Всі мрії ведуть в Італію: олімпієць Ператонер втратив все через травму, але повернувся за "золотом"
8 березня він приніс першу золоту медаль Італії на домашніх Паралімпійських іграх 2026 року. Він став першим італійцем із "золотом" у своїй дисципліні. Він – лише друга людина в історії, що змагалася і на Олімпіаді, і на Паралімпіаді у зимових видах.
За плечима досвідченого італійського сноубордиста два старти на Олімпійських іграх, медалі Кубків світу і чемпіонату світу. А також моторошна травма.
Сьогодні ми розповімо про Еммануеля Ператонера – людини, яка не зламалася ментально, коли не витримало тіло, людини, що заново вчилася ходити, людини, що повернулася у спорт лише сильнішою.
Я плакав дорогою вниз: як мрія обернулася провалом
Минулого разу Італія приймала Олімпійські ігри у далекому 2006 році – саме на тому турнірі в програмі дебютував сноуборд-крос.
Тоді ще 19-річний Еммануель дуже хотів виступити на головному старті перед рідною публікою, навіть брав участь у тестових змаганнях, але зрештою не потрапив до збірної Італії. Як не зміг і у 2010-му.
Заповітна мрія здійснилася у 2014 році – у 29 років Ператонер вийшов на Олімпіаду в Сочі. Однак ніби сама доля була проти його виступу. Під час тренування він отримав струс мозку, а коли повернувся на трасу – у нього врізався партнер по команді.
Еммануель зламав два ребра і на тому завершив виступи, так і не показавши жодного результату – останнє місце з нулем балів.
"Лікар сказав: "Спускайся до фінішної зони і залишайся там". Мені не дозволили брати участь у змаганнях. Я плакав дорогою вниз. Ти тренуєшся чотири роки, намагаєшся туди потрапити, а потім… Але це спорт. Таке буває", – згадував сноубордист.
Це був перший удар, який лише зміцнив Еммануеля.
До наступних Ігор він підійшов ще більш вмотивованим і фінішував на підсумковому 15-му місці. А це був найкращий результат серед усіх італійців. При тому, що йому знову завадило зіткнення – цього разу із суперником.
"Я міг би виступити краще, бо був досить швидким. Але я зробив помилку в кінці, у мене був деякий контакт з іншими гонщиками. Тим не менш, я був цілком радий піти звідти на обох ногах, бо це було досить складно", – розповідав Ператонер.
Після виступу в Пхьончхані-2018 вже віковий Еммануель досягнув найбільших успіхів – наступні два роки він завершував на 6-му місці в загальному заліку Кубку світу, виграв "бронзу" ЧС-2019 та здобув першу і єдину золоту медаль етапу КС.
До Олімпійських ігор у Пекіні Ператонер підходив як тіньовий претендент на нагороду, але… жахлива травма поставила хрест на його мріях здобути олімпійську медаль.
Коли кінець кар'єри став її початком
"Я весь час думав про поїздку на Ігри в Пекін. Це була головна мета. Я ніколи не думав про те, щоб зупинитися після Пхьончхана".
Однак у долі були свої плани. На початку 2021 року, під час тренування, Еммануель зазнав моторошної травми – фактично "знищив" коліно та отримав численні переломи лівої ноги.
"Я побоювався, що це хрестоподібна зв'язка, і прощавай чемпіонат світу. Я не знав, що це так серйозно. Моє коліно було повністю зруйноване, настільки, що мені довелося його повністю замінити. Я зрозумів, що маю подумати про своє майбутнє, перш ніж займатися спортом.
Який був найгірший момент? Коли зрозумів, що не тільки не зможу поїхати до Пекіна, але й ніколи більше не зможу змагатися. Після першої операції я завжди намагався мислити позитивно, але це було нелегко. Моя мрія знову змагатися зникла після того, як мені встановили повний протез", – згадував сноубордист.
З того часу він пережив 4 операції, повну заміну коліна та тривалий час реабілітації. Попри це, італієць до останнього сподівався виступити на Іграх-2022. Але, що ближче був старт турніру, то більше він розумів, що це кінець.
Лише через півтора року, в липні 2022-го, Ператонер навчився ходити без милиць. За кілька місяців перейшов до пробіжок на біговій доріжці, і лише у жовтні 2022 року вперше після травми став на сноуборд.
І саме тоді зрозумів – він ще не сказав свого останнього слова.
"Я сумував за цим, особливо за перегонами. Дивився кожні змагання і сумував за ними. Моє гасло: ніколи не здаватися, з інвалідністю чи без неї. І я можу сказати це, перейшовши від олімпійської кар'єри до паралімпійської. Спорт може все. Найважливіше було знайти в собі бажання знову змагатися", – говорив Еммануель.
Назвати перехід у парасноуборд успішним – це не сказати нічого. З 2022 року, коли Ператонер дебютував, він виграв 31 медаль Кубку світу, 3 золота чемпіонату світу, та став домінантною силою у сноуборді.
І це у майже 40 років!
Коли всі зруйновані мрії здійснилися
Історія Еммануеля розпочалася з бажання виступити перед рідними трибунами на Іграх в Турині – того ж року, коли на Іграх дебютував сноуборд-крос. На першу для себе Олімпіаду Ператонер вийшов тоді, коли у програмі Паралімпіади вперше з'явився і парасноуборд – у 2014-му.
А останню мрію про олімпійську медаль назавжди зруйнувала травма у 2021 році. Але ось пройшло 5 років, і всі, здавалося б, закриті цілі, переплелися між собою тут, на Паралімпійських іграх 2026 в Італії.
Переплелися, в одній точці, щоб Еммануель міг поставити жирну крапку.
Ось він вийшов на головний турнір 4-річчя, що проходить на його рідній землі. Ось він виходить на старт у статусі головного фаворита змагання і здобуває перемогу!
Настільки переконливу, що найближчий переслідувач опинився у понад трьох секундах від італійця. Він домінував у Кортіні, так легко проходив кожен раунд, ніби не вчився заново ходити ще кілька років тому.
"Я неймовірно радий привезти додому золоту медаль зі своєї рідної країни. Це так близько до мого рідного міста, тому зробити це перед моєю родиною – це було найкраще.
Я чув, як увесь натовп вболівав за нас. Не лише за мене, а за всіх. Гадаю, це був найемоційніший момент. Я подумав: останні чотири роки того варті. Уся робота, яку я вкладав, і всі подорожі, весь час, проведений далеко від дому, – це того вартувало", – з радістю згадував момент тріумфу Еммануель.
Ператонер – людина двох світів. У нього була яскрава кар'єра і до травми, але після неї італієць засяяв як ніколи яскраво. Його історія – це приклад для інших, що ніколи не можна опускати руки.
І навіть найболючіше падіння не може завадити здійснити мрію. Треба лише вірити.
"Спорт не має меж. Він об'єднує людей. Неважливо, інвалід ви чи ні, ви можете займатися спортом і досягти того, чого хочете".
