Змусила росіянку слухати гімн України: Лівач – про "золото" Євро-2026 та патріотичний напис на руці

Українська борчиня Оксана Лівач в ексклюзивному інтерв'ю "Чемпіону" поділилася емоціями після "золота" чемпіонату Європи-2026 та розповіла про напис "Слава Україні" під час нагородження.

На своєму переможному шляху українка вибила суперниць зі Швейцарії, Росії та Туреччини.

– Твої емоції після перемоги у фіналі спричинили справжній фурор в українських ЗМІ. Поділися враженнями від змагань та чи була ця медаль для тебе особливою, адже це вже твоє не перше "золото" Євро?

– Складно пояснити, чому у мене були такі емоції. Мабуть, просто вся енергія, яка у мене була всередині, виплеснулася. Адреналін зашкалював (сміється). Я щиро раділа своїй перемозі і хотіла поділитися нею з усіма. Я, мабуть, підкорила Європу не тільки своїм виступом, а й тим, як відсвяткувала свою перемогу. Це були максимальні емоції.

Мені хотілося танцювати, бігати, радіти і навіть в фрагменті одного із відео я продублювала слова пісні, які лунали в залі, "It's My Life". Це було максимально щиро та по-справжньому.

– Якщо порівнювати з попередніми тріумфами, наскільки важчим (чи, можливо, простішим) був шлях по сітці цього року?

– Насправді відчувалося, що я є лідером європейської першості. Мені здається, що турнір за структурою вийшов практично таким самим, як і у минулому році. За вихід до фіналу я боролась із представницею агресора, а у фіналі теж змагалась із представницею Туреччини. Такий рематч вийшов.

Першу зустріч провела з призеркою чемпіонатів Європи та світу U-23 зі Швейцарії. Наступна зустріч вже на стадії 1/2 чемпіонату була досить принциповою та важливою. Моєю опоненткою була борчиня із ворожої країни-агресорки, яка є бронзовою призеркою чемпіонату світу 2025 року.

Перед турніром я знала, що ми потенційно можемо зустрітися у 1/2 фіналу, тому що за критеріями рейтингової системи ми потрапили в одну підгрупу. А у фіналі я зустрілася з Евін Демірхан. Також з діючою бронзовою призеркою останнього чемпіонату світу. Тому шлях був досить непростий.

– Чи тиснув на тебе статус чемпіонки Європи чи навпаки додавав впевненості?

– Звичайно, відповідальності було більше, але я старалася на цьому не зосереджуватися. Просто виходила робити свою роботу на килимі. Незалежно від результату, я виходила і отримувала задоволення від кожного проведеного моменту на цих змаганнях.

– Момент нагородження став дуже символічним: ти перемогла ворожу представницю, а потім ще й змусила її слухати гімн України. Чи відчувала щось у цей момент? А також розкажи про напис на руці "Слава Україні".

– Подумала про це перед фіналом. Сказала собі: після перемоги обов'язково зроблю цей жест. Для мене це було в першу чергу для наших військових і для всіх людей, які сьогодні стоять за Україну. Це як нагадування, що ми про них не забуваємо. Це про пам'ять, про вдячність і про повагу.

І водночас це моя гордість за країну. Я люблю Україну всім серцем і хотіла, щоб ці слова побачив увесь світ саме в цей момент.

– Після таких виснажливих турнірів настає емоційне спустошення. Що зробиш найпершим, коли повернешся додому в Україну, щоб відновити сили?

– Насправді зараз такий період, що немає часу навіть на відпочинок. Насправді трошки переведу подих та перепочину. Звісно, провідаю рідних і, можливо, запланую якусь поїздку.

Нагадаємо, що українські борчині виграли загальний командний залік Євро-2026.