Олександр Левшин: У кемпі Вегаса мені сподобався індивідуальний підхід до гравців
Голкіпер Олександр Левшин попри молодий вік уже має солідний досвід виступів за головну хокейну збірну України.
Останні роки він виступав за різні канадські команди, де чудово себе проявив.
"Чемпіон" запитав у нього і про зміну міста, і про перехід до нової команди, а також поцікавився емоціями від виходу збірної України до елітного дивізіону світового хокею.
– Два роки грав за Торонто Петріотс з OJHL. Минулий сезон відіграв за Прінс Джордж Кугарс із WHL. Якщо порівнювати ліги, які відмінності ти б виділив?
– Так, хлопці там значно швидші, рішення ухвалюють набагато оперативніше, усе роблять якісніше. Крім того, хокей набагато жорсткіший. Якщо говорити про WHL, то це, мабуть, найжорсткіша ліга – там справді дуже сильно б'ють.
У цій лізі, знаєте, як то кажуть, хлопці ніби лише на крок попереду. Тобто вони трішки кращі, але буквально в кожному аспекті. Саме ця перевага в дрібницях і робить загальний рівень ліги значно вищим.
– Прінс Джордж і Торонто дуже різняться за населенням та багатьма іншими факторами. Що можеш розповісти про це місто? Чим воно тебе здивувало і як загалом вдалося там облаштуватися?
– Торонто – величезне місто. Дійсно, різниця між ними колосальна. У Торонто багато часу витрачав на дорогу. У Прінс Джорджі ж можу дістатися з будь-якої точки міста в іншу максимум за 15 хвилин. Це дуже зручно.
Подобається, що в Прінс Джорджі ми, можна сказати, своєрідні знаменитості. Нас упізнають, фотографуються з нами, ходять у нашій атрибутиці, наших джерсі.
Тут фактично один великий торговий центр, і дуже часто зустрічаєш людей у футболках, кепках чи іншому командному мерчі.
– Уже кількох гравців Прінс Джордж Кугарс було обрано на драфті НХЛ (наприклад, твого одноклубника Карсона Карелса цього року вибрали під №6). Як я розумію, присутність скаутів клубів НХЛ на матчах WHL – цілком буденне явище?
– Так, безумовно. Гадаю, CHL (Canadian Hockey League, до складу якої входять WHL (Western Hockey League), QMJHL (Quebec Maritimes Junior Hockey League) та OHL (Ontario Hockey League) – прим.) – найсильніша молодіжна хокейна ліга у світі.
На кожному матчі, у кожному клубі ти перебуваєш під пильним наглядом скаутів. І не лише клубів НХЛ, а й NCAA та інших ліг. CHL – найбільший постачальник гравців до НХЛ.
Дуже приємно грати проти найсильніших хокеїстів. У тебе є шанс проявити себе. Скаути приходять подивитися на майбутніх зірочок, але коли бачать, що ця зірочка не може тобі закинути, це теж дуже приємно.
– Нічого не змінилося: наступного сезону ти – гравець Прінс Джордж Кугарс, а з літа 2027 року пробуватимеш сили в NCAA за Університет Кларксона?
– Так, усе саме так. Я неймовірно щасливий, що залишаюся в цьому місті й цій команді. У нас неймовірні тренери, чудові гравці.
Я дуже полюбив цю організацію та це місто. Я єдиний із команди, хто залишився тут на літо. Тож своє міжсезоння проведу саме тут.
А вже через рік буду в NCAA, у Кларксоні. Поки що все йде за планом.
– Торік був кемп у Ванкувері, цього року – у Вегасі. Як усе пройшло тоді й тепер?
– Думаю, у Вегаса сильніша організація. Саме тому Вегас – це Вегас. Вони вигравали Кубок Стенлі, грають у фіналах, щороку доходять до пізніх стадій плейоф.
Мені дуже сподобався індивідуальний підхід до кожного гравця. І під час кемпу, і після його завершення вони все одно залишаються на in touch: продовжують контактувати з тобою, консультують, цікавляться, чи потрібна якась допомога.
– Якою була твоя реакція на вихід до еліти? Коли відчув, що матч Литва – Польща принесе потрібний результат: не сумнівався до гри, повірив під час матчу чи заспокоївся лише після фінальної сирени?
– Нереальні емоції. Я ще молодий і трохи розумів, що для мене це не настільки значуща подія, як для ветеранів збірної. Наприклад, для Віктора Захарова.
Пам'ятаю, як торік ми втратили нагоду вийти до еліти – вона була буквально перед нами. А зараз хлопці, які роками виступають за збірну, нарешті скористалися своїм шансом. Усе так склалося, що ми вийшли до елітного дивізіону.
Я дуже радий за ветеранів нашої збірної. Хоча й сам дуже щасливий, але мої емоції все ж не такі сильні, як у старших хлопців. Для них це справді щось неймовірне.
Матч Польща – Литва? Я, якщо чесно, майже його не дивився. Було страшно таке дивитися. Подивився перший період – гра практично весь час проходила в зоні Литви. Потім увімкнув лише останні чотири хвилини. Скажімо так, "чудовий литовський автобус" якимось дивом спрацював.
Нам Олег Леонідович Шафаренко тоді сказав: "Україна ніколи не виїжджала на чужому горбі. Нарешті це сталося".
