Василь Іванчук: шаховий геній, який так і не став чемпіоном світу
Сьогодні, 18 березня, святкує 56-річчя один із найяскравіших шахових геніїв сучасності – Василь Іванчук. Талант та непередбачуваність допомогли українському гросмейстеру стати дворазовим олімпійським чемпіоном та переможцем безлічі турнірів, включаючи Лінарес та чемпіонат світу з рапіду, а нестандартні рішення та глибока стратегічна думка неодноразово дозволяли йому перемагати чинних чемпіонів планети.
Прорив Василя Іванчука стався наприкінці 1980-х, а головним тріумфом стала перемога на супертурнірі в Лінаресі у 1991 році, де він випередив таких гросмейстерів, як Гаррі Каспаров та Анатолій Карпов. Відтоді він залишається авторитетною фігурою у світі шахів, продовжуючи дивувати шанувальників своєю майстерністю.
Попри відсутність титулу чемпіона світу, Іванчука вважають одним із найобдарованіших шахістів свого покоління. У день народження великого шахіста ми пропонуємо зануритись в історію та згадати, як Великий Чакі став всесвітньо відомим гросмейстером, якого поважають та цінують за творчий підхід до гри та невичерпні ідеї.
Як усе розпочиналось
Український шахіст народився у місті Копичинці у звичайній радянській родині. Мати – вчитель фізики, батько – юрист. У СРСР шахи були надзвичайно популярними як серед молоді, так і людей старшого віку, тому шахово-шашкові клуби завжди мали попит, а в парках були окремі місця, де стояли столи з дошками й там завжди хтось грав.
Вже у 10 років майбутній олімпійський чемпіон доєднався до "Авангарда", а його першим тренером став Олег Калінін, який привів Іванчука до першого успіху – третє місце на юніорському чемпіонаті Союзу української першості – 1985 рік.
У 1988-му юний гросмейстер виграв відкриту першість Нью-Йорка, зігравши усі 9 турів без поразок, чим здивував усіх шахових оглядачів.
"Іванчук має глибоке розуміння позиції, добре знання дебютів. Він жодного разу не відчував нестачі часу на обдумування. Схоже на те, що Іванчук найближчим часом стане ще однією зіркою радянських шахів", – писала наступного року про українця газета New York Times.
Сам Василь Михайлович відзначав, що оскільки народився у маленькому містечку, де не було якісних тренерів, то навчався сам методом аналізу видатних партій Ботвінніка.
Кар’єра шахіста розвивалась дуже стрімко і вже у тому самому 1988 році він відправився на шахову Олімпіаду у складі збірної СРСР. На турнірі було представлено 107 команд, а разом з Іванчуком грали Каспаров, Карпов, Юсупов, Белявський та Ельвест – видатні радянські гросмейстери.
Насичені на події "дев'яності"
Цікаво, що сам Василь Михайлович отримав це звання буквально напередодні змагання. І хоча Іванчук грав не за першою і не за другою дошками, стати олімпійським чемпіоном у такій компанії – неймовірний успіх. У кар’єрі шахіста були три перемоги на турнірі в Лінаресі, але одна з них стоїть окремо – 1991 рік. Якщо відкрити Youtube, то після запиту прізвища нашого шахіста першим, що випаде – "безсмертна партія Іванчук – Каспаров".
Про цей турнір багато писали, ще більше є відеооглядів партій, але краще, ніж переможець, про нього не скаже ніхто. У 1992 році Іванчук опублікував книгу "Супертурнір у Лінаресі", яка досі друкується і доступна у продажу.
"Партія Іванчука проти Каспарова – одна з моїх найулюбленіших. Він грає немов якийсь божевільний, віддаючи Гаррі обох слонів, обійшовши такою жертвою усі його знання про сиціліанський захист", – захоплювався Василем Михайловичем британський гросмейстер Тріфон Гавріель.
Це турнір подарував спортсмену не тільки всесвітнє визнання, а й квартиру. В’ячеслав Чорновіл тоді так захопився грою гросмейстера, що допоміг Іванчуку із "розв'язанням квартирного питання".
"Для мене кожен новий турнір – це нереалізована мрія. Коли він добігає кінця, я починаю думати про наступний. І так постійно", – Василь Іванчук – про шахи.
У цей період життя Іванчук вперше одружився – його обраницею стала відома російська шахістка Аліса Галлямова, із якою вони познайомились під час підготовки до одного з турнірів. Згодом вона подарувала Василю Михайловичу сина Мишка, але шлюб розпався за декілька років.
Насправді Іванчук – доволі непублічна людина, і в мережі важко знайти достеменні відомості щодо його особистого життя: чому вирішили розійтись, ким став син відомого шахіста…
Саме у той час українця почали називати Великий Чакі, а наступний успіх не забарився – Іванчук пробився у фінальний матч за звання чемпіона світу, але сенсаційно поступився своєму земляку – Руслану Пономарьову з рахунком 4,5:2,5.
Попри поразку, політичне керівництво України відзначило досягнення Іванчука Орденом за заслуги другого ступеню – "за досягнення високих результатів на чемпіонаті світу з шахів та укріплення міжнародного спортивного авторитету країни".
"Він дуже розумна людина, але ніколи не знаєш, який він матиме настрій сьогодні. Гравці кажуть, що Василь живе на "Планеті Іванчук". Одного разу я бачив, як він напідпитку співав українські пісні, а вже наступного дня спокійно грав у шахи. Його стиль дуже оригінальний та красивий, але це іноді призводить до швидких поразок", – Віші Ананд високо цінив майстерність Іванчука, але відмічав нестабільність настрою шахіста.
Емоції Іванчука, які не приховати
У 2008 році на шаховій Олімпіаді у Дрездені Іванчук грав за першою дошкою у складі збірної Україні й напередодні останнього туру наша команда була другою, маючи всі шанси на медалі. Втім, програвши Гаті Камському, шахіст був настільки розлючений через свою гру, що ще довго бив стовб на вулиці. Це викликало певні запитання в організаторів турніру, які запросили Іванчука на допінг-тест.
На щастя, скандалу тоді не сталось, адже ФІДЕ зрозуміло почуття українця після невдалої партії та його неідеальне знання англійської мови, через яке він не зрозумів запрошення арбітра на тестування.
Василь Іванчук від самого початку вирізнявся дуже емоційним характером, який частіше ставав на заваді до успіху, ніж допомагав шахісту. Ранній виліт з Кубку світу у 2009 році став каталізатором палкого інтерв’ю, яке суспільство сприйняло як завершення кар’єри.
"Відтепер я вважаю, що у серйозних шахах мені робити нічого. Для мене це просто хобі. Звісно, я виконаю усі зобов'язання за контрактами та візьму участь у певних турнірах, де пообіцяв зіграти.
Може, започаткую якийсь свій турнір. Повинен же я хоч десь виграти у цьому житті", – заявив тоді Іванчук.
Звісно, що палкий шахіст згодом передумав, адже шахи – левова частина його життя.
"Якби Іванчук зміг максимально розкрити свій талант, він, безперечно, став би реальним претендентом на перше місце у світі, але він дуже емоційний гравець, який важко переносить поразки, схильний поспішати з ухваленням важливих рішень, коли перебуває під тиском, і іноді відчуває нестачу мотивації", – цитата з книги Найвеличніших шахових партій.
На думку видатної угорської шахістки Юдіт Полгар, Іванчук разом із Карлсеном та Анандом є найталановитішими гравцями у світі. Такої ж думки й триразовий чемпіон Великої Британії Гавейн Джонс, який у цьому переліку саме українця поставив на перше місце.
На щастя, започаткувати окремий турнір не довелося. У 2010 році Іванчук у складі збірної України став тріумфатором шахової Олімпіади в Ханти-Мансійську. Тоді Василь Михайлович показав неймовірну гру, набравши 8 очок з десяти можливих за першою дошкою.
Варто зазначити, що у цей період Іванчук не тільки регулярно перемагав у різноманітних турнірах, а й входив у трійку найсильніших шахістів світу, маючи рейтинг ЕЛО 2776 і поступаючись лише Ананду та Крамніку.
У 2011 році Іванчук відкрив у Львові шахову школу, директором якої стала друга дружина спортсмена – Оксана. Цікаво, що заклад й досі функціонує, а сам Василь Михайлович навіть іноді давав майстер-класи для дітей віком від 5 до 16 років.
Перемога на Меморіалі Капабланки та третє місце Кубку світу принесли Іванчуку звання "шаховий Гетьман" у 2011 році, яким нагороджується найкращий шахіст України. За це він віддячив бронзовими нагородами шахової Олімпіади-2012, де показав результат +4 =4 -2 за підсумками десяти партій.
Василь Іванчук – чемпіон світу зі швидких шахів
Дуже плідним у кар’єрі Іванчука став 2016 рік – українець всьоме у кар’єрі тріумфував на Меморіалі Капабланки, а згодом виграв чемпіонат світу з рапіду, випередивши за додатковими показниками Алєксандра Гріщука та Магнуса Карлсена, який тоді вже став світовим гегемоном.
На тому турнірі українець одночасно ще грав партію із видатним грузином Баадуром Джобавою на турнірі з шашок. Вже топовий Магнус Карлсен та організатори чекали, коли Василь Михайлович завершить свою гру та доєднається до церемонії нагородження – незабутнє відео на всі часи.
"У шашках цікаво те, що правила та публіка інші. Мені цікаво грати в шашки. Бувало й таке, що грали в шашки з шаховими гросмейстерами. В радянські часи багато шахістів на високому рівні грали", – розповідав Іванчук.
На жаль, через фінансові проблеми турнір в Лінаресі припинили проводити у 2011 році, але у світі залишилось інше "улюблене" змагання Іванчука – Меморіал Капабланки, де він востаннє перемагав у 2019 році. До речі, у 2024 році турнір виграв інший представник української шахової школи – Руслан Пономарьов, який у 2002-му переграв Іванчука в матчі за чемпіонство світу. У тому ж самому році Василь Михайлович і його 5,5 очок з 9 можливих допомогли Україні здобути срібні нагороди командного чемпіонату Європи.
Як у Василя Михайловича справи зараз?
Нещодавно український гросмейстер боровся із найкращими шахістами планети на чемпіонаті світу з рапіду та бліцу, але зазнав дуже прикрої невдачі в 11 турі, після чого не зміг стримати емоцій. Тоді Іванчук грав проти Даніеля Народіцкого, але втратив відчуття часу й програв, хоча мав цікавішу та перспективнішу позицію.
"Чи сумую я за шахами? Ні, погляньте на Іванчука. Погляньте, як він страждає. Я не сумую за цим спортом", – прокоментував трагедію українця Вішванатан Ананд.
Прихильники шахів, коментуючи підсумки матчу, почали оперувати віком Іванчука, висловлюючи припущення, що в 55 років людина може вже не мати того ресурсу, реакції та концентрації, який був у 20-річного гросмейстера. Втім, Великий Чакі навряд чи сказав своє останнє слово у шахах.
"Я буду грати доти, доки зможу. Я все ще відчуваю себе молодим та перспективним шахістом", – казав Іванчук у 2007 році.
З того часу українець виграв безліч турнірів, ставав чемпіоном Європи та під гарний настрій демонстрував дійсно красиву гру, на яку мало хто здатен у сучасному світі.
На початку 2025 року українець взяв участь у турнірі на острові Джерба, де провів низку цікавих партій, зокрема проти Давіда Навари та Даніеля Дарди, але не зміг зачепитись за високі місця, звівши більшість своїх зустрічей унічию.
З моменту палкої заяви щодо завершення кар’єри та започаткування особистого турніру минуло 16 років, але Василь Михайлович зберіг у собі любов до шахів та продовжує шукати найкрасивіші з можливих комбінацій на дошці.
"Шахи – велика частина мого життя, але не вся. Є й інші речі, які мене цікавлять. Люблю почитати, сходити в театр, послухати хорошу музику.
Люблю запікати м’ясо у духовці, готувати борщ. Зараз я вивчаю, як робити суші. Добре, що все для приготування можна купити у магазині. Але я готую, тільки коли в доброму настрої. Тут, як у шахах – без натхнення нічого не вийде", – ділився своїми хобі Іванчук.
Визнання, яке отримав Іванчук за свою кар’єру, мають далеко не всі шахісти, що знаходяться у цей час на вершині рейтингу ЕЛО. Але увесь шаховий світ знає, що найкращий шахіст на Землі – Василь Іванчук, який у настрої.
Бонус
Рецепт суші від Василя Іванчука
Форель розморозити, почистити, промити, розрізати вздовж і ретельно натерти з обох боків наступним складом: дві столові ложки солі та одна ложка цукру. Рибу помістити в холодильник на дві доби. Потім очистити форель від шкіри, нарізати упоперек волокон прямокутні шматочки й змастити їх невеликою кількістю хрону.
Для приготування соусу взяти яблучний оцет, розвести цукор і поставити на слабкий вогонь. Як тільки соус почне закипати, зняти з плити, додати лимон і дати охолонути. Потім відварити 300 г рису, змішати з 30 г соусу так, щоб просочилася кожна рисинка. Остудити до кімнатної температури. З рису сформувати кульки, покласти на шматочки риби, надати прямокутну форму, перевернути та згладити краї.