Ненависний чемпіон. Кріс Фрум підкорив світовий велоспорт, але не серця фанатів
2 липня, за два дні до старту Тур де Франс-2026, в Барселоні відбулася церемонія презентації команд-учасниць "Великої петлі". Того ж дня про завершення кар'єри оголосив 4-разовий переможець Туру, Кріс Фрум.
Оголосив максимально тихо, без будь-якого пафосу та помпезності. Фрум просто виступав на одному зі спонсорських заходів, присвячених Туру, і, відповідаючи на запитання одного з журналістів, заявив, що, між іншим, його кар'єра-то вже завершена.
4 титули на Тур де Франс, перемоги на всіх трьох Гран турах, медалі двох Олімпіад, перемоги на величезній кількості престижних тижневих багатоденок… Здавалося б, завершення кар'єри гонщика з такими пальмарес мало стати просто грандіозною новиною та інфоприводом, який перекриє презентацію Туру. Проте в реальності ця заява Фрума залишила велоком'юніті абсолютно байдужим. І те, наскільки тихо та непомітно пішов на пенсію Кріс – ідеальна ілюстрація тому, якою провальною та жалюгідною була заключна частина його кар'єри.
Все обірвалося в один момент. У червні 2019 року Фрум готувався до Туру і важко впав на тренуванні перед Критеріумом Дофіне. Багаточисельні переломи, включно з тазовою кісткою, стегном та ребрами – травми, які ставлять під загрозу подальшу кар'єру гонщика.
В 2020 році Кріс повернувся в гонки, проте сказати, що він був блідою тінню самого себе – це не сказати нічого. Часто у британця виникали проблеми навіть з тим, щоби висиджувати в пелотоні на рівнинних і легкогорбистих етапах. Деградація була просто колосальною. До того ж, 2020-й був останнім роком контракту Фрума з Ineos.
І команда ухвалила цинічне, але слушне рішення – не пропонувати новий контракт своїй легенді, яка принесла проєкту 6 виграних Гран турів. Проте без роботи 35-річний ветеран не залишився. У той час у Світовий тур заходила нова команда – ізраїльський державний проєкт Israel Start-Up Nation. І їм було потрібне зіркове підписання, щоби гучно заявити про себе.
Тому рішення підписати Фрума з їхнього боку якоюсь мірою виглядало зрозумілим. Але давати 35-річному гонщику, який після важких травм провалив сезон, 5-річний контракт із зарплатою в понад 5 мільйонів євро на рік – це точно був перебір. І в підсумку це стало, напевно, найгіршою угодою в історії велоспорту.
Перехід у Israel Start-Up Nation не допоміг Фруму перезапустити кар'єру. Він все так же виглядав абсолютно не готовим до швидкостей Світового туру, і про те, що цей "збитий льотчик" це дійсно Кріс Фрум, нагадувало лише ім'я британця та його фірмова кострубата посадка на велосипеді.
За великими рахунком, такими провальними були всі 5 років кар'єри Фрума в Israel Start-Up Nation. Єдиний маленький проблиск хорошої форми трапився на Тур де Франс-2022. Там Кріс був хоча би більш-менш конкурентоздатним, а на королівському гірському етапі до Альп д'Уез навіть зумів посісти 3 місце із відриву дня. Проте той виступ став не ознаменуванням повернення великого чемпіона, а його лебединою піснею. Останньою гонкою, на якій він бодай трішки нагадував самого себе найкращих часів.
В 2025 році контракт Фрума з Israel Premier Tech закінчувався, британцеві виповнилося 40 років. Попри абсолютно жахливі виступи, Кріс не хотів завершувати кар'єру, і шукав собі команду на наступний сезон. Навіть попри те, що було очевидно, що максимум, який йому світить – це скромна команда з нижчого дивізіону та зарплата, на порядки нижча за ту, до якої він звик.
Проте наприкінці серпня надії навіть на скромний контракт були розбиті: Фрум знову важко впав на тренуванні у Франції. Переломи 5 ребер і поперекового хребця, а також пневмоторакс – діагноз, який хоронить будь-які надії. Попри те, що сам Кріс спершу заявляв, що все ще має наміри продовжити кар'єру, усі розуміли: це кінець. Жалюгідний і безславний кінець видатної кар'єри. Самому Фруму знадобився майже рік, аби змирится з цим.
Не всім великим чемпіонам вдавалося йти на піку. Дехто в останній рік-два своєї кар'єри дуже помітно здавав, проте важко згадати когось, хто би деградував настільки сильно, і при цьому продовжував виступати на такому низькому рівні настільки довго. Та надто вже сильною була зваба витиснути все, що можна, з того казково щедрого контракту від Israel Premier Tech.
Фрум забезпечив себе фінансово до кінця життя, проте помітно зіпсував свою історичну спадщину. Спадщину, яка і без того була вельми суперечливою – попри всі колосальні успіхи британця, в нього було чимало темних сторін, через які левова частка фанатів велоспорту ставилася до нього негативно.
По-перше – навколо його імені завжди було багато підозр щодо допінгу. Пов'язані вони були, перш за все, з тим, що Фрум з'явився на вершині раптово, і в очній боротьбі зі ще однією "людиною нізвідки", Хуаном Хосе Кобо, розігрував перемогу на Вуельті-2011.
2011 рік – це часи, коли гучні допінгові скандали 2000-х ще були свіжі в пам'яті фанатів велоспорту, і навколо теми заборонених препаратів панувала справжня істерія. Якийсь гонщик спрогресував раптово та несподівано? Його результати не вписуються у твою картину світу та твоє розуміння велоспорту? Завжди можна знайти найпростіше та найочевидніше пояснення: допінг.
У новоствореній британській суперкоманді Sky, до якої Фрум приєднався тоді ж, коли вона була заснована, в 2010 році, різкий прогрес маловідомого гонщика у 26-річному віці пояснювали тим, що у його організмі протягом багатьох років жили якісь невідомі паразити, які суттєво сковували його фізичні можливості. Як тільки з ними вдалося впоратися – Кріс поїхав на повну силу. Проте фанатам велоспорту таке пояснення видалося непереконливим.
Тим більше, що поряд із Фрумом різко прогресував ще один гонщик Sky, Бредлі Віггінс. Вдвох вони розгромили суперників на Тур де Франс-2012, і під час тієї "Великої петлі" істерія навколо теми допінгу в Sky вийшла на новий рівень: відбиватися від провокативних питань журналістів доводилося щодня, а про таке поняття, як презумпція невинуватості, згадувати було немодно.
На тому Турі Sky зробили ставку на Віггінса, у той час як Фрум у статусі елітного грегарі став другим у загальному заліку. При чому, було очевидно, що у великих горах Кріс був сильнішим за свого капітана та часто був змушений стримувати себе. Причини тому було дві. По-перше, власники Sky як національного проєкту хотіли бачити чемпіоном Туру чистокровного британця з багатим послужним списком на треку, а не маловідомого хлопця, який народився та провів дитинство у Кенії.
По-друге – вже на 2 етапі Фрум програв півтори хвилини на рівнині через те, що застряг у завалі. Після такого ухвалити остаточне рішення щодо капітана команди стало ще простіше.
Втім, Віггінс виявився One-year wonder, і його кар'єра стрімко пішла на спад. У той час як Фрум на багато років наперед перетворився на капітана Sky та на головний магніт для негативу та підозр щодо допінгу. В 2013 році він виграв свій перший Тур, і зробив це у настільки домінуючому стилі, що розмови щодо заборонених препаратів розгорілися із новою силою.
І, відверто кажучи, вони доходили до абсурду. На Турі-2013 Фрум декласував легендарного Альберто Контадора, який щойно повернувся на "Велику петлю" після річної допінгової дискваліфікації. І слабкість славетного іспанця хейтерами Фрума виставлялася як незаперечний доказ його чистоти. Парадокс: Контадор із доведеним допінговим минулим виступав у ролі світлого лицаря чистого велоспорту, у той час як Кріс розглядався як уособлення зла на основі одних тільки здогадок і абсолютно голослівних обвинувачень. І повна відсутність логіки в такій позиції хейтерів Фрума абсолютно не турбувала.
Насправді, такому стрімкому прогресу Кріса в немолодому віці можна було знайти й цілком реальне, не конспірологічне пояснення. Свої перші кроки у велоспорті він робив у Африці – Кенії та ПАР. Фрум не мав доступу до найкращих тренерів світу та передових методик тренування, через що і близько не міг реалізувати весь свій потенціал. І щойно цей неогранений алмаз потрапив у руки топових тренерів у найбагатшій велокоманді світу – як одразу засяяв так, як міг почати сяяти значно раніше.
Дискусії між хейтерами та захисниками Фрума точилися роками, і наприкінці 2017 року перші отримали дуже потужний козир у власні руки. 13 грудня UCI оголосив про те, що у допінг-тесті, взятому у Фрума під час переможної Вуельти-2017, виявлено надмірний вміст протиастматичного препарату сальбутамол.
Даний препарат не входить до числа заборонених WADA, проте без спеціального медичного дозволу його можна використовувати лише в обмежених дозах. У допінг-пробі Фрума концентрація сальбутамолу становила 1429 нг/мл, у той час як дозволений поріг становить 1000 нг/мл. З урахуванням можливої похибки при аналізі проби, допускалося значення не більш, ніж в 1200 нг/мл. У Кріса було передозування за будь-якими критеріями. Фруму загрожувала дискваліфікація та позбавлення титулу чемпіона Вуельти-2017.
"Під час Вуельти моя астма загострилася, тому я дотримався поради лікаря команди щодо збільшення дози сальбутамолу. Як завжди, я доклав усіх зусиль, щоб не перевищити допустиму дозу", – виправдовувався британець, проте звучало непереконливо.
Від гонщика та команди зажадали пояснень щодо причин передозування, а UCI порекомендував команді Sky відсторонити Фрума від змагань, оскільки в разі визнання британця винним його результати можуть бути анульовані ретроспективно.
Втім, керівництво Sky вирішило не йти на поступки та стало в глуху оборону, наполягаючи на невинуватості свого капітана. І таки добилося свого: в липні 2018 року справу було закрито – UCI стверджував, що отримав від Фрума достатні пояснення щодо причин передозування.
Дискваліфікації Крісу вдалося уникнути, проте удар по і без того небездоганній репутації було нанесено. Той факт, що UCI виправдав британця, не закрив роти критикам, а, навпаки, додав до обвинувачень в допінгу ще й розмови про привілейоване ставлення з боку UCI та антидопінгових служб.
Після жахливих травм у червні 2019 року Фрум зійшов з авансцени світового велоспорту, і холівари щодо його можливого вживання допінгу притихли. А влітку 2025 року з'явилися нові сенсаційні подробиці. Стало відомо, що багаторічний масажит і соньор Sky Девід Роузмен в 2012 році замовляв заборонені речовини у керівника допінгової мережі Адерлас Марка Шмідта.
Було знайдену їхню переписку, що велася перед гірським етапом Туру-2012 до Планш де Бель Фій (який виграв саме Фрум), в ході якої Роузмен просить у Шмідта надати йому "те ж, що використовує команда Milram".
Були й інші епізоди. Наприклад, в 2023 році колишній лікар Sky Річард Фрімен був відсторонений від спорту на 4 роки за володіння забороненими препаратами. Якби всі ці подробиці розкрилися безпосередньо в епоху домінування Фрума, то стали би справжньою інформаційною бомбою. А так – все виявилося не настільки гучно. Добивати збитого льотчика вже було не цікаво, та й гучні допінгові скандали велоспорту не були потрібні: в попередні десятиліття їх і так вистачало достатньо.
Дискваліфікацій та позбавлення титулів Фруму вдалося уникнути (принаймні, поки що – практика показує, що в таких справах усе може змінитися навіть через багато років), проте удар по його репутації та історичній спадщині все це нанесло дуже серйозний.
Втім, підозри в допінгу – лише один аспект, який був причиною негативного ставлення до Фрума серед значної частини фанатів велоспорту. Не менш важливий інший – катастрофічний брак видовищності та й просто-напросто те, що Кріс видавався гонщиком абсолютно не породистим.
Кострубата посадка, відверто погані навики володіння велосипедом… Фрум видавався аматором, який вперше сів на гоночний велосипед, проте з якихось причин (про них ми уже поговорили вище) крутить педалі швидше за інших, бореться на рівних і навіть часто перемагає таких породистих великих чемпіонів як Альберто Контадор чи Вінченцо Нібалі.
Через погані навики управління велосипедом тактичний арсенал Фрума був максимально бідним. Зі слабкими навиками їзди на спусках чи по бездоріжжю важко ходити у героїчні ранні атаки чи намагатися здобувати час десь, окрім гірських фінішів і розділок.
А ще – Кріс видавався не гонщиком, а комп'ютером на колесах. Під час штурмів вирішальних підйомів на Гран турах він не відривав очей від свого велокомп'ютера, постійно контролюючи власні показники потужності та серцевого ритму. Фрум видавався гонщиком, який узагалі не думає та не приймає якихось особистих рішень під час гонки, а просто їздить "по приборах", боючись хоч трішки відхилитися від заздалегідь розробленого з командою плану.
Особливо сильно ця "їзда по приборах" кидалася в очі на Вуельтах, куди Кріс зазвичай приїжджав після Тур де Франс на фоні втоми та не в ідеальній формі. Фрум часто випадав з пелотону на початку фінальних підйомів, проте продовжував йти в своєму ритмі та потім наздоганяв своїх суперників. Атаки суперників, випадання з пелотону? Здавалося, що британця взагалі не цікавить, що відбувається навколо нього в гонці: комп'ютер на колесах просто їхав на заданій потужності.
При цьому, левова частка заслуг у перемогах Фрума належала його команді, Sky, яка була беззаперечно найбагатшою та найсильнішою командою епохи. І, як і її лідер, команда Дейва Брейлсфорда була максимально нудною, прагматичною та раціональною, здебільшого буквально вбиваючи видовищність у гонках. Останні два виграні Тури Фрума, 2016 і 2017 років, були, напевно, найгіршими у ХХІ столітті. І така манера їзди Кріса та його команди була не менш вагомою причиною для хейту.
Скільки би британець не намагався робити вигляд, що його ця критика не цікавить, було очевидно, що це не так. Дружина Мішель, яка вела акаунти Фрума в соцмережах, активно видаляла критичні коментарі на сторінках свого чоловіка.
Сам Кріс у гонках також намагався доводити, що він не такий нудний і прісний, яким його малюють. Особливо це кидалося в очі під час Тур де Франс-2016. Атака на рівнині на 2 етапі, на спуску з Коль ду Пейресурд на 8-му – все це було абсолютно необов'язковим для Фрума зі стратегічної точки зору, та, таке враження, робилося виключно для того, аби в чомусь переконати фанатів.
Ті атаки Кріса дійсно багатьох здивували, проте не можна сказати, що вони радикально змінили ставлення до британця – надто вже неорганічно він виглядав у такому образі, надто награним це все було.
Зрештою, не можна сказати, що свої слабкі сторони, навики управління велосипедом, Фрум підтягував виключно для того, аби догодити фанатам. Для цього були й абсолютно раціональні мотиви.
В 2014 році Кріс приїхав захищати свій титул чемпіона Тур де Франс. На 5 етапі на гонщиків чекала "міні Париж – Рубе" – проїзд по 7 секторах бруківки на півночі Франції. З огляду на величезні проблеми Фрума з управління велосипедом, той етап міг стати для британця дуже важким бар'єром на шляху до другого поспіль титулу.
Проте біди почалися ще до цього. У попередні дні Фрум кілька разів впав, а до самої бруківки так і не доїхав. Чергове неприємне падіння ще на асфальтованій частини 5 етапу змусило Кріса зняти стартовий номер і сісти в командну технічку. Саме тоді стало очевидно, що, попри прекрасну фізичну підготовку, з такими поганими навиками управління велосипедом серійним чемпіоном не станеш: падінь і сходів буде більше, ніж перемог.
Яким би нудним та передбачуваним не був Фрум, епічне видовище фанатам він таки подарував. В 2018 році він приїхав за перемогою на Джиро, проте виглядав доволі блідо: здавалося, що в кращому разі Кріс зуміє заїхати на подіум.
Проте на 19 етапі британець перевернув усе з ніг на голову. Він атакував на суперважкому підйомі Колле делле Фінестре майже за 90 км до фінішу та пішов у сольну атаку, яка виявилася результативною. 3 хвилини переваги над найближчим переслідувачем на фініші, і 8:22 над Давіде Формоло, який фінішував сьомим – розриви з іншої епохи. Здавалося, що в сучасному велоспорті такі героїчні сольні рейди вже давно неможливі, і сам Фрум зі своєю командою Sky протягом багатьох років робили все, щоби переконати в їх неможливості.
Гонщик, якого прийнято вважати найбільш нудним і невидовищним великим чемпіоном сучасного велоспорту, подарував один із найепічніших етапів Гран турів у ХХІ столітті. Парадокс, який чудово символізує суперечливість історичної спадщини Фрума.