Погачар у погоні за п’ятим титулом, дебют вундеркінда Сейксаса. Прев’ю Тур де Франс-2026
У суботу, 4 липня, 19-кілометровою командною розділкою в іспанській Барселоні стартує головна подія світового велоспорту – Тур де Франс. Командних розділок на "Великій петлі" не було з 2019 року, в рамках стартового етапу – аж з далекого 1971-го, коли у Мюлузі перемогла Molteni на чолі з Едді Мерксом.
Тур де Франс гідний багатьох епітетів найвищого ступеня порівняння: найпрестижніша, найлегендарніша, найхайповіша велогонка світу. І жоден із цих епітетів не буде перебільшенням.
Від свого головного конкурента, Джиро д'Італія, Тур завжди відрізнявся помітно. Якщо італійська супербагатоденка завжди вважалася, перш за все, гірською, то на "Великій петлі" намагалися створити баланс між горами та гонками з роздільним стартом. Проте в сучасну епоху ця різниця в підходах до формування маршрутів стерлася, а то і взагалі можна констатувати, що Джиро та Тур помінялися ролями.
Гори на двох головних гонках сезону також різні. Якщо Джиро – це територія дуже складних і крутих підйомів, то на Турі гонщики мають справу з більш пологими, довгими та ритмічними перевалами зі стабільними градієнтами.
Зараз головна відмінність між маршрутами Джиро та Туру полягає не в співвідношенні між горами та розділками, а в дистанції етапів. Якщо італійці залишаються консерваторами та роблять ставку на довгі та виснажливі етапи, то організатори "Великої петлі" надають перевагу більш коротким, динамічним та інтенсивним маршрутам.
Проте і в цьому компоненті Джиро та Тур в 2026 році відійшли від традицій: вперше у новітній історії середня дистанція групових етапів "Великої петлі" буде більшою, ніж на головній гонці Італії: 173 км проти 170,95.
Вдруге поспіль фінальний етап у Парижі не буде "етапом дружби": до його маршруту знову додали вкритий бруківкою підйом Монмартр, на якому при бажанні можна створювати навіть суттєві для загального заліку розриви.
Утім, порівняно з минулим роком, останнє з трьох проходжень Монмартру буде розташоване значно далі від фінішу: за 17 км, у той час як минулого року пагорб був усього в 6 км від фінішу. Все це підвищує ймовірність того, що в Парижі все зведеться до традиційного спринта на Єлисейських полях.
Погодні умови, в яких проходить Тур, також помітно відрізняються від того, що ми звикли бачити на Джиро. Травнева "Корса роза" часто буває прохолодною та дощовою, у той час як на Турі гонщикам доводиться стикатися з пекельною липневою спекою. Спортсменам вона життя, звісно, ускладнює, а ось організаторам – навпаки, спрощує: на Турі, на відміну від Джиро, не доводиться стикатися зі снігами на вершинах гірських перевалів і необхідністю перекроювати маршрут вирішальних етапів.
Історія та факти
– Вперше Тур де Франс було проведено в 1903 році. Після цього гонка не проводилася лише у роки Першої (1915 – 1918) і Другої (1940 – 1946) світових війн. У 2026 році "Велика петля" відбудеться в 113-й раз в історії.
– Саме прізвисько "Велика петля" (франц. La Grande Boucle) Тур отримав завдяки маршрутам гонки у перші роки її існування. У ті часи Тур неодмінно стартував в Парижі, проходив наближеними до кордонів Франції містами здебільшого за годинниковою стрілкою, не заїжджаючи до центральної частини країни, та повертався до столиці. На карті такі маршрути дійсно виглядали як велика петля.
Вперше від такої концепції організатори Туру відійшли аж у 1926 році. Зараз маршрути гонки дуже різноманітні, вкрай рідко нагадують ту саму велику петлю, проте історичне прізвисько міцно вкоренилося та активно використовується і досі.
– Ідея проведення Тур де Франс належить газеті L'Auto, яка шукала шляхи підвищення продаж свого видання в конкуренції з Le Velo. Одноденні велогонки на той момент були дуже популярними, тому ідея провести багатоденку в стислий відрізок часу, здавалося б, лежала на поверхні. І її запропонував 26-річний журналіст газети Жео Лефевр, який курував велоспорт у виданні.
Втім, основні лаври дісталися головному редактору L'Auto Анрі Дегранжу, не зважаючи на те, що спершу він сприйняв ідею Тур де Франс зі скепсисом, і потрібно було докласти чимало зусиль, аби переконати його в доцільності проведення гонки.
З 1947 року на Турі розігрується спеціальний приз – Сувенір Анрі Дегранжа, аналог Чіма Коппі на Джиро д'Італія. Його володарем стає гонщик, який першим подолає найвищу точку кожного видання маршруту Туру. В 2026 році Сувенір Анрі Дегранжа буде розіграно на 20 етапі на легендарному альпійському перевалі Коль ду Галіб'є, вершина якого розташована на висоті 2631 м над рівнем моря.
L'Auto незмінно проводила Тур до Другої світової війни. Після звільнення Франції з-під німецької окупації газету закрили як занадто лояльну до нацистського режиму. Після цього право на проведення гонки здобула газета L'Equipe.
У 1965 році її придбав Етьєн Аморі, який згодом створив компанію Amaury Sport Organization (ASO), яка і досі володіє як Туром, так і L'Equipe. Наразі ASO є найкрупнішим організатором велогонок у світі. Окрім Тур де Франс, компанії належать Вуельта, Париж – Рубе, Льєж – Бастонь – Льєж, Париж – Ніцца, Критеріум Дофіне, Флеш Валлонь, Тур Каталонії та інші знамениті велогонки.
– Першим переможцем Тур де Франс у 1903 році став місцевий велогонщик Моріс Гарен. Того року до фінішу гонки дістався лише 21 гонщик – найменша кількість в історії.
– Жовтий був обраний кольором лідерської майки Тур де Франс не випадково. Саме на сторінках такого кольору виходила L'Auto. Вперше лідерська майка з'явилася на Турі в 1919 році.
– Рекорд за кількістю перемог у загальному заліку Тур де Франс ділять четверо гонщиків, які перемагали по 5 разів. Це французи Жак Анкетіль (перемагав у 1957, 1961 – 1964 роках) і Бернар Іно (1978, 1979, 1981, 1982, 1985), бельгієць Едді Меркс (1969 – 1972, 1974) та іспанець Мігель Індурайн (1991 – 1995).
Чинний переможець Туру, словенець Тадей Погачар вигравав гонку 4 рази (в 2020, 2021, 2024 і 2025 роках), і цього року може приєднатися до числа рекордсменів.
У період з 1999 до 2005 року 7 разів поспіль вигравав Тур американець Ленс Армстронг, проте у 2012 році всі перемоги у нього відібрали через систематичне вживання допінгу. При цьому, перемоги Армстронга не передали гонщикам, які посідали другі місця в ті роки, оскільки у більшості з них також є доведене допінгове минуле. В історичних довідниках навпроти років перемог Амстронга залишилися пусті рядки.
– Меркс сумарно за кар'єру виграв 34 етапи Тур де Франс і тривалий час був рекордсменом за цим показником. В 2024 році перевершити рекорд "Каннібала" зумів легендарний британський спринтер Марк Кевендіш, на рахунку якого 35 перемог. Меркс досі залишається рекордсменом за кількістю днів у жовтій майці лідера – 96.
Також Мерксу належить ще один рекорд Туру, який неможливо перевершити, лише повторити. У 1969 році він виграв усі заліки Тур де Франс: загальний, очковий (спринтерський), гірський, комбінаторний (вручався за найкращою сумою місць у трьох попередніх заліках), командний у складі Faema, а також приз найагресивнішому гонщику Туру.
– Рекорд за кількістю перемог на етапах одного Туру – 8. Стільки разів перемагали Шарль Пеллісьє (1930 рік), Едді Меркс (1970 і 1974) і Фредді Мартенс (1976). Лише одному гонщику в історії вдавалося виграти чотири етапи Туру поспіль – легендарному італійському спринтеру Маріо Чіполліні в 1999 році.
– Враховуючи дискваліфікацію Армстронга, лише три гонщики з-за меж Європи вигравали Тур. Це американець Грег Лемонд (1986, 1989 і 1990 роки), австралієць Кадел Еванс (2011) і колумбієць Еган Берналь (2019).
– Саме Лемонд виграв Тур де Франс із найменшим відривом у історії: у 1989 році він випередив Лорана Фіньона всього на 8 секунд, перехопивши у нього жовту майку на заключному етапі – гонці з роздільним стартом у Парижі. Загалом лише 10 разів у історії перевага переможця над другим місцем у загальному заліку склала менше хвилини, при чому, половина цих випадків припадає на ХХІ століття.
– Чотирьом гонщикам вдавалося втримувати жовту майку лідера від першого до останнього етапу. Це Оттавіо Боттекк'я (1924), Ніколя Франц (1928), Ромен Мас (1935) і Жак Анкетіль (1961).
– Найчастіше Тур вигравали господарі, французи – 36 разів. Втім, остання французька перемога датована аж 1985 роком, коли свій п'ятий Тур виграв Бернар Іно. 18 перемог на рахунку бельгійців, при чому, остання з них ще більш древня – її здобув у 1976 році Люсьєн Ван Імп.
– Французи лідирують і за кількістю перемог на етапах Туру – 717. 500 перемог у бельгійців, 273 – у представників Італії.
– Найчастіше участь у Турі брав француз Сільвен Шаванель – 18 разів у період з 2001 до 2018 року. Також він ділить із Йоопом Зотемелком рекорд за кількістю фінішів у Турі – 16. При чому, легендарний нідерландець доїжджав до фінішу кожен із Турів, у яких виходив на старт.
– Найчастіше зелену майку найкращого спринтера Туру вигравав словак Петер Саган – 7 разів: у 2012 – 2016, 2018 і 2019 роках. 6 разів очковий залік вигравав німець Ерік Цабель (1996 – 2001).
– Рекордсменом за кількістю перемог у гірському заліку Туру є француз Рішар Віранк. Він вигравав горохову майку 7 разів – у 1994 – 1997, 1999, 2003 і 2004 роках. По 6 разів у цьому заліку перемагали іспанець Федеріко Баамонтес (1954, 1958, 1959, 1962 – 1964) і бельгієць Люсьєн Ван Імп (1971, 1972, 1975, 1977, 1981, 1983).
Український слід
Порівняно із Джиро д'Італія, на Тур де Франс українські велогонщики виступали менш успішно. Проте свої успіхи теж є. Більшість з них пов'язані з 2006 роком, коли наші співвітчизники виграли три етапи. Ярослав Попович виграв етап до Каркассонна у День взяття Бастилії, а Сергій Гончар переміг у обох розділках. При чому, після першої з них Гончар навіть на три дні перехопив жовтку майку лідера. Жодному іншому українському гонщику не вдавалося приміряти це почесне вбрання.
Роком раніше, у 2005-му, Ярослав Попович на своєму дебютному Турі не лише допоміг партнеру по Discovery Channel Ленсу Армстронгу виграти сьому "Велику петлю" поспіль, а й завоював білу майку найкращого молодого гонщика, посівши у загальному заліку 12 місце. У 2007 році Попович у генеральній класифікації став восьмим, що є національним рекордом України на "Великій петлі".
Окрім Гончара та Поповича, перемагав на етапі Туру ще один українець – Володимир Пульников у 1995 році. У 1993 і 1994 роках він також замикав топ-10 загального заліку.
Дійові особи
Фаворит
У статусі головного фаворита до старту Тур де Франс-2026 підходить чинний чемпіон гонки, Тадей Погачар. Словенець вигравав "Велику петлю" вже 4 рази та знаходиться за крок від того, щоби поповнити клуб рекордсменів. І, відверто кажучи, важко уявити, хто чи що, окрім форс-мажору, може завадити словенцеві на шляху до п'ятого титулу.
Погачар – найсильніший і найуніверсальніший гонщик світу, за плечами у нього – одна із, якщо не найсильніша команда у пелотоні. У складі UAE Emirates є ще один, а то і два гонщики, здатні поборотися за високе місце в загальному заліку. Мова, перш за все, про віцечемпіона Джиро-2025, Ісаака Дель Торо, який поїде свій дебютний Тур.
У той час, як Погачар перед "Великою петлею" розминався на Турі Швейцарії, Дель Торо обіграв більшість його головних суперників по Туру-2026 на Турі Овернь-Рона-Альпи (колишній Критеріум Дофіне). Факт, який повинен цих суперників деморалізувати: якщо ви програєте головному помічнику Погачара, то які можуть бути шанси проти самого Тадея?
За своїм класом Дель Торо цілком здатен боротися за подіум Тур де Франс, але те, що йому доведеться працювати на словенця, помітно понижає його шанси. Перспективи мексиканця у боротьбі за топ-3 значною мірою залежатимуть від того, наскільки комфортно почуватиметься Погачар у боротьбі за перемогу. Якщо жовта майка не буде під загрозою, то Ісаак отримає більше свободи дій.
У 2023 році в статусі грегарі Погачара на подіум Туру заїхав Адам Єйтс, який також присутній у складі UAE Emirates. Утім, пік кар'єри британця, схоже, уже позаду. Головною метою Єйтса на поточний сезон була Джиро, проте вже на 2 етапі він потрапив у завал і був змушений зійти з дистанції. На Турі про подіум зараз Єйтсу мріяти не варто, проте потрапити у топ-10 у статусі грегарі Погачара – ціль цілком реальна.
Дуельний суперник
Головним суперником Погачара вже багато років є Йонас Вінгегор. Їхні дуелі зразка 2022-2023 років – напевне, найкраще, що траплялося із Туром у сучасну епоху. Проте починаючи з 2024 року їхня дуель стає усе більш однобокою. І якщо данець не зумів перемогти Тадея на Турі у попередні два роки, то сподіватися на те, що він зробить це зараз, із переможною Джиро д'Італія в ногах, точно не варто.
Втім, Вінгегор беззаперечно залишається багатоденником №2 у світі, і, навіть попри виступ на Джиро, є головним фаворитом у боротьбі за друге місце. А якщо раптом із Погачаром трапиться якийсь форс-мажор – то можна і про дубль помріяти.
Настільки явних претендентів на загальний залік, як Дель Торо в UAE Emirates, у Visma Lease a Bike поряд із Вінгегором цього року немає. Головними гірськими грегарі будуть універсал Маттео Йоргенсон, а також два гірники, які у травні проїхали Джиро – Сепп Кусс і Давіде Піганцолі. Останній став одним із головних відкриттів Джиро, проте його боєздатність на Турі під питанням: він потрапив у склад на "Велику петлю" в останній момент через травму Воута Ван Арта, якого команді точно бракуватиме на рівнині та пагорбах.
До слова, травмою бельгійця кадрові проблеми Visma Lease a Bike не обмежилися. Едоардо Аффіні наприкінці червня неприємно впав на чемпіонаті Італії, і його участь у Турі була під загрозою. Зрештою, лікарі таки дали добро Аффіні на старт, проте питання в тому, чи буде він у оптимальних кондиціях. А Едоардо знадобиться Visma Lease a Bike уже в перший день, у командній розділці – власне, саме вона і є головною причиною його потрапляння до складу на Тур-2026.
Французькі надії
Французькі вболівальники цьогорічну "Велику петлю" чекають із особливим нетерпінням. Причина тому проста, і звати її Поль Сейксас. По ходу поточного сезону 19-річний вундеркінд зробив колосальний крок уперед у своєму рівні, і з категорії "молодих і талановитих" перейшов у когорту зірок першої величини.
Масштаби таланту Сейксаса колосальні, і французькі вболівальники небезпідставно розраховують на те, що в осяжному майбутньому він скине Погачара з трону та принесе Франції першу за понад 40 років перемогу на Турі. Чи можлива боротьба за жовту майку вже цього року? Французи, звісно, в це вірять, проте об'єктивно це буде неймовірно важко. 19 років, дебют на Гран турах – дуже серйозні аргументи проти Поля, навіть попри його неземний талант.
І це вже не говорячи про головну перепону, якою є сам Погачар. Тому Тур-2026 буде для лідера Decathlon CMA CGM першою пробою сил та, можливо, останньою "Великою петлею" для Сейксаса, коли французькі вболівальники максимального результату від нього лише чекатимуть, а не вимагатимуть.
Яким би сильним не був Поль, 19-річному організму буде важко витримати пекло трьох тижнів Туру без спадів і кризових днів. Тому навіть 3 місце в загальному заліку та перемога на етапі вже будуть чудовим результатом. Чи здатен Сейксас на таке? Сказати важко. Тур Овернь-Рона-Альпи (ТОРА) повною мірою оцінити його поточну форму можливості не дав: через падіння гонщик Decathlon CMA CGM зійшов після 6 етапу, і залишається лише здогадуватися, чи не впливатимуть наслідки цього падіння на самопочуття Поля і на Турі. Навіть за тиждень до Туру він все ще був змушений тренуватися із забинтованим коліном. І це ще одна причина, з якої сильно критикувати за можливу невдачу його не будуть.
Може стати на заваді Сейксасу й інший фактор: він ділитиме капітанські повноваження в Decathlon CMA CGM на Турі з зірковим спринтером Олавом Койєм. І підхід до формування складу команди на Тур враховував й інтереси нідерландця, тому допомога Полю в горах буде обмеженою. Нічого дивного, враховуючи, що рішення про участь Сейксаса в Турі було ухвалене лише навесні.
У горах ключовим грегарі Поля повинен стати Меттью Ріккітелло. Американець, який замкнув топ-5 на минулорічній Вуельті, може стати і запасним варіантом для Decathlon CMA CGM у загальному заліку, якщо у юного капітана щось піде не за планом.
Утім, Сейксас буде не єдиною надією Франції у загальному заліку. Вийде на старт і Кевін Воклен, який через травму Оскара Онлі буде головною ставкою Netcompany Ineos. Минулого року він став сьомим у загальному заліку, ще виступаючи за скромну Arkea B&B Hotels. Проте бодай повторення того результату під питанням: на ТОРА Кевін виглядав доволі слабко.
Є у складі Netcompany Ineos й інші потенційні претенденти на загальний залік. Карлос Родрігес замкнув топ-5 Туру в 2023 році, проте з того моменту його кар'єра почала рухатися не у вірному напрямку. Для Таймена Аренсмана Джиро-2026, навпаки, стала найкращим Гран туром у кар'єрі, проте піти дві поспіль супербагатоденки на генеральну класифікацію нідерландцеві буде складно, навіть попри його чудове відновлення. Ймовірніше, він перейде на режим полювання за окремим гірськими етапами, тим більше, що минулого року така стратегія виявилася більш ніж успішною, принісши Таймену 2 перемоги.
Може поборотися за високе місце в загальному заліку й Ленні Мартінес. Гонщик Bahrain Victorious у поточному сезоні фінішував на подіумі Туру Каталонії та Туру Романдії, а також замкнув топ-5 на Париж – Ніцца. Рівень дуже солідний, проте на Турі він навряд чи зможе претендувати на щось більше, ніж місце в нижній половині топ-10. Тому не виключено, що Мартінес переключиться на боротьбу за окремі етапи та горохову майку гірського короля – тут у нього досить високі шанси на успіх.
Вийде на старт у складі Bahrain Victorious і ще один генеральщик, Антоніо Тібері. Проте прогнозувати, що покаже італієць – справа невдячна: надто вже він нестабільний. Тібері розпочав сезон блискуче, боровшись на рівних з Дель Торо за перемогу в Турі ОАЕ. Проте після того у Антоніо – провал за провалом, і є великі сумніви щодо його здатності повернути собі форму лютневого зразка на дебютному Турі. Як би там не було, навіть у кращому випадку Тібері буде важко розраховувати на щось більше, ніж 6 – 8 місця.
Вийдуть на старт Туру-2026 і такі імениті французи як Гійом Мартен і Воррен Баргіль. Проте їх до числа претендентів на щось серйозне записуємо радше за інерцією: обидва виглядають як гонщики, які вже давно та безнадійно пройшли пік своєї кар'єри. Не забуваємо і про Жордана Жега, який торік тихою сапою заїхав на 10 місце в загальному заліку.
Інші генеральщики
Серед яскраво виражених претендентів на подіум також варто виділити дует із Red Bull Bora – Ремко Евенепул і Флоріан Ліповітц. Саме вони посідали 3 місця на Турі у попередні роки, і хтось із них цілком може повторити таке досягнення цього року. Зважаючи на минулорічний провал Ремко та загалом сумніви щодо нього як генеральщика, більше сподівань на німецького ексбіатлоніста. Ліповітц у процесі підготовки до Туру обіграв Джуліо Пелліццарі та Якоба Омржела на Турі Словенії, у той час як форма Евенепула залишається загадкою: він на гонках не з'являвся з кінця квітня, коли посів 3 місце на Льєж – Бастонь – Льєж.
Загалом же кар'єра Ремко як багатоденника розвивається чорно-білими смугами: успіхи в парні роки (перемога на Вуельті-2022 і подіум Туру-2024) та провали в непарні. За логікою речей, зараз час для успішного виступу. Вірять у це й у Red Bull Bora: генеральний менеджер команди Ральф Денк перед стартом Туру заявив, що саме Евенепул буде ставкою №1 у загальному заліку.
Будуть у складі Red Bull Bora і такі люди як Джей Хіндлі та Дані Мартінес, проте від них боротьби за загальний залік чекати не варто. Хіндлі приїхав на Тур після призового місця на Джиро, а Мартінес уже давно втратив те місце у командній ієрархії, яке давало би йому шанси на особисті амбіції на Гран турах.
З двома претендентами на загальний залік приїхала і Lidl Trek, проте тут відповідь на питання про те, хто ж буде ставкою №1, значно очевидніша – це Хуан Аюсо. Багато хто сподівався, що перехід талановитого іспанця у Lidl Trek призведе до якісного прориву на принципово новий рівень, проте цього поки що не відбулося.
Складається враження, що Аюсо вперся у стелю своїх можливостей, і це було помітно на недавньому ТОРА, де він був слабкішим від Ісаака Дель Торо. Рівня, показаного на ТОРА, може вистачити для подіуму на Турі, проте підстав мріяти про перемогу в Хуана немає: 3-5 місця – це максимум того, на що він може розраховувати.
Другим номером Lidl Trek буде Маттіас Ск'єлмосе. Данець класно проявляє себе на тижневих багатоденках, проте на Гран турах у нього за спиною лише один сильний виступ у загальному заліку – 5 місце на Вуельті-2024. На нещодавньому ТОРА він посів 6 місце, і аналогічний результат на Турі – напевно, стеля можливостей для данця, незалежно від місця у командній ієрархії.
Приїхав на Тур де Франс і Річард Карапас, який через весняну операцію був змушений пропустити Джиро. До "Великої петлі" він підходить у хорошій формі, посівши 2 місце на Турі Швейцарії. Утім, сам еквадорець перед стартом Туру заявив, що, найімовірніше, боротиметься не за загальний залік, а за окремі етапи та майку гірського короля.
Може поборотися за генеральну класифікацію і його партнер по команді Бен Хілі, який минулого року і етап виграв, і 9-м у загальному заліку став. Утім, після квітневого перелому хребця на Турі Країни Басків він виступив лише на ТОРА, і виглядав там дуже далеким від оптимальної форми.
У статусі капітана Movistar на Тур уперше за багато років поїде не Енрік Мас, а новачок команди Кіан Уйтдебрукс. Бельгієць, схоже, вирішив свої проблеми з клубовою артерією та бодай вернувся на рівень свого дебютного сезону в професіоналах, коли він стабільно фінішував у топ-10 багатоденок Світового туру. На Тур де Франс повторити результат ТОРА (7 місце) буде значно важче, проте шанси фінішувати у топ-10 точно є.
Тобіас Халланд Йоханнессен минулого року замкнув топ-6 загального заліку. Результат дуже серйозний, повторити який лідеру UnoX буде непросто. Проте 5 місце на ТОРА говорить про те, що норвежець знову готовий до боротьби за високі місця в генеральній класифікації.
Після річної паузи повертається на Тур Том Підкок. І повертається вже у зовсім іншому статусі –призера генеральної класифікації Вуельти-2025. Якщо раніше спроби британця піти на загальний залік Туру викликали скепсис і навіть насмішки, то тепер до нього слід ставитися як до серйозного гравця. Але не забувати, що Тур – це зовсім інший рівень. Та й інша специфіка: Вуельта панчеру з Pinarello Q36.5 підходить значно краще. Тому навіть боротьба за топ-6 генеральної класифікації на Турі-2026 для Підкока буде дуже солідним результатом.
За відсутності Мікеля Ланди ставкою Soudal Quick Step у загальному заліку буде Ілан Ван Вілдер, який на Турі Швейцарії замкнув топ-5 загального заліку. Втім, на "Великій петлі" для нього навіть потрапляння до чільної десятки буде дуже непростим завданням. Не варто виключати, що спробує піти на загальний залік і тріумфатор минулорічного етапу до Мон Вонту, Валентен Паре-Пентр.
Після невдачі на Джиро приїхав на Тур Леннерт Ван Етвелт. Талановитого бельгійця не слід виключати з числа претендентів на загальний залік, проте, найімовірніше, він перетвориться на мисливця за горбистими та середньогірськими етапами. Тим більше, що шансів проявити себе у нього буде достатньо.
Після виступу на Джиро приїхали на Тур також австралійці Бен О'Коннор і Майкл Сторер. При чому, якщо капітан Tudor виступив у Італії вдало (7 місце в загальному заліку), то гонщик Jayco AlUla зазнав чергової невдачі. Як би там не було, від обох навряд чи варто чекати подвигів у загальному заліку – радше боротьби за окремі гірські етапи.
Спринтери та мисливці за етапами
На цьогорічному Турі шансів для спринтерів буде більше, ніж торік, щоправда, розподіл спринтерських етапів по дистанції "Великої петлі" незвичний: лише 2 шанси для чистих фінішерів на першому тижні. Як би там не було, більш сприятливий для спринтерів маршрут викликав відповідну реакцію, і цього року на Тур приїхав значно зірковіший склад спринтерів, ніж торік.
Головним фаворитом спринтів на Турі варто вважати Тіма Мерліра, який після непереконливого виступу Джонатана Мілана на Джиро остаточно затвердився в статусі спринтера №1 у світі. Тим більше, що поруч із ним буде і зірковий розганяючий Яспер Стуйвен, який був ключовим фактором успіхів Поля Маньє на Джиро д'Італія. Втім, Мерлір – спринтер "паркетний", тому боротися за зелену майку йому буде непросто.
Головним фаворитом у боротьбі за зелену майку можна назвати Яспера Філіпсена, який уже завойовував це почесне вбрання в 2023 році. Минулого року бельгієць дуже рано зійшов із дистанції через важке падіння вже на 3 етапі, і тепер явно хоче надолужити втрачене. Навесні спринтерські швидкості Яспера трохи просіли, проте це пояснювалося акцентом на підготовці до сезону класик.
Як би там не було, у Alpecin Deceuninck є й запасний варіант на спринти – Кейден Гроувз. Австралієць більш універсальний, краще за Філіпсена терпить рельєф, тому свої шанси ловитиме у ті дні, коли на спринтерів чекатимуть складнощі рельєфу, які можуть вибити "паркетних" фінішерів із пелотону.
А таких днів може бути чимало, враховуючи, що в пелотоні точно знайдуться сильні команди, яким максимальна селективність таких етапів буде на руку. Йдеться, перш за все, про Netcompany Ineos, яка через втрату Оскара Онлі та слабку форму Кевіна Воклена може зробити ставку на спринтерські шанси Доріана Годона.
30-річний француз став одним із головних відкриттів нинішнього сезону, і здобув цілих 6 перемог на етапах багатоденок Світового туру саме такого типу: які завершувалися спринтом із селективної групи та були надто складними для чистих спринтерів. І Netcompany Ineos явно буде зацікавлена в тому, щоби створювати для Годона сприятливі умови для боротьби за перемогу на будь-якому етапі, який Доріану підходитиме. А таких буде чимало.
Втім, на такого типу етапах у Годона буде дуже небезпечний суперник – Мадс Педерсен. Через присутність у команді генеральщика Хуана Аюсо Lidl Trek навряд чи буде готова самотужки ускладнювати життя чистим спринтерам на легкогорбистих етапах, проте скористатися плодами роботи Netcompany Ineos Педерсен завжди буде готовий. Питання в іншому: чи не відмовиться британська команда від своєї тактики, якщо Годон кілька разів поспіль програє спринт Мадсу?
Втім, одним тільки Педерсеном небезпечні суперники для Годона на такого типу етапах не обмежуються. Поборотися з ним і Педерсеном також можуть Майкл Меттьюз із Jayco AlUla та найкращий спринтер Тур де Франс-2024 Біньям Гірмай, який після провального минулого сезону намагається перезапустити кар'єру в складі нової команди – NSN. Серед партнерів Меттьюза по Jayco AlUla також варто виділити панчера Мауро Шміда, який провів дуже солідну арденську кампанію в квітні та може поборотися на більш складних горбистих етапах.
Втім, у такі дні головним фаворитом буде Матьє Ван дер Пул, який явно не обмежиться роллю розганяючого для Філіпсена та Гроувза. Тим більше, що зірковий нідерландець вперше за 5 років завершив весняну кампанію без жодного виграного Монументу, і явно буде злий і мотивований назбирати побільше перемог на Турі.
Дуже цікаво буде поспостерігати за Олавом Коойєм. Він пропустив усю першу половину сезону через проблеми зі здоров'ям, і свою першу гонку в складі нової команди, Decathlon CMA CGM, провів лише 28 травня. Наперекір цілком обгрунтованому скепсису, Коой одразу увійшов у топ-форму та вже здобув 3 перемоги на етапах Букль де Маєн і Туру Бельгії. Так, гонки не надто престижні, проте спринтерський склад вони зібрали дуже потужний: Коой у очній боротьбі перемагав Мерліра, Філіпсена, Педерсена та інших зірок спринту.
На горбистих етапах перемагати здатен Максім Ван Гілс із Red Bull Bora, який зумів несподівано швидко відновитися після лютневого перелому тазової кістки та виграти середньогірський етап на ТОРА. У індивідуальній розділці поборотися з Евенепулом за перемогу може Філіппо Ганна, хоча Netcompany Ineos привезла його, перш за все, для командної гонки на час на першому етапі.