерли... Ну скажіть мені, що це все "фейки", а то я почуваюся персонажем зі знаменитого оповідання Марка Твена: "Буде, буде, цього досить. Тепер знаю, що я у своєму розумі: ви прочитали так само, як прочитав і я сам, слово в слово. А сьогодні вранці, добродію, вперше побачивши вашу газету, я сказав собі: “Я ніколи не вірив цьому раніше, хоча друзі і не випускали мене з-під нагляду, але тепер знаю: я не в своєму умі.” Після цього я випустив дикий зойк, так що чути було за дві милі, і побіг убити когось: все одно, якщо я божевільний, до цього дійшло б рано чи пізно, то вже краще не відкладати...".
Ну а останнє, що бачив: селу Микільське на Донеччині повернули його совдепівську назву - Володарську, на честь видного більшовика та "полум'яного революціонера". Ознайомитися з ним та його діями можна у відкритих джерелах...
Як кажуть, "пропагандисту і агітатору - перший ліхтар". Кілька років тому АТОшник плюнув у рило пропагандону шейніну, що виходив з бутика в такій ненависній йому "Гейропі" - так навіть не бутончики, а зав'язі. Дуже сподіваюся, що в Європу їм шлях буде замовлений раз і назавжди.
"Союз непорушний паршивих і вшивих"
Ця війна готувалася не вчора і навіть не позавчора. Що таке "знакове" "кремлівський карлик"-1 зробив насамперед, коли прийшов (або, точніше, його привели) до влади? Повернув той самий гімн держави-монстра, з тією ж музикою, майже з тими самими словами (принаймні, спрямованість та сама) і того ж самого автора - немов у глузування, у знущання над тими, хто ще плекав якісь надії на свободу.
Ні-ні-ні, мені ось тільки про "найсмачніший у світі пломбір" і про те, "як добре було в СРСР" розповідати не треба. Це "казки віденського лісу". Міг би розповідати про те життя до нескінченності. В українській фейсбук-групі "Музей Совка" я частину опублікував. У підручниках історії цього немає і не буде. Ось тільки одна з асоціацій: кілька років тому у супермаркеті "Mercadona" з'явилися курячі лапи. Ось самі справжні курячі лапи (кігтів тільки не вистачало). І я згадав суп із майже зовсім забутого дитинства. З тих самих курячих лап... і голів. Зачерпнеш ложкою, і спливає голова з гребінцем, що звалився набік, і подертим поволокою оком - хіба що не підморгує. І та сама лапа як бонус. "Замовляли? - Жеріть".
Публічна прочуханка від Кличка або чому "Умом Россию не понять"
Про цей гімн - його понадилися в якийсь час виконувати на стадіонах перед початком футбольних матчів (і не тільки збірних). Я зазвичай з поваги до шанованих мною людей, які під нього встають, приходив на стадіон вже після фінального акорду гімну. А одного разу забув. 30 тисяч глядачів на стадіоні "Локомотив" (веселий збіг, я там у 90-х пункт обміну валюти "охороняв") - "все як один, в єдиному пориві", у найкращих совдепівських традиціях. Я сидів і шукав очима "своїх" - звичайно ж, на стадіоні вони були, мали б бути, але довкола мене - нікого...
І це далеко не єдине моє неприйняття радянської влади, її атрибутів, її представників та носіїв відповідного менталітету. Від тієї ж "чудової" армії я "відкосив" не шляхом "акторської майстерності" (актор з мене ніякий)... Просто з моїми тодішніми "фізичними параметрами" жоден "закіс" не пройшов би, а тому в одному медзакладі просто випалили електроді рубець на 12пк. Без наркозу, зрозуміло. Все, незважаючи на жодні "військові комісії", - "язвенник".
Проте одна річ тупо марширувати по землі, а інша справа – захищати свою землю, що українці зараз і роблять. Честь їм, шана та повага. І те саме робитиму тут я - "Bienvenido al infierno" ("Ласкаво просимо в пекло"). І щодня я молюся, щоб Третя світова війна не прийшла і до нашого дому. Друга світова нас минула – Франко переміг комунізм і не пустив до Іспанії фашизм. Для мене завжди було, є і буде „комунізм = фашизм”.
Ну а у всього того "чудового савецького" для мене є одне уособлення - "Путін" називається.
Павлюченко: Кожен росіянин, у тому числі і я - винен у подіях в Україні
VOX на вашому боці
На жаль, восени 2019 року (офіційно – у січні 2020) до влади в Іспанії прийшла коаліція у складі соціалістів та... комуністів. Так, самих що не є комуністів - з тим самим серпом і молотом, співами "Інтернаціоналу" та іншою атрибутикою. Фактично це було незаконне захоплення влади (на щастя, безкровне) за підтримки каталонських сепаратистів і баскських терористів. Уявіть собі, що в Раді засідають усілякі "гіві-моторола-бородай-захарченко" в компанії з "басаєвим-хаттабом".
Ось просто всі герої "Собачого серця" начебто ожили та зістрибнули зі сторінок книги у реальність. У нас навіть іспанці (а вони далеко не всі такі вже примітивні й обмежені, як їх намагаються уявити), які читали книгу або бачили фільм, з цього приводу жартують: "Професор Преображенський таки зумів емігрувати, але не в Ялту, а в Іспанію, і тут продовжив успішно оперувати собак" І ось все це я бачу в країні, куди, власне кажучи, від комунізму, що відроджується, і їхав - зокрема...
Іспанія останньою закрила небо для літаків РФ, останньою ухвалила рішення про постачання озброєння. І прем'єр-соціал-комуніст назвав судно, на якому воно буде перевозитися до Польщі! - відслідковуй та знищуй... Коли було голосування в парламенті з постачання озброєння в Україну, то соціалісти голосували "за" (всього лише "за організацію" з іншими державами-членами ЄС), а комуністи - "проти". Все як у класиці: "Скажи мені, хто твій друг...".
Беззастережно Україну підтримує VOX - "є така партія", яка також виступає проти комунізму, глобалізму, нелегальної імміграції і всього жаху і кошмару, в який скочується наша цивілізація. І я боюся, що ми зараз є свідками її заходу. У нас навіть "жарт чорного гумору" є з цього приводу: "Метеорит де?"
Гібрид свині та людини
Було б дивно, якби я не озвучив усю "палітру думок", які мають місце в іспанському суспільстві. Є відверто проросійськи налаштовані громадяни, і це не тільки комуністи, каталонські сепаратисти і баскські терористи.
Це і особини з двозначним IQ, що ведуться на "новини" у стилі "У секретній американській біолабораторії на території України народився гібрид свині та людини".
І такі ж жертви пропаганди, яку у нас у соцмережах і на ТБ веде якась російськомовна лісовивая, у якої "Бандера - посібник фашистів, який знищив 130 тисяч мирних громадян у "Волинській різанині", "Нацисти спалили людей в Одесі", "Україна вбиває дітей в Донецьку" та й інше марення дійсно "сивої кобили". Фактично ретранслює іспанською лаврових-захарових і решта рашистський офіціоз.
Частина стала на бік РФ лише тому, що вважає путіна "антиглобалістом, який бореться проти Нового Світового Порядку". Якщо їм нагадати, що цифровий концтабір з усіма його атрибутами (обмеження всіх прав і свобод, тотальне стеження і контроль над усім, включаючи банківські рахунки, прив'язка всієї інформації до "розумного телефону", дресирування та покарання "незаконослухняних громадян" - до речі, а що там у Шанхаї?- і так далі будується там своєю чергою, впадають у ступор. А люди, які оголошують себе "переконаними антикомуністами", навіть не знають, що вся правляча верхівка в РФ – це вихідці з КПРС та гебні.
Ребров - найлютіший ворог ДНР. Жахливі згадки уболівальника про Донбас початку війни
Ну і, нарешті, партія "Завжди у меншості, завжди проти всіх". Люди, які не піддалися на офіційну пропаганду під час коронавірусу, вирішили, що і війна в Україні - такий самий "фейк". Що немає ні бомбардувань, ні зруйнованих міст, ні вбитих-покалічених дітей, і нас так просто "зомбують" ті самі ЗМІ, що робили це по ходу тієї ж самої істерії з "вірусом-вбивцею". Це їхній єдиний аргумент. Так, дійсно, іноді тут показують "фейкові декорації" військових дій (навіть із комп'ютерних ігор), але те, що журнашлюшки (а як їх ще назвати?) не хочуть робити репортажі "з місця подій". Іспанці, які живуть в Україні роками, намагаються відкрити їм очі на кошмар, що відбувається, - марно.
Добре, що Прокопенко не бачить
У нас на ТБ щодня, на всіх каналах новини про війну – деякі особливо життєрадісні іспанці не витримують психологічно такого навантаження. Це все тисне і дуже дико тисне на мозок - так, що навіть я, по дорозі в спортзал, бар, магазин або на море, дивлячись на всю цю красу, дивлячись на свій будинок ("hogar, mi dulce hogar"), проектую ситуацію на себе – ну а раптом долетить та прилетить?
Якщо щур, загнаний у кут, "натисне на кнопку".
В останні тижні на першому місці Маріуполь... І я щоразу думаю: "Але ж добре, що Прокопенко (Віктор Прокопенко народився в Маріуполі, тренував одеський Чорноморець і донецький Шахтар - прим. М.Р)) цього не бачить". Я навіть не намагаюся уявити собі і не хочу уявляти, що б він сказав. Тільки один момент згадаю... Щось про Волгоград зайшлося, і не про футбол... Зробив він паузу і сказав: "Звіряче місто". Я, звичайно, розумів, чому - там теж чимала частина мого життя пройшла як-не-як. Але все ж таки перепитав: "Що, мені так і написати?" - "Так і напиши". У "Футболі" одне із кількох моїх інтерв'ю з ним вийшло.
Якщо хтось раптом не знає, зятя у Прокопенка вбили у Волгограді через "комерційні питання". За півтори тисячі доларів... Чомусь знову згадалася "трофейна" пісня будка.
І ще один момент: якось у 90-х (я тоді нескінченно далекий був від будь-якої журналістики) підійшов до нього в підтрибунному приміщенні після матчу на стадіоні "Торпедо". Не повірите... за автографом (соромився свого часу взяти, адже він у Волгограді кінця 80-х був для нас, що дивилися на нього з боку, як небожитель... хоча, напевно, просто був першим у місті "європейцем"). Чомусь при мені виявився старий совдепівський закордонний паспорт, у ньому він мені й розписався (пересвідчившись, що він недійсний).
Ну а в паспорті тому також стояла віза до Фінляндії і та сама "виїзна віза" - штамп "Виїзд дозволений". "Все повернеться, обов'язково знову повернеться" - туди, за поребрик: і виїзні візи, і доноси, і "трійки" без суду та слідства, і табори, і смертна кара. СРСР-2.0. "Кликали? - Зустрічайте".
Журналіст Чемпіона закликав спортивну спільноту викинути російських функціонерів на смітник історії
Ну а з 50-річним ювілеєм тижневика "Футбол" у мене пов'язаний один дуже неприємний (якщо не ганебний) спогад. Так вийшло, що опинився на одному "урочистому заході", де мав зустрітися із сьогоднішнім уособленням зла у всьому світі. Я всіляко намагався уникнути цієї зустрічі, навіть спеціально спізнився на неї на годину з гаком (так і на дві відклали, це у них традиція). Мене трясло всього того дня, просто не міг уявити, що я хоча б потисну йому руку. І тоді ж не було ні анексії-2014, ні війни-2022, але людина з моїми поглядами і переконаннями, - а вони сформувалися ще в глибокому дитинстві (я дуже мало що з нього пам'ятаю, але ось "Що ти?!? !!Не говори так! Посадять!!". Путін не прийшов. Когось іншого замість себе надіслав.
Чекаю зброю, Київ буде битися до кінця: Журналіст Чемпіона готовий захищати столицю України
Виїхати не можна залишитися
Минулого разу ти мене питав, хто може висловитися щодо Криму і ситуації 2014 року. Я не назвав нікого лише тому, що не хотів ні за кого говорити – кожен відповідає лише сам за себе. Сьогодні я відповів би на це запитання: "З тих, хто там залишився, не треба питати нікого".
І не треба ставити у провину тим, що вони не висловлюються "на повний голос". Чому? - "Посадять!". Про що говорити, якщо за одне лише слово "війна" можна виїхати років на 10-15 шити рукавиці і звідти вже не повернутися. Є, звичайно, різні "пасіонарії" – за гроші і просто так – з так званим "синдромом Гумільова", але, як на мене, це просто дурні та безглузді жертви.
Багато хто з небагатьох порядних жителів Росії зараз опинилися в ситуації "Виїхати не можна залишитися" за образом і подобою "Покарати не можна помилувати". І я не говоритиму їм, як Бабченко: "Біжіть, дурні", оскільки мені відомо, що деякі люди при всьому бажанні просто не можуть зробити це ні фізично, ні матеріально. Але якщо хтось ще може зробити - робіть. Потім буде пізно.
Ну а тим, хто став на бік загарбників та вбивць, хто насолоджується цією війною, радіє смертям мирних жителів, можу сказати лише одне: в іспанській є вираз "Ni olvido, ni perdón", вбивцям-терористам з ЕТА спочатку адресований.
Я залишу його без перекладу.
Максим Розенко, Чемпіон
При підтримці спецпроекту iGaming Champion
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
