Ван Арт виграв битву в Погачара, феноменальний перфоманс Сейксаса. Підсумки тижня
Гонки тижня
6 – 11 квітня: Тур Країни Басків (Іспанія)
На папері Тур Країни Басків-2026 здавався дуже інтригуючим: сильний склад учасників, і при цьому відсутність яскраво вираженого фаворита №1. Проте з перших же етапів топ-фаворити почали випадати з боротьби за перемогу.
Уже на першому етапі стало зрозуміло, що з Хуаном Аюсо щось не так. Капітан Lidl Trek провалив розділку (38 місце з відставанням у 1 хвилину та 16 секунд), продовжував він втрачати час і на наступних етапах. А уже на четвертий день іспанець зійшов із гонки через проблеми з травленням.
Утім, за його словами, причиною його попередніх невдач було не це. За словами самого Хуана, він не повною мірою відновився після свого падіння на Париж – Ніцца, а на додачу до цього перед Туром Країни Басків на тренуванні впав ще раз. Сам Аюсо назвав цей період найгіршим у своєму житті. Ще під час розділки склалося враження, що психологічно з Хуаном теж не все гаразд. Він явно некомфортно почувався на велосипеді та двічі ледь не впав.
Днем раніше зійшов із Туру Країни Басків і ще один топфаворит, Ісаак Дель Торо, який впав і отримав надрив м'язів стегна. Травма доволі серйозна: тепер мексиканець пропустить сезон арденських класик. Очікується, що він повернеться у гонки лише у червні на Турі Овернь-Рона-Альпи (колишній Критеріум Дофіне). При цьому, справедливо буде зазначити, що і до сходу Дель Торо виглядав не кращим чином, і на перемогу в загальному не претендував – у кращому разі на місце на подіумі.
На старт 3 етапу не вийшов Мікель Ланда. Днем раніше на спуску його збило авто медиків гонки. Гонщик Soudal Quick Step зумів дістатися фінішу з відставанням у понад 13 хвилин, проте вирішив не продовжувати боротьбу. На щастя, серйозних травм, які поставили би під загрозу виступ на Джиро д'Італія, Ланді вдалося уникнути. Хоча спершу все виглядало дуже погано.
Ну а виграв Тур Країни Басків Поль Сейксас. При чому, перемогу француза в жодному разі не можна списати на невдачі головних конкурентів: юний лідер Decathlon CMA CGM був просто на космічному рівні. Вже на перших двох етапах він нокаутував суперників, по суті забезпечивши собі перемогу в загальному заліку. При чому, склалося таке враження, що при бажанні він міг виграти ледь не всі 6 етапів.
Сейксас приніс Франції першу перемогу в загальному заліку багатоденки Світового туру з 2007 року, а також став наймолодшим у історії переможцем однієї з топ-10 багатоденок. Окрім 3 Гран турів, у цю категорію входять Париж – Ніцца, Тіррено – Адріатико, Тур Каталонії, Тур Країни Басків, Тур Романдії, Критеріум Дофіне та Тур Швейцарії.
Історичні досягнення, проте вони навіть близько не описують того, наскільки сильне враження залишив виступ Сейксаса. Якщо раніше щодо цього ще могли бути якісь дискусії, то тепер ніяких сумнівів: жоден велогонщик у історії в віці 19 років не був настільки сильним, як Поль. Розмови про те, що Сейксас у осяжному майбутньому скине Тадея Погачара з трону, виглядають все більш обгрунтованими. Склалося повне враження, що, якби словенець брав участь у Ітцулії-2026, у нього з французьким тінейджером уже виникли би серйозні проблеми. Феноменальний талант, який у неймовірно ранньому віці вже переходить у категорію зірок першої величини.
А ось за решту місць на подіумі велася цікава та напружена боротьба. Закономірно, що друге місце посів Флоріан Ліповітц – німець дійсно був другим за силою гонщиком на цьогорічному Турі Країни Басків. До останнього етапу Red Bull зберігав хороші шанси на подвійний подіум – топ-3 замикав Прімож Рогліч. Проте в заключний день зірковий словенський ветеран спіймав кризовий день і відлетів у загальному заліку аж на 16 місце.
Ну а Тобіас Халланд Йоханнессен, навпаки, на останньому етапі відібрався у відрив дня та перескочив у загальному заліку з 11 місця одразу на третє. Таким чином, норвежець позбавив призового місця господаря гонки, Йона Ісагірре. 37-річний ветеран із Cofidis переживає свою другу молодість, проте підтвердив, що його рішення завершити кар'єру наприкінці поточного сезону остаточне. Повішає велосипед на цвях наприкінці року й інший іменитий баскський ветеран, Пельо Більбао, який на Ітцулії замкнув топ-6 генеральної класифікації.
Невдача Аюсо давало Маттіасу Ск'єлмосе шанси проявити себе в якості генеральщика, проте нічого не вийшло. Глибока криза на 5 етапі викинула данця за межі топ-10 загального заліку. За схожою динамікою розвивалася гонка для капітана Movistar Кіана Уйтдебрукса – тільки у нього криза наступила у дощовий день на заключному етапі.
Головною ж ставкою Movistar став Хав'єр Ромо, який посів 7 місце в загальному заліку. Міг би іспанець опинитися і вище, якби не інцидент під час 5 етапу. Ромо зумів перекластися до Сейксаса та Ліповітца після їхньої атаки, проте перед вершиною підйому його збив один із уболівальників, і контакт із дуетом лідерів він втратив.
Чергову багатоденку провалив Антоніо Тібері, який дуже далекий від тієї форми, в якій був у лютому на Турі ОАЕ. Така динаміка менш ніж за місяць до старту Джиро д'Італія не може не насторожувати керівництво Bahrain Virtorious. Ілан Ван Вілдер не зумів підстрахувати партнера по Soudal Quick Step Мікеля Ланду. Після сильної розділки з кожним наступним днем бельгієць виступав усе гірше, і на заключному етапі зійшов із гонки. Бен Хілі навіть не намагався боротися за загальний залік, а лідер Ineos Grenadiers Кевін Воклен лише замкнув топ-10.
12 квітня: Париж – Рубе (Франція)
Те, що цього року Париж – Рубе буде дуже насиченою на події, було зрозуміло одразу. Протягом більшої частини гонки дув попутно-боковий вітер. Через це середня швидкістю перших двох годин гонки була просто космічною, а відрив дня так і не сформувався. Забігаючи наперед, зазначимо, що рекорд середньої швидкості на "Північному пеклі" знову побили.
Головна заслуга у такому високому темпі на ранніх стадіях належить UAE Emirates, яка прагнула зробити гонку максимально складною для суперників Тадея Погачара. Втім, за 120 км до фінішу на команду чекало випробування, яке вони пройшли не ідеально. Погачар спіймав прокол, і трапилося це у дуже непідходящий момент.
Традиційно на Париж – Рубе хвости пелотону дуже розтягнуті, тому технічок доводиться чекати дуже довго. Спершу Тадей пересів на нейтральний велосипед Shimano, проте їхати не на своєму байку, звісно, дуже незручно. Через деякий час, не дочекавшись технічки, довелося ще раз зупинятися для заміни велосипеда на свій Colnago, і сумарно на цьому словенець втратив дуже багато часу.
UAE Emirates весь цей час перебувала в ступорі, далеко не зразу гонщики команди збагнули, що потрібно чекати на Погачара та повертати його в групу. Зрештою, перед самим Аренберзьким лісом Тадей у пелотон таки повернувся. Щоправда, через недостатню оперативність команди потратив на це більше зусиль, ніж міг би.
Загалом проколів того дня було аномально багато навіть за мірками Париж – Рубе. І бодай раз проколювався абсолютно кожен із топфаворитів. У самому Аренберзькому лісі не пощастило вже Матьє Ван дер Пулу, і не пощастило фатально: проколовшись двічі поспіль, із лісу він виїжджав уже з 2-хвилинним відставанням від групи лідерів. Здавалося би, вирок у боротьбі за високі місця.
Проте лідер Alpecin Deceuninck продемонстрував неймовірну силу волі, і таки повернувся в боротьбу. Щоправда, не за перемогу, а за подіум. За 54 км до фінішу на 4-зірковому секторі Оші-ле-Орш'є – Берсе він повернувся у групу більшості грандів. Втім, перед цим від неї втекли Воут Ван Арт і Тадей Погачар. Ініціатором атаки був саме бельгієць, який дуже не хотів повернення настільки сильного суперника.
Удвох цей дует працював дуже злагоджено, і зрештою саме вони й розіграли перемогу в гонці. На заключних секторах бруківки Ван Арт працював строго від оборони, і це видавалося доволі сумнівною тактикою, зважаючи на те, що фінішний спринт у Воута вже далеко не той, що 3-5 років тому. Проте розрахунок капітана Visma Lease a Bike виявився вірним: у фінішному спринті він дуже впевнено обіграв Погачара.
Перший титул для Ван Арта на Париж – Рубе да загалом другий на Монументах. І, чорт забирай, наскільки же заслужений! Через скільки невезіння, травм і розчарувань Воуту довелося пройти на шляху до здійснення цієї мрії – страшно навіть уявити.
І не можна сказати, що цього разу Фортуна була на його боці. Ван Арт також двічі проколовся. Одного разу – на ранніх стадіях гонки, другого – за 71 км до фінішу, коли боротьба була у самому розпалі. При чому, та заміна велосипеда зайняла у бельгійця більш ніж півхвилини, і на те, щоби наздогнати групу лідерів, йому довелося потратити чимало зусиль.
Пощастило, що в той момент поруч із ним опинилися два гонщики Red Bull Bora (Лоуренс Піті та Йорді Меус), із якими він дуже ефективно співпрацював. В цілому, команда Ральфа Денка, не маючи жодного яскраво вираженого фаворита у складі, виглядала досить непогано. Найкращим із гонщиків Red Bull Bora у підсумку став Мік Ван Дейке, який замкнув топ-6.
Ну а Погачар знову став другим на Париж – Рубе, цього разу підібравшись до перемоги ще ближче. Повної колекції Монументів Тадею зібрати поки що не вдалося, проте немає жодних сумнівів у тому, що у подальшому він має чудові шанси таки підкорити "Північне пекло". А ось другого шансу виграти всі 5 Монументів у один сезон може більше й не бути, враховуючи, що у наступні роки він Мілан – Сан Ремо їхати не планує.
Ну а Ван дер Пул після свого героїчного переслідування фінішував четвертим. Дуже гідний виступ, який дозволяє говорити про те, що за чистою силою лідер Alpecin Deceuninck був, можливо, найкращим у пелотоні. Як би там не було, над Матьє нависла тепер вже майже стовідсоткова загроза першого за 5 років сезону без виграного Монумента. У подальшій частині сезону у Ван дер Пула повинно бути чимало мотивації реабілітуватися за слабку за його мірками весну.
З усіх передстартових топфаворитів найбільш везучим виявився Мадс Педерсен: лише один прокол, і той – на дуже ранній стадії гонки. Проте у підсумку данець посів лише 7 місце. Він зреагував на вирішальну атаку Ван Арта та Погачара, проте не зумів втриматися у них на колесі. На жаль, лідер Lidl Trek був дуже далеким від своєї форми річної давнини, коли його з боротьби за перемогу вибив прокол у один із вирішальних моментів гонки.
Спіймати момент, коли і Фортуна на його боці, і форма оптимальна, Педерсену так поки що і не вдається. Парадоксальна кар'єра: Мадс починав як ноунейм, який сенсаційно став чемпіоном світу, а став найсильнішим одноденником сучасності з тих, хто ще не виграв жодного Монументу.
Ну а третім став Яспер Стуйвен, який впевнено тримався у групі переслідування та результативно атакував на останніх кілометрах дистанції. Атакував за рахунок ефекту несподіванки – бельгієць, по суті, відтворив свій трюк зразка переможної Мілан – Сан Ремо. Щоправда, цього разу – в боротьбі лише за 3 місце.
Ну а Філіппо Ганна фінішував лише 25-м із відставанням у 7 хвилин і 32 секунди. По ходу гонки італійцеві відверто не щастило – багато проколів і неприємне падіння на асфальті перед Монс-ан-Певель. Утім, не можна сказати, що саме невезіння стало на його шляху до перемоги чи бодай подіуму.
Усі ті враження, які склалися про поточний стан Ганни за попередні кілька тижнів, повністю підтвердилися: вражаючий індивідуальний хід на рівнині та відверта слабкість на бруківці чи інших видах офроуду. Філіппо піймав понад 20 секунд відставання в Аренберзькому лісі, повернувся за 84 км до фінішу на асфальтованій частині дистанції, і одразу після того спіймав прокол, знову відставши від групи лідерів.
Згодом лідер Ineos Grenadiers об'єднав зусилля з Ван дер Пулом і дуже суттєво допоміг нідерландцеві повернутися в боротьбу за найвищі місця. Проте потім Філіппо відстав на бруківці та взагалі впав, остаточно завершивши боротьбу за щось серйозне. Кілька років тому Ганна здавався потенційно дуже серйозним контендером на Париж – Рубе. Проте з кожним роком приходить все більш стійке розуміння того, що прокачати навики їзди по бруківці до необхідного рівня йому так і не вдасться.
Загалом же варто зазначити, що серед 35 кращих на фініші немає жодного гонщика віком до 23 років. Дуже різкий контраст на загальному фоні сучасного велоспорту, який дуже різко помолодів. Контраст, який дуже яскраво ілюструє, наскільки важливий на Париж – Рубе фактор досвіду.
Наступний тиждень
19 квітня: Амстел Голд Рейс (Нідерланди)
Вже у наступну неділю стартує тиждень арденських класик, який за традицією відкриває Амстел Голд Рейс. Після змін у розв'язці гонки у минулому десятиріччі вона стала більш сприятливою для спринтерів широкого профілю та тепер чимось нагадує Мілан – Сан Ремо. Проте за наявності домінаторів на кшталт Тадея Погачара Амстел може бути і досить селективним. Сценарії можливі різні, тому коло претендентів на перемогу дуже широке.
Захищатиме свій минулорічний титул Маттіас Ск'єлмосе. Торік данець здійснив справжній подвиг, у очній боротьбі обігравши таких монстрів, як Погачар і Ремко Евенепул. Утім, зараз форма гонщика Lidl Trek, здається, помітно не дотягує до минулорічного зразка.
Погачар Амстел пропускає та повернеться в гонки лише на Льєж – Бастонь – Льєж. За його відсутності головним фаворитом виглядає Евенепул. Він – саме той гонщик, який може зробити гонку селективною та втекти заздалегідь. Блискучий виступ на Турі Фландрії говорить про те, що такий сценарій цілком можливий.
За відсутності Погачара та травмованого Дель Торо капітанами UAE Emirates будуть Джонатан Нарваес і Тім Велленс. Не списуємо з рахунків також Бенуа Конефруа, який у 2022 році був у лічених міліметрах від перемоги на Амстелі – тоді він програв фотофініш Міхалу Квятковскі. Visma Lease a Bike робитиме ставку на Крістофа Ляпорта та Маттео Йоргенсона, який цього року пропускав Тур Фландрії.
Ще одним топфаворитом буде Том Підкок, хоча його форма може бути неоптимальною після неприємного падіння на Турі Каталонії. Також серед претендентів на найвищі місця буде Бен Хілі. Хоча блідий виступ на Турі Країни Басків не може не насторожувати.
А ось Клеман Шампуссен із XDS Astana, навпаки, на Ітцулії виступив дуже вдало, замкнувши топ-5 загального заліку. Також XDS Astana може розраховувати на Харольда Техаду та Крістіана Скароні. Небезпечними темними конячками будуть Ромен Грегуар і Тібор Дель Гроссо.
Ineos Grenadiers робитиме ставку на Кевіна Воклена, хоча його головним шансом буде наступна арденська класика, Флеш Валлонь. Лідерами Bahrain Victorious будуть Пельо Більбао та Матей Мохоріч. За колишні заслуги записуємо до числа претендентів на високі місця іменитий дует із Tudor – Жуліана Алафіліппа та Марка Хірші.
Дайджест новин
– Red Bull Bora оголосила про завершення співпраці з тренером Деном Лорангом, який працював у команді з 2017 року. Після переходу Ремко Евенепула він став його особистим тренером. Попри відхід Лоранга, до завершення поточного сезону він продовжуватиме працювати з бельгійцем.
– У ЗМІ з'явилася інформація про те, що Decathlon CMA CGM може змінити ліцензію на швейцарську задля зниження податкового навантаження. В самій команді ці чутки спростували.
– Цілий ряд гонщиків покине Soudal Quick Step наприкінці поточного сезону. Йдеться про Мікеля Ланду, Максімільяна Шахманна, Ітана Хейтера, Маурі Вансервенанта, Каспера Педерсена та Мартіна Сврчека. Враховуючи вік Ланди, не виключено, що нинішній сезон стане для нього прощальним.
– Керівництво UAE Emirates у особі Андреа Агостіні підтвердило свій інтерес до Поля Сейксаса. Чинний контракт французького вундеркінда з Decathlon CMA CGM діє до кінця 2027 року.