Дар'я Снігур: Якби на початку року мені сказали про топ-50, іронічно усміхнулася б
Минуло не так багато часу з інтерв'ю після першого півфіналу Дар'ї Снігур на рівні WTA, як українська тенісистка дала привід підготувати нове. На турнірі у Празі киянка вийшла до свого першого фіналу, а головне – дебютувала в топ-50 світового рейтингу. Пережити ще раз емоції неймовірного тижня Даша погодилася в ексклюзивній розмові з Чемпіоном.
– Дашо, як почуваєшся у статусі третьої ракетки країни?
– Загалом так само, як і у статусі шостої-сьомої. Нічого не змінилося. А ось вихід у топ-50 світу вже додає адреналіну.
– Злет стався так раптово. Розраховувала на таке прискорення?
– Якби мені хтось сказав на початку року, що протягом одного сезону я спочатку увійду до топ-100, а потім і до топ-50, то я б іронічно усміхнулася.
– Готуючись до розмови, я перечитував наші попередні інтерв'ю. У тебе часом проскакувала фраза, мовляв, "за титулом я не їхала". З огляду на колекцію титулів ITF і нещодавній півфінал у Румунії, чи були перед початком турніру в Празі найсміливіші думки?
– Ні. Я йшла від матчу до матчу. Склад турніру все-таки був доволі сильним. Перед змаганнями я з'їздила додому, тому на підготовку залишилося лише п'ять днів. Тож їхала насамперед за ігровою практикою на харді.
– Твій півфінал проти Валентової був крутим із двох причин: атомний рівень гри з обох боків і тактична грамотність. При цьому на турнір ти приїхала не з тренером Давідом Цельтом, а з татом, який опікується ментальною частиною команди.
– Ми з Давідом спілкувалися перед кожним матчем і готували базовий план. А далі я вже відштовхувалася від того, як розвивався сценарій поєдинку.
Взагалі-то своєю суперницею я бачила Боузкову. І все ж після двох годин і сорока хвилин на корті вона не змогла обіграти Валентову на вирішальному тай-брейку. Проте я заздалегідь готувалася до додаткового тиску. У будь-якому разі на мене чекала чешка, а трибуни у Празі були переповнені. Вболівати там уміють.
– У чому полягали основні пункти плану?
– Не давати їй часу, щоб вона розганяла м'яч. І самій, звісно, загострювати гру. Два роки тому вона мене обіграла, тож це додавало перчинки. Коротше кажучи, потрібно було нав'язати боротьбу. І мені це вдалося.
Тато сказав мені, що в першій партії, коли я відігралася з 3:5, а суперниця не подала на сет, усе спрацювало. Я переломила хід гри та витримала тиск. До речі, у цей момент подумала, що навіть якщо програю матч, це не стане катастрофою.
– У фіналі проти Таггер стався дзеркальний сценарій?
– Саме так! Дежавю, тільки у зворотний бік. Я вела 5:2, але не змогла подати на сет. І розуміла, що відібрати в неї подачу буде надзвичайно складно. У неї справді дуже хороша подача, яка завдає дискомфорту.
– Програний сет став важким випробуванням?
– Він став ключовим. Учорашній півфінал Таггер, який тривав майже три години, узагалі не позначився на її стані. І треба віддати належне її тренерці – вони розібрали мою гру до найменших деталей.
– Відчувалася рука Франчески Ск'явоне?
– Ще й як. Тактично вони відпрацювали зразково. Протягом матчу в них була правильна комунікація: куди подавати, яке використовувати обертання.
– Як зараз модно говорити, Таггер уже була "підсвічена", попри свій вік. Передусім завдяки дивовижному за красою бекхенду. Як думаєш, Таггер далеко піде?
– Думаю, що так. Зазвичай австрійки – фахівчині з ґрунту, а Ліллі – типовий гравець для харду. Для 18 років вона грає дуже пристойно.
– Святкування після перемоги у півфіналі у стилі Мбаппе – імпровізація чи продуманий трюк?
– Я дуже люблю футбол і вже святкувала у стилі футболістів на Вімблдоні. Тому у Празі розіграла карту Мбаппе.
– Хто крутіший: Мбаппе чи Кейн?
– Хм... Об'єктивно – Мбаппе. Але це ніяк не вплине на мої давні симпатії до Кейна. Я давно за ним стежу, і він імпонує мені багатьма рисами. Він доволі скромний і спокійний.
Я стежу за ним і його кар'єрою в інстаграмі. Ось тільки власного оригінального святкування голів він так і не вигадав, на відміну від Мбаппе.
– Як почувається відвертий інтроверт, коли потрібно промовою відкривати церемонію нагородження перед переповненими трибунами?
– Почувається не дуже добре (усміхається). Певною мірою це випробування. Але водночас я розумію, що це частина моєї роботи.
Батьки потім сказали, що вже відчувається прогрес: я стала говорити краще і спокійніше. Хоча роботи в цьому напрямі ще непочатий край.
– Фінал напевно змінив твій графік на другу половину сезону.
– Уже змінив. Перед US Open я планувала зіграти на турнірі WTA 125 у Філадельфії. Однак із моїм нинішнім рейтингом це просто неможливо (тенісистки з топ-50 не мають права заявлятися на челенджери, якщо того ж тижня відбуваються турніри WTA 250 або WTA 500, на які вони проходять за рейтингом. – ред.). У WTA мені пояснили це електронною поштою. Не можна – то не можна. А летіти до Мексики бажання в мене не виникло.