Селебріні та Макдевід ведуть Канаду, швейцарці проти чинних чемпіонів: прев’ю чвертьфіналів на Олімпіаді
Кожна спортивна подія – як добре прописана книга. Має свою зав'язку, кульмінацію і фінал.
Ось і хокейний турнір на Олімпіаді вже показав нам вступні титри, окреслив головних і другорядних героїв, викреслив окремих персонажів із сюжету. На часі – передфінальна фаза. Враховуючи, що всі фаворити залишаються в грі, саме чвертьфінали стануть початком справжньої кульмінації.
"Чемпіон" пропонує зазирнути наперед: що чекає на нас у розвитку цього сюжету, які тенденції вже можна відзначити та про які команди, що залишили турнір, варто згадати.
Пари чвертьфіналу
- Словаччина – Німеччина
- Фінляндія – Швейцарія
- США – Швеція
- Канада – Чехія
Молодість і швидкість чи німецька системність?
Словаки стали головною сенсацією групового етапу, вигравши свій квартет, де виступали фіни, шведи та господарі-італійці, які хоч і поступаються в класі, але мали підтримку рідних трибун.
Можливо, саме Словаччина зробила чинним олімпійським чемпіонам величезну послугу, нокаутувавши їх (4:1) у стартовому турі. Іноді, щоб перезавантажитися і вийти на свій максимум, команді потрібен болючий ляпас.
"Суомі" домінували за всіма статистичними показниками – 40:24 за кидками, мали перевагу в контролі шайби, тривалий позиційний тиск у зоні атаки. Але молоді словаки на чолі з неймовірним 21-річним Юраєм Слафковським у третьому періоді реалізували свої моменти з максимальною ефективністю. Шайбу закинув і на рік молодший Далібор Дворський. Це динамічне дуо яскраво проявило себе і в матчі проти шведів, попри поразку 3:5.
Гра проти італійців продемонструвала іншу сторону медалі. Підопічним Владіміра Орсага не надто комфортно діяти з позиції сили першим номером. Так, вони перекидали суперника (38:22), більше часу провели в чужій зоні, активно застосовували форчекінг і тиск уздовж бортів. Проте мінімальна перемога над найнижчою за рейтингом IIHF командою турніру змушує говорити про певні структурні проблеми в позиційному нападі.
Німеччина натомість залишила двояке враження. Від команди, у складі якої є Леон Драйзайтль, Тім Штюцле, Моріц Зайдер, ДжонПетерка, Ніко Штурм та кілька гравців із систем НХЛ і провідних європейських ліг, очікували значно більшого. Передусім – конкурентної гри проти США. Натомість вийшла поразка без реальних шансів. Ба більше – німці поступилися й Латвії.
До плейоф команда пробилася завдяки перемозі над Данією та заплутаній турнірній ситуації в групі, де "зірково-смугасті" були на голову сильнішими за інших. В 1/8 фіналу суперником стала Франція – і тут проблем не виникло. Проте географічні сусіди не є тим маркером, за яким можна адекватно оцінювати реальний потенціал німців.
Драйзайтля можна привітати з особистим досягненням – він приєднався до свого батька, який тричі представляв Німеччину на Олімпіадах. Утім, гра Леона поки що не виглядає домінантною. Так, у нього 2+4 за системою "гол+пас", але половину очок (1+2) він набрав у матчі з французами. Далі рівень опору зросте кратно.
Х-фактор команд
У словаків таким гравцем може стати Адам Ружичка. 26-річний центрфорвард із 2016 по 2024 рік розвивався в Північній Америці, поступово доріс до рівня НХЛ. У Калгарі він не був стабільним гравцем перших ланок, обмежуючись скромнішою роллю проспекта.
У 2024 році замість боротьби за закріплення в НХЛ він обрав контракт у Москві, де місцевий Спартак запропонував вигідні фінансові умови.
На цьому турнірі Ружичка – центр першої ланки і ключовий елемент більшості. Він набирає очки в кожному матчі, системно закриває огляд воротареві суперника, активно працює на добиваннях і виходить на ключові вкидання. Проти німців цей габаритний гравець може сказати своє слово.
Ще одним фактором успіху має стати воротар Самуель Главай. У матчі проти Італії він отримав відпочинок, але в інших двох зустрічах здійснив 85 сейвів, демонструючи холоднокровність і відмінний таймінг у грі. Йому лише 24 роки, а це вже третій великий турнір поспіль у статусі першого номера збірної. Останні два роки Главай перебуває на контракті в системі Міннесоти, однак дебюту в НХЛ ще не дочекався. Ще один якісний виступ на такій сцені може стати вагомим аргументом на його користь.
У Німеччини Х-фактор значно прозаїчніший – лідери мають заграти на максимумі. Так, проти французів можна було дозволити собі більше свободи в атаці. Але тепер рівень складності змінюється з Easy на Medium. Якщо Драйзайтль, Штюцле чи Зайдер не покажуть того темпу, креативу й інтенсивності, які вони демонструють у своїх клубах в Оттаві, Едмонтоні чи Детройті, то про перехід на рівень Hard треба забути.
Чвертьфінал – це вже не про потенціал. Це про холодну реалізацію, гру без шайби, якість спецбригад і гру воротаря.
Прогноз: Словаччина переможе в одну шайбу. Можливо, основний час завершиться внічию.
Кураж і майстерність проти класу та дисципліни
Цей чвертьфінал також без очевидного фаворита. Так, хокей у Фінляндії – це система, традиції і великі перемоги кодного десятиліття. Але закидати шапками швейцарців точно не варто. Ба більше – за останні три чемпіонати світу "Суомі" жодного разу не грали в півфіналі, тоді як "Наті" двічі доходили до фіналу і боролися за "золото". Інша справа, що в тих вирішальних матчах швейцарці забили нуль шайб, пропустивши лише три. Майстерність – є, холоднокровності – бракує.
Проблеми з реалізацією переслідують їх і на цьому турнірі – лише 12 закинутих шайб, сім із яких припали на матчі проти Франції та Італії. З топ-суперниками атакувальна лінія не виглядає переконливо. Ситуацію ускладнила й важка травма Кевіна Фіали в стартовій грі проти Канади – форвард вибув до кінця сезону. Це удар не лише по збірній, а й по амбіціях Анже Копітара, для якого цей сезон у НХЛ є останнім. З Фіалою шанси на Last Dance були б значно кращими в Кубку Стенлі. "Королі" й до цього ще й близько не гарантували собі плейоф, а без одного з ключових виконавців і поготів.
І все ж клас у швейцарців є. А головне – є дисципліна, чітка структура гри в середній зоні та, можливо, найкращий воротар турніру.
Невдачі фінів на останніх чемпіонатах світу – це не системна криза, а радше кадрова мозаїка, яка не завжди складалася повністю, бо не всі зірки були вільні під час ЧС, оскільки грали на майданчиках США та Канади.
Зараз усе інакше. І болісна поразка від словаків у першому турі стала для команди Антті Пеннанена холодним душем. Фіни швидко усвідомили просту істину – у хокей грають не прізвищами на джерсі, а швидкістю прийняття рішень, катанням і точністю передач.
Х-фактор гри
Для фінів ключовим фактором може стати свіжість. Вони отримали додатковий день на відновлення, тоді як швейцарці проводили повноцінний матч. На цій стадії турніру навіть 24 години – це солідна різниця, яка дасть про себе знати в третьому періоді наступного матчу.
Для номінального андердога героєм може стати Леонардо Дженоні. MVP чемпіонату світу доводить, що топ-рівень – це не лише про НХЛ. Майже 40 років, колосальний міжнародний досвід, ідеальне читання гри. "Сухарі" проти Франції та Італії, надійний виступ проти Чехії і загалом лише три пропущені шайби у трьох матчах при фантастичних 96,2% відбитих кидків. Якщо Дженоні видасть ще один перформанс такого рівня, "хрестоносці" цілком здатні вибити чинних чемпіонів.
Прогноз: Патрік Фішер навіть із кадровими втратами знайде спосіб нейтралізувати сильні сторони суперника.
Вихід Швейцарії до півфіналу виглядатиме трохи сенсаційно, але фіни за три гри довели, що якщо в них не піде відразу, то далі паніка і ступор. Тому тут або все піде і швейцарці "попливуть", або вистоять і все буде добре. І чомусь, здається, що станеться саме другий варіант.
Make America Great Again?
Шведи пройшли групу нерівно. Непереконливі 5:2 з Італією, провал проти Фінляндії (1:4), реабілітація зі Словаччиною (5:3) і розгром Латвії (5:1), хоча балтійці точно не заслуговували на такий рахунок.
"Тре Кронур" грають у відкритий хокей – підключення захисників, сміливі зміни під час контролю шайби. Проблема в тому, що вони дозволяють грати й супернику. А проти США це може стати фатальним.
Американці зараз виглядають найструктурованішою командою турніру. Баланс між мобільною обороною та глибиною атаки – майже ідеальний. Їхні захисники однаково ефективні й в обороні власного "п'ятака", і на синій лінії суперника, створюючи трафік та тиск. Команда грає в темпі, який нав'язує сама, методично "з'їдає" простір у середній зоні й карає за втрати.
США торік виграли перший чемпіонат світу за 65 років. Олімпійське золото востаннє брали 46 років тому. Ну що, пора робити MAGA? До речі, італійські ЗМІ підсвітили, що в разі виходу до фіналу підтримати американців прибуде Дональд Трамп. Не важливо, хто стане суперником США в матчі за "золото", але за підсумками основного часу головне, щоб не було рівного рахунку, а то почнеться: "Я закінчив 8 війн і домігся миру в фіналі Олімпіади".
Х-фактор плейоф
Головний рушій американців – системність і терпіння. Вони не метушаться, не летять вперед без потреби, а крок за кроком розхитують суперника. Таймінг входу в зону, зміни темпу, правильні рішення під час більшості – усе це виглядає як по книжці.
Трохи комічно, що саме представник американської команди став автором найбільшого "факапу" турніру, але нині шансів побачити Сваймена на льоду практично немає. Натомість Коннор Геллібак демонструє рівень топ-воротаря НХЛ.
Згадуючи Турин-2006, варто пам'ятати – тоді Швеція теж стартувала невдало, програвши Словаччині (0:3) та Росії (0:5), але в плейоф стала зовсім іншою командою, почергово здолавши Швейцарію (6:2), Чехію (7:3) і Фінляндію (3:2) в матчі за "золото"
Чи здатні шведи зараз на подібну трансформацію? Теоретично – так. Практично – є сумніви. Їм бракує всього по троху.
Прогноз: нестабільність Швеції завершиться на стадії чвертьфіналу. США виглядали дуже переконливо.
40-річний лідер проти зіркової машини
Чехія поки що не відповідає рівню очікувань. Давід Пастрняк не здатен самотужки тягнути команду проти грандів, тому й допомагає йому 40-річний Роман Червенка, який уже переписав кілька історичних досягнень.
Після перемоги над Данією чехи напівжартома говорили, що в групі грали напівсили проти Канади, і добре, що програли, бо двічі за один турнір цю збірну обіграти неможливо, а також божилися показати справжній рівень. Але слова – це лише слова. Проти такої Канади потрібні не гучні заяви, а бездоганна реалізація, максимальна концентрація і сила волі після "нокдаунів".
У канадців – повний порядок. Кожна ланка чітко виконує поставлені задачі: креатив і темп, силовий тиск, енергія, контроль. Маклін Селебріні виглядає як спадкоємець покоління Кросбі – Макдевід, але вже зараз демонструє зрілість у прийнятті рішень. Аж не віриться, що йому всього 19.
Коннор Макдевід набрав 9 очок за три матчі – це повторення найкращого показника канадців за одну Олімпіаду. Є чуйка, що десятку він проб'є ще проти чехів.
Сідні Кросбі довів свій олімпійський доробок до 15 очок, обійшовши Джерома Ігінлу. Це не просто статистика – це маркер впливу на епоху.
Канада грає з відчуттям сили. Вони можуть додати в будь-який момент – у швидкості, у жорсткості.
Х-фактор досвіду
У чехів складно когось виділити. Проти канадців якийсь індивідуальний атакувальний перформанс навряд чи комусь вдасться, тому всі сподівання на командну гру.
У Канади ж додатковим козирем стане повернення Бреда Маршана, який пропустив 2 гри групового етапу. Ветеран, провокатор, людина-хокейний хаос. У фіналі Кубка Стенлі він уже став "Джокером" Флориди, показав свій скіл бути там де треба в найбільш потрібний момент. Тепер у нього шанс створити проблеми Пастрняку – колишньому напарнику по Бостону.
Прогноз: перемога Канади з різницею у 2-3 шайби. Занадто багато глибини, занадто багато досвіду і занадто багато класу. Тобто, того, чого чехи в Мілані не продемонстрували.
