Михайло Ларков: Ми з Ковальським – друзі, до нього немає жодних претензій
Українець Михайло Ларков здобув свою першу перемогу у мейн-турі.
У матчі відбору на Wuhan Open 2026 снукерист обіграв Антоні Ковальським (5:3), який кілька місяців тому став першим поляком в історії, який зумів потрапити в основну сітку World Snooker Championship.
Ми запитали Михайла про ту гру, поведінку Антека за столом та підготовку до сезону.
– Вітаю з першою перемогою в мейн-турі. Як гадаєш, за рахунок чого вдалося переграти Антоні Ковальським?
– Готувався до сезону разом із тренером. Можливо, ще не був на піку форми, але перебував у хороших кондиціях.
Мені здається, що й Антек зараз далекий від своєї найкращої форми. Ми з ним хороші друзі. Він казав мені, що після чемпіонату світу, коли потрапив до "Крусібла", хотів відпочити місяць-два. Але сезон починався, тому часу на відновлення було небагато.
– От ти кажеш, що ви хороші друзі, але в різних снукерних пабліках Антоні трохи критикували за певну зверхність у поведінці та погляді. Багатьом здалося, що він був чимось незадоволений. Це справді так виглядало під час матчу чи ти теж відчув якусь відстороненість із його боку?
– Людям не здалося. Але я не можу сказати, що він був незадоволений саме мною. Він завжди так себе поводить.
За межами столу ми хороші друзі. У німецькій Бундеслізі граємо за одну команду. За кілька днів до особистої зустрічі ми разом ходили перекусити, гуляли, добре спілкувалися. А якщо він і був незадоволений, то лише своєю грою, бо не зміг показати той рівень, який продемонстрував на чемпіонаті світу.
Між нами немає жодного конфлікту чи претензій. Я теж чудово до нього ставлюся. Він завжди такий – із серйозним, зосередженим виразом обличчя. Я не звертаю на це уваги, бо він завжди такий.
– Наприкінці четвертого фрейму був цікавий епізод. Ти вже догравав виграну партію, рожева випадково впала флюком. Антек уже пішов на перерву, хоча на столі ще залишалася чорна. З боку це виглядало не надто по-джентльменськи.
– Я б не сказав, що це була неповага. Усі думали, що я не заб'ю ту кулю, тому вже можна було йти на перерву. Я сам уже поклав кий. Бачу – рожева падає. Думаю: "Окей, зараз ще чорну вдарю". Він же все одно не став би шукати снукери.
У мене немає жодних претензій до нього через цей епізод чи взагалі. Ми граємо в одній команді, багато часу проводимо разом, спілкуємося. Він просто завжди такий. Це його стиль, його фішка така, я не знаю, як пояснити. У житті він дуже хороший хлопець.
– Відбулося жеребкування рейтингової ліги. Твої суперники – Джек Джонс, Олівер Лайнс та Альфі Берден. Усі мають солідний досвід. Мандражу немає?
– Ні, немає. Треба просто готуватися та показувати свій найкращий снукер. У будь-кого можна виграти й будь-кому можна програти. Хто краще підготується та налаштується на матч, той і переможе.
– Спілкувався із Сергієм Бойком (батьком Юліана Бойка – прим.). Він казав, що на "Маттіолі Арені" в Лестері, коли на вулиці спекотно, то й у залі дуже жарко. А коли дощить – навпаки, відчувається вологість. Меттью Селт під час одного з матчів навіть клав на голову мокрий рушник. Як у тебе минули матчі в цих умовах?
– Коли я грав дві кваліфікації, то не сказав би, що була якась сильна спека. Можливо, в останній день, коли вже вибув, було трохи некомфортно, бо в Англії стояла спекотна погода.
Але під час моїх матчів умови були цілком нормальними. На вулиці теж була комфортна температура.
– Ми знаємо, як до сезону готувалися Юліан Бойко та Антон Казаков. А як проходила твоя підготовка?
– Я теж грав спаринги з Антоном, тренувався в академіях, проводив матчі з Ешлі Карті. За тиждень до кваліфікації до мене приїхав тренер, ми тренувалися. Потім разом поїхали до Англії, де продовжили підготовку в академії.
– Після перемоги на чемпіонаті світу ти казав, що багато часу забирає навчання в Німеччині. Як зараз? Вдалося якось владнати це питання? Наскільки я розумію, тобі ще рік навчатися в німецькій школі.
– Так, навчатися треба. Слава Богу, на турніри мене відпускають без жодних проблем. Навпаки, усі раді, що я граю, підтримують мене.
Коли повертаюся до Німеччини – ходжу до школи. Але зараз це вже не так заважає, як раніше. Я зараз в іншій школі, де графік інший, краще поєднується з тренуваннями.
– Навіть зараз доводиться приділяти час навчанню? Все ж літо.
– Тут канікули не такі, як в Україні (посміхається – прим.). У нас вони тривають лише шість тижнів. Але графік хороший. Навчання починається о дев'ятій ранку. Половина днів закінчується приблизно об 11:00, а решта – о 13:00.
– Ну і питання, яке цікавить багатьох: чому Michael, а не Mykhailo?
– Коли я приїхав до Англії, та не лише до Англії, а на міжнародні турніри, мене всюди підписували як Mykhailo. Перед кожним матчем судді підходили та запитували, як правильно вимовляти моє ім'я. Усі англійці називали мене Майклом, тому я вирішив так і підписуватися. Усі вже звикли, та й їм так простіше.
– Ти раніше займався футболом. Дивишся зараз чемпіонат світу?
– Фактично жодного матчу не дивився. Часу взагалі немає. Німеччина - Кюрасао – це, мабуть, єдина гра, яку я більш-менш переглянув. Зараз не дуже стежу за турніром.
– А якщо говорити про симпатії, то вболіватимеш за німців?
– Збірної України немає, тому так – підтримуватиму Німеччину.