Мартін Улдаль – безстрашний "сніговик" зі скандинавської глибинки, олімпійська надія Норвегії
24-річний норвезький біатлоніст Мартін Улдаль – один з тих, хто може досягнути успіхів легендарних братів Йоганнеса і Тар'єя Бо. Атлет має чудові дані – надшвидка стрільба, вибухова швидкість на дистанції. Щоправда, ще немає стабільності, але це наживне. Улдаль потенційно може стати героєм вже прийдешньої Олімпіади-2026, адже про потенційного чемпіона не перший рік говорить біатлонний світ.
Наша історія – не зовсім про аналіз можливостей відомого біатлоніста. Радше про те, який тісний цей світ, а також про певний зв'язок родини Улдаля з нашою країною.
Нещодавно в Україні нам майже випадково вдалося зустріти мешканку Норвегії, волонтерку, яка виявилась не просто любителькою біатлону, а ще й сусідкою Мартіна. Через неї ми й розпитали про біатлоніста, його життя, становлення та, загалом, про біатлон в норвезькій провінції, яка дала світу не одного видатного атлета.
Тепла українська гривня в холодній країні норвезьких крон
Берріт Аакре працює в освітній організації "Aktive Fredsreiser" (Активні подорожі заради миру), возить дітей на історичні екскурсії, пов'язані з Другою світовою війною. Від початку великої війни активно займається волонтерством. У березні 2022 року допомагала українським родинам з вимушеною евакуацією.
Відвідала чимало українських міст. В українців та норвежців ментально багато чого спільного, – погоджується жінка. Та й ми після знайомства – такої ж думки. Берріт весь час носить на шиї "медальйон" – залізну українську гривню.
"Якось ще на початку війни ми везли групу українських родин з дітьми, давали їм подарунки, гралися з ними. А коли вже прощались – одна з дівчаток, 6-річна на той момент Настя, дуже хотіла мені щось подарувати на згадку про рятівну подорож і дала мені на пам'ять цю залізну монету. Відтоді я не знімаю її, для мене це пам'ять та емоції на все життя", – щемливо згадує той момент норвезька волонтерка.
Під час останнього візиту в Україну наприкінці 2025-го привезла з колегою теплі в'язані речі – на потреби українських дітей. А ще й в лікарні пригостили солодощами кожного пацієнта дитячого відділення.
В'язання – захоплення Берріт, разом з подругами вона продає власноруч вироблений одяг заради донатів. Або ж передають шапки, рукавиці та шкарпетки нужденним українцям.
Зіркова громада Біркеланд – один за всіх і всі за одного
І як же не заговорити з норвежкою про біатлон!? Слово за словом, і виявилось, що Берріт – сусідка родини Улдалів! А Мартіна Улдаля, коли той був ще підлітком, вона возила на екскурсію в Польщу та Німеччину.
Берріт проживає в селищі Біркеланд в провінції Біркенес. Саме там народився Мартін, хоча й потім переїхав в інше місто за 13 кілометрів. До речі, в однойменній громаді проживає і олімпійський призер та чемпіон світу Ларс Біркеланд зі своєю дружиною, також титулованою біатлоністкою – Фанні Горн. Цей світ дійсно дуже тісний…
"Я працювала на місцевому підприємстві яке виробляє вікна, там працював і батько Мартіна, Атле, а саме виробництво було започатковано його кузеном" – розповідає Берріт і навіть демонструє виробничий шрам на руці.
За словами жінки, у громаді всі обожнюють біатлон та пишаються, що саме з їхніх країв походять відомі зимові атлети. У містечку часто проводяться різні змагання для дітей та дорослих, є траса для зимового та літнього катання. Типова норвезька лижно-біатлонна казка.
Також функціонує біатлонна школа та клуб, за який, до речі, навіть попри зміну прописки, виступає Мартін Улдаль. За це його всі, здається, обожнюють. А ще час від часу влаштовують імпровізовані фан-зони аби подивитись на виступи Мартіна та його партнерів по команді на міжнародних стартах. Такий фан-майданчик в Біркінесі, можливо, облаштують і під час Олімпіади-2026.
"У наших краях біатлонний світ настільки тісний, що буквально нещодавно мені мій батько сказав, що далекою кузеною мені приходиться Гун Маргіт, олімпійська призерка, дружина олімпійського чемпіона Солт-Лейк-Сіті 2002 з біатлону Фруде Андерсена. Також виявилось, що її батько та мій були вправними лижниками 50 років тому" – зазначила Берріт.
І розповіла ще одну цікаву історію про тісний біатлонний світ:
"Мама французького біатлоніста Еріка Перро (лідер світового рейтингу) – норвежка, Тоне Маріт Офтедал, із міста Саннес (містечко, де відбуваються перегони Blink фестиваль).
Коли сім'я жила в Норвегії протягом одного року, Ерік багато грався з Мартіном Невдалом (біатлоніст норвезької збірної). Вони жили на одній вулиці й разом їздили до гірського будинку. Тож вони хороші друзі, і Ерік, до речі, розмовляє норвезькою. А ще один відомий норвезький біатлоніст Ісак Фрей любить танцювати самбу! Коли він був малим, то був у Бразилії, там працював його батько".
Жінка на прохання "Чемпіона" зустрілася з дідусем Мартіна, колишнім директором місцевого банку, аби той розповів нашим читачам про зіркового онука.
До речі, батька Мартіна звати Атле. Ну, і як після цього його син не став би атлетом!? Брат Мартіна також був біатлоністом, але завершив кар'єру, так і не ставши зіркою міжнародного масштабу.
Після спортивного орієнтування переорієнтувався на біатлон
Олав Геймдаль про онука розповідає з певною гордістю та гумором, згадує цікаві та показові історії з його життя. Деякі з них частково пояснюють феноменальність спортсмена. Загалом, історія дитинства "малого" Улдаля класична і, як часто буває, на перший погляд, не пов'язана з майбутньою кар'єрою. Хоча значну роль у "перемиканні" на біатлон зіграв старший брат, який, нагадаємо, завершив кар'єру.
"У дитинстві Мартін найбільше любив футбол, йому подобалася швидкість, ігри на снігу, лижі, спуски. Також займався спортивним орієнтуванням. Аспен, старший на 4 роки, захоплювався біатлоном, а в Біркеланді дуже хороші умови для цього виду спорту. До того ж в спортивному клубі Біркенеса є багато людей з нашого села, які активно займаються біатлоном. Тож Мартін теж пішов цим шляхом" – згадує дідусь.
Зараз, коли Олав бачить онука на екрані, то відчуває суміш гордощів та хвилювання. Особливо під час стрільби.
"У цей момент я часто відвертаюся, не наважуюся дивитися. Потім спокійно переглядаю гонки в записі й навіть по кілька разів. А щодо його рекорду зі швидскострільності (Улдаль провів стрільбу стоячи за 12,5 секунди на етапі Кубку світу в словенській Поклюці в сезоні 2024/2025), то це через те, що він опанував техніку, за якої дуже швидко знімає гвинтівку й так само швидко знову одягає її на стрільбищі – на цьому виграє час. Він дуже добре концентрується. Ще в дитинстві, коли займався чимось, мені доводилося кілька разів кликати його, аби він почув" – згадує дідусь Олав.
Енергійний та безстрашний… "айтішник"
Поради Мартіну дідусь особливо вже не дає, на все свій час. Але підтримує і час від часу хвалить. Спілкуються телефоном кілька разів на тиждень. Олав двічі був на змаганнях за участі Мартіна в Голменколені. Каже, що планує поїхати на домашній етап Кубку світу й наприкінці цього сезону, щоб підтримати онука, який віддає всі сили тренуванням та змаганням.
"Мартін вміє залишати невдачі позаду й дивитися вперед. Має дуже сильну психіку, добре тренується, у нього чудові фізичні якості. Коли він востаннє був у Ліллегаммері, то дуже легко пройшов на лижах 8 миль, ніби це була ніби звичайна прогулянка. А коли Мартін почав навчання в лижній гімназії Ліллегаммера в 2016-му, то мав найвищий показник споживання кисню серед усіх у класі", – каже літній чоловік.
Виявляється, окрім лиж Мартін Улдаль цікавився технікою – збирав, розбирав комп'ютери та подібні речі. Хотів вступити до технічної школи й навіть був зарахований, але зрештою обрав лижну гімназію в Ліллегаммері. Коли Мартіну було близько 10 років, він часто після школи ходив кататися на лижах разом із дідусем. Найбільше цінував швидкість. Любила лижі й мати, Інґебйорг. У родини є будиночок у горах, і вони часто там каталися. Але в Мартіна були й літні екстремальні захоплення, як і в українських сільських хлопчаків.
"Мартін також любив купатися в річці, особливо стрибати з мосту, що перетинає річку в Біркенесі. Двічі вивихнув плече, була операція. Він дуже енергійний, безстрашний. Будучи школярем часто забував взяти з собою обід, але біг додому, забирав й швидко повертався" – згадує ще одну історію дитинства дідусь Улдаля.
Олав Геймдаль також розповів, як фінансово стимулював онуків-спортсменів.
"Лижі він мав змалку. Згодом Мартіну, брату Аспену та їхньому кузену потрібне було повне лижне спорядження. Коли вони почали посідати призові місця, я давав їм грошові премії за потрапляння у призову трійку. Робив це приблизно 10 років, але коли Мартін почав виступати на міжнародному рівні й заробляти сам, я припинив" – розповів колишній банкір.
На лижах Улдаль їхав швидше ніж на машині
Про швидкість Мартіна, але вже в дорослому віці, в дідуся є окрема історія. Вона трапилась два роки тому, коли "джуніор" переміг у загальному заліку юніорського Кубку IBU в Канаді.
"Він отримав приз – BMW з правом користування на рік. Якось він їхав з гір у напрямку Ліллегаммера і рухався зі швидкістю лише 70 км/год, бо в баку майже не залишилося палива. Боявся, що не дотягне до заправки. Зупинила поліція й запитала, чому він їде так повільно. Довелося пояснювати ситуацію. Коли він розповів це батькові, Атле сказав: "Лише уяви собі – в мене є син, якого зупинила поліція за надто повільну їзду!"
Батько Мартіна, Атле, свого часу втратив ногу після ДТП, він завжди любив швидкість та адреналін…
Повага українцям, які змагаються навіть під час війни…
Зараз у команді Мартін Улдаль найбільше товаришує з Мартіном Невландом – вони разом навчалися в лижній гімназії. У збірній Норвегії тренери визначають, хто з ким живе в кімнаті, тому команда дуже згуртована. Дівчина Мартіна – також біатлоністка – Гру Рандбю, переможниця юніорського чемпіонату світу 2024.
"Якось ми з родиною були в Крістіансенді, планували подивитися світлове шоу біля кафедрального собору й разом повечеряти. Коли ми сіли за стіл у ресторані, я почув, як за сусіднім столиком говорили про Мартіна з Біркеланда та його досягнення. А ще вони казали, що колишній керівник банку – це його дідусь. Я підійшов і сказав, що це дійсно так. Я був гордий, як півень, це був фантастичний день".
Звісно, через нашу українську знайому Берріт запитуємо, чи знає щось дідусь Мартіна про український біатлон.
"Я знаю про українських біатлоністів і вважаю фантастичним вже те, що вони можуть брати участь у змаганнях у тій ситуації, в якій перебуває Україна. Імена мені важко вимовляти, але коли я бачу український прапор – я за них також вболіваю", – каже дідусь.
Зараз всі думки про дебютну Олімпіаду свого онука. Олав ще ходить з однолітками-пенсіонерами в гірські походи, але для поїздки в Італію на Ігри, каже, вже не той вік.
"Батьки Мартіна, Атле та Інґебйорг, вже готуються до Олімпіади-2026. Загалом близько 60 людей з Біркенеса вже забронювали поїздку, щоб підтримати Мартіна в саморобному одязі з написом "Team Uldal".
Дебютна для Мартіна Улдаля Олімпіада стартує вже незабаром. 8 лютого відбудеться перша гонка Ігор – змішана естафета.
Україна та Норвегія, як і в усіх інших дисциплінах, будуть запеклими суперниками. Добре пам'ятаємо спринт минулого сезону, коли Мартін Улдаль та Дмитро Підручний фінішували поруч на високих 4 та 5 позиціях. А потім на церемонії нагородження разом тримали український прапор.
Символічно, що відбувалося це в італійському Антгольці – місці, де незабаром розпочнеться Олімпіада. І хтозна, можливо, юний норвежець та досвідчений українець всупереч всьому зможуть здобути такі омріяні олімпійські медалі… Світ не лише тісний, він ще й дуже непередбачуваний…
Та як би не сталося – історія про Берріт, Мартіна та його дідуся Улдаля – це ще один місток нашої спільної дружби за межами траси.
