Хитра усмішка Лузан: як наші каноїстки зробили історію
День розпочався з поїздки на Схід від Парижа. У муніципалітет Вер-сюр-Марн, куди швидко довезла сучасна електричка – зі Східного вокзалу буквально 15 хвилин.
Подорож на Схід зі спокійними фанами
Вагони нові, крісла чисті – з усього видно, що цей маршрут оновили до Олімпійських ігор. Після прибуття на платформу на станцію Вайр-Торсі із вагонів «висипалися» різнокольорові групи вболівальників, які миттєво створили щільну колону, яка спокійно рухалася від станції до Водного стадіону, де відбуваються змагання з веслування.
Фани, що йшли два кілометри з вокзалу на веслувального каналу, справді, контрастували, скажімо, з фанатами, які йдуть на футбол: не було скандувань й співів, люди просто спокійно про щось говорили, йдучи на змагання цілими сім’ями. Заради справедливості слід сказати, що й на трибунах було значно тихіше, ніж на інших видах спорту, навіть попри заклики ведучого.
Водний стадіон – перлина спортивної архітектури
До слова Водний стадіон у передмісті Парижа збудовано спеціально до Олімпійських ігор (будівництво завершене 2019 року). Спортивний комплекс, без перебільшення видатний: на площі 4 400 квадратних метрів є нова арена для веслувального слалому з двома трасами на 300 та 150 метрів; дві траси для академічного веслування та веслування на байдарках та каное.
До того ж тут висадили аж 450 дерев, аби мешканці регіону мали можливість насититися киснем та приємними прогулянками. Але це все буде вже після Олімпіади, бо зараз уся ця краса загороджена парканами та перекрита зонами доступу.
Усмішка з підтекстом
Акцент української уваги у ці дні – наші каноїстки Людмила Лузана та Анастасія Рибачок, які у п’ятницю та суботу проводять вирішальні заїзди – спочатку разом на двійці, а згодом і в одиночних змаганнях.
Перед півфіналом камера вихопила наш екіпаж. Люда у цей момент приязно усміхалася, Рибачок за нею здалася повністю сконцентрованою. У цій з одного боку спокійній, а з іншого такій хитрій усмішці Лузан, хотілося бачити якийсь особливий знак: наче Люда уже щось знає. Принаймні, у це дуже хотілося вірити.
Зі старту півфіналу вперед вирвалися молдаванки, які першими подолали половину дистанції – українки йшли третіми із відставанням 0,64 секунди. Відчутно відставали француженки, що зробило решту роботи для чотирьох екіпажів простішою. Здається ніхто не рвав жили на фініші, однак і темпу не скидав. Першими завершили гонку канадійки. Люда з Настею фінішували третіми, пропустивши вперед також угорок та відставши на ледь помітні 0,28 секунди.
Початок фіналу: шості після старту
Вирішальний заїзд вимагає максимум концентрації та серйозного ставлення. Цього разу навіть натяків на усмішку уже не було, але Людмила знову виглядала дуже спокійною.
Людмила Лузан і Анастасія Рибачок
Зі старту, як здалося, наші дівчата почали відставати. У цей момент непосвячений у тонкощі спорту міг би махнути рукою. Однак пам’яталося, що вміння фінішувати – одна із фішок цього екіпажу. На 250 метрах під цим твердженням теж можна було поставити знак питання – Лузан та Рибачок йшли на поточному шостому місці, поступаючись лідерам 1,79 секунди, а канадійкам, що йшли другими – 1,16 секунди. Відставання пристойне. Однак з кожним метром наближення до фінішу воно тануло. Українки стрімко почали просуватися вперед, випереджаючи інші човни, начебто ті зупинилися.
Срібний фініш
Перед самим фінішем ніс українського човна був уже попереду канадського. Два екіпажі перетнули фінішну смугу майже одночасно: на табло біля України та Канади висвітлилося "фотофініш". Мить – і Україна стоїть вище Канади, а це означає "срібло". Друге поспіль після такого ж успіху у Токіо!
Людмила Лузан і Анастасія Рибачок на фініші
Людмила Лузан та Анастасія Рибачок за мить до цього вибороли срібну медаль Олімпійських ігор у Парижі
Китаянки завершили гонку з відривом у півтори секунди (1,49), але українки зуміли скоротити відставання на 0,30 секунди, а канадійок випередили на, без перебільшення срібні шість сотих секунд.
Рецепт успіху
У мікс-зоні Люда та Настя говорили так щиро й емоційно, що радість олімпійського тріумфу можна було відчути на дотик. Виявляється дівчата з самого початку вирішили веслувати, незважаючи на те, яке поточне місце вони займають. І це стовідсотково правильний розрахунок. Адже, якби вони почали зважати на те, що йдуть після старту третіми з кінця, могли б збитися з обраного ритму. А так, ці 500 метрів стали вінцем командних зусиль і правильно обраної тактики.
А щодо усмішки… Люда сказала після фінішу, що просто була спокійна і знала, що все буде добре. Анастасія додала, що перед стартом вони розповідали один одному веселі історії, уникаючи психологічного тиску. І хіба не це найкращий рецепт для досягнення успіху. А найскладніше завжди залишатися таким спокійним перед найважливішим стартом у кар’єрі.
Тепер же Людмила й Анастасія раділи як діти! І хіба може бути інакше, коли ці дівчата повторили свій срібний успіх Токіо. У три роки, що розділяють дві Олімпіади (нагадаємо, що через COVID-19 Токійські Ігри відбулися 2021 року), вклалося чимало подій. Анастасія вийшла заміж, змінила прізвище, народила дитину, а після декретної відпустки знову сіла у човен. Тренери бачили й відчували, що цей тандем може повторити досягнення 2021 року. І вони мали рацію!
Дівчата досягли унікального успіху, двічі поспіль підіймаючись на медальний подіум – Олімпіада за Олімпіадою. Самі вони кажуть, що це у Токіо вони реалізували свою дитячу мрію стати олімпійськими медалістками, а тепер уже все робили зважено і з розрахунком. Дві різні перемоги, але одна спільна радість. І цей день Людмила та Анастасія, а разом з ними ми, вже не забудемо.
