"Незламний" з Усиком та "Скелею": (не)спортивний фільм про легенду американського ММА
9 жовтня в український прокат офіційно вийшов фільм "Незламний" про відомого американського бійця ММА Марка Керра, і ця стрічка була доволі очікуваною серед українців. Звісно, не кожного ж дня наш чемпіон Олександр Усик з'являється на великому екрані, особливо в компанії зірки WWE та блокбастерів Двейна "Скелі" Джонсона і чарівної Емілі Блант.
Я, будучи, фанатом ММА і всього, де є бійки, також подивився головний спортивний фільм 2025-го року, і маю, що сказати. Але перш ніж слухати мою суто суб'єктивну! критику, раджу ознайомитися з першими враженнями мого колеги Станіслава Лисака та професійним оглядом від кінокритикині УП Життя Соні Вселюбської. Чому? Бо варто почути щось хороше, перш ніж пірнути у "чорну діру" під назвою "The Smashing Machine".
У чому незламність головного героя фільму "Незламний"?
Почати, мабуть, варто з того, що накрутили наші "кіношники". В оригіналі фільм звучить як "The Smashing Machine" (Руйнівна машина), що є прямим прізвиськом головного героя фільму. Якщо коротко: Марк Керр – зірка американської школи боротьби, чемпіон США, всіх виносив в одні ворота, їздив у якості запасного на Олімпіаду та просто ідеальний спортсмен. Його стиль був доволі простим, адже він просто валив на канвас суперників і бив усім, чим хотів (так, тоді так можна було).
В Україні локалізаторам здалося, що "Незламний" більше підходить під таке кіно, адже Двейн Джонсон вже не просто качок, який піднімає брутально вгору брову і каже щось епічне, ні, він тут плаче, вичавлює із себе емоції, щоб довести усьому світові, що він дійсно актор! Але обрана історія для показу на великих екранах не є еталонною і також повчальною. Але символізм назви "Руйнівна машина" набагато більший, адже боєць сам себе зруйнував певною мірою, довівши до плачевного стану.
Скажіть, чи будете ви співпереживати людині, яка має певні залежності і виходить з труднощів, перемагаючи все та всіх? Так! А якщо ви дізнаєтесь, що людина сама себе до цього довела через те, що користувалася стероїдами задля переходу в ММА, посадила печінку, наотримувала по голові сотні ударів, глушила біль знеболюючими, а потім зовсім підсіла на наркотики? Ні? А чому? Фільм банально не розповідає про те, як Керр довів свою печінку до ледь не смертельного стану, як заробив діабет, та й взагалі, чому я маю за нього перейматися? З перших кадрів "Скеля" каже, що приїхав на турнір до Бразилії, щоб довести, що боротьба – сила, Америка – топ і все в такому дусі. І він всіх знищує. Так, криваво, так десь ефектно, трохи швидко (заради динаміки фільму), але далі просто незрозуміло, що цікавого у персонажі.
Банально почнемо з того, що фільм двояко натякає на "залежності" Джонсона через його дружину, важке життя і все таке. Так а що там важкого? Чолов'яга під стероїдами мав серію з 11-ти перемог поспіль, зносив все та всіх на своєму шляху легко (так показує фільм), але далі – важка доля у вигляді першої поразки у кар'єрі, що символічно – від українця Ігоря Вовчанчина, якого зіграв Усик (до цього ще повернемося).
Керр у моменті пройшов екзистенційну кризу через поразку, яку потім скасували. Йому було так важко, він лікувався від залежності від пігулок, звинувачував дружину у тому, що вона його не підтримує і таке інше. Повертаємося до питання: де тут драма і кому я маю співчувати? У бійця ММА, як показує кіно, величезна хата з басейном, дві круті машини, красуня дівчина і слава на весь світ. У чому "незламність"? Що він потім "поборов себе" і повернувся на ринг? Абсурд.
Давайте візьмемо за приклад інше кіно про ММА – "Воїн". Там теж доволі зірковий каст на чолі із Томом Гарді, де дійсно є драма! Якщо коротко: два брати (звичайний вчитель і колишній військовий) подалися на турнір, щоб заробити гроші і в кожного є для цього мотивація. Крім того, між ними стоїть батько, який пригнічував та "стравлював" обох, через що фінальне протистояння братів виглядало просто захопливо. Мовчу вже про постановку боїв, де все було більш технічно красиво виконано і виглядало немов реальний поєдинок. Висновок: драма є, екшн для фанатів також, шикарна історія і душевна розвʼязка також. Шедевр ММА-індустрії.
Повертаємось до нашого фільму. Історії зв'язної нема як такої, адже все побудовано на натягнутій драмі, яка вмить зникає після повернення на ринг Керра. Я більше співчував персонажу Усика (Ігорю Вовчанчину), коли відбувся фінал "Pride", а тут просто дорослий чоловік не зміг змиритися з поразкою і плаче. Точніше не так: "Скеля" плаче! Щоправда у рушник і закриває обличчя, але плаче!
Щоб завершити цю частину огляду скажу, що історія Марка Керра не є чимось дуже цікавим. В нас є зірка ММА Ронда Роузі, яка була чемпіонкою, але після поразки зламалася, адже не знала, що таке поразка через свою матір-тирана, яка привчила тільки до перемог, а не падінь. Є в нас сумнозвісний Конор Макгрегор – сантехнік з Ірландії, який крав гроші в тренера і жив за гроші від держави, бо був офіційно безробітнім, але він всіх знищив в рідній країни, перейшов в UFC і зробив з ММА шалену індустрію. Прикладів вистачає, але щоб якийсь молодий парубок "не душнив" у тексті варто було просто перекласти оригінальну назву як є.
Роль Усика у "Незламному"
Варто також трохи обговорити каст фільму, адже на мою думку Олександр Усик не сильно вписується в історію того, що було на рингу. Проблема не в самому боксері, а в тому, кого він грає. Ігор Вовчанчин зростом 173 см і мав вагу на той момент 93 кг. Натомість Марк Керр був на 12 см вищий і на більш ніж на 20 кг важчий! І це все виглядає дуже солідно на фоні того, що Вовчанчин за "базою" кікбоксер, а Керр – борець. В теорії американець мав розмазати українця, але людина з меншими габаритами знищила більшого опонента, ще й нічого не дала зробити із собою у партері!
Для тих, хто не сильно розуміє різницю у стилях, то це був, по суті, бій між людьми з шаблею і пістолетом (так, еталонні майстри боротьби просто залежували суперників). Шансів у кікера вкрай мало, але Вовчанчин – звір!
У фільмі ж "Скеля" бився з Усиком, який за зростом лише на 2 см нижчий за нього. Не схотів, щоб його бив "коротун" чи що? Або ж справа лише у медійності Олександра, який після двох звитяг над Тайсоном Ф'юрі піднявся просто на космічний рівень.
Буду відвертим, Усик зіграв так як треба: нічого вау, але й нічого зайвого. Три репліки за весь фільм і десь 10-15 хвилин екранного часу. Олександр підкорив нову вершину, ставши голлівудським актором і зробивши касу для фільму на батьківщині. Але якби ж покликали Ігоря Вовчанчина і за допомогою комп'ютерної графіки просто омолодили обличчя – було б ще краще, тим паче ШІ зараз і не таке вміє.
Загальні враження і підсумки
Загалом, знімальна група постаралася, щоб переказати важливі події у боях і якось показати динаміку тодішніх турнірів у Бразилії та Японії. Якщо судити суто з того, що було показано та як показано, то наче все виглядає добре: картинка в стилі трансляцій "Pride" та кольористика дійсно порадували.
З мінус відзначу тільки те, як мало тривають самі бої, непрофесіоналізм "Скелі", який навіть не схотів повчитися бити по "лапах", і ще кілька незначних моментів, типу накладки на ноги Джонсона (так, в нього у фільмі в різних кадрах відрізняється розмір м'язів на "ікрах") і ще якась дрібнота.
Я особисто не вважаю історію Марка Керра цікавою для кіно, адже це просто закономірний спад бійця під стероїдами та із залежністю. Виглядає "драма" дуже натягнуто + ті, хто знають трохи фактів про кар'єру американця скажуть, що він доволі суперечлива постать: не тільки наркотики, але й договірні бої (як наприклад із Нобухіко Такадою) та доволі складний характер.
Головний мінус фільма – спроба заробити славу на дуже слабкій історії, яка взагалі не чіпляє. Не цікавий герой, не цікаве його життя, тільки хотілося побачити Усика в кадрі і те, як він буде молотити суперників за правилами ММА. Якщо вагаєтесь або повністю дочитали цю рецензію – краще не йдіть на фільм, але якщо ну дуже хочеться підтримати гривнею працю Двейна Джонсона і побачити на великому екрані, як билися у лихі 90-ті – you are welcome.