Кубок Імператора, інші почесті та конверти: що отримують зіркові сумоїсти за перемоги
Напевно, ще рік тому в Україні людей, які були добре обізнані із сумо, налічувалося лише кілька сотень. Зараз – уже тисячі, якщо не десятки тисяч.
У соцмережах з'явилися канали, де точаться активні дискусії між шанувальниками цього виду спорту, стрімко зростає кількість україномовних відео на YouTube, а в словниковому запасі багатьох українців уже закріпилися такі терміни, як озекі, секіваке, комусубі та маегашира. Звання йокозуна теж було на слуху й раніше, хоча його точне значення більшість людей навряд чи могла пояснити.
Безумовно, ключову роль у популяризації сумо відіграв Данило Аонішікі Явгусишин. Його успіхи в хорошому сенсі слова змусили українців глибше зануритися в цей вид спорту: дізнаватися, коли відбудуться наступні турніри, як визначають переможця, цікавитися традиціями й церемоніалом.
Тепер настав час розібратися, що собою являє Кубок Імператора, які ще нагороди отримують чемпіони та на які фінансові винагороди можуть розраховувати сумоїсти.
Що являє собою Кубок Імператора
Головною нагородою кожного професійного турніру із сумо є Кубок Імператора (Tennōhai) – найпрестижніший трофей у цьому виді спорту.
Його почали вручати у 1926 році після сходження на престол імператора Хірохіто. Відтоді кожен переможець турніру в дивізіоні макуучі назавжди вписує своє ім'я в історію, а сама церемонія нагородження стала однією з головних традицій японського спорту. Досить часто вона триває близько години.
Срібний Кубок Імператора має висоту близько 109 см, а його вага становить приблизно 29 кг. Через значну масу навіть найсильніші рікіші нерідко помітно напружуються, підіймаючи трофей над головою перед багатотисячною аудиторією.
Попри те, що у 1947 році в Японії набула чинності нова Конституція, згідно з якою імператор став символом держави, а реальна влада перейшла до парламенту та прем'єр-міністра, назву головної нагороди ніхто не змінював. Адже повага до багатовікових традицій у Японії завжди була одним із фундаментальних принципів суспільства.
Нагороду традиційно вручає представник Імператорського двору. Проте в історії траплялися й виняткові випадки. Так, у 2023 році під час вересневого турніру Кубок Імператора переможцю вручав тодішній кронпринц Фуміхіто – це стало однією з найпомітніших подій сучасного сумо.
Водночас імператор Нарухіто особисто ще жодного разу не вручав трофей, хоча кілька разів відвідував турніри як глядач. Зокрема, був присутній і на поєдинках за участю Данила Явгусишина та Сергія Соколовського.
Імператриця у своєму традиційному новорічному зверненні також не оминула тему сумо, окремо відзначивши успіхи 22-річного Аонішікі.
Оригінальний кубок певний час зберігається у стайні переможця, після чого його повертають до Японської асоціації сумо. Чемпіон натомість отримує пам'ятну зменшену копію трофея.
Не менш цікавою є історія, пов'язана з жінками. Дохьо (ринг із піску – прим.) вважається священним місцем, на яке жінкам заборонено виходити. У Японії сумо – це не просто вид спорту, а понад 1500-річна традиція, що вважається священною. Вона має глибоке коріння в синтоїзмі – традиційній релігії Японії.
Попри те, що останніми десятиліттями гендерна нерівність поступово відходить у минуле, консервативний світ професійного сумо залишається майже незмінним.
Першою жінкою-губернатором, яка зіткнулася з цією проблемою, стала Фусае Ота. Вона наполягала на праві вручати губернаторський приз безпосередньо на дохьо, однак Японська асоціація сумо відмовила, тож церемонію провів чоловік-представник від її імені.
Кубок Прем'єр-міністра, статуетки, їжа та… саке
Один зі своїх трьох Кубків Прем'єр-міністра Данило Аонішікі Явгусишин міг отримати з рук Санае Такаїчі. Проте перша жінка на посаді прем'єр-міністра Японії вирішила не відвідувати заключний день турніру Kyushu 2025, пояснивши це повагою до традицій.
Цей трофей було засновано у 1968 році. Його вручає глава уряду або його офіційний представник, а сама нагорода символізує державне визнання спортивного досягнення. Як і Кубок Імператора, після церемонії цей трофей повертається організаторам, а переможець отримує пам'ятну копію.
У 1990 році Маюмі Моріяма стала першою жінкою на посаді генерального секретаря Кабінету міністрів Японії. Саме посадовець на цій посаді нерідко представляє уряд під час церемонії нагородження в сумо. Однак Японська асоціація сумо не дозволила Моріямі особисто вручити нагороду через чинну традицію недопуску жінок на дохьо.
Після офіційної частини розпочинається одна з найяскравіших традицій – вручення десятків спонсорських призів. Представники компаній, префектур, асоціацій та приватних організацій виходять на дохьо з незвичними подарунками, які часом виглядають доволі кумедно. Данило Аонішікі свого часу, наприклад, отримав гігантський макарон.
Чемпіону можуть вручити річний запас пива від провідних японських броварень, бочки саке, великі набори локшини, рис, овочі, гриби, фрукти або традиційні солодощі.
Особливо відомими стали призи у вигляді цілої корови породи ваґю або сертифіката на значний обсяг преміальної яловичини. Через очевидні труднощі з транспортуванням живу тварину переможець зазвичай не забирає – її замінюють грошовою компенсацією або відповідною кількістю м'ясної продукції.
Також рікіші отримують декоративні статуетки, великі пам'ятні тарелі, лаковані кубки, вироби традиційних японських ремесел і сувеніри від різних регіонів країни. Частина нагород має символічне значення, інші – цілком практичне. Саме тому церемонія нагородження після кожного юшо триває значно довше, ніж у більшості інших видів спорту, а чемпіон залишає арену не лише з престижними трофеями, а й із десятками подарунків від спонсорів і партнерів турніру.
Серед найцікавіших нагород варто виділити Кубок французько-японської дружби, Меморіальну дошку Об'єднаних мексиканців і річний запас пива Corona, Чашу Його Високості ОАЕ разом із річним запасом бензину, Трофей слона Чіанграя від Королівства Таїланд та багато інших незвичних призів.
Зараз Дональд Трамп часто привертає увагу тим, що вручає головні нагороди на великих спортивних подіях. Проте мало хто знає, що подібне він робив ще під час свого першого президентського терміну.
У травні 2019 року під час офіційного візиту до Японії Трамп особисто вручив спеціальний кубок переможцю турніру з сумо. Це стало частиною програми зі зміцнення дипломатичних відносин зі тодішнім прем'єр-міністром Сіндзо Абе. Водночас Трамп став першим президентом США, який особисто відвідав турнір із сумо та заснував власний приз – "Кубок президента".
За інформацією The Hill, висота трофея становить 137 см, а вага – близько 30 кг. На його верхівці встановлено орла – один із головних символів Сполучених Штатів.
"Ми купили цей чудовий трофей, який буде у вас, сподіваюся, багато сотень років", – сказав Трамп.
До сотень ще далеко, проте вже минуло сім років, а трофей і досі залишається частиною церемонії нагородження.
Зарплати йокодзун, сан'яку та маегасір
Фінансова система професійного сумо десятиліттями залишалася напрочуд консервативною. Якщо сьогодні перемога на турнірі приносить не лише славу, а й значний дохід, то в перші десятиліття існування Японської асоціації сумо заробітки були значно скромнішими.
На початку ХХ століття рікіші отримували переважно щомісячне утримання та винагороди від покровителів, а під час Другої світової війни через економічні труднощі виплати суттєво скоротилися. Деякі турніри навіть проводилися в умовах суворої економії, а призові були радше символічними.
Із початком стрімкого економічного зростання Японії після війни доходи борців поступово збільшувалися. Однією з найважливіших віх став 1994 рік, коли грошову винагороду за перемогу на башо встановили на рівні 10 мільйонів єн.
Ця сума залишалася незмінною понад три десятиліття, попри інфляцію, збільшення доходів асоціації та популярності сумо. Причиною була традиційна фінансова політика організації, яка віддавала перевагу стабільності й не поспішала переглядати систему виплат.
Лише у 2026 році Японська асоціація сумо оголосила про довгоочікуване підвищення призових і зарплат борців. Це стало першим настільки масштабним переглядом фінансової системи за багато років. Рішення пояснили зростанням доходів від телетрансляцій, продажу квитків і спонсорських контрактів, а також необхідністю зробити професійне сумо привабливішим для молодих спортсменів.
Річ у тім, що з кожним роком стайням дедалі складніше знайти молодого й фізично потужного японця, який погодиться відмовитися від традиційної освіти та кар'єрних перспектив заради професійного сумо.
Попри статус цього виду спорту, шлях рікіші пов'язаний із величезними фізичними навантаженнями, постійним ризиком травм і далеко не гарантованими високими доходами. Більшість борців нижчих дивізіонів роками живуть на доволі скромні виплати від Японської асоціації сумо, а до справді великих грошей доходять лише одиниці.
Однією з найвідоміших фінансових особливостей професійного сумо є конверти кеншьо – грошові премії, які спонсори призначають за окремі поєдинки. Перед початком сутички над дохьо проносять прапори з логотипами компаній, що фінансують конкретний бій. Кожен такий прапор означає один конверт кеншьо.
Після перемоги рікіші отримує частину коштів одразу на дохьо, а решта накопичується у спеціальному фонді та виплачується після завершення кар'єри. Найбільше спонсорських конвертів збирають поєдинки за участю йокозун, одзекі або принципові зустрічі між головними претендентами на юшо – інколи їхня кількість перевищує пів сотні.
Ще одним особливим досягненням є кінбоші ("золота зірка"). Її може здобути лише борець рангу маегашира, якщо переможе чинного йокозуну в офіційному поєдинку. Такий успіх не лише назавжди залишається в статистиці рікіші, а й приносить довічну фінансову винагороду – до щомісячної зарплати борця додається спеціальна надбавка, яка виплачується протягом усієї кар'єри.
Якщо маегашира здобуває кілька кінбоші, ці бонуси підсумовуються. Тому навіть одна сенсаційна перемога над великим чемпіоном може суттєво вплинути на майбутні доходи сумоїста.
Наступний турнір із сумо відбудеться у вересні на легендарній арені "Рьогоку Кокугікан" у Токіо. Данило Аонішікі після чергового успіху остаточно закріпився серед претендентів на найвищі місця й підходить до кожного башо у статусі одного з фаворитів. Сергій Шіші Соколовський також приємно здивував своїм виступом у Нагої.
Втім, у сумо всі добре знають: піднятися на новий рівень надзвичайно складно, але втриматися на ньому – ще складніше.