Дар'я Снігур: Тренуюся на базі Шахтаря, але вболіваю за Динамо
Після перемоги киянки Дар'ї Снігур на турнірі ITF у Глазго кореспондент Чемпіона Максим Розенко поспілкувався зі спортсменкою. У розмові обговорювали не тільки теніс, але й футбол, який Дар'ї не байдужий.
Почали бесіду з другого за три роки титулу Снігур у Шотландії.
– Ви вигравали 60-тисячник у Глазго два роки тому, перемігши в фіналі німкеню Мону Бартель. Минулого року тут не виступали. Що змінилося за два роки?
– Для мене змінилося багато чого, тому що за ці два роки я почала тренуватися за кордоном. Два роки тому я по-іншому себе відчувала, навіть грала по-іншому.
На цей турнір я приїхала сама, без тата. Вирішила цього року внести зміни, і все класно склалося.
– Історично так складається, що саме під кінець сезону ви показуєте найкращі результати. З чим це, на вашу думку, пов’язано?
– Мабуть, із тим, що я вже відпускаю сезон і граю не те, щоб у власне задоволення, просто дуже спокійно. Задоволена, що зараз вдалося виграти турнір.
– На улюбленій траві цього року ви виступили не дуже вдало – 2 перемоги в 5 матчах. Що не вдалося у Великій Британії?
– Дійсно, я завжди дуже чекаю на трав’яний сезон, але в цьому році я фактично його провалила. Були не ті результати, на які я очікувала, причому на всіх турнірах.
Багато факторів вплинули на такий результат. Морально не дуже була готова, плюс зміна тренера далася взнаки. Проте з оптимізмом дивлюся у наступний рік.
– Як вважаєте, чи виправдала себе зміна тренера?
– Потихеньку вона починає себе виправдовувати. В мене новий тренер з квітня, і результати цього року були не дуже яскравими. Але я бачу, як моя гра змінюється, оскільки я працюю не на миттєвий результат, а на перспективу.
Мене радує, що я знаходжу свою гру наприкінці року, щоб наступного сезону мати більший прогрес.
– На челенджері в Ілклі ви провели матч проти іншої українки, Юлії Стародубцевої. Після програшу першого сету ви виграли два наступних під нуль. Чим запам’ятався той матч?
– Для мене це був звичайний матч. Я вважаю, що Юлія не дуже добре грає на траві, це не її покриття. Чому в підсумку вийшов такий рахунок, мабуть, варто спитати її, адже я грала у свій звичайний теніс.
Так, програла перший сет, але надалі пішло, я сама не очікувала, що може бути 6:0, 6:0.
– Чи спілкуєтеся ви з іншими українськими тенісистками? Можливо, з кимось товаришуєте?
– Ні з ким особливо не спілкуюся і не переписуюсь, але коли на турнірах перетинаємося з Даяною Ястремською, можемо спитати одна в одної, як справи.
– Ви колись казали, що коли перебуваєте у Києві, займаєтеся загальною фізпідготовкою з тренером, який співпрацює з футбольною командою чемпіонату України. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.
– Так, мій тренер з фізпідготовки працює у клубі Шахтар U-19, я знаю його вже вісім років, його звуть Паша Онопрієнко. Я почала з ним співробітництво, коли ще тренувалася в МТА (Міжнародна тенісна академія в Києві – прим.), тоді він пішов із клубу й став працювати в Шахтарі, а я залишилася в МТА з іншим тренером.
Потім почалася повномасштабна війна, я шукала, з ким займатися в Києві, згадала про Пашу. Мій тато йому зателефонував, потім ми самі списалися, і з того часу співпрацюємо. Нині я займаюся на базі Шахтаря загальною фізпідготовкою.
– Можливо, після цього ваші футбольні смаки змінилися, адже раніше ви вболівали за київське Динамо? Чи дивитеся матчі Шахтаря?
– Я дуже люблю футбол, іноді навіть більше, ніж теніс. Мій тато грає у футбол, теж його дуже любить, це мені передалося від нього. Як киянка, я дійсно вболіваю за Динамо, але якщо брати команду U-19, то вболіваю за Шахтар, адже там працює Паша.
Взагалі, я цікавлюсь футболом, і не тільки українським. На жаль, не завжди маю час дивитися матчі.
– На якому останньому матчі ви були на трибуні?
– Я дуже давно востаннє була на футбольному матчі, мені тоді було 12 років. Я не дуже люблю ходити на футбол. Але якщо б зараз хтось запросив, то з задоволенням пішла б.
– Чи багато часу на рік проводите у Києві?
– Взагалі, чимало. Після Австралії я приїздила на тиждень, у березні – на три тижні, після Вімблдона та після US Open – по тижню. Завтра якраз планую виїхати додому на п’ять днів.
– Ваші рідні перебувають у столиці?
– В Києві у мене мама.
- Які ваші плани після поїздки до Києва? Де плануєте грати до кінця року?
– Після Києва планую повернутися назад, до Варшави. Тут моя тренувальна база. В моїх планах ще три турніри до кінця року.
Максим Розенко, для Чемпіона