Початок нової епохи. Прев’ю Кубку світу-2025/26 з лижного двоборства
У п'ятницю, 28 листопада у фінській Руці за традицією стартує новий, 43-й у історії сезон Кубка світу з лижного двоборства. Цей сезон буде особливим, адже він – олімпійський. Утім, особливим його робить не лише цей факт – календар Кубка світу також дуже цікавий.
Головна родзинка – перший в історії лижного двоборства старт на польотному трампліні, який запланований на 27 лютого, вже після Олімпіади-2026. Він відбудеться у форматі компакт, і це єдине вірне рішення: у будь-якому іншому розриви були би занадто великими.
Також варто відзначити повернення в календар Кубку світу етапу в Оберхофі – у цій локації етап востаннє проводився ще у 2010 році. Інший німецький етап, легендарний Кубок Шварцвальда в Шонаху, перемістився на 2-4 січня: двоборці у святковий період вперше за багато років будуть не відпочивати, а збирати високі телерейтинги у найкращий для зимових видів спорту період.
Загалом календар сезону-2025/26 можна сміливо називати найкращим за останні роки. 22 індивідульні старти у 10 різних локаціях, збалансованість, відсутність великих дірок у календарі – такого у Кубку світу з двоборства не було вже давно. Міг бути календар ще кращим. На середину грудня був запланований спільний зі стрибунами етап у американському Лейк Плесіді, проте його скасували через екстрені ремонтні роботи на трампліні. І якщо стрибуни замість США відправляться у Клінгенталь, то у двоборців просто буде традиційний для середини грудня пустий вікенд.
Багатоденка у Зеєфельді стане останнім стартом на Кубку світу перед Олімпіадою-2026. Завершиться сезон 15 березня у Холменколлені.
Дійові особи
Німеччина: чинний чемпіон та інші зірки
Світове двоборство вступає в нову епоху – епоху після періоду домінування Ярла Магнуса Ріібера, який завершив кар'єру наприкінці минулої зимової кампанії, наостанок практично подарувавши Великий кришталевий глобус (ВКГ) своєму багаторічному супернику Вінценцу Гайгеру.
Німець підходить до олімпійського сезону в статусі чинного володаря Кубку світу, проте шансів захистити титул у нього практично немає. За місяць до старту сезону він отримав перелом стопи на тренуванні та пропустить перші два етапи – в Руці та Тронхеймі. За нинішньої очкової системи та не надто насиченого календаря пропуск 5 особистих стартів із 22 – це вирок у боротьбі за загальний залік. А Гайгер вимушено повинен у поточному сезоні ставити все на Олімпіаду-2026. Як би там не було, боротьба за ВКГ буде ще більш непередбачуваною: домінатор пішов на пенсію, чинний чемпіон пропустить старт сезону.
Втім, навіть без Гайгера у зірковій збірній Німеччини є претенденти на перемогу в загальному заліку Кубку світу. Як мінімум один – Юліан Шмід. У минулому сезоні він зупинився за крок він потрапляння на подіум загального заліку, проте зараз, у зв'язку з травмою Гайгера та завершенням кар'єри Ріібера, цілком може піднятися навіть на його найвищу сходинку.
У своїй кар'єрі Шмід помітно недобрав у перемогах та подіумах через недостатньо різкий фінішний ривок, проте по ходу минулого сезону німець у цьому компоненті помітно додав. Плюс тепер у боротьбі за найвищі місця не буде конкурентів з таким хорошим спринтом як Ріібер і Йорген Гробак.
Загалом же збірна Німеччини в минулому сезоні вийшла з глибокої кризи, в яку потрапила після виходу на пенсію легендарного тренера Херманна Вайнбуха. Окрім Шміда, може поборотися за високе місце в загальному заліку і легендарний ветеран Йоханнес Ридцек, який виграв Літнє Гран-Прі. Втім, останніми роками йому все важче тримати пік форми (особливо стрибкової) впродовж тривалого відрізку часу, тому, ймовірно, він точково вицілюватиме Олімпіаду-2026, яка, радше за все, стане останньою в його кар'єрі.
А ось боротьба за четверте місце в основі збірної Німеччини на Олімпіаду має бути дуже цікавою – навіть не зважаючи на те, що з неї випав Мануель Файсст, який порвав ахілове сухожилля та пропустить весь сезон. Головні претенденти – Терес Вебер і Венделін Таннхаймер, для якого кінцівка минулого сезону стала найкращим періодом у кар'єрі – 4 поспіль потрапляння у топ-10 на Кубку світу. Цілком може нав'язати їм боротьбу і Давід Мах.
Багато надій у Німеччини покладають і на триразового чемпіона світу серед юніорів Трістана Зоммерфельдта, проте поки що 20-річному спортсмену не вдається повною мірою проявити себе на дорослому рівні. Втім, у сучасну епоху в світовому двоборстві тінейджерам вкрай рідко вдається з нови увірватися на дорослий Кубок світу.
Втім, на рік молодший Ріхард Штенцель – ще один чемпіон світу серед юніорів – зумів перейти на дорослий рівень значно успішніше, і на фіналі минулого сезону в Лахті двічі потрапив у топ-20. В загальному заліку ЛГП Штенцель став третім, тому не виключено, що у новому сезоні він зможе прорватися на якісно новий рівень.
Знекровлена Норвегія
Важким випробуванням буде олімпійський сезон для збірної Норвегії, яка втратила двох своїх головних зірок – Ярла Магнуса Ріібера та Йоргена Гробака. Важко уявити, як без них скандинави зможуть нав'язати боротьбу за перемогу в Кубку націй чи за золото Олімпіади в командному турнірі.
За великим рахунком, у збірної Норвегії залишився лише один двоборець, здатний боротися за найвищі місця в загальному заліку Кубку світу – це Єнс Лурос Офтебро. Останніми роками його спеціалізація помітно змістилася у бік лижної гонки, проте не можна сказати, що це дозволило 25-річному норвежцеві здійснити якісний скачок у результатах. У новий сезон він входить, напевно, третім фаворитом Кубку світу.
Чималі сподівання тепер покладаються на тих двоборців, яких раніше було заведено вважати другим ешелоном збірної Норвегії – Андреса Скоглунда, Еспена Бьорнестада та Еспена Андерсена. Старший брат лідера команди, Айнар Лурос Офтебро, у минулому сезоні доволі непогано повернувся в спорт після важкої травми, яка змусила його пропустити весь сезон-2023/24. До нової кампанії Айнар також підходить у хорошій формі: на чемпіонаті Норвегії він завоював золото, несподівано випередивши свого брата.
Австрія: Лампартер і брати Реттенеггери
У зв'язку з ослабленням збірної Норвегії, головними суперниками Німеччини в новому сезоні будуть австрійці – власне, вони й у минулій кампанії посіли друге місце в Кубку націй. Лідером команди є Йоханнес Лампартер, який вступає в олімпійський сезон у статусі головного фаворита Кубку світу.
В юніорські роки його головним суперником був Юліан Шмід, тепер, цілком імовірно, ми побачимо другу серію їхньої дуелі вже на елітному рівні. Базово Лампартер виглядає вищим за класом, його багаж досягнень уже значно солідніший. Єдина помітна слабка сторона – його результати на 90-метрових трамплінах, вони помітно просідають порівняно з виступами австрійця на великих, 120-метрових спорудах. А в Кубку світу з двоборства, на відміну від чистих стрибків, етапів на нормальних трамплінах залишилося чимало.
У позаминулому сезоні, коли у Лампартера були проблеми зі здоров'ям, у статусі лідера збірної Австрії його підстрахував Штефан Реттенеггер. Проте у минулому сезоні він знову опинився в тіні більш досвідченого партнера по команді. Втім, Штефану всього 23 роки – період, коли він ще цілком може прогресувати та нав'язувати Лампартеру боротьбу за лідерство у команді.
Старший брат Штефана, Томас Реттенеггер, пропустив кінцівку минулого сезону через травму, проте в його класі ніхто не сумнівається. Утім, з двох братів Томас усе ж слабший – перш за все, у гоночних швидкостях.
Зі старшого покоління австрійців найкращі шанси на поїздку на Олімпіаду має Франц-Йозеф Рерль, якому кілька років тому вдалося доволі успішно повернутися в спорт після розриву хрестоподібної зв'язки коліна. Значно важче далося повернення екслідеру команди Маріо Зайдлю, який до свого рівня зразка минулого десятиліття так і не повернувся.
Нинішнє міжсезоння для австрійця видалося вкрай непростим. Спершу його через слабкі результати в останні роки виключили з основи збірної. А згодом Маріо отримав ретроспективну дискваліфікацію за допінг – у його біопаспорті були виявлені аномальні показники. Зайдль не був відсторонений тут і зараз, проте були анульовані всі його результати одразу за три періоди: з 06.10.2016 до 18.02.2017, з 19.02.2019 до 01.04.2019 та з 28.11.2019 до 27.11.2023, тобто сумарно 4,5 роки.
Після такого Зайдль навіть роздумував над завершенням кар'єри, і, схоже недарма. У зв'язку з операцією з видалення апендициту, яку переніс Фабіо Обермейр (той самий, який і витіснив його з основного складу збірної), Маріо увійшов до складу команди на етап у Руці та шанс проявити себе. Тим більше, що етап у Руці чудово підходить двоборцям із ухилом у бік стрибків.
Також здатен показувати високі результати Мартін Фріц, який впродовж багатьох років своїх головних успіхів досягав влітку. Цього року на ЛГП феєрив інший австрієць – Флоріан Кольб. Бронзовий призер Олімпіади-2022 Лукас Грайдерер пропустить щонайменше перші два етапи нового сезону через проблеми зі здоров'ям. Його повернення заплановане на домашній етап у Рамзау в другій половині грудня.
Інші
Ослаблення збірної Норвегії дасть більше шансів не лише Німеччині з Австрією, а й слабкішим збірним. Ілкка Херола вже переконався в цьому на власному досвіді наприкінці минулого сезону. В своїй прощальній гонці Ріібер виграв стрибкову спробу, проте в гонці вирішив не боротися за спортивний результат, а просто перетворив її на чотири кола пошани. Херолі це дозволило нарешті здобути першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу. В новому сезоні таких шансів у фіна може стати ще більше – за сприятливого збігу обставин він може навіть втрутитися в боротьбу за Великий кришталевий глобус.
Другий номер збірної Фінляндії, Еро Хіровнен, як і лідер команди, значно краще почувається на гоночній трасі, ніж на трампліні. Проте у нього в стрибках періодично трапляються настільки глибокі спади, що навіть немає сенсу з'являтися на Кубку світу – так, наприклад, було на старті минулого сезону. Проте в оптимальній формі Еро здатний стабільно потрапляти у топ-10.
Крістьяну Ілвесу тренування зі збірною Норвегії на користь не пішли. Так, лідер збірної Естонії додав у лижному ході, проте його результати на трампліні просіли значно відчутніше. Для повернення на рівень 2-3 річної давнини Крістьяну варто переглянути свою тренувальну програму.
В останні два роки здав на трампліні й японець Рьота Ямамото. Щоправда, якщо у Ілвеса це супроводжувалося прогресом у гонці, то у Рьоти немає навіть цього. Як підсумок – доволі відчутне просідання в результатах. А жива легенда збірної Японії, Акіто Ватабе, восени заявив, що сезон-2025/26 стане останнім у його кар'єрі. Кінцівка минулого сезон показала, що у вдалі для себе дні 37-річний ветеран ще здатен боротися за топ-10.
Якщо Ілвесу співпраця зі збірною Норвегії на користь не пішла, то збірна Чехії влітку почала тренуватися з Німеччиною, і прогрес очевидний – Іржі Конвалінка та Ян Витрвал на Літньому Гран-Прі виглядали непогано. Єдиний представник Швейцарії на Кубку світу, Маркус Мюллер, також тренується з Бундестімом, проте у стартовій частині сезону чекати від нього подвигів не варто: влітку він переніс операцію на меніску та надовго випав з тренувального процесу.
Молодий лідер збірної США, Ніклас Малачінскі, як і Ілвес, тренується з Норвегією, і по праву вважається одним із найперспективніших двоборців світу. Ще зовсім недавно зіркою, що сходить, вважався француз Маттео Бо, проте після сильного сезону-2022/23 його кар'єра рухається не у вірному напрямку. А ось його більш досвідчений партнер по команді Лоран Мюлеталер в кінцівці минулого сезону повернувся на свій піковий рівень і піднявся на подіум на фіналі Кубку світу в Лахті. Солідно виглядав француз і на ЛГП.
Підсилення напередодні сезону домашньої Олімпіади отримала збірна Італії: Самуель Коста відновив кар'єру через рік після її завершення. І повернення поки що виходить доволі переконливим – на ЛГП італієць посів 6 місце в загальному заліку. А ось багаторічний лідер команди, Алессандро Піттін, продовжує набирати форму на перший етап у Руці пропустить – у цей час він працюватиме з дублюючим складом італійців на тренувальному зборі в Планіці.
Українці
Розширення залікової зони в Кубку світу з двоборства з 30 до 40 спортсменів дозволило українським спортсменам у минулому сезоні регулярно набирати очки в загальний залік. Другий номер команди, Олександр Шумбарець, має дуже помітний ухил у бік трампліну. Цей ухил настільки сильний, що логічним кроком виглядав би перехід у чисті стрибки. Проте Шумбарець залишається у двоборстві, де через слабкі гоночні швидкості здатен потрапляти в очки лише на масстартах та Гундерсенах на великих трамплінах.
А ось лідер команди, Дмитро Мазурчук, – двоборець значно збалансованіший. І хоч його результати на трампліні слабкіші, ніж у Шумбарця, очки на Кубку світу він набирає значно регулярніше – за минулий сезон їх набралося 27. На ЛГП Дмитро посів 19 місце в загальному заліку, проте склад і кількість учасників стартів у літньому циклі не дозволяє розцінювати це як якесь вагоме досягнення.
