Старт в Албанії, білі дороги, шалений третій тиждень. Яким буде маршрут Джиро д’Італія-2025
Нарешті це таки сталося. 13 січня, у 55-ту річницю з дня народження легендарного Марко Пантані, організатори Джиро д’Італія в Римі презентували маршрут 108-го видання гонки. Зазвичай представлення маршруту Джиро відбувається наприкінці жовтня або на початку листопада, проте цього року виникли серйозні затримки, пов’язані з місцем старту, яким була обрана Албанія.
В певний момент угода з балканською країною була на межі зриву з двох причин: погіршенням стосунків між Італією та Албанією на державному рівні, а також з тим, що албанська сторона в останній момент захотіла переглянути умови угоду в бік зменшення суми своєї виплати організаторам Джиро, компанії RCS Sport. Останні вже почали пропрацьовувати альтернативний варіант Grande Partenza на Сицилії, проте досягти компромісу з албанською стороною все ж вдалося.
Запізнення з презентацією маршруту Джиро створювало проблеми для команд із плануванням нового сезону, тому, подейкують, що ескіз маршруту "Корса роза", максимально наближений до остаточної версії, вони отримали на руки ще наприкінці листопада.
Отже, Джиро-2025 пройде з 9 травня до 1 червня, Албанію гонка відвідає вперше в історії. Сумарно за цей час відбудеться 21 етап сукупною дистанцією 3413 км з трьома днями відпочинку замість звичних двох. Такий формат на Джиро застосовувався неодноразово, коли гонка стартувала за межами Італії. Гонщикам дають додатковий день відпочинку для того, щоби в спокійному режимі перебратися на Апеннінський півострів після трьох стартових етапів у Албанії. Сумарний набір висоти за три тижні складе 52500 метрів.
З 21 етапу 2 будуть індивідуальними гонками з роздільним стартом – на 13,7 км на другому етапі в Тірані та на 28,6 км на десятому етапі між Пізою та Луккою. Середня дистанція 19 групових етапів складе 177,5 км – на 5 км більше, ніж на Тур де Франс-2025. З 19 групових етапів по 7 будуть рівнинними та середньогірськими, ще 5 – високогірними. Окрім старту в Албанії, Джиро ще раз покине територію Італії: наприкінці другого тижня гонка завітає до Словенії, на фініш в Новій Горіці. Фінішуватиме гонка втретє поспіль спринтерським етапом до Риму.
Перший тиждень: Албанія та білі дороги
Перших три етапи в Албанії будуть доволі непростими, і жоден із них не дасть шансів для чистих спринтерів. Стартуватиме гонка 164-кілометровим відрізком з Дурреша в Тірану. В середині дистанції на гонщиків чекатиме підйом 2-ї категорії Грачен: 13,5 км з середнім градієнтом в 5,2% . За 45 км до фінішу гонщики в’їдуть в Тірану, де на них чекатиме два кола зі штурмом підйому 3-ї категорії Суррель, останній з них – за 11,3 км до фінішу. Чисті спринтери тут точно не висидять, при бажанні можна навіть перетворити перший етап на першу пробу сил генеральщиків.
Після цього гонщики залишаться у столиці Албанії, де на них, як уже було сказано вище, чекатиме перша розділка. Вона також не буде рівнинною: в середині майже 14-кілометрової дистанції на гонщиків чекатиме пагорб Саук: 1,8 км з середнім ухилом в майже 4%. Однак головною складністю може стати не рельєф, а технічна складова: велика кількість різких поворотів – явище абсолютно типове для розділок, які проходять всередині міста. Якщо в Тірані ще й піде дощ – то може стати досить небезпечно.
Найважчий підйом албанської частини Джиро чекатиме на гонщиків на третьому етапі зі стартом і фінішем у Влорі. За 50 км до фінішу розпочнеться штурм перевалу Кафа е Ллогарасе: 10,7 км, середній градієнт – 7,4%. Цьому підйому дали лише другу категорію, хоча за своєю складністю він міг би потягнути навіть на першу. Проте той факт, що його вершина розташована за 38,4 км до фінішу, значно знижує шанси на те, що тут ми побачимо очне протистояння грандів загального заліку.
Після трьох етапів у Албанії на гонщиків чекає перший день відпочинку, після чого гонка переміститься на південь Апеннінського півострова. І лише після повернення в Італію перші шанси проявити себе отримають спринтери. Шансів цих буде, можливо, навіть три поспіль. Четвертий етап з Альберобелло до Лечче буде столоподібним, а ось розв’язка п’ятого етапу до Матери – не зовсім рівнинна. Втім, передфінішні пагорби все ж не надто серйозні, тому якщо вони і виб’ють когось із боротьби за перемогу, то хіба що абсолютно "паркетних" спринтерів на кшталт Фабіо Якобсена.
Шостий етап до Неаполя також розпочнеться з пагорбів, проте розв’язка абсолютно рівнинна. Тому, скоріше за все, це ще один шанс для спринтерів, а складнощі рельєфу на початку впливатимуть лише на процес формування та особовий склад учасників відриву дня.
Після трьох спринтерських днів на півдні Італії гонщики почнуть рухатися в північному напрямку, і на сьомому етапі заїдуть в Апеннінські гори, де на них чекатиме перший гірський етап і перший гірський фініш Джиро-2025. 168-кілометрова дистанція від Кастель ді Сангро до Тальякоццо розпочнеться зі штурму підйому Роккаразо, який бував фінішним і на Джиро, і на Тіррено – Адріатико. В середині етапу – ще два перевали 2-ї категорії: Монте Урано (4,5 км, 9,4%) та Вадо делла Форчелла (21,6 км, 3,6%). Перший гірський фініш у Тальякоццо буде не надто складним: 12,6 км с середнім градієнтом в 5,4%. Підйом відверто лайтовий, лише на останніх 3 км крутизна перевищуватиме 7%. Можна лише вчергове повторити заїжджену фразу: "на такому етапі Джиро можна програти, але не виграти".
Наступного дня – ще один етап із апеннінськими пагорбами, проте з доволі простою розв’язкою в Кастельраймондо. Такий маршрут просто створений для успішного відриву.
А завершуватиме перший тиждень Джиро одна із головних перлин і родзинок цього видання "Корса роза" – етап білими дорогами через виноградники Тоскани. Перша половина 181-кілометрової дистанції з Губбіо до Сієни буде простою, все найцікавіше розпочнеться за 70 км до фінішу. Три поспіль довгих і переважно рівнинних сектори знаменитих білих гравійних доріг Тоскани, так званого "стеррато", на яких щороку проходить відома одноденка Страде Б’янке – випробування дуже непросте.
На останніх 35 км на гонщиків чекатимуть ще два коротких сектори білих доріг (сумарна дистанція стеррато – 29,5 км) та традиційний крутий фініш в підйом до П’яцца дель Кампо в старовинному та мальовничому центрі Сієни. Етап, який точно подарує естетичну насолоду, а, цілком імовірно, стане важливим і з точки зору загального заліку. Особливо якщо того дня в Тоскані дощитиме.
Другий тиждень: розділка, гори та візит у Словенію
Далі – другий день відпочинку, після якого гонка відновиться ще одним вкрай важливим з точки зору загального заліку етапом: другою розділкою. На відміну від першої індивідуальної гонки в Тірані, тут рельєф буде практично столоподібним. Головна підступність цієї розділки – в тому, що вона буде одразу після дня відпочинку: це завжди створює загрозу того, що хтось із грандів загального заліку не увійде в гоночний ритм після паузи.
Після розділки легко також не буде. На 11 етапі пелотон прямуватиме на північ через Апеннінські гори. В середині 185-кілометрового відрізку – штурм дуже важкого перевалу Альпе Сан Пеллегріно (нехай назва не збиває з пантелику – це все ще Апенніни): 14,2 км з середнім градієнтом у 8,7%. Після спуску з нього – підйом Тоано (11,2 км, 4,9%). У розв’язці етапу – пагорб П’єтра ді Бісмантова (6,5 км, 5,2%), вершина якого розташована на 5 км від фінішу. Занадто просто, щоб стати сценою битви грандів.
Після цього – три поспіль спринтерських етапи: 13-й етап із фінішем у Віченці таким можна вважати навіть попри те, що фініш – у невеличкий підйом. Під кінець 14-го етапу пелотон завітає у Словенію та фінішуватиме у Новій Горіці. Візити Джиро на територію Словенії зазвичай бувають гірськими, проте не цього разу.
Напередодні третього дня відпочинку пелотон повернеться в Італію та вперше заїде в Альпи. Після рівнинної першої половини 214-кілометрової дистанції – штурм знаменитої Монте Граппи, яку двічі (проте з іншого боку) штурмували на 20 етапі минулорічної Джиро. Після спуску з цього перевалу – підйом Дорі (16,3 км, 5,5%). Він сам по собі не надто складний, а після нього – ще й майже 30 км рівнини до фінішу в Асьяго. Важкий за набором висоти гірський етап, проте знову невдала конфігурація з простою розв’язкою, яка не спонукає генеральщиків до відкритої боротьби один з одним навіть попри те, що після цього – третій день відпочинку.
Третій тиждень: багато гір і фініш у Римі
Як і другий, третій тиждень також не дасть можливості плавно війти в гоночний ритм: 16-й етап буде справжнім частоколом перевалів. Найскладніші з них – два останніх: Санта Барбара (12,7 км, 8,3%) та фінішний Сан Валентіно, відомий, перш за все, за квітневою багатоденкою Тур Альп, яка вважається генеральною репетицією Джиро. Підйом дуже непростий: 17,4 км з середнім ухилом в 6,4%. Насправді на більшій частині перевалу тримається крутизна в районі 8%, проте дві "полиці" дещо "крадуть" показник середнього ухилу. Перший дійсно серйозний гірський фініш на Джиро – і лише на третьому тижні.
Наступного дня гонка продовжить курсувати Альпами зі сходу на захід. Ще один важкий гірський етап, проте знову з доволі простою розв’язкою. Спочатку – штурм Пассо Тонале (15,2 км, 6%), потім – легендарна Мортіроло, проте вкотре з не найскладнішої сторони: від Монно (12,6 км, 7,6%). Після спуску в Грозіо – довгий і дуже пологий підйом до Ле Мотте, вершина якого – за 9 км до фінішу в знаменитому гірськолижному курорті Борміо.
Після цього – динамічна пауза у вигляді рівнинного етапу на 114 км. Шанс для спринтерів? На папері – так, проте в реальності такі етапи на третьому тижні між важкими зв’язками гірських етапів часто віддають відривам.
Вирішальною буде зв’язка з двох дуже важких (більше 9000 метрів набору висоти за два дні) етапів у західній частині італійських Альп, неподалік від французького та швейцарського кордонів. Левова частка 19 етапу пройде на території регіону Валле д’Аоста, куди Джиро заїжджає відносно нечасто. На 166-кілометровому відрізку рівнини майже не буде. Одразу після старту – штурм перевалу 3 категорії Кроче Серра, на якому, найімовірніше, і формуватиметься відрив дня.
Після 25-кілометрового рівнинного відрізку розпочнеться справжнє пекло. Спочатку – перевал Коль Тцекоре (16 км, 7,7%), далі – Коль Сен-Панталеон (16,5 км, 7,2%) і Коль де Жу (15,1 км, 6,9%). Останній перевал – Антаньо (9,5 км, 4,5%), вершина якого розташована перед 5-кілометровим спуском до фінішу в Шамполук. Знову не надто важкий останній перевал, проте сукупна складність етапу даватиметься взнаки, тому навіть на Антаньо ми можемо побачити відкриту боротьбу генеральщиків – якщо вона не розпочнеться ще раніше.
Вирішальним буде 20-й етап: 203 км від Верру до Сестрієре. Перші 159 км будуть відносно простими та ознаменуються лише двома не надто складними перевалами. Проте за 44 км до фінішу розпочнеться штурм знаменитої Колле делле Фінестре – одного із найскладніших підйомів у світовому велоспорті. 18,5 км з середнім (і дуже стабільним) ухилом в 9,2%, останні 8 км – по гравійному бездоріжжю – просто пекельне випробування, яке може вирішити долю цієї Джиро. На вершині Фінестре буде розташована Чіма Коппі, найвища точка маршруту "Корса роза". 2178 метрів – показник доволі скромний за мірками Джиро.
Далі – небезпечний спуск у напрямку олімпійського Праджелато, де проводились змагання зі стрибків з трампліна на Олімпіаді 2006 року в Турині. Після цього – фінальний підйом на Сестрієре, який значно простіший за Фінестре, проте на той час втома в ногах гонщиків буде вже настільки великою, що розриви на фініші можуть бути просто колосальними. Як це було, наприклад, у 2018 році, хоча тоді легендарний етап з перемогою Кріса Фрума зв’язкою Фінестре/Сестрієре не завершувався.
Після цього – непростий з логістичної точки зору переїзд назад у центральну Італію та фінішний спринтерський етап з фінішем у Римі: останній шанс для тих спринтерів, які зможуть перетерпіти усі ці гірські випробування.
Резюме
Тадей Погачар у 2024 році довів, що успішно їхати зв’язку Джиро+Тур у сучасному велоспорті можливо – хоча, не виключено, що здатен це робити тільки він. Так чи інакше, ще задовго до презентації маршруту ходило багато розмов про те, що Джиро-2025 зроблять відносно простою, щоб заохотити як Погачара, так й інших зірок супербагатоденок їхати зв’язку Джиро+Тур.
Проте всі ці інсайди виявилися помилковими. Сумарно 52,5 тисячі метрів вертикального набору висоти проти 44 тисяч у минулому році – ніякою лайтовою версією Джиро тут і не пахне. При цьому, якщо винести за дужки етап із білими дорогами Тоскани, то маршрут можна назвати багато в чому вуельтоподібним. Ці 52,5 тисячі набору висоти доволі рівномірно розподілені по етапах: суперважких гірських етапів не так багато (всього три), проте дуже багато пагорбів та високогірних етапів із простими розв’язками, і при цьому – відносно мало шансів для чистих спринтерів.
Знову ми бачимо максимальну концентрацію вирішальних гірських етапів на третьому тижні. Усі гірські етапи перших двох тижнів – або з дуже простими фінішними підйомами, або взагалі без них.
Наступного дня після презентації маршруту Джиро стало відомо, що Йонас Вінгегор відмовився від планів їхати "Корса роза" у поточному сезоні та поїде зв’язку Тур+Вуельта. Цілком можливо, що саме важкість маршруту Джиро його і відлякала.
Відсутність захмарно високих перевалів на кшталт Стельвіо, Гавії чи Аньєлло знижує ризики того, що гірські етапи доведеться перекроювати на ходу через важкі погодні умови. Велика кількість середньогірських дистанцій створить хороші умови для захоплюючої боротьби за окремі етапи, зокрема із відривів.
Проте мала кількість рівнинних маршрутів та їх повна відсутність у перші три дні гонки відлякала багатьох зіркових спринтерів. 52,5 тисячами метрів сумарного набору висоти організатори відлякали Вінгегора і при цьому примудрилися не сконструювати жодного топового гірського етапу на перших двох тижнях. Усе це робить маршрут 108-ї Джиро д’Італія одним із найбільш невдалих за останні роки.
Повний розклад Джиро д’Італія-2025:
П’ятниця, 9 травня. 1-й етап: Дюрреш – Тірана (Албанія), 164 км, пагорби
Субота, 10 травня. 2-й етап: Тірана – Тірана, 13,7 км, індивідуальна розділка
Неділя, 11 травня. 3-й етап: Влор – Влор, 160 км, пагорби
Понеділок, 12 травня. Перший день відпочинку
Вівторок, 13 травня. 4-й етап: Альберобелло – Лечче, 187 км, рівнина
Середа, 14 травня. 5-й етап: Чельє Мессапіка – Матера, 144 км, рівнина
Четвер, 15 травня. 6-й етап: Потенца – Неаполь, 226 км, рівнина
П’ятниця, 16 травня. 7-й етап: Кастель ді Сангро – Тальякоццо, 168 км, гірський етап
Субота, 17 травня. 8-й етап: Джульянова – Кастельраймондо, 197 км, пагорби
Неділя, 18 травня. 9-й етап: Губбіо – Сієна, 181 км, пагорби (білі дороги)
Понеділок, 19 травня. Другий день відпочинку
Вівторок, 20 травня. 10-й етап: Лукка – Піза, 28,6 км, індивідуальна розділка
Середа, 21 травня. 11-й етап: В’яреджо – Кастельново не’ Монті, 185 км, пагорби
Четвер, 22 травня. 12-й етап: Модена – В’ядана, 172 км, рівнина
П’ятниця, 23 травня. 13-й етап: Ровіго – Віченца, 180 км, пагорби
Субота, 24 травня. 14-й етап: Тревізо – Нова Горіца (Словенія), 186 км, рівнина
Неділя, 25 травня. 15-й етап: Ф’юме Венето – Асьяго, 214 км, гірський етап
Понеділок, 26 травня. Третій день відпочинку
Вівторок, 27 травня. 16-й етап: П’яццола суль Брента – Сан Валентіно (Брентоніко), 199 км, гірський етап
Середа, 28 травня. 17-й етап: Сан Мікеле алль’ Адідже – Борімо, 154 км, гірський етап
Четвер, 29 травня. 18-й етап: Морбеньо – Чезано Мадерно, 144 км, рівнина
П’ятниця, 30 травня. 19-й етап: Б’єлла – Шамполук, 166 км, гірський етап
Субота, 31 травня. 20-й етап. Верр – Сестрієре, 203 км, гірський етап
Неділя, 1 червня. 21-й етап. Рим – Рим, 141 км, рівнина