Пекельна неділя у Мецці світового велоспорту. Прев’ю Туру Фландрії-2025
Сезон Монументів по традиції стартував наприкінці березня італійською класикою Мілан – Сан Ремо. Через два тижні після "Классічіссіми" – час для другого Монументу сезону, Туру Фландрії (Ronde van Vlaanderen), який відбудеться в неділю, 6 квітня.
Фландрія – північна частина Бельгії, в якій розмовляють нідерландською мовою (точніше, фламандським діалектом) та просто обожнюють велоспорт. Можливо, сильніше, ніж будь-де в світі. У цьому регіоні велоспорт – це друга релігія, за популярністю він випереджає навіть футбол. І Тур Фландрії – головна гонка цього регіону, який сміливо можна називати Меккою світового велоспорту.
Гонки у Фландрії дуже особливі. Вузькі вулички та різкі повороти роблять змагання дуже небезпечними, падінь тут завжди багато. Проте головна особливість фламандських класик – короткі підйоми, вкриті бруківкою, які місцеві жителі називають хеллінгенами. Їхнє подолання вимагає доволі специфічних фізичних характеристик і особливих технічних навиків. Саме хеллінгени формують характер цих одноденок і окреслюють коло гонщиків, які претендують на перемогу – тут потрібні й панчерські навики, і потужність, уміння "проламувати" складну фламандську бруківку.
Протягом останніх кількох тижнів фанати велоспорту з інтересом спостерігали за цілою серією фламандських одноденок – Омлооп Хет Нюсблад, E3 Saxo Classic, Гент – Вевельгем, Дварс доор Фландерен. Всі вони – престижні та мають свою власну цінність, проте зірки світового велоспорту розглядають їх насамперед як підготовку до Туру Фландрії, приблизно так само, як грунтові тенісні турніри є підготовкою до Ролан Гаррос.
Історія та факти
– Вперше Тур Фландрії був проведений у 1913 році. Після цього гонка не проводилася лише під час Першої світової війни – у 1915 – 1918 роках. Навіть під час Другої світової війни змагання проводилися. Бельгія у той час знаходилася під окупацією нацистської Німеччини, проте окупаційна влада не заперечувала проти проведення гонки та навіть допомагала в її організації. Цього року Тур Фландрії пройде в 109-й раз в історії.
– Ідея проведення Туру Фландрії належить місцевій спортивній газеті Sportwereld. Згодом гонку викупила більш популярна газета Het Nieuwsblad. Зараз організатором гонки є об’єднання Flanders Classic, якому належить майже уся серія весняних фламандських класик, за виключенням E3 Saxo Classic.
– Співвласниками рекорду за кількістю перемог на Турі Фландрії є одразу 7 спортсменів: бельгійці Ахіл Буйссе, Ерік Леман, Йохан Мюзеув і Том Боонен, італієць Фьоренцо Маньї, швейцарець Фабіан Канчеллара та нідерландець Матьє Ван дер Пул. Останній є чинним переможцем і у 2025 році може стати одноосібним рекордсменом гонки.
– Найчастіше вигравали гонку господарі, бельгійці – 69 раз. 13 перемог у представників Нідерландів, 11 – у італійців. Таке домінування господарів зумовлене в тому числі й тим, що до 1948 року Тур Фландрії проводився в один день з Мілан – Сан Ремо, і більшість топових гонщиків надавали перевагу італійській гонці.
Проте у 1948 році газети L’Equipe, La Gazzetta dello Sport і Het Nieuwsblad, які проводили більшість найпрестижніших гонок календаря, організували серію "Челлендж Дегранжа та Коломбо" – перший прообраз сучасного Світового туру. Після цього Мілан – Сан Ремо та Тур Фландрії розвели по датах у календарі, і закордонні гонщики, які до 1948 року вигравали Тур Фландрії лише одного разу, почали перемагати на Ронде значно частіше.
При чому, ефект був миттєвим: у 1949 році на Тур Фландрії приїхав Фьоренцо Маньї, і одразу переміг. Сумарно великий італієць виграв Ронде тричі поспіль – більше таке досягнення не підкорялося нікому.
Що цікаво, із 69 бельгійських перемог на Ронде 67 здобули саме фламандці. Представники франкомовної частини Бельгії, Валлоні, вигравали гонку лише двічі: Клод Крікельон у 1987 році та Філіпп Жільбер у 2017.
– Представники України Тур Фландрії не вигравали ніколи. У 1998 році Андрій Чміль, який протягом кар’єри змінив чотири спортивних громадянства (СРСР, Молдова, Україна, Бельгія) посів третє місце, виступаючи саме під українським прапором. У 2000 році Чміль виграв Тур Фландрії, проте на той час він уже представляв Бельгію.
Маршрут
Протягом багатьох років Тур Фландрії фінішував у Меербеке, а ключовою була легендарна зв’язка хеллінгенів Мур ван Гераардсберген + Босберг наприкінці дистанції. Мур ван Гераардсберген (1,1 км з середнім градієнтом у 9,3%), також відомий як Мур де Граммонт або Каппельмур, зі знаменитою церквою на вершині пагорба, став культовим місцем і справжнім символом Туру Фландрії.
Проте у 2012 році організатори вирішили радикально перекроїти маршрут гонки, перенісши фініш до Оуденаарде. Частково це було пов’язано з тим, що місцева влада вирішила замінити частину бруківки на Каппельмурі на новішу, що робило підйом трохи простішим.
Так чи інакше, легендарний хеллінген із маршруту Туру Фландрії зник, хоча його продовжують використовувати на інших фламандських класиках, зокрема на Омлооп Хет Нюсблад, заключна частина якої зараз повторює стару-добру розв’язку Ронде з фінішем у Меербеке. На Турі Фландрії Гераардсберген після цього з’явився лише одного разу, у 2017 році, проте був розташований аж за 95 км до фінішу та не мав вирішального впливу на хід гонки.
Після перебудови маршруту ключовою стала інша знаменита зв’язка хеллінгенів – Оуде Кваремонт і Патерберг, яка була присутня і в старій версії гонки, щоправда, на більш ранній стадії. Ця зв’язка використовується і на іншій фламандській класиці, E3 Saxo Classic, хоча там її проходять у зворотному порядку.
У 2025 році Тур Фландрії стартуватиме в Брюгге, сумарна дистанція гонки складе 269 км. Зв’язку Оуде Кваремонт/Патерберг гонщики подолають двічі. Вперше на вершину Патерберга гонщики піднімуться за 51 км до фінішу, вдруге – за 17 км. Оуде Кваремонт впродовж дистанції подолають взагалі тричі. Саме він стане першим хеллінгеном дня, штурм якого розпочнеться за 143 км до фінішу.
Що ж являє собою ця вирішальна зв’язка? Ці два хеллінгени зовсім різні. Оуде Кваремонт – доволі довгий (2,2 км), проте дуже пологий (середній градієнт – 4,2%). При чому, левова частка із набору висоти у 93 метри припадає на стартову частину підйому, в той час як друга половина Старого Кваремонта – практично рівнинна, і її подолання багато в чому нагадує Париж – Рубе.
Патерберг – повна протилежність: короткий (400 м) і дуже крутий (середній ухил – 12,5%, максимальний – 20%). Сумарний набір висоти становить 48 метрів. Така крутизна підйому дає змогу найсильнішим гонщикам скинути з колеса своїх суперників, якщо цього не вдалося зробити на більш ранніх стадіях гонки.
В цілому, Мур ван Гераардсберген можна назвати трохи складнішим хеллінгеном, ніж Оуде Кваремонт, у той час як Босберг (1 км, 5,8%) практично рівноцінний з Патербергом за складністю. Проте сумарно перебудова маршруту Туру Фландрії зробила останні 70 – 80 км гонки складнішими. В першу чергу, тому, що нова версія дозволила залучити до заключної частини маршруту такі знамениті хеллінгени, як Коппенберг (600 м, 11,6%), Таайєнберг (800 м, 7,2%) і Круйсберг (1 км, 6%) які долаються між першим і другим проходження зв’язки Оуде Кваремонт/Патерберг. Зазначимо, що на Круйсбергу бруківкою покриті лише перші 450 м підйому.
Дійові особи
Дуелянти
Більшість експертів схиляються до думки, що Тур Фландрії стане черговою серією монументальної дуелі між Матьє Ван дер Пулом і Тадеєм Погачаром. Два тижні тому на Мілан – Сан Ремо сильнішим виявився нідерландець, хоча багато хто вважає, що скинути свого суперника Погачару завадила недостатня складність зв’язки пагорбів Чіпресса/Поджо. Що ж, на Турі Фландрії у словенця цієї проблеми точно не буде: якщо він дійсно буде сильнішим, то місць для того, щоби реалізувати свою перевагу в нього буде більш ніж достатньо.
А чи буде він сильнішим? Сказати складно. Теза про те, що на Мілан – Сан Ремо Погачар був сильнішим за Ван дер Пула, просто рельєф був занадто простий, звучить досить сумнівно. Гонщик Alpecin Deceuninck закривав атаки свого суперника більш ніж переконливо, а на Поджо спробував атакувати і сам.
Погачар їде Тур Фландрії втретє в кар’єрі, поки що рахунок у їхній дуелі з Ван дер Пулом тут 1:1. Цьогорічна готовність словенця до фламандських класик залишається повною загадкою – жодну з попередніх бельгійських одноденок він не проїхав. Тадей планував виступити на E3 Saxo Classic і Гент – Вевельгем, проте в підсумку відмовився від участі у них через рішення виступити на Париж – Рубе. Ван дер Пул свій календар також не перевантажував, і проїхав лише E3 Saxo Classic, яку в домінуючому стилі виграв – його готовність до Туру Фландрії питань не викликає.
Якщо говорити про команди, то свита Погачара виглядає трішки сильнішою – в складі UAE Emirates будуть такі сильні грегарі, як Тім Велленс, Нільс Нолітт і віцечемпіон Париж – Рубе-2021 Флоріан Вермеерш. У розпорядженні Ван дер Пула не буде Яспера Філіпсена, натомість поїдуть гонку Кейден Гроувз і Джанні Вермеерш. В цілому дуель між Ван дер Пулом і Погачаром виглядає абсолютно рівною, і прогнозувати, хто виграє цю битву – заняття дуже невдячне.
Інші фаворити
Втім, на старт Туру Фландрії вийдуть й інші гонщики, які можуть втрутитися в протистояння двох дуелянтів. Перш за все, це Мадс Педерсен, який проводить блискучу весну та значно додав у вмінні терпіти рельєф. Гонщик Lidl Trek у очній боротьбі програв Ван дер Пулу E3 Saxo Classic, після чого за відсутності нідерландця в домінуючому стилі виграв Гент – Вевельгем.
На фламандських хеллінгенах данець виглядає дещо слабкішим за Ван дер Пула, тому його головний шанс виграти Монумент – Париж – Рубе. Втім, і на Турі Фландрії він може поборотися за перемогу, особливо, якщо гонка відбуватиметься в холодну погоду – Мадс таке дуже любить. Ключовим помічником ексчемпіона світу буде Яспер Стуйвен, який і сам може поборотися за місце у топ-6.
Справжню дрімтім привезла на Тур Фландрії Visma Lease a Bike – тут щонайменше чотири гонщики, здатних поборотися за найвищі місця. Нещодавно ця дрімтім влаштувала вражаючу демонстрацію сили на Дварс доор Фландерен, втрьох зумівши втекти від пелотону. Проте завершилося все провалом: Воут Вант Арт, Маттео Йоргенсон і Тіш Беноот не впоралися з учасником раннього відриву Нілсоном Паулессом. Замість того, щоби по черзі атакувати гонщика EF Education, вони поставили все на спринт Ван Арта, але Воут підвів.
На бельгійця після такого провалу вилилося чимало критики, але списувати його з точки зору Туру Фландрії точно не варто. Якщо винести за дужки невдалий фінішний спринт, то Ван Арт провів дуже сильну гонку. Враховуючи, наскільки гірше він виглядав ще кількома днями раніше на E3 Saxo Classic, його форма після високогірного збору точно росте, при чому, дуже помітно.
Йоргенсон попередні фламандські класики також провів не надто вдало, проте на Дварс доор Фландерен також додав. Не списуємо з рахунків також Тіша Беноота та ексчемпіона Париж – Рубе Ділана Ван Барле.
Третє місце на E3 Saxo Classic змусило Філіппо Ганну відійти від початкового плану та вперше з 2019 року виступити на Турі Фландрії. Шанси на подіум у зіркового італійця є, проте, враховуючи, що він випадав з колеса Погачара та Ван дер Пула навіть на Чіпрессі та Поджо, на селективніших хеллінгенах Туру Фландрії втриматися за ними буде ще важче. На користь Філіппо говорить лише той факт, що після останнього проходження Патерберга до фінішу буде цілих 17 км рівнини, щоби наздогнати суперників.
Втім, набагато ймовірніше те, що до того моменту Ганна буде програвати вже занадто багато, щоби зберігати шанси на перемогу. Потрапляння італійця на подіум цілком можливе, проте виграти Тур Фландрії йому буде вкрай складно. Набагато більше шансів у нього буде за тиждень на Париж – Рубе. Те ж саме можна сказати і про його партнерів по команді – Магнуса Шеффілда та Джошуа Тарлінга.
Решта претендентів
Колишньому домінуванню Soudal Quick Step на північних класиках прийшов кінець, проте недооцінювати дітище Патріка Лефевра точно не варто. Небезпечною темною конячкою може стати Каспер Педерсен, який класно проявив себе на E3 Saxo Classic, посівши четверте місце. Також не забуваємо про Іва Лампарта та спринтера-вундеркінда Поля Маньє. Хоча француз на Дварс доор Фландерен неприємно впав і зійшов із дистанції.
Ще зовсім недавно Нілсона Паулесса ніхто не розцінював навіть як претендента другого ешелону, проте своєю перемогою на Дварс доор Фландерен американець змусив ставитися до нього серйозно. Минулого року третім на Турі Фландрії фінішував Майкл Меттьюз, проте згодом гонщика Jayco AlUla релегували на 11 місце. Цього року австралійцеві явно захочеться взяти реванш за ту невдачу та таки піднятися на подіум.
З сильних спринтерів також варто виділити Біньяма Гірмая та переможця Туру Фландрії 10-річної давнини Александера Крістоффа, який навіть у свої 37 років здатен посідати високі місця на класиках, що і довів на Гент – Вевельгем.
Часи, коли елітним спринтером вважався Джон Дегенкольб, залишилися далеко позаду, проте заїхати в топ-10 німецькому гонщику Picnic PostNL точно під силу. Втім, Тур Фландрії для нього занадто складний за рельєфом, і на Париж – Рубе шансів у нього значно більше.
Також серед претендентів на високі місця буде ексчемпіон Мілан – Сан Ремо Матей Мохоріч, хоча історія його стосунків з Туром Фландрії не така успішна. Не списуємо з рахунків бельгійських ветеранів Ділана Тойнса та Олівера Насена. Цікаво буде поспостерігати за дебютом на Ронде Леннерта Ван Етвелта із Lotto.
Тур Фландрії ніколи не був територією іспанських гонщиків, проте зараз фанати з Піренейського півострова можуть розраховувати на Івана Гарсію Кортіну та Ойєра Ласкано. Хоча останній після двох дуже сильних весняних класичних кампаній цього року відверто розчаровує.