Верняєв: Зробимо все, щоб не завершити цю Олімпіаду без медалей
Нещодавно український гімнаст Олег Верняєв боровся за медаль в особистому багатоборстві на Олімпійських іграх 2024. Він йшов у трійці лідерів до передостаннього снаряда, проте не зміг втриматися на медальному місці та опинився на 8 сходинці.
У розмові зі ЗМІ Верняєв розповів про те, чим Олімпіада в Парижі відрізняється від інших, цілі на ОІ-2024 та про допінг-процес та його наслідки для Олега.
— Як почуваєтесь після фіналу?
— Все добре, тренуємося, змагаємося, готуємося. Це спорт, не завжди виходить перемагати, але, як то кажуть, ми робимо все, що можемо, викладаємося на повну. У фіналі була така близька боротьба, трохи не вистачило. Якщо чесно, англійці нас у кваліфікації обійшли, але я казав, що американці більш складні суперники, тому що вони у кваліфікації дуже багато помилок зробили. І так вийшло, що вони непогано пройшли, і стали треті.
Фото: Getty Images
З приводу багатоборств, Ілля був дуже близько, про суддівство я не люблю спілкуватися, якщо вони і знаходять якісь збавки, то значить вони є, над цим також потрібно працювати. Як ми в залі працюємо, так і судді повинні працювати. В принципі, у нас ще окремі прилади і тут більше шансів на медалі, бо у нас є 6 фіналів, будемо боротися. У нас всі хлопці мають шанси, всі вже з медалями. Зробимо все, щоб не завершити цю Олімпіаду без медалей для гімнастики.
— Ви вже бували на Олімпіадах в інших країнах, чим ця особлива у Франції?
— Чесно, мені здається, тут найкрасивіші медалі. Це теж мотивує, щоб більше викладатися, щоб виграти цю медаль. А з приводу селища, залів, воно так шаблонно, все, що відбувається тут, все однакове, але з деякими нюансами, всі по-різному роблять. Щось таке казати, щоб дуже погано було — то не можу сказати, завжди щось комусь подобається, комусь ні.
Фото: Getty Images
— Що подобається та що не подобається вам?
— Мені подобається атмосфера в залі. Я знаю, що французи люблять гімнастику і вони такі емоційні, немає тиші в залі, це дуже прикольно та важливо для спортсменів. Коли ти змагаєшся — присутній шум, гул в залі, це дуже класно. Якщо порівнювати з Токіо, там нікого не було, то було складно змагатися, а тут класно, тут люди живі.
Якщо чесно, я вперше бачу, щоб стільки зірок поприїжджало на змагання, ви самі бачите: Том Круз, Зінедін Зідан, Леді Гага, Снуп Догг приходив на гімнастів. Я розумію, що вони всі приходять на американських дівчат подивитися, підтримати своїх, але це круто.
— Є якась різниця, як виступати, коли такі люди в залі?
— Для мене ні. У мене є своя мотивація. Я вам скажу так, коли ти змагаєшся, то не бачиш, хто там на трибунах. Це вже потім, по фото/відео. У нас мотивація своя — виступати за свою країну, представляти її. Буде Снуп Догг дивитися чи не буде, від цього бажання виграти медаль не буде меншим.
Фото: Getty Images
— Хотів би таки важливу тему для вас порушити — цієї Олімпіади могло і не бути для вас. Між ОІ у вас був такий великий допінговий процес, як мені одна людина сказала, що гасло нашого Volia Space — Воля до перемоги, що ви билися за те, щоб бути тут, щоб представляти Україну на найвищому рівні. Були, мабуть, ситуації, коли опускалися руки, розумію, не всі підтримали. Розкажіть, як ви взагалі дивитесь на те, що ви тут, що вам вдалося пройти?
— Скажу так, авжеж багато хто відвернувся, багато хто не хотів допомагати, але, слава Богу, що були люди, які з’явилися, допомогли, дякую всім, хто був зі мною поруч, ця Олімпіада не тільки моя, це наша спільна, я роблю це не тільки для себе, а й для країни та тих, хто підтримав, дякую вам велике.
Знаю, що не всім подобалося, що я повернувся. Було складно, скажу так, бо витримати емоційно не так вже й просто, але моя совість була чистою, бо я знав, що нічого не приймав. Я сподівався, що я зможу це довести і, у висновку, ми прийшли до того, що я довів. Мені сказали, що все нормально, можеш повертатися.
Після цього у мене було 7 місяців, щоб підготуватися на ліцензійний Чемпіонат світу. А ви ж самі розумієте, перерва велика, вага зайва, був дуже екстремальний період, складно було. Бо я повернувся, почав тренуватися, потім одна травма, я вилетів ще на місяць. Крок за кроком я відновлювався, ЧС в тому році був дуже важкий для мене, бо я був не у формі. Багато хто одразу сказав, що не потрібно мене брати в команду, потрібно виганяти, я все це пам’ятаю, хто казав.
Фото: Getty Images
Але для мене все це було нецікаво, я знав, що мені просто потрібен час, я повернуся та наберу свою форму. І ось чемпіонат Європи був вже трохи веселішим, ми і командою виграли, я в багатоборстві срібло завоював. Зараз на ОІ я роблю все, що можу, у фіналах ми працюємо, боремося за медалі. Я роблю все, що можу, щоб довести, що я все ще у строю.
— Наскільки я розумію, ви вже сказали, що це дуже вплинуло на вашу нинішню форму і те, що ви пропустили. В момент, коли йшов процес цієї боротьби, тренувалися як?
— Я не тренувався взагалі. Неможна було.
— Заборонили тренуватися?
— Поки відсторонення, ти не можеш тренуватися.
— А як це перевіряється?
— Ну ви ж знаєте, добрих людей багато. Я намагався робити так, як прописано у правилах. Лише пам’ятаю 14 березня прийшло повідомлення мені і я одразу в цей день поїхав тренуватися. Навіть не пам’ятаю, де я був.
— Вам не можна було в зал заходити, тренуватися взагалі?
— Ну, у фітнес-зал можна було ходити, але було не до цього, було складно морально щось робити. Я вже просто чекав того моменту, коли так або ні.
Фото: Getty Images
— В який момент ви вирішили, що будете битися до кінця та так просто не здастеся? Бо, думаю, були такі думки, коли серйозні люди не допомогли, що вже кар’єра підходить до кінця, 30 уже, на пік можна вже не повернутися.
— Думки такі були, але я знав, що буду чекати до останнього, поки не буде кінцевого результату. Я все ж таки сподівався на якусь справедливість. У цей момент складно розумно оцінювати, що відбувається, бо це складна ситуація. Але я для себе вирішив, що, якщо все нормально, я за будь-якого розкладу повертаюся та зроблю все, що зможу. Спробую повернутися у форму, а там вже як буде. Слава Богу, що зараз все так виходить. Бачу ціль — не бачу перепон, ось і все, просто йдеш вперед.
— Поруч з вами молоді хлопці-спортсмени — Стельмах, Чепурний, Ковтун, Радівілов. Розкажіть про нове покоління спортивної гімнастики України, чим вони особливі у порівнянні з тими, хто був раніше?
— Та я не знаю, чим особливі. Всі особливі, хто на Олімпійських іграх. Це найкращі 5 спортсменів твоєї країни. Знаєте, для мене дуже цікава така ситуація: ми проходили Кубки світу на початку року і вони були ліцензійні, там відбиралися індивідуалісти на ОІ. Ми всі ті, хто відібралися, ми відсіювалися, боролися за медалі, виконували програми, а ті, хто залишилися, вони мали свою місію.
Фото: Getty Images
Були 4 Кубки світу і за трьома найкращими результатами на кожному приладі два найкращі спортсмени потрапляли на Олімпіаду. В Баку був третій Кубок світу і я пам’ятаю, ми вже відзмагалися, там поперечина останній прилад і Тей Пейць виходить із залу, чекає результатів. У них там всі, командою, у ноутбуках, телефонах, щось рахують, бо це один етап, там потрібно теж все прорахувати. І я так подивився, щось рахують, він вернувся, і я чую там такий крик на весь зал, я обертаюся, а хлопець просто плаче, команда радіє.
Ти дивишся і розумієш, наскільки для людей це важливо. Просто потрапити на ОІ, бо для спортсмена це найважливіша подія в житті. І, коли у нас буває, що хтось бореться за медалі, хтось не може, хтось молодий, коли ти чуєш, що кажуть, що хтось туристом їде, то так соромно за людей. Бо я знаю такі випадки.
Потрапити на ОІ — це вже вау, я веду до того, що у нас команда дуже сильна у плані того, що ми не просто відібралися на Олімпіаду, а всі конкурують за фінал, медалі. Лише Радомир не відібрався в особисті фінали. У нього була така особлива командна місія — бути першим забійником. Це наче дуже просто, але й водночас складно, бо як перший підходить, так вся команда і працює.
Тому, я вважаю, що всі впоралися, але потрібно робити висновки після завершення Олімпіади і тоді розуміти, що потрібно змінювати програми, підіймати складність. Бо, як ми бачимо, складність багато вирішує. У нас кажуть, коли до ОІ залишається 3-4 місяці, чи ми вже почали готуватися, але це не так. Ми вже готуємося до наступної Олімпіади, бо на підготовку не вистачить 3,4,5 місяців — треба рік, 3, 5 чи 10.
Фото: Getty Images
Тому вже потрібно думати про наступні ігри. Але, слава Богу, у нас ще є фінали, є ще про що тут думати. Але у нас кожні 4 роки змінюються програми і системи оцінювання, тому треба їх повністю вивчити, щоб вже починати переходити на новий цикл. Це дуже важливо, хлопці — це наразі топ-5 гімнастів України.
— Я правильно зрозумів, система оцінювання кожні 4 роки змінюється, тому потрібно міняти програми?
— Так, вона може дуже змінитися. Як приклад, після Ріо змінилися правила. Якщо брати мій стиль на брусах, то у мене нічого не змінилося, а ось американець, який був другим, у нього випало з 10 чотири елементи, тому йому потрібно міняти половину програми.
Якщо ми беремо наступний цикл, то у нас зараз 10 елементів, а буде 8. На вільних вправах потрібно завершувати тільки подвійним сальто. Ну це такі нюанси. Ті хлопці, яким зараз по 18 років і вони не відібралися на ОІ, вони вже працюють та напрацьовують програму на наступний цикл.
— Для чого змінюють ці програми, щоб цей вид спорту прогресував чи просто так?
— Так, я думаю, що деякі зміни робляться, щоб змінити напрямок спортсменів, які працюють. Був період, коли багато спортсменів робили на поперечині багато перельотів, потім раз і деякі перельоти зрізали, тому довелося переходити в інший стиль. І вони просто, коли один-двоє роблять якийсь елемент, його підіймають у складності, і через півроку сотні людей його роблять.
Тож вони розуміють, що можна складність знижувати, а в чомусь іншому додавати. Тут так, щось ускладнюють, щось роблять так, щоб вид спорту був красивіший. Іноді зміни неприємні для спортсменів, бо незручно виконувати, а іноді так потрібно.
— У вас була різна підготовка до Олімпіади. Рівень складності, який ви демонструєте, хто його обирає, ви, тренер чи разом? Як ви відчували, що це виконаю, а тут краще не лізти?
— Це все залежить від тандему спортсмена з тренером, у всіх особисто. Якщо брати командні змагання, то наші тренери зібралися проаналізували, що на якомусь приладі можна взяти щось слабше, але стабільне. Тут такий аналіз, потрібно зрозуміти, де краще ризикувати, а де ні. Так на командний фінал виставляють тренери, а на індивідуальний ти вже сам за себе виступаєш, все залежить від спортсмена і тренера.
Якщо брати вчорашні багатоборства, то в кімнату до мене тренер заходить, каже: «Ну що ти? Збавляти сенсу немає, думаю», а я такий: «Ні-ні, я думаю навпаки додати на кільцях, поперечині, бо потрібно ризикувати, йти ва-банк, бо це від нас залежить». А розуміти, зробиш ти це чи ні, це неможливо.
Фото: Getty Images
Це спорт, неможливо передбачити, якщо зможеш, якщо готовий, то можеш ризикнути і зробити, якщо ні, то ні. Але буває так, що ти готовий, але не можеш впоратися, бо морально дуже складно, це Олімпійські ігри. А буває, неготовий, але виступаєш краще.
Якщо взяти вчорашній фінал багатоборств, два фаворити злетіли. Один японець, олімпійський чемпіон Токіо, залишився поза топ-3, а китаєць, який із неймовірним запасом виграв кваліфікацію, помилився теж і став третім. А 18-річний японець пройшов всю свою програму та переміг, це все дуже непередбачувано.
— Я розумію, що важко загадувати щось у такому конкурентному спорті, але все одно, в думках плани є на наступну Олімпіаду?
— Давайте завершимо цю і подивимося. Все буде залежати від зміни програми. Я себе відчуваю зараз непогано, я задоволений тим, як все проходить, я набираю форму і, якщо я зможу перебудуватися на нову програму, то все можливо. Вік лише у голові.