Макгрегору не варто було повертатися: UFC 329 показав те, що всі боялися визнавати
У ніч на 12 липня сталося те, чого світ змішаних єдиноборств чекав майже п'ять років. Конор Макгрегор знову зайшов в октагон. Проти нього стояв один із найнебезпечніших ударників UFC – Макс Голловей. Бій, який мав стати історичним поверненням легенди, завершився вже у першому раунді технічною поразкою ірландця.
І, мабуть, найболючіше навіть не те, що Конор програв.
Найболючіше – що стало очевидно: цього повернення взагалі не повинно було бути.
У Макгрегора залишалося ще два поєдинки за контрактом із UFC. Організація могла підібрати йому майже будь-якого суперника, але сам Конор захотів одразу вийти проти Макса Голловея.
На папері це виглядало як ідеальна історія. Легенда повертається. Реванш через дванадцять років. Найгучніше ім'я в історії MMA. Повні трибуни. Мільйони продажів PPV.
UFC продавало цей поєдинок так, ніби на нас чекало повернення того самого Конора, який свого часу змусив весь світ закохатися в змішані єдиноборства. І люди повірили. Чому? Бо Конор Макгрегор – це більше, ніж просто боєць.
Для багатьох нинішніх фанатів UFC саме він став причиною почати дивитися цей спорт. Старші брати показували молодшим його нокаут над Жозе Алду. Друзі переказували легенди про дві чемпіонські пояси одночасно. Його цитати знали навіть ті, хто ніколи не дивився MMA.
Конор був символом цілої епохи. Саме тому повернення викликало такий шалений ажіотаж. Але легенди не можуть жити вічно.
Проблема навіть не у п'ятирічному простої. Проблема в тому, що за ці п'ять років Макгрегор практично перестав бути професійним спортсменом. Яхти, вечірки, власний бренд віскі, судові історії, постійні скандали, дорогі костюми, розкішний спосіб життя – усе це давно стало важливішою частиною його образу, ніж тренування.
Тим часом Голловей робив зовсім інше. Він регулярно виходив у клітку, проводив важкі поєдинки, постійно прогресував, залишався одним із найкращих боксерів UFC, нарощував темп, досвід і форму. І ось одного дня ці дві абсолютно різні кар'єри знову перетнулися.
UFC зробило все, щоб це повернення відбулося. Організація навіть погодилася провести бій у напівсередній вазі. Фактично це було зроблено для Макгрегора. Йому не довелося проходити виснажливе зганяння ваги.
Натомість Голловей був змушений набирати масу, багато їсти й адаптовуватися до нового дивізіону. Попри це, перевага у габаритах усе одно залишалася за Конором.
Здавалося б, усі умови створені саме для ірландця. Але вони не допомогли.
Чесно кажучи, тривожні дзвіночки були ще до старту поєдинку. Конор зробив знамениту зачіску в стилі Чака Лідделла – саме з нею він виступав на початку своєї кар'єри. Це мало виглядати як символ нового прайму. Як повернення старого Конора.
Та коли він вийшов до октагону, усе виглядало інакше. Навіть його знаменита хода із широко розкинутими руками вже не була тією самою. Раніше він буквально випромінював упевненість. Цього разу рухався повільно, ліниво, без тієї енергії, яка колись змушувала суперників психологічно програвати ще до гонгу. Складалося враження, що Конор просто виконує контрактні зобов'язання. Ще й, схоже, він вийшов в октагон із травмою ноги.
А далі почався сам бій. І він тривав настільки мало, що багато хто навіть не встиг усвідомити побачене. Макгрегор одразу кинувся вперед. Потім ще раз. Обидві атаки завершилися однаково – падінням.
Голловей спокійно зустрічав суперника, контролював дистанцію і карав за кожну помилку. Під час одного з епізодів Конор, схоже, травмував праву ногу. Його рухи стали ще повільнішими. Макс почав добивати. Макгрегор піднімався після ударів, але було видно: змінити хід поєдинку він уже не здатен.
Невдовзі сам ірландець усім своїм видом показав, що не може продовжувати бій, і суддя зупинив його. Усе завершилося приблизно за хвилину. Саме так закінчилося повернення, на яке чекали п'ять років.
Після фінального гонгу трибуни освистали побачене. І справа була навіть не у поразці Макгрегора. Фанати чекали видовища, чекали війни, чекали хоча б кількох хвилин того самого Конора. Натомість отримали дуже сумний фінал історії.
Чи означає це, що Макгрегор перестав бути легендою? Ні. Його місце в історії UFC ніхто вже не забере, адже саме Конор зробив MMA масовим продуктом. Саме Конор відкрив цей спорт для мільйонів людей. Саме Конор змінив правила гри щодо гонорарів, популярності та медійності.
Але легендарна кар'єра не завжди потребує продовження. Іноді найкраще рішення – вчасно поставити крапку.
Можливо, Конору варто було залишитися тим самим недосяжним образом із минулого. Люди все одно купували б його віскі, дивилися б його інтерв'ю, приходили б на боксерські шоу проти вікових суперників. Він міг би заробляти величезні гроші без ризику руйнувати власний міф. Натомість він повернувся в октагон і зустрівся не зі спогадами про свій прайм, а з реальністю. Безжальною та жорстокою. Такою, яка не пробачає п'яти років без справжніх боїв.
Можливо, найбільша помилка Конора Макгрегора полягала не в тому, що він програв Максу Голловею, а в тому, що він взагалі дав цьому бою відбутися. Бо іноді найкращий спосіб залишитися легендою – це не намагатися довести, що ти все ще нею є.