Марусяк у погоні за рекордами України. Прев’ю Турне чотирьох трамплінів-2024/25
Новорічні та різдвяні свята для шанувальників зимових видів спорту нерозривно асоціюються не тільки з ялинкою, мандаринами і фільмом "Сам удома", а й з Турне чотирьох трамплінів. Турне – не просто найпрестижніше змагання у стрибках з трампліну, яке збирає аншлаги на трибунах і б'є рекорди телевізійних рейтингів, а й, напевно, головна подія всього зимового сезону. Підняти над головою Золотого орла мріє будь-який стрибун, і битва за "Святий Грааль" світових стрибків розпочнеться уже в суботу, 28 грудня в Оберстдорфі.
Чемпіон уже познайомив своїх читачів із усіма чотирма трамплінами Турне, тепер же поговоримо про історію цих легендарних змагань та основних дійових осіб, які боротимуться за найвищі місця цього сезону.
Історія та факти
– У нинішньому сезоні Турне чотирьох трамплінів пройде вже у 73-й раз. Порядок проведення етапів завжди один і той самий: Оберстдорф, Гарміш-Партенкірхен, Інсбрук і Бішофсхофен. Він змінювався лише 7 разів в історії, і найчастіше це було пов'язано з важкими погодними умовами.
– Найуспішнішим стрибуном в історії Турне є Янне Ахонен. Легендарний фін вигравав новорічну супербагатоденку 5 разів: у 1999, 2003, 2005, 2006 і 2008 роках. На рахунку німця Єнса Вайссфлога 4 перемоги.
– Єдиним, хто вигравав Турне тричі поспіль, є норвежець Бьорн Віркола, який перемагав у 1967, 1968 і 1969 роках.
– Найчастіше Турне вигравали представники Австрії та Німеччини – по 16 разів.
– найбільше перемог на етапах Турне на рахунку Єнса Вайссфлога і Бьорна Вірколи – по 10. Янне Ахонен і Грегор Шліренцауер виграли по 9 етапів.
– Лише трьом стрибунам в історії вдавалося завоювати "Великий шолом" – виграти всі чотири етапи Турне в одному сезоні. Першим це зробив німець Свен Ханнавальд у 2002 році, у 2018 і 2019 роках його досягнення повторили поляк Каміль Стох і японець Рьою Кобаясі відповідно.
– Одного разу в історії два стрибуни поділили перемогу в загальному заліку Турне, набравши за підсумками чотирьох етапів абсолютно однакову кількість очок. Цими стрибунами стали все той же Ахонен і чех Якуб Янда у 2006 році.
– У 2001 році Адам Малиш виграв Турне з найбільшим розривом в історії: він випередив на 104,4 бала Янне Ахонена.
– 8 разів перемогу в загальному заліку святкував стрибун, який не виграв жодного етапу. Останнім це зробив Кобаясі у минулому сезоні.
Українські надії
Виступить на Турне чотирьох трамплінів і збірна України у звичному складі – Євген Марусяк і Віталій Калініченко. Головні сподівання українських фанатів стрибків, безумовно, пов’язані з Марусяком. І підстав для оптимізму достатньо: ще ніколи українець не підходив до старту Турне з таким солідним очковим доробком у Кубку світу.
Точніше, навіть не так: вперше в кар’єрі Євген приїжджає на легендарну багатоденку, уже маючи в активі очки у поточному сезоні в Кубку світу. В попередні роки Марусяк починав потрапляти у топ-30 лише наприкінці січня, стартові відрізки сезону у нього завжди виходили не надто вдалими. Євген іде з випередженням свого графіку, тому є всі підстави сподіватися, що на Турне-2024/25 він зможе побити не один рекорд – і свій особистий, і національний.
У поточному сезоні Марусяк неодноразово балансував у районі 30 місця на Кубку світу. Для таких спортсменів при нокаут-системі, яка використовується на Турне, дуже важливо те, якого суперника вони отримують в дуельній парі у першій спробі основного раунду. Тому Євгену буде дуже важливо вже у кваліфікаціях демонструвати хороші результати, що українському спортсмену вдається не завжди: часто йому потрібен деякий час, щоби адаптуватися та підібрати ключі до кожного окремого трампліна.
Усі головні успіхи в кар’єрі Марусяка на великих, 120-метрових трамплінах, пов’язані саме з німецькими аренами – Клінгенталем і Тітізеє-Нойштадтом. Сподіваємося, що виявляться щасливими для нього і німецькі арени Турне – Оберстдорф і Гарміш-Партенкірхен.
Що стосується другого номера збірної України, Віталія Калініченка, то для нього головним завданням буде долання кваліфікаційного сита та прохід до основних змагань. На стартовому відрізку Кубку світу Віталію ще жодного разу не вдавалося це зробити, проте з кожним стартом він ставав дедалі ближчим до долання відбіркового бар’єру. Втім, зробити це на Турне буде значно важче, ніж на рядовому етапі Кубку світу: збірні Німеччини та Австрії на домашніх етапах виставлятимуть дуже сильні національні групи за додатковими квотами.
Чинний чемпіон
Рьою Кобаясі підходить до старту Турне у статусі триразового та чинного чемпіона. Проте захистити свій титул японцеві буде дуже важко: на старті сезону він не вражає. Так, зимова кампанія розпочалася для нього з простуди в Руці, проте після цього минуло вже чимало часу, а суттєвого прогресу в результатах Кобаясі-молодшого все немає.
На етапі в Енгельбергу, який вважається генеральною репетицією Турне, він двічі видавав дуже якісні стрибки у других спробах і робив значні ривки вверх, проте вперше у сезоні дотягнутися до топ-10 Рьою так поки що так і не вдалося. Безумовно, Кобаясі вміє виводити себе на пік форми у вирішальний момент, проте, здається, цього року зробити це не вийде. Занадто вже далеко від рівня боротьби за перемогу на Турне був японець у листопаді-грудні, занадто великий якісний скачок йому потрібно зробити за такі стислі терміни.
Більше того: на даний момент у загальному заліку Кубку світу Кобаясі навіть не найкращий у складі збірної Японії. Рьою випереджає Рен Нікайдо, якому під силу на Турне декілька разів потрапити у топ-10 на етапах і, можливо, навіть у загальному заліку.
На Турне приєднається до збірної Японії Томофумі Наїто, який заробив собі додаткову квоту завдяки вдалим виступам на Континентальному кубку. Наїто – фігура багато в чому загадкова. На Континентальному кубку він дебютував лише у 24-річному віці, на Кубку світу – ще пізніше. Втім, протягом багатьох років Томофумі був статистом навіть на рівні другого дивізіону. Проте, влітку 2024 року у 31-річному віці в кар’єрі Наїто раптово трапився прорив на принципово новий рівень, і багато хто вважає, що Томофумі заслуговував на місце в основі збірної Японії від початку сезону. Тепер у нього є прекрасно нагода довести тренерському штабу Кенто Сакуями, що вони помилялися, відправивши його на Континентальний кубок.
Господарі
Вдруге поспіль у статусі беззаперечних фаворитів до старту Турне підходять збірні країн-господарів – Німеччини та Австрії. Шанси останніх наразі оцінюються вище. Підопічні Андреаса Відхьольцля були найкращою командою на стартовому відрізку сезону, і одразу три стрибуни мають дуже непогані шанси на Золотого орла.
Букмекери головним фаворитом вважають Яна Хьорля, який на даний момент замикає топ-3 загального заліку Кубку світу. У минулому сезоні він виграв третій етап Турне в Інсбруку та став четвертим у генеральній класифікації. Цього разу легендарна багатоденка не має яскраво вираженого фаворита №1, і варіант, за якого Золотого орла завоює саме Хьорль, цілком імовірний.
Даніель Чофеніг нарешті почав повною мірою виправдовувати видані йому в юніорські роки аванси та вийшов на топрівень. На старті сезону він був не гіршим за Хьорля та навіть дещо стабільнішим. Проте гірша історія виступів на Турне (найкращий результат у загальному заліку – восьме місце у 2023 році) вимушує оцінювати його шанси трішки нижче.
Безумовно, входить до числа топфаворитів і легендарний Штефан Крафт. Саме він у 2015 році приніс Австрії останню на даний момент перемогу в загального заліку Турне. Проте на старті поточного сезону Штефану дещо не вистачало стабільності, тому він опинився в тіні більш молодих партнерів по команді.
Бар’єром на шляху до перемоги в загальному заліку Турне для Крафта може стати другий етап у Гарміш-Партенкірхені. У період з 2018 до 2023 року австрієць на "Гроссе Олімпіашанце" жодного разу не піднімався вище за 13 місце, двічі не потрапляв у другу спробу, а одного разу навіть не зумів пройти кваліфікацію.
У минулому сезоні Крафту частково вдалося це прокляття зняти: він посів у Гарміші шосте місце. Так, головним конкурентам він того дня програв півтора десятка балів, проте, принаймні, зумів уникнути чергового тотального фіаско зі втратою всіх шансів на підсумкову перемогу. Враховуючи проблеми Штефана зі стабільністю в поточному сезоні та можливий провал у Гарміш-Партенкірхені, говорити про його шанси на Золотого орла варто не раніше Екватора дистанції Турне.
Є в складі збірної Австрії також достатньо темних конячок, які можуть вистрелити на багатоденці. Наприклад, Міхаель Хайбьок, який раптово видав розкішний виступ у недільному турнірі в Тітізеє-Нойштадті. Також не списуємо з рахунків Максімільяна Ортнера, який завдяки травмі Даніеля Хубера раптово закріпився в основі збірної Австрії та на старті сезону навіть вперше в кар’єрі піднявся на подіум на Кубку світу.
Пропустить німецьку частину Турне ветеран Мануель Феттнер. Він ще у Енгельбергу поступився місцем у складі команди Маркусу Мюллеру, який блискуче розпочав сезон на Континентальному кубку. Повернення 39-річного Феттнера очікується на домашніх етапах Турне в якості представника національної групи збірної Австрії.
Невдала серія збірної Німеччини на Турне ще значно триваліша, ніж австрійська. Останнім представником Бундестіму, який вигравав загальний залік багатоденки, був легендарний Свен Ханнавальд у 2002 році. З того часу німці неодноразово були близькими до завоювання Золотого орла, проте найчастіше непрохідним бар’єром ставав етап у Інсбруку, який перетворився на справжнє прокляття для збірної Німеччини.
Андреас Веллінгер у минулому сезоні, здавалося, зумів цей бар’єр подолати, проте все одно до Золотого орла не дотягнувся, ставши віцечемпіоном. Саме дворазовий олімпійський чемпіон буде головною надією Німеччини і зараз. Хоча цього року до Веллінгера на старті сезону достатньо запитань: як і Крафту, йому не вистачає стабільності.
У попередні роки ще однією проблемою для німецьких стрибунів на Турне був занадто ранній вихід на пік форми в сезоні, що часто призводило до спаду безпосередньо під час багатоденки. Можливо, цього року Веллінгер вирішив врахувати ці помилки, і саме зараз Анді розкриє весь свій потенціал? Під час Турне зі стрибунами часто відбуваються чарівні метаморфози.
П’юс Пашке підходить до старту Турне у статусі лідера Кубку світу з п’ятьма перемогами в поточному сезоні, проте не входить навіть до трійки головних претендентів на титул. А все через реноме "декабриста", яке закріпилося за П’юсом за багато років: саме на Турне у нього щороку починається спад форми, який не дає йому змоги поборотися за найвищі місця.
Цього року, схоже, спад у Пашке розпочався навіть раніше: після переможного дублю в Нойштадті він посів лише 10 і 18 місця в Енгельбергу. Безумовно, можна списати його фіаско у Швейцарії на випадковість чи важкі погодні умови, проте набагато імовірніше, що під час Турне спад у результатах П’юса стане ще глибшим, і у нього виникатимуть навіть проблеми з потраплянням у другу спробу.
Може поборотися за високі місця і Карл Гайгер, який доволі стабільний на старті сезону. Проте, схоже, Карл все ж не в тій формі, щоби втрутитися в реальну боротьбу зо Золотого орла. Другий ешелон збірної Німеччини наразі не виглядає здатним створювати гучні сенсації. Маркус Айзенбіхлер взагалі випав з основи Бундестіму, і стартовий етап у Оберстдорфі пропустить – німці вирішили не заявляти на нього національну групу.
Враховуючи, що і Штефан Ляйє, і Філіпп Раймунд, які знаходяться позаду Маркуса в загальному заліку, в основі залишилися, можна вкотре поговорити про особистий конфлікт між Айзенбіхлером і головним тренером команди, Штефаном Хорнгахером. Такі висновки напрошувалися ще наприкінці минулого сезону, коли Маркус, попри блискучі виступи на Континентальному кубку, так і не повернувся до основного складу.
Інші
Кандидатів на те, щоб втрутитися у боротьбу господарів, насправді, не так і багато. Головний з них – Грегор Дешванден, який вже тричі у поточному сезоні піднімався на подіум і наразі замикає топ-5 загального заліку Кубку світу. Проте швейцарець лише вдруге в кар’єрі розпочинає сезон настільки сильно, минулого року саме на Турне у нього почався спад форми, тому йому шанси також слід оцінювати обережно.
Одразу чотири потенційні претенденти на високі місця є у складі збірної Норвегії, проте жоден із них не викликає повної впевненості у своїй здатності зачепитися за боротьбу за Золотого орла. Лідером команди на старті сезону був Крістоффер Еріксен Сундал, за спиною якого ще немає досвіду боротьби за найвищі місця в загальному заліку Турне. Йоханн Андре Форфанг і чемпіон Турне-2023, Халвор Егнер Гранеруд, періодично здатні видавати топові стрибки, проте стабільності їм дуже не вистачає. Маріус Ліндвік вміє виходити на пік форми саме на Турне, але його рівень на старті цього сезону розчаровував.
Непроста ситуація і у збірної Словенії, яка стартовий відрізок сезону просто провалила. Єдиною реальною надією команди, схоже, буде Анже Ланішек, який, попри реноме "декабриста", у грудні лише прогресував. Ловро Кос любить раптово виходити на пік форми саме на Турне, проте зараз він у просто жахливій формі, і важко повірити, що за тижневу різдвяну паузу він додасть настільки суттєво. На окремих етапах може здивувати Тімі Зайц, проте йому на старті сезону не вистачало стабільності.
Збірна Польщі приїхала на Турне без триразового переможця цих легендарних змагань, Каміля Стоха, якого в складі замінив інший ексчемпіон, Давід Кубацкі. Втім, головною надією наших західних сусідів буде не він. Непогану форму в Енгельбергу продемонстрував Пьотр Жила, який пропускав старт сезону через операцію на коліні. Несподівано додав у грудні Якуб Вольни, багато сподівань покладають і на переможця Літнього Гран-Прі, Павела Вонсека. Втім, навряд чи хтось із поляків буде готовий на щось більше, ніж періодичні потрапляння у топ-10 на етапах.
З представників малих стрибкових збірних відзначимо болгарина Давіда Зографскі, який раптово і дуже помітно додав у Енгельбергу. Дуже непогано на старті сезону виглядає лідер збірної Франції Валентен Фубер, який у Швейцарії приніс своїй країні найкращий результат на Кубку світу з 2017 року – 16 місце. Здатен стабільно потрапляти у топ-30 естонець Артті Айгро, а ось форма американця Тейта Франца після яскравого початку сезону пішла на спад.
Розклад Турне чотирьох трамплінів-2024/25:
28 грудня
17:30 | Оберстдорф (Німеччина), HS 137, кваліфікація
29 грудня
17:30 | Оберстдорф (Німеччина), HS 137, особистий турнір КО
31 грудня
14:30 | Гарміш-Партенкірхен (Німеччина), HS 142, кваліфікація
1 січня
15:00 | Гарміш-Партенкірхен (Німеччина), HS 142, особистий турнір КО
3 січня
14:30 | Інсбрук (Австрія), HS 128, кваліфікація
4 січня
14:30 | Інсбрук (Австрія), HS 128, особистий турнір КО
5 січня
17:30 | Бішофсхофен (Австрія), HS 142, кваліфікація
6 січня
17:30 | Бішофсхофен (Австрія), HS 142, особистий турнір КО