Каміль Стох. Історія летючого лижника, який зробив стрибки з трампліна національним видом спорту в Польщі
На легендарному міланському стадіоні "Сан-Сіро" пройшла яскрава церемонія відкриття зимових Олімпійських ігор. Для кожного спортсмена бути прапороносцем своєї збірної – велика честь. Але є такі атлети, для яких прохід на чолі своєї команди не просто визнання заслуг, а ще й можливість попрощатись зі спортом великих досягнень.
Саме таким спортсменом для сусідньої Польщі, безсумнівно, є легендарний стрибун з трампліна Каміль Стох, для якого це вже шоста Олімпіада.
Ще восени Стох сказав: "Я не хочу бути як Норіакі Касаї. Думаю, я сказав це досить ясно, щоб усі зрозуміли, що це буде мій останній сезон".
Попри не досить хороші результати у свій останній рік, багато поляків не були б проти, аби Каміль залишився у стрибках ще б на деякий час. Хоча, можливо, й не так довго, як легендарний японець, який у свої 53 роки продовжує професійний шлях.
Для Польщі Каміль Стох не просто легенда, він – справжня рок-зірка спорту, котрого, як мінімум у горах, знає ледь не кожна дитина.
"Чемпіон" вирішив розповісти про непересічний шлях звичайного хлопця із Закопане, який зумів вписати своє ім'я в історію стрибків з трампліна і польського спорту.
Закопане. Старт
Каміль Стох народився 25 травня 1987 року в Закопаному. Наче просто факт, який без контексту виглядає звичайним рядком із біографії. Тому, напевно, варто пояснити одразу. Для Польщі Закопане – справжня мекка стрибків з трампліна. А самі стрибки з трампліна – один із найпопулярніших національних видів спорту, любов до якого полякам прищепила ще одна легенда – Адам Малиш.
"Орел з Вісли", як називали легендарного стрибуна, чотири рази вигравав чемпіонат світу та стільки ж разів ставав володарем Кубка світу. Відзначився він і на Олімпіадах, де виборов три срібла і одну бронзу, після чого у Польщі 2011 року його назвали "спортсменом десятиліття".
Адам став рольовою моделлю для багатьох польських хлопчаків. Однак перевершити його досягнення вдалося поки лише герою нашої розповіді.
Той, хто хоч раз бував на трампліні для стрибків на лижах, міг спіймати себе на думці "та як вони взагалі наважуються? Це ж страшно!". Страшно було і юному Камілю, але він цей страх переборов.
"Я пам'ятаю той перший момент. Страх був, але бажання летіти було сильніше. З того часу я знав, що хочу цим займатися все життя", – розповідав пізніше Стох.
Попри те, що Каміль доволі швидко освоївся на трампліні, миттєвого прориву в кар'єрі не спостерігалося. На початку професійного шляху Стох залишався в тіні лідерів збірної, часто не потрапляв у списки кращих і стикався з критикою. "Нерозкритий талант", напевно, найбільш м'яка характеристика, якою його винагороджували експерти.
Критика, кропітка праця та перші перемоги
"Я не думав про великі перемоги. Я просто хотів стрибати і ставати кращим", – згадував Стох початок своєї кар'єри.
Критика часто вбиває бажання розвиватись, але не у випадку Каміля. Він уважно вислуховував зауваження і продовжував працювати над собою. Перемоги на командних юніорських змаганнях були, а от індивідуальні успіхи все не приходили.
Вже тоді тренери відзначали головні якості польського стрибуна – техніка, баланс у польоті і щонайважливіше – психологічну стійкість.
"Найважчі суперники не ті, що стоять поруч. Найважчий суперник – ти сам", – розповідав Стох.
На дорослому рівні Каміль дебютував на змаганнях Кубка світу у рідному Закопане в січні 2004 року. Результат – 49-е місце. Погодьтесь, навряд проглядалось, що саме ця людина переверне світ.
Однак Стох не здавався і вже через рік вперше увійшов у топ-10 кращих на змаганнях в італійському Праджелато, а ще через рік поїхав на свою першу Олімпіаду, де, щоправда, особливих успіхів не досяг.
Перелом, перші успіхи та тріумф у Сочі
Перший справжній успіх прийшов до поляка у 2007 році, коли він виграв літній Гран-прі в німецькому Обергофі. Але потім знову застій. По-справжньому ж "прорвало" лише через три роки, в сезоні 2010/2011 років. Тоді він здобув три перемоги на етапах Кубка світу у рідному Закопане, німецькому Клінгенталі та словенській Планиці.
Найбільш символічним став тріумф у Словенії, оскільки 23-річний Стох виграв останнє змагання у кар'єрі того самого легендарного Адама Малиша. "Орел з Вісли" тоді став третім, і наче передавав повноваження головного польського стрибуна Камілю.
А вже 2013 року Стох став безперечним лідером збірної. Того року Каміль виграв чемпіонат світу на великому трампліні в італійському Предаццо і разом з партнерами виборов довгоочікувану бронзу в командних змаганнях.
Ключовою ж подією у кар'єрі Стоха стали Олімпійські ігри 2014 року в Сочі. На них Каміль перевершив здобутки Адама Малиша і виграв для Польщі одразу дві золоті медалі, як на нормальному, так і на великому трамплінах.
Після тріумфу на Олімпіаді він, без перебільшення, став зіркою загальнонаціонального масштабу, а кількість поляків, які почали відвідувати змагання "летючих лижників" на трамплінах зашкалювала. Його популярність була настільки захмарною, що пошта Польщі навіть випустила спеціальну марку, присвячену стрибуну.
"Я зрозумів, що представляю не лише себе. Я представляю людей, які вірили в мене роками", – говорив Стох після Олімпіади.
Стабільність як знак якості
Якось так повелося, що у стрибках з трампліна є така закономірність – після успіхів зазвичай приходить спад. І до цього всі звикли.
Однак така властивість не спіткала Стоха. Після Олімпіади він став кращим у сезоні і виграв "Кришталевий глобус" як переможець загального заліку Кубка світу.
В сезоні 2016/2017 Каміль уперше в кар'єрі виграв легендарне Турне чотирьох трамплінів, а разом із Мацеєм Котом, Давидом Кубацьким та Петром Жилою став командним чемпіоном світу на трампліні в фінському Лахті.
Наступна зима виявилася ще кращою. 2018 року Стох вдруге виграв найпрестижніше змагання серед "літаючих лижників", Турне чотирьох трамплінів. І не просто виграв, а ще й повторив досягнення німця Свена Ханнавальда, який став кращим на усіх чотирьох етапах турніру.
Але на цьому Каміль не зупинився і того ж року став віце-чемпіоном світу з польотів на лижах та бронзовим призером у складі команди на чемпіонаті в німецькому Оберстдорфі.
А для закріплення найкращого сезону в кар'єрі Стох виграв ще одну золоту олімпійську медаль, тепер на Іграх у південно-корейському Пхенчхані, та вдруге підняв над головою "Кришталевий глобус".
"Тоді я був у стані повного контролю. Такі періоди трапляються раз чи двічі за кар'єру", – зізнавався польський рекордсмен.
Не зірка, а людина
Як не дивно, попри статус суперзірки, Стох ніколи не любив зайвої медійності. Ні, він не відмовляв у фото божевільним фанатам і знав як поводитись на публіці. Але і вболівальники, і найближче оточення відзначали, що, незважаючи на статус, Каміль завжди залишався простим. Не вступав у конфлікти і не перегибав палицю при побудові персонального бренду.
А головне – не перетягував ковдру і постійно наполягав, що успіхи – не тільки його заслуга.
"Стрибки – індивідуальний спорт лише на папері. Насправді це робота десятків людей", – підкреслює Стох.
У більшості інтерв'ю спортсмен перш за все наголошує на ролі команди. І ця команда завжди за ним тягнеться. Будь то його давнішні партнери Пьотр Жила і Давід Кубацкі, чи молодий і голодний до перемог Каспер Томасяк.
Саме таке командне братерство витягало його пізніше, коли абсолютний пік спав. Це відбулося далеко не одразу, бо після Олімпійських ігор в Південній Кореї Стох побив купу рекордів – вигравав етапи Кубка світу, знову взяв "Золотого орла", втретє вигравши Турне Чотирьох трамплінів, і врешті обійшов Адама Малиша за кількістю виграних змагань і п'єдесталів.
***
До цих Олімпійських Ігор зірка світових стрибків з трампліна підходить не у кращому стані. Але навряд були сумніви, що тренери оберуть його, щоб представляти Польщу. Бо Каміль Стох і є спортивна Польща.
Стох унікальний не лише перемогами, а й тим, що став моделлю для майбутнього покоління "летючих лижників". Скромність і дисциплінованість у поєднанні зі здоровими амбіціями – той спадок, який зробить для розвитку стрибків значно більше, аніж десяток шоу.
Якось Каміль сказав: "Я хочу, щоб люди пам'ятали не мої рекорди, а мій підхід до спорту".
І дуже хочеться, щоб такі спортсмени йшли красиво. Бажано з олімпійською нагородою)
