Королівське прощання сера Марка. Кевендіш іде на пенсію абсолютною легендою
З третього разу це таки сталося. У суботу, 9 листопада Марк Кевендіш оголосив про завершення кар’єри. Прощання великого британця з професійним спортом відбулося на виставковому критеріумі у Сингапурі, проте на офіційних гонках легендарний спринтер востаннє виступив ще на Тур де Франс у липні. На тій самій "Великій петлі" 2024 року, підчас якої він остаточно вписав своє ім’я в історію велоспорту золотими літерами, здобувши рекордну, 35-ту в кар’єрі перемогу на етапах і перевершивши досягнення самого Едді Меркса.
Проте цього рекорду могло і не бути. Кевендіш уже двічі був у одному кроці від завершення кар’єри. Вперше – у 2020 році. 11 жовтня Марк фінішував 74-м на відомій бельгійській одноденці Гент-Вевельгем, і після фінішу в сльозах дав коротке інтерв’ю, у якому сказав про те, що це була, ймовірно, його остання гонка в кар’єрі.
Говорив Марк, очевидно, на емоціях, на розчаруванні після чергової невдалої гонки, тому що після цього впродовж 10 днів взяв участь ще у трьох бельгійських одноденках: Схельдепрейсі, Турі Фландрії та Брюгге – Де Панне. Втім, все це відбувалося на фоні глибокого спаду в кар’єрі Кевендіша, і у той момент не було жодних сумнівів у тому, що сезон 2020 року дійсно стане останнім для Марка. Британець здавався збитим льотчиком, найкращі роки якого залишилися далеко позаду. Велика кількість падінь, травм, жахливі результати впродовж кількох сезонів поспіль – виглядало так, ніби шанс піти на пенсію красиво він давно і безнадійно проґавив.
Вдруге Кевендіш був за крок від завершення кар’єри у минулому, 2023 році. І знову не на мажорній ноті, а зі сльозами на очах. Після провальних 2017 – 2020 років Марк все-таки вирішив залишитися у спорті та дивом знайшов собі команду на наступний сезон: Кев повернувся до Quick Step. Під крилом Патріка Лефевра розквітало немало спринтерів, зумів віднайти свою чергову (вже далеко не другу) молодість і британець.
Ще 4 перемоги на етапах Тур де Франс (і друга в кар’єрі зелена майка на фініші у Парижі) дозволили Марку зрівнятися з рекордсменом, Едді Мерксом, який вигравав на "Великій петлі" 34 рази. Проте 2022 рік для британця видався набагато слабкішим, і Лефевр без будь-яких сентиментів залишив його поза складом Quick Step на Тур де Франс, надавши перевагу більш молодому Фабіо Якобсену.
Проте від своєї мрії стати одноосібним рекордсменом Кевендіш не відмовився. Проблема полягала лише в тому, що у Марка вже практично ніхто не вірив, і було вкрай важко знайти команду, яка дала б місце у складі на Тур де Франс. Домовитися вдалося лише з Астаною, проте це виглядало кроком відчаю: одна з найбідніших команд Світового туру, яка, до того ж, ніколи не була спринтерською і не володіла жодними навиками у розвозі спринтерів на топових гонках. Сподівання були лише на нідерландця Кееса Бола, який у те ж міжсезоння перейшов з DSM.
Марк Кевендіш
Вся перша половина сезону-2023 у виконанні Кевендіша оптимізму не додавала. Жодної перемоги і в цілому небагато фінішів на високих місцях. Проте все раптово змінилося на останньому етапі Джиро д’Італія: Марк несподівано переміг у Римі та вдихнув нове життя у свою мрію про 35-ту перемогу на Турі. Проте сам британець заздалегідь попередив, що спроба побити рекорд буде лише одна: це його останній сезон у кар’єрі.
"Велика петля" розпочалася для Марка неоднозначно. З однієї сторони, було видно, що швидкості при ньому, з фізичною готовністю все непогано. Проте з розвозом у Астани були великі проблеми, і щоразу Кевендішу доводилось розпочинати спринт з дуже далеких позицій. На сьомому етапі до Бордо Марк вирішив ризикнути, і, знову опинившись в глибині, почав свій спринт дуже рано. Це майже спрацювало, гонщик Астани вирвався на оперативний простір і створив невеликий запас над конкурентами, проте Яспер Філіпсен на останніх метрах все ж зумів його випередити.
Тоді здавалось, що рано чи пізно такі наполегливі спроби Кевендіша таки принесуть йому омріяну 35-ту перемогу. Проте наступного дня було важке падіння. Одне з таких, які руйнують всі плани та мрії: перелом ключиці – і Марк сходить зі свого прощального Туру. Знову сльози на очках у, як тоді здавалось, останній день у кар’єрі.
Наступного ж дня генеральний менеджер Астани Олександр Вінокуров заявив про те, що, якщо Кевендіш захоче залишитись ще на рік – контракт йому запропонують залюбки. Британцеві знадобилося декілька місяців на роздуми, в, врешті-решт, мрія про рекорд переважила втому від тривалої та складної кар’єри та бажання сім’ї частіше бачити чоловіка та батька вдома. Марк залишився ще на рік, а на підсилення його спринтерського поїзда Астана підписала Мікаеля Моркова – одного з найкращих розганяючих сучасності.
Як і торік, старт сезону не давав вагомих підстав для оптимізму, як і перші етапи самого Тур де Франс. Відверто кажучи, сам Кевендіш не виглядав голодним хижаком, який готовий іти на будь-який ризик заради успіху на фініші. Показовим у цьому плані був третій етап до Турина, який давав спринтерам перший шанс поборотися за перемогу. Марка відсікло від пелотону завалом на останніх кілометрах, проте у фінішному інтерв’ю британець не горював з приводу втраченого шансу, а радів, що уникнув падіння і залишився цілим. Відверто кажучи, у той момент Кев здавався старим, втомленим від спортивного життя ветераном, який хоче проводити більше часу з дітьми, а не ризикувати своїм здоров’ям заради перемог.
Але наскільки ж оманливим було це враження! П’ятий етап знову давав шанси спринтерам, і цього разу гонщик Астани уже брав участь у боротьбі за перемогу. Як тільки у Кевендіша з’явився оперативний простір вздовж лівого бортика – він моментально ринувся туди, забувши про безпеку – і свою, і суперників. Все як у найкращі роки. Марк здобув омріяну перемогу, і, хоча його маневри на фінішній прямій була на межі (а то і за межею) фолу, судді не наважились зривати історичний момент. Просто не посміли.
Як виявилося, то був єдиний шанс Кевендіша перемогти: на жодному з наступних етапів Туру він не був близьким до успіху. Можливо, уже й мотивації не було: мрія, заради якої він ішов на такі жертви та страждання, здійснилась. Двічі побувавши за крок від завершення кар’єри, Марк вирішив продовжувати в погоні за великою метою. Чудовий урок того, що варто боротися до кінця, а не слухати скептиків, які списали тебе з рахунків. Кевендіш іде на пенсію абсолютною легендою, досягнувши практично всього, чого міг досягнути у сучасному велоспорті чистий спринтер.
Перші кроки: трек та перебудований T-Mobile
Свій шлях у велоспорті, як і більшість англійських зірок, Марк розпочинав з треку, де у британців, на відміну від шосе, були довгі та славетні традиції. У 2005 році він гучно заявив про себе, у 20-річному віці ставши чемпіоном світу в медісоні. У подальшому, навіть не зважаючи на перехід на шосе, Марк продовжував практикувати трек, і ще двічі повторював свій успіх у медісоні – у 2008 та 2016 роках. У тому ж 2016 році британець завоював срібло Олімпіади в Ріо в омніумі.
Проте, у Кевендіша було розуміння того, що вершиною піраміди велоспорту є шосе, і поступово трек відступав на другий план у списку його пріоритетів. Ще у 2005 році він підписав контракт з німецькою континентальною командою (третій дивізіон світового шосейного велоспорту) Sparkasse, де за два роки проявив себе як один із найперспективніших спринтерів світу.
Марк Кевендіш
Успіхи молодого британця не могла не помітити головна команда Німеччини, славетний T-Mobile. Цей проєкт переживав епоху трансформації. Впродовж усієї своєї історії T-Mobile (раніше – Deutsche Telekom) була, перш за все, командою генеральщиків – Яна Ульріха, Андреаса Кльодена, Олександра Вінокурова. Проте у 2007 році, коли до проєкту приєднався Кевендіш, у команді почалися фундаментальні зміни. T-Mobile після низки допінг-скандалів, фігурантами яких були, зокрема, і гонщики німецької команди, згортав свою роботу на ринку велоспорту.
На щастя, команда з такими величезними традиціями не закрилась, але повністю змінювала джерела фінансування та втрачала своє німецьке обличчя. Після короткого проміжного періоду під назвою HighRoad команда трансформувалась у HTC Columbia. Змінювалась не лише вивіска, а й пріоритети. Пед керівництвом Боба Степлтона HTC Columbia перетворилась з команди багатоденників на машину для штампування перемог на класиках і етапах багатоденок. І спринтер-вундеркінд, який у перший сезон на елітному рівні здобув аж 11 перемог, ідеально вписувався у цю концепцію з перспективою стати центральною фігурою проєкту.
2008 – 2011 роки: період домінації
І головною зіркою HTC Columbia Кевендіш став, напевно, навіть раніше, ніж очікувалося. Вже 2008 рік приніс Марку 4 перемоги на етапах Тур де Франс і 2 – на Джиро д’Італія. 2009 рік став, напевно, найкращим у кар’єрі британця: ще 6 перемог на "Великій петлі" та 3 – на "Корса роза". А березень 2009 року приніс Кевендішу першу та єдину в кар’єрі перемогу на Монументі. Оскільки британець завжди був чистим, "паркетним" спринтером, виграти він міг лише один із п’яти Монументів – Мілан – Санремо. І він це зробив з першої ж спроби. Втім, зі здатністю терпіти рельєф у Марка були такі великі проблеми, що у подальшому він лише одного разу був близький до повторення успіху на "Классічіссімі" – п’яте місце у 2014 році.
А на Гран турах Кевендіш продовжував безперервно штампувати перемоги. У 2010 році – ще 5 перемог на Турі та 3 – на Вуельті. На іспанській супербагатоденці лідер HTC Columbia також вперше в кар’єрі виграв спринтерський залік Гран туру.
Марк Кевендіш
2011 рік давав Марку історичний шанс. Дуже рідко маршрут групової гонки чемпіонату світу буває настільки рівнинним, щоб шанси на перемогу мали чисті спринтери на кшталт Кевендіша. Проте у 2011 році трапився саме такий випадок: мундіаль відбувався у Копенгагені за повної відсутності труднощів рельєфу. І своїм шансом британець скористався, здобувши перемогу, яка, як виявилося, ознаменувала собою завершення епохи тотального домінування Марка у спринті. Мілан – Санремо, веселкова майка чемпіона світу, 20 перемог на етапах Тур де Франс, 7 на Джиро та 3 на Вуельті – феноменальний врожай за чотирирічний відрізок. Проте період безтурботної гегемонії залишився позаду, а попереду на Марка чекали американські гірки – злети та падіння, повернення на вершину та тривалі спади у кар’єрі.
2012 рік: невдалий союз зі Sky
Незважаючи на величезні успіхи HTC Columbia, у 2011 році спонсори команди припинили фінансування. Цього разу керівництву знайти нових партнерів не вдалося, і проєкт закрився.
Проте, у 2010 році була створена команда Sky. Медіаімперія Руперта Мердока хотіла створити команду №1 у світі та виділяла на це практично необмежений за мірками велоспорту бюджет. При цьому, перед менеджментом було поставлене чітке завдання: у проєкту має бути британське обличчя. Здавалося б, хто підходить на роль цього обличчя краще, ніж Кевендіш?
Головна зірка британського велоспорту у веселковій майці чемпіона світу в масштабному британоцентричному мегапроєкті – здавалося, пазл зійшовся просто ідеально. Проте на ділі все було не так просто. Перед Sky поставили завдання виграти загальний залік Тур де Франс, і на цю роль Кевендіш точно не підходив. За жовту майку в Парижі мав боротися інший зірковий екстрековик, Бредлі Віггінс, який ще у 2009 році у команді Джонатана Вотерса Garmin раптово проявив себе як сильний генеральщик і фінішував на "Великій петлі" четвертим. Компанію йому склав Кріс Фрум, який сенсаційно став віце-чемпіоном Вуельти-2011.
Марк Кевендіш
У цьому і був корінь проблеми. Кевендіш у HTC Columbia звик бути центральною фігурою проєкту, в Sky команда була збудована під перемогу в загальному заліку, і Марк виглядав у цьому колективі чужорідним тілом. Тур де Франс-2012 завершився для підопічних Дейва Брейлсфорда тотальним тріумфом – Віггінс та Фрум посіли перші два місця у загальному заліку. Проте сам Кевендіш задоволеним не був: недостатня допомога від партнерів на спринтерських фінішах і "лише" 3 перемоги на етапах – найменший урожай за 5 років. Так, британець став першим гонщиком в історії, який чотири рази поспіль виграв заключний етап Туру на Єлисейських полях, проте загальний рівень результатів не відповідав амбіціям і очікуванням.
Втім, не можна сказати, що націленість на допомогу Віггінсу за Фруму була єдиною причиною погіршення результатів Марка. На Джиро д’Італія він був лідером команди, проте здобув лише дві перемоги на етапах. Спад у результатах Кевендіша пов’язували також з тим, що поруч з британцем не було його зіркового розганяючого Марка Реншоу. Він вважався чи не найкращим у світі у своєму ремеслі в був співавтором усіх головних успіхів Кева у період виступів за HTC Columbia, їхня взаємодія, здавалося, перебуває на телепатичному рівні. Проте у 2012 році австралієць вирішив, що пора самому спробувати себе у ролі спринтера, і пішов у Rabobank. І цей експеримент виявився невдалим для всіх сторін.
У будь-якому випадку, було зрозуміло, що у Sky Кевендіш не зможе отримувати підтримку того рівня, на який він заслуговує, і вже наприкінці 2012 року він британський проєкт покинув.
2013 – 2015: перший захід у Quick Step
Марк відправився до легендарної бельгійської команди Quick Step. Вибір виглядав доволі вдалим, враховуючи, що проєкт Патріка Лефевра у той момент перехоплював статус раю для чистих спринтерів і машини для штампування перемог на окремих етапах. Вже у перший сезон британець здобув 5 перемог на етапах Джиро і 2 – на Турі. Проте Кев більше не виглядав тією домінуючою силою, якою був у часи виступів за HTC Columbia.
У 2014 році Марк після двох років розлуки возз’єднався з Реншоу, і цей дует більше не розривався аж до самого завершення кар’єри австралійця у 2019 році. Продовжували вони співпрацю і після цього: австралієць числився у командах Кевендіша у ролі спринтерського консультанта.
Проте возз’єднання супердуету бажаного ефекту не принесло. На небосхилі світового спринту запалали нові зірки – Марсель Кіттель, Петер Саган. 2014 рік став для Кевендіша першим з часів дебютного сезону в T-Mobile (2007 рік), коли британець не виграв жодного етапу на Гран турах: Джиро та Вуельту він не їхав, а з "Великої петлі" зійшов внаслідок падіння вже на другому етапі.
Не набагато кращим був і 2015 рік – лише одна перемога на Турі. Саме тоді вперше пішли розмови про те, ще пік кар’єри Кевендіша залишився позаду. Спринт – спеціалізація дуже "молода": тут зірки зазвичай сходять рано, і при цьому згасають також далеко не у ветеранському віці. Здавалося, що молоде покоління на чолі з Кіттелем просто сильніше і потужніше.
Марк Кевендіш
Ще одним спринтером, який відтіснив Кевендіша на другий план, був його експартнер по HTC Columbia Андре Грайпель. Стосунки у них були особливі. Тривалий час у HTC Columbia німець був повністю в тіні зіркового британця, залишався поза складом на головні гонки сезону та був змушений задовольнятися домінуванням на другорядних змаганнях. Або на "лайняних маленьких гонках", як назвав їх одного разу Марк, описуючи послужний список Грайпеля.
Проте перехід до Lotto дозволив Андре розкритися у повній мірі та на деякий час змусити Кевендіша ковтати за ним пилюку. Втім, як не парадоксально, саме після того, як німець опинився у різних командах з Марком і почав його періодично обігрувати, їхні стосунки покращились: Грайпель заслужив повагу Кева своїми перемогами.
2016 – 2019: відродження та занепад у Dimension Data
"Збитим льотчиком" вважав британця і генеральний менеджер Quick Step Патрік Лефевр. Колоритний бельгієць без зайвих сентиментів припинив співпрацю з Марком, промінявши його на молодшого та сильнішого на той момент Кіттеля. А Кевендіш разом з Реншоу відправились у південноафриканську Dimension Data.
І перший сезон у новій команді вдихнув у легендарного британця нове життя. Кев виграв чотири етапи Туру та вперше в кар’єрі – хоча і всього на один день – приміряв жовту майку лідера. Марк повернув собі статус найкращого спринтера світу, проте ненадовго. У 2017 році він залишився без жодної перемоги на Гран турах. На четвертому етапі Туру на фінішній прямій він зіткнувся з Петером Саганом. Пошуки винного у зіткненні двох зірок перетворились на масштабну полеміку, проте в результаті гонку покинули обидна: Кевендіш – через отримані в результаті падіння травми, словак – унаслідок дискваліфікації.
Цей інцидент став початком найскладнішого періоду в кар’єрі Марка. Важкі падіння траплялися одне за одним, а вірус Епштейна-Барра у серпні 2018 року лише ускладнив ситуацію. Здавалося, що з віком реакція та координація рухів Кевендіша погіршилися, а відмовитися від своєї агресивної манери ведення боротьби він не може, що робило його перебування у пелотоні небезпечним як для самого британця, так і для оточуючих гонщиків.
Перехід до Bahrain McLaren у 2020 році не дозволив Марку повторити трюк з Dimension Data і хоча б на один сезон вдихнути нове життя у свою кар’єру. Ну а далі були ті самі сльози після Гент–Вевельгем, повернення у Quick Step та всі інші яскраві події заключного етапу кар’єри, про які вже було сказано вище.
В історії світового спорту було та є чимало легенд, чия кар’єра розвивалась максимально благополучно: без серйозних травм, глибоких спадів і гучних скандалів. Безумовно, життєвий шлях таких спортсменів викликає величезне захоплення та повагу, проте вони не дарували тих емоцій та переживань, які ми отримували від кожного повернення Кевендіша на вершину після чергового тривалого і, здавалося б, безнадійного спаду. Попри всі негаразди, які траплялися на життєвому шляху Марка, на пенсію він пішов беззаперечною легендою, символом цілої епохи і, можливо, найкращим спринтером у історії велоспорту.